§ 3. Інфраструктура ринку як система суб'єктів господарських відносин

Інфраструктура ринку в сучасних умовах є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона заповнює великий економічний простір від виробництва до споживання. Під інфраструктурою ринку мають на увазі систему державних, приватних та цивільних інститутів (організацій, установ) і технічних засобів, які обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їх ефективну взаємодію. Розглянемо основні елементи інфраструктури ринку — біржі, торгові доми, аукціони, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, аудиторські фірми, холдинги, інвестиційні фонди, страхові компанії.

Основним елементом інфраструктури є біржа (від лат. bursa, нім. Borse — гаманець) — установа (організація), в якій здійснюється купівля-продаж (біржова угода) товарів, цінних паперів, валюти, інформації, науково-технічних розробок, а також наймання робочої сили на основі співвідношення попиту та пропозиції. У широкому значенні біржа є організованим ринком із зазначеними ресурсами.

Біржі бувають: товарні, фондові, валютні та біржі праці.

Товарна біржа — центральна ланка інфраструктури товарного ринку, установа, в якій здійснюються торговельні угоди щодо купівлі-продажу товарів за зразками і стандартами. Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання юридичних і фізичних осіб з метою організації ринку, створення умов для нормальної торгівлі біржовими товарами тощо. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Основним змістом діяльності товарної біржі є створення найбільш сприятливих умов для укладання біржових угод.

Біржа праці — організація, яка спеціалізується на посередництві між робітниками і підприємцями з метою купівлі-продажу робочої сили, займається

>>>34>>>

працевлаштуванням безробітних і осіб, які бажають змінити місце роботи, вивчає попит та пропозицію робочої сили, веде облік безробітних. Не ліквідуючи безробіття взагалі, біржі праці дають змогу впорядкувати наймання підприємствами робочої сили і скоротити громадянам час пошуку роботи.

Валютна біржа — організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля великими партіями валют. Покупцями й продавцями є переважно банки, які укладають угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів. Валютні біржі традиційно не мають самостійного місця функціонування і діють звичайно при товарних або фондових біржах. Нині у розвинутих країнах переважає пряма міжбанківська торгівля валютою, у зв'язку з чим частка валютної біржі в загальному обсязі міжнародної торгівлі валютою відносно невелика. Найбільш відомі валютні біржі знаходяться в Німеччині, Франції, Японії, країнах Бенілюксу та Скандинавії. На валютних біржах традиційно проводиться офіційна фіксація валютних курсів кілька разів протягом ділового дня; зафіксовані курси публікуються в офіційних біржових бюлетенях. Ці курси використовуються банками і різними підприємствами як довідкові при підписанні контрактів, хоч практично більшість угод укладаються банками за поточними валютними курсами, які ними встановлюються.

Фондова біржа — це фінансова організація, що спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів, акцій, облігацій, які випускаються урядом, підприємствами, її призначення — мобілізація тимчасово вільних засобів через продаж цінних паперів, установлення їх ринкової вартості та обіг капіталу між галузями, компаніями і сферами.

Наступним елементом інфраструктури є банки — кредитно-фінансові підприємства, основу діяльності яких становить залучення й ефективний розподіл грошових капіталів. Капітал банку можна розділити на власний (звичайно не більше 10% від усіх засобів) і притягнутий — головним чином депоненти.

>>>35>>>

Крім того, у загальному капіталі будь-якого банку виділяють резервний капітал. Це той мінімум готівки, який забезпечує банківську ліквідність, тобто постійну здатність банку видавати гроші за вимогою клієнтів. Розмір цього мінімуму визначає норма резервного капіталу, яку звичайно встановлює для всіх банків центральний банк країни.

Ядро кредитної інфраструктури складає банківська система. Практика довела, що найбільш ефективним є її двоярусна структура: перший ярус — центральний (державний) банк, другий — комерційні, іпотечні (кредит під заставу нерухомості), інноваційні (кредитування нововведень).

Банківська система в Україні побудована і функціонує за дворівневим принципом:

1. Національний банк України (НБУ);

2. Комерційні банки.

Національний банк України є банком першого рівня. Він виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни взагалі. Також Національному банкові надане монопольне право на випуск грошей, і цим забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу держави.

Важливим елементом ринкової інфраструктури є ярмарки. Ярмарок являє собою регулярний ринок широкого значення, що організовується у певному місці. Він може бути місцем періодичної торгівлі або місцем сезонного розпродажу товарів одного чи багатьох видів. Ярмарки виникли в Європі у ранньому середньовіччі. На початку XX ст. широкого розвитку набули міжнародні ярмарки, де укладались угоди в національному і міжнародному масштабах. Зараз набули розвитку галузеві (переважно технічні) ярмарки і ярмарки товарів широкого попиту з проведенням симпозіумів, конгресів, семінарів.

Аукціон — це різновид періодичних відкритих публічних торгів, де продаються товари відповідної

>>>36>>>

номенклатури. До основних видів аукціонних товарів належать худоба, хутра, предмети розкоші, твори мистецтва, антикваріат (хоча сьогодні на наших аукціонах торгують і просто дефіцитними товарами). Аукціони мають справи з продукцією, якої на ринку недостатньо. Тут головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за певний товар. На аукціоні відбувається публічний продаж товарів у заздалегідь установленому місці. Товар дістається покупцеві, який назвав найвищу ціну. Розрізняються аукціони примусові, котрі проводяться судовими органами з метою стягнення боргів із платників податків, і аукціони добровільні, котрі організуються з ініціативи власників товарів. Для проведення аукціонів створюються спеціальні фірми, які працюють на комерційних засадах.

Важливим елементом інфраструктури ринку є торгові доми. Торговий дім — це спеціалізована фірма, що торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів або за свій рахунок. Хоча це і спеціалізовані фірми, усе-таки їх діяльність дуже широка: вони здійснюють операції із внутрішньої оптової та роздрібної торгівлі, експортно-імпортні й інші зовнішньоекономічні операції; активно проникають у сферу виробництва і беруть участь у виробництві продукції; надають замовникам широке коло супутних послуг (посередницьких, комерційних, консультаційних, інженерно-консультаційних, експедиторських, транспортних, фрахтових, страхових тощо). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складських приміщень, транспортні засоби і засоби зв'язку, інформаційні центри.

Торгові доми створюються у формі акціонерних товариств, за участю промислових підприємств, банків, науково-дослідних установ тощо.

До інфраструктури ринку також належать підприємства роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля — це будь-яка діяльність із продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для особистого, некомерційного вико-

>>>37>>>

ристання. Роздрібні торговельні підприємства (наприклад, у США) класифікуються за декількома ознаками: за пропонованим асортиментом (спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси і роздрібні підприємства послуг); цінами (магазини знижених цін, склади-магазини, магазини,, що торгують за каталогами); за характером торговельного приміщення (торгівля за замовленням, торговельні автомати, розносна торгівля); за різновидом концентрації магазинів (центральні ділові райони, регіональні районні центри, районні торгові центри, торгові центри мікрорайонів). Роздрібний торговець сам приймає рішення щодо вибору цільового ринку, товарного асортименту, цін, стимулювання тощо.

Оптова торгівля включає будь-яку діяльність із продажу товарів тим, хто купує їх з метою перепродажу або професійного використання. Оптові торговці допомагають виробникам ефективно доставляти товари торговельним підприємствам і промисловим споживачам у будь-який регіон країни. Оптовики виконують чимало різних функцій — із збуту, стимулювання, закупівель, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування тощо.

Оптова торгівля — самостійна галузь економіки. Оптові торговці постійно пристосовують свої послуги до конкретних потреб цільових споживачів, вишукують шляхи і способи скорочення витрат із ведення справ.

Інвестиційні компанії відіграють роль проміжної ланки між індивідуальним грошовим капіталом і корпораціями, які функціонують у нефінансовій сфері. Інвестиційні компанії займаються емісійно-засновницькою діяльністю, тобто проводять операції з випуску і розміщення цінних паперів. Вони залучають капітал шляхом продажу власних акцій або за рахунок кредиту комерційних банків.

Головною функцією страхових компаній є страхування життя, майна і відповідальності. На сьогодні вони перетворилися в найважливіший канал акуму-

>>>38>>>

ляції грошових заощаджень населення і довгострокового фінансування економіки. Основну увагу страхові товариства зосередили на фінансуванні найбільших корпорацій у сфері промисловості, транспорту і торгівлі.

Аудиторські фірми також є частиною ринкової інфраструктури. Вони здійснюють широкий спектр аудиторських послуг.

Аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності, обліку його повноти, відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудиторська діяльність включає організацію та проведення перевірок і пов'язаних з ними експертиз, консультацій з фінансових питань, аналізу фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Аудиторську діяльність здійснюють окремі аудитори, які мають кваліфікаційний сертифікат на право займатися цією діяльністю і ліцензію (дозвіл), а також аудиторські фірми — організації будь-якої форми власності, що мають ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності.

У розвинутих країнах інститут аудиту існує вже понад 150 років. Усі солідні компанії за власні кошти наймають аудиторів для перевірки своєї фінансової звітності. їх висновки є своєрідною візитною карткою підприємства, гарантією його надійності. Розвиток аудиту за кордоном створює благополуччя не тільки для підприємств, але і для населення. Знаючи фінансове становище фірм, громадяни можуть надійно і вигідно вкласти свої грошові заощадження.

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного

>>>39>>>

законодавства, юридичних гарантій, діючого механізму і матеріально-фінансового забезпечення як з боку держави, так і підприємців.