§ 2. Види і методи фінансового контролю

Залежно від часу проведення фінансовий контроль буває попереднім, поточним (оперативним) і наступним. Попередній контроль здійснюється на стадії роз-

>>>233>>>

робки прогнозних розрахунків по бюджету і має на меті перевірку обґрунтованості розрахунків та пошук можливості більш ефективного їх використання. Він проводиться на початку здійснення фінансових операцій, і його об'єктом є документи (фінансові плани, відомості, накладні, касові ордери, чеки). Наприклад, при розгляді бюджету місцевою Радою народних депутатів перевіряється обґрунтованість показників, доцільність пропонованих витрат, реальність запланованих доходів. Попередній контроль здійснюється вищими органами господарського управління й установами фінансово-кредитної системи при розгляді фінансових планів, кошторисів та інших нормативних розрахунків, відкритті кредитів і перерахуванні бюджетних засобів.

Поточний (оперативний) контроль здійснюється під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. На цій стадії виконується завдання досягнення найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявлення додаткових можливостей збільшення доходів і зменшення витрат.

Наступний контроль проводиться за наслідками фінансово-господарської діяльності, при розгляді і затвердженні звітів, аналізі виконання завдань, після проведення грошових операцій, списання матеріальних цінностей і здійснюється шляхом ревізії, перевірок, інвентаризації. Він дає змогу визначити стан фінансової дисципліни, причини її порушення, шляхи усунення недоліків. Основним його завданням є оцінка досягнутого і розробка стратегії на майбутнє. Ця форма контролю здійснюється шляхом аналізу звітів і балансів, а також методом перевірок і ревізій безпосередньо на підприємстві або установі.

Методи фінансового контролю — це прийоми і засоби його здійснення. Серед основних методів фінансового контролю розрізняють: ревізію, перевірку, інвентаризацію, обстеження, спостереження, звіти про фінансову діяльність на сесіях Рад, засіданнях органів виконавчої влади.

>>>234>>>

Методи фінансового контролю треба відрізняти від методики проведення перевірок, ревізії. Методика — це конкретні прийоми і засоби конкретних дій. Вона показує, як, у якому порядку проводити перевірку, з чого починати і чим її закінчувати. Розроблено методики перевірки збереження готівки в касах, збереження і витрати матеріальних цінностей на підприємствах і організаціях, перевірки виплат з фонду заробітної плати тощо. Методика контролю розробляється з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

Спостереження передбачає загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності об'єкта контролю.

Обстеження проводиться стосовно окремих сторін фінансової діяльності і опирається на більш широке коло показників, що і відрізняє його від перевірки. При обстеженні використовуються такі прийоми, як опитування й анкетування. Підсумки обстеження, як правило, використовуються для оцінки фінансового стану об'єкта контролю, необхідності реорганізації виробництва тощо.

Аналіз націлений на виявлення порушень фінансової дисципліни. Він проводиться на базі поточної або річної звітності і характеризується системним підходом, а також використанням таких аналітичних прийомів, як середні і відносні величини, групування, індексний метод тощо.

Згідно з Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний контроль здійснюється у формі ревізії і перевірок.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, за дотриманням законодавства з фінансових питань, вірогідністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач,

>>>235>>>

розтрат і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Більшість ревізій планується і проводиться у встановлений термін. Позапланові ревізії призначаються за заявами та іншими повідомленнями. Вони мають раптовий характер і проводяться з метою з'ясування окремих питань. Досить часто позапланові ревізії призначаються правоохоронними органами, як правило, охоплюють усі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки; стан збереження коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх наявності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам. Також перевіряється, чи вчасно і правильно проводилися інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунки з підприємствами, установами, організаціями; правильність використання коштів і матеріальних цінностей, виконання господарських і фінансових планів тощо.

Ревізії поділяються на кілька видів.

За обстежуваний період діяльності ревізії поділяються на фронтальні і вибіркові. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється уся фінансова діяльність суб'єкта за певний період. Часткові або вибіркові ревізії проводяться для з'ясування якоїсь сторони діяльності, наприклад, правильність використання фонду заробітної платні, правильність збереження грошей.

За змістом ревізії поділяються на документальні і фактичні.

При документальних ревізіях перевіряється наявність необхідних фінансових документів, їх оформлення, облік, зберігання. Документи дозволяють визначити законність і доцільність витрат, дотримання фінансової дисципліни, виконання фінансового плану.

Фактична ревізія передбачає перевірку наявності коштів і матеріальних цінностей та відповідність їх документам. Як правило, при фактичній ревізії проводиться інвентаризація.

>>>236>>>

За часом здійснення ревізії поділяються на планові і позапланові. Здебільшого ревізії проводяться згідно з планом, що складається в міністерствах або відомствах. Планові ревізії у виробничій сфері проводяться не рідше одного разу на рік, а в невиробничій сфері — не рідше двох разів на рік.

За обсягом ревізованої діяльності ревізії поділяються на комплексні і тематичні. При комплексних ревізіях перевіряється фінансова діяльність даного суб'єкта в різних областях. Комплексні ревізії проводяться представниками декількох органів, наприклад, контрольно-ревізійного управління і управління фінансів місцевої державної організації, і охоплюють усі сторони фінансової та господарської діяльності. Тематичні ревізії зводяться до обстеження якої-небудь сфери фінансової діяльності.

Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена: визначається склад ревізії, складається програма її проведення, вивчається необхідне законодавство, знайомляться з висновками минулої ревізії. Про проведення ревізії повідомляється керівникові об'єкта, який перевіряють, тривалість ревізії, як правило, не може перевищувати ЗО днів.

За наслідками ревізії складається акт, який підписується керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером підприємства, установи й організації, що перевірялася.

Акт ревізії має юридичне значення, тому до його складання потрібно ставитися відповідально. У ньому повинно бути зафіксоване тільки те, що фактично встановлено, і кожне положення повинно бути аргументованим.

Акт ревізії надсилається органові, посадовій особі, що призначила ревізію, у відповідні фінансові органи.

При необхідності може бути складений проміжний акт. Він направляється керівникові, який призначив ревізію, для вжиття термінових заходів. Це може бути при виявленні зловживань та інших порушень, за які потрібно притягати до відповідальності, або порушення, наслідки якого можуть бути загублені, наприклад, нестача грошей у касі.

>>>237>>>

Висновки ревізії розглядаються керівником, який призначив ревізію, у двотижневий термін. За висновками необхідно прийняти рішення і заходи для усунення недоліків.

Під час проведення ревізії ревізор має право перевіряти всі необхідні документи, а при виявленні підроблених або фіктивних — їх вилучати; проводити контрольні заміри виконаних робіт; вимагати проведення інвентаризації основних фондів товарно-матеріальних цінностей, коштів; опечатувати каси й інші приміщення; вимагати довідки і копії документів від осіб, підприємств, установ, організацій, що пов'язані з операціями ревізованих об'єктів; проводити зустрічні перевірки, тобто установлювати відповідність документів з документами і даними, що знаходяться на інших підприємствах, установах і організаціях, від яких отримані або котрими видані грошові кошти і матеріальні цінності; залучати фахівців для визначення кількості і якості продукції, послуг і виконання робіт, перевірки фактичних витрат сировини і матеріалів.