§ 4. Ліквідація і реорганізація та припинення діяльності підприємства

Підприємство може припинити свою діяльність у випадку його ліквідації або реорганізації за рішенням власника, при участі трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, за рішенням суду або арбітражу.

Юридичною підставою добровільного припинення діяльності підприємства є ініціатива власника або інші підстави, передбачені в установчих документах, зокрема злиття двох і більше підприємств, приєднання одного підприємства до іншого, розділення, виділення, перетворення, ліквідація та банкрутство.

Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, що може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних

>>>77>>>

наслідків, які зачіпають інтереси населення території, повинна узгоджуватися з відповідною радою народних депутатів.

Підприємство ліквідується також у випадках (ст. 59 ГКУ):

• визнання його банкрутом;

• якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, установлених законодавством, і якщо в передбачений рішенням термін не забезпечено виконання цих умов або не змінено вид діяльності;

• якщо рішенням суду будуть визнані недійсними документи про створення підприємства. Ліквідація та реорганізація підприємства спричиняє виключення його з державного реєстру підприємств України. З дня виключення його з реєстру підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим.

Для здійснення ліквідації підприємства утворюється ліквідаційна комісія, яка створюється власником або уповноваженим органом. За їх рішенням ліквідація може проводитися самим підприємством в особі органу його керування.

Власник, господарський суд або уповноважений орган, що прийняв рішення про ліквідацію підприємства, установлюють порядок і термін проведення ліквідації, терміни для заяви претензій кредиторів, які не повинні бути меншим від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. При ліквідації підприємства в місцевій пресі за місцезнаходженням підприємства повинно бути опубліковане повідомлення про ліквідацію підприємства і зазначено термін подачі заяв кредиторів щодо претензій.

Ліквідаційна комісія оцінює майно підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс, який повинен бути підтверджений аудитором.

Претензії кредиторів до ліквідованого підприємства задовольняються з майна цього підприємства. При цьому законодавець допускає, що відповідного майна для задоволення претензій усіх кредиторів

>>>78>>>

може не вистачити. Тому в законодавстві про ліквідацію підприємств діє загальне правило щодо черговості покриття боргів підприємством-боржником.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у звичайному порядку, діє черговість, установлена статтею 36 Закону України «Про підприємства в Україні». Вона повинна бути конкретизована статутом.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена Законом України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від ЗО червня 1999 р.

При звичайній черговості в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якщо йому заподіяно збиток ліквідованим підприємством.

Претензії, виявлені і пред'явлені після закінчення терміну, встановленого для їхньої заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилося після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, пред'явлених у встановлений термін.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника.