22. Класифікація оз та інма.

Для здійснення виробничої діяльності під-ва використовують засоби виробництва – засоби праці і предмета праці.

Засоби праці – ОЗ беруть участь у багатьох виробничих циклах (протягом багатьох років) зберігають при цьому свою форму і властивості.

Засоби праці зношуються поступово, а отже свою вартість на створення продукції передають частинами у вигляді амортизації. За своїм економічним змістом засоби праці поділяються на: основні та МШП.

Методологічні засади формування в обліку інформації про ОЗ регламентується П(С)БО 7, 14 «оренда», 28 «Зменшення корисності активів»; 27 «Необоротні активи утримувані для продажу та припинення діяльності».

ОЗ – матеріальні активи які під-во утримує з метою використання їх у процесі виробництва або нестачі товарів, надання послуг, здавання в оренду ін. особам, або для здійснення адміністративних і соц.-культурних функцій очікуваний строк корисного використання яких більше 1 року.

ОЗ – це ресурси активи, що контролюється під-вом у результаті минулих подій і використання як очікується приведе до надходження економічних вигід у майбутньому.

П(С)БО 7 регламентує облік ОЗ рахунок 10, ІНМА 11.

Аналітичний облік ОЗ ведуть щодо кожного об’єкта зокрема. Об’єкт ОЗ це –

1)закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього.

2)конструктивно відокремлений об’єкт призначений для виконання певних самостійних функцій.

3)відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних об’єктів однакового або різного призначення,що мають для їх обслуговування, загального пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент.

4)ін. актив, що відповідає визначенню ОЗ або частина активу, що контролюється під-вом.

Якщо один об’єкт ОЗ складається з частин, що мають різний строк експлуатації, то кожна може визнаватися в б/о, як окремий об’єкт ОЗ.

В окремих під-вах облік дрібних об’єктів ОЗ ведуть групами. Групою ОЗ та ІНМА є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначеннями та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Необхідною умовою обліку ОЗ є їх класифікація: склад, види, призначення.

ОЗ є різноманітними тому їх класифікують за певними однорідними ознаками, поділяють: за належністю: власні, орендовані; за ступенем використання: діючі, недіючі(перебуваючі у ремонті, запасі), перебуваючі у несправному стані, на консервуванні; за речовим складом: інвентарні, неінвентарні; за функціональним призначенням: виробничі, невиробничі; за галузями економіки: промисловості, будівництва, зв’язку, с/г, транспорту, лісове господарство, торгівля, харчування.

Вартісні ознаки об’єктів ОЗ регламентуються пунктом 5 П(С)БО 7, тобто мін вартість об’єкта ОЗ під-во встановлює самостійно.

В б/о класифікація ОЗ передбачає групування їх за матеріальним складом. ОЗ поділяються на такі групи: інвент нерухомість; земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди; машинне обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; тварини; багаторічні насадження; ін. ОЗ.

ІНМА 11 поділяють на такі групи: бібліотечні фонди; малоцінні матеріальні активи; тимчасові не титульні споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; ін. ІНМА.

До ОЗ умовно віднесено незавершені капітальні інвестиції рах 15.

23. Оцінка ОЗ та ІНМА.

Для правильної організації обліком ОЗ важливе значення має застосування єдиних принципів їх оцінки.

В б/о розрізняють такі види оцінки ОЗ: первісна вартість, переоцінена вартість, вартість, що амортизується і чиста вартість реалізації необоротних активів.

Первісна вартість – це історична або фактична собівартість необоротних активів у грошових коштів або справедливої вартості ін. активів сплачених або переданих, витрачених для придбання або створення необоротних активів.

Придбані або створені ОЗ зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Первісна вартість – залежить від каналу надходження ОЗ

Первісна вартість придбаних або створених ОЗ складається з таких витрат:

--суми сплачені постачання активів;

--суми сплачені підрядниками за виконані будівельних робіт;

--суми ввізного мита;

--суми непрямих податків у зв’язку з придбанням ОЗ, що невідшкодовані під-вом;

--витрати зі страхування ризиків, доставки основних ризиків;

--витрати на транспортування, установку, монтаж та налагодження ОЗ;

--ін. витрати які безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Фінансові витрати (% за кредитами включаються до собівартості кваліфікаційних активів повністю або частково придбаних чи створених за рахунок фінансових запозичень).

Первісна вартість об’єкта ОЗ збільшується з одночасним створення забезпечення на обґрунтовану суму розрахунком, суму зобов’язання яке відповідно до законодавства виникає у під-вах щодо демонтажу цього об’єкта та приведення земельної ділянки на якій він розташований у стан придатний для подальшого використання (шахти, ТЕС, АЕС, комбінати..)

Первісна вартість безоплатно отриманих ОЗ дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат на транспортування, установку, монтаж, реєстрацію тощо.

Первісна вартість ОЗ що внесені до статутного капіталу під-ва визнається погоджена засновником під-ва їх справедлива вартість з вирахуванням витрат на транспортування, монтаж…

Первісна вартість об’єктів переведених до ОЗ з оборотних активів = їх собівартості.

Первісною вартістю об’єкта отриманого в обмін на подібний об’єкт є залишкова вартість переданого об’єкта ОЗ.

Подібні об’єкти це – об’єкти які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Первісна вартість ОЗ збільшується на суму витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта, модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід первісно очікуваних від використання об’єкта.

Переоцінена вартість – це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

У разі переоцінки об’єкта ОЗ (уцінка або дооцінка) на ту ж саму дату здійснюється переоцінка всих об’єктів групи ОЗ до якої н7алежить цей об’єкт.

Переоцінка ОЗ здійснюється у разі коли залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінена вартість – це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – це вартість об’єкта після зменшення його на суму нарахованого зносу. Первісна – знос = залишкова.

Залишкова вартість є показником реальної вартості ОЗ на дату балансу тому часто називається її балансовою вартістю.

Справедлива вартість – це сума за якою може бути здійснено облік активу або оплата зобов’язання внаслідок операцій між обізнаними, зацікавленими і незалежними.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість ін. активу яку під-во очікує отримати, чи ліквідація необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання за мінусом витрат пов’язаних х їх продажем або ліквідації.

Ліквідаційна вартість необхідна для визначення вартості оюєкта, що амортизується.

Вартість, що амортизується – це первісна вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Чиста вартість реалізації необоротного активу – це справедлива вартість необоротного активу зменшена на очікуваних витрат його реалізації.