63. Особливості оцінки с/г продукції та додаткових біологічних активів

Починаючи з 1 січня 2007 року оцінка с/г продукції одержаної від урожаю здійснюється за СВ зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

СВ продукції одержаної від урожаю (первісного визнання або від ви-ва) залежить від виду продукції:

1)Продукція на яку встановлюються ціни на аграрних або товарних біржах за СВ беруть ціни бірж.

2)За відсутності активного ринку СВ є ринкові ціни за останніми операціями на таку продукцю.

3) Продукція, що використовується в межах підпр-ва на виробниче споживання (насіння, корми) оцінюються за нормативними витратами на збирання, транспортування та іншими витратами пов’язані із заготівлею с/г продукції.

4) Неконденційна с/г продукція оцінюється виходячи з ринкових цін на подібну конденційну продукцію з коригуванням на рівень якості та придатності до використання.

5) Бракована с/г продукція та відходи, що не використовуються у ви-ві не визнаються активом і не оприбутковуються.

Щомісяця с/г підпр-ва складають акт визначення СВ біологічних активів та с/г продукції, який затверджується керівником п-ва і на підставі цін вказаних в акті і оприбутковується с/г продукція від ви-ва.

64. Системи і методи обліку матеріальних запасів та їх застосування в сучасних умовах.

У світовій практиці існує 2 си-ми обліку запасів: постійна і періодична.

Постійна система передбачає безперервне відображення в обліку змін у складі запасів.

При си-мі періодичного обліку кількість наявних запасів визначається лише періодично на підставі проведення інвентаризації, як правило при складанні квартальної або річної звітності.

Протягом звітного періоду надходження та видаток запасів на рахунках запасів не відображається, а на обліку придбання матер.активів застосовують рахунок закупки.

В Україні облік еаявності і руху запасів на великих і сер.підпр-ах здійснюється лише на рахунках у системі постійного обліку запасів.

Малі підпр-ва відповідно до П(С)БО 25 мають право для обліку запасів використовувати, застосовувати си-му періодичного обліку, але в зв’язку з мат.відповідальністю (комірників) переважна більшість малих підпр-в застосовують постійну си-му обліку запасів.

65. Методи оцінки вибуття запасів

На підприємствах застосовують 3 методи обліку мат.запасів:

1. Кількісно-сумовий

2. Оперативно-бухгалтерський

3. Безкнижний

За кількісно-сумовим облік мат.запасів, як в бухгалтерії так і на складах ведуть за кількістю, ціною і вартістю.Це потребує в кінці місяця уточнення уцінки ціни кожного виду мат.запасів, такий метод обліку ТМЦ застосовується у випадках частих змін ціни на мат.запаси, які надходять на пі-во протягом звітного місяця.

Опер.-бухг. (сальдовий) метод застосовують за умови постійних цін на метер.активи протягом кожного року. Його сутність полягає в тому, що бухг.і складський облік матер.ресурсів поєднується в єдиний опер.-бухг облік (сальдовий)

При цьому звіти про рух матер.цінностей, що складають на складах і коморах в бухгалтерії пі-ва заміняють регістри аналіт.обліку.

Застосування сальдового методу ліквідує дублювання записів на складах і в бухгалтерії, ліквідує трудомістку роботу по щомісячному визначенню середньої вартості матер.цінностей. При сальдовому методі обліку ТМЦ застосовують єдині планово-облікові ціни протягом календарного року.

У разі відхилення ціни на придбання ТМЦ від планово-нормативних цін, різниця обліковується на окремих аналіт. рахунках разом з ТЗВ. «Відхилення від планово-облікових цін».

На складах облік ведуть за кількість і цінами та складають звіти про рух мат.цінностей, як в кількісному так і у вартісному виразі.

В сучасних умовах сальдовий метод обіку ТМЦ застосовують рідко, так як ціни на виробничі запаси постійно змінюються.

Безкнижний метод обліку запасів застосовують на малих підпр-ах, де невелика кі-ть видів ТМЦ та незначний їх рух. Складський облік поєднується з бухг.обліком і ведеться лише в бухгалтерії у звітах про рух мат.цінностей.

При відпуску запасів у ви-во, продаж та на інші цілі оцінка їх може здійснюватися за методами:

1) ідентифікованої  собівартості відповідної одиниці запасів;

2)середньозваженої собівартості;

3)собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4)нормативних затрат;

5)ціни продажу.

Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартісті застосовується за умови відпуску запасів,що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, що не замінюють одне одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводять щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на поч.звітного місяця і вартістю одержаних у звітному міс запасів на сумарну кі-ть одержаних запасів у звітному місяці та залишку запасів на поч міс.

Сс = Впм+Внм/Кпм+Кнм

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у ви-во, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні затверджених підприємством норм витрат, що встановлюються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін, тощо.

Оцінка за цінами продажу застосувуються на підприємствах роздрібної торгівлі для оцінки товарів у торгівельних залах.Оцінка заснована на середньому проценті торгівельної націнки товарів.Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Торгівельна націнка реалізованих товарів розраховуються за сер.процентом:

%сер=Тн поч міс+ТН надійшло за міс/Тпм+Тнм