§47. Правління Дем'яна Многогрішного на Лівобережжі

На козацькій раді в Глухові в 1669 році лівобережне козацтво обрало гетьманом Дем'яна Многогрішного, який орієнтувався на Москву. Глухівські статті. Наростання національно-визвольної боротьби в Україні, політика гетьмана Правобережної України П. Дорошенка й позиція Д. Многогрішного примусили московський уряд скасувати умови Московських статей 1665 року й піти на деякі поступки. 16 березня 1669 року в м. Глухові між гетьманом Лівобережної України Д. Многогрішним і московським урядом був підписаний договір, що отримав назву Глухівські статті. Він складався з 27 пунктів і декларував права України на основі Березневих статей 1654 року. За Глухівськими статтями: • московські воєводи залишилися лише в п'ятьох містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині й Острі, де вони не мали права втручатися в справи місцевої адміністрації; • козацький реєстр установлювався в кількості 30 тис. осіб; • гетьман мав право утримувати 1 тис. найманого війська; • податки збиралися виключно козацькою старшиною; • гетьманові заборонялося вступати в зносини з іноземними державами; • обмежувався перехід селян у козацтво. Та в цілому Глухівські статті, як і всі інші українсько-російські угоди, були спрямовані на об-меження державних прав України. Внутрішня політика. Д. Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України: • домігся, щоб Київ з округою, незважаючи на умови Андрусівського перемир'я, залишився в складі Лівобережжя; • спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, поступово ослаблюючи політичну роль козацької старшини; • вів таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини. Така політика викликала незадоволення як частини старшинської верхівки, так і московського уряду. У ніч з 12 на 13 березня 1672 року в Батурині козацька старшина (П. Забіла, І. Са-мойлович, К. Мокієвич, Д. Райча, П. Рославець і П. Уманець) за підтримки начальника московської залоги заарештувала Д. Многогрішного й видала його представникам царського уряду. Подальша доля Д. Многогрішного. Гетьмана вивезли до Москви, де в середині квітня 1672 року над ним розпочався суд. Його звинуватили в державній зраді, піддали тортурам, а потім засудили до страти, яку згодом замінили на довічне заслання. Разом з родиною гетьмана вивезли до Сибіру й ув'язнили в Іркутській тюрмі. 1688 року Д. Многогрішного звільнили з тюрми. У 1696 році колишній гетьман постригся в ченці. Помер він в Іркутську після 1701 року. Дем'ян (Демко) Многогрішний (близько 1630 - після 1701) Народився в м. Коропі, походив з козацької родини. Брав активну участь у Національно-визвольній війні 1648-1657 pp. Уперше про Д. Многогрішного згадано в Зборівському реєстрі 1649 року як про військового осавула; у 1665-1669 pp. став чернігівським полковником. У 1668 році, як противник Андрусівського перемир'я, узяв участь в антимосковському повстанні, що розпочалося під керівництвом І. Брюховецького; підтримував політику гетьмана П. Дорошенка. У тому ж році П. Дорошенко призначив Д. Многогрішного наказним гетьманом Лівобережної України. Наступ московських військ під командуванням Г. Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допомоги від П. Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини й православного духовенства примусили Д. Многогрішного піти на переговори з царським урядом. 17 грудня 1668 року на старшинській раді в Новгороді-Сіверську був обраний «сіверським гетьманом». Переговори між московським урядом і Д. Многогрішним завершилися укладенням Глухівських статей 1669 року. (За «Довідником з історії України»)