Лекція 14. Тема: творчий спадок василя кричевського. Творчість юрія нарбута й олександра мурашка. Творчий спадок м.Бойчука і т.Бойчука. Монументальна школа михайла бойчука. Українська діаспора

Навчальна мета: вивчити основні найбільш суттєві етапи розитку мистецтва та архітектури. Закріпити лекційний матеріал. Навчитися працювати з додатковою літературою, зарисовувати пам’ятки архітектури, їх декор, конструктивне рішення, а також відтворювати обємне зображення споруди.

Час: 80 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

17. 20 хв.

18. 20 хв.

19. 30 хв.

20. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповідні на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: література, фото матеріали тощо.

Джерела і література:

1. Павловський В. Василь Григорович Кричевський: Життя і твор­ чість. - Нью-Йорк, 1974.

2. Історія української культури / За заг. ред. Івана Крип'яке вича. - К., 1994. - С. 569-571.

3. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня куль тура XX століття: Василь Кричевський. - К., 2004.

ПЛАН

1. Василь Кричевський – архітектор.

2. Василь Крачевський – графік.

3. Творий доробок Юрія Нарбута.

4. Творчий доробок Олександра Мурашка.

5. Засновник монументальної школи в Україні – М.Бойчук.

6. Творчий спадок Михайла Бойчука.

7. Монументальна школа М.Бойчука.

8. Послідовники та поціновувачі школи Бойчукістів.

9. Українські художники на теренах діаспори.

10. Мистецькі школи Української діаспори.

11. Мистецький спадоу Української діаспори.

14.1. Творчість Василя Кричевського

Надзвичайно талановитим і творчим мистцем, що ви­явив свої національно своєрідні роботи у різних ділянках українського мистецтва - архітектурі, графіці, малярстві, увжит­ковому, театральному - кіномистецтві, - був Василь Кричевський (1872-1952). Він народився у с.Ворожба біля Ле­бедина на Слобідській Україні, помер у Каракасі - столиці Венесуели, а прах перенесено на українське кладовище у Бавнд Брук (США).

В. Кричевський як архітектор здобув собі голосне ім'я проектним рішенням будинку Полтавського земства (1903), яким розпочав відродження українського стилю, взоруючи на історичну спадщину рідної архітектури, зокрема, вико­ристовуючи мотиви народного будівництва і декоративних орнаментальних прикрас.

Закінчивши знаменитий будинок в Полтаві (1908), він став керманичем мистецького руху в Києві. Він "україні­зує" будинок знаного українського історика Михайла Гру-шевського, школу ім. С. Грушевського на Куренівці в Києві, будинок І.Щітківського. Крім цього, йому належить ще низка приватних будинків у новому стилі, а у 1930-х рр. - Мемо­ріальний музей біля могили Тараса Шевченка у Каневі, а та­кож надгробні пам'ятники - адвокату М. Дмитрієву в Пол­таві, письменнику М.Коцюбинському в Чернігові, історику й голові Центральної Ради М.Грушевському в Києві на Байковому кладовищі.

У малярстві В.Кричевський - майстер імпресіоністич­ної школи, насамперед пейзажист, що з модерним декоратив­ним малярством зв'язує український локальний колорит.

Як графік В.Кричевський – «піонер» українського книж­кового мистецтва, з 1903 р. оформив понад 70 українських видань ("Ілюстрована історія України" та "Культурно-націо­нальний рух в Україні XVII - XVIII ст." М. Грушевського, аль­бому "Українське мистецтво" В.Щербаківського, "Бібліоло-гічні Вісті"), а також виконав проекти державних гербів, друків і печатки Української Народної Республіки, гро­шових банкнот, поштових марок, екслібрисів.

Він широко відомий як автор декорацій і костюмів для театру М.Садовського, Українського державного театру. Оформив ув Одесі й Києві низку історичних і побутових філь­мів ("Тарас Шевченко", "Тарас Трясило", "Земля", "Сорочинсь-кий ярмарок"). Василь Кричевський відомий і як збирач на­родного мистецтва, працював у вжитковому мистецтві, ке­рував килимарнею Ханенків (1912-1913) в Оленівці, був директором Миргородського художньо-промислового інс­титуту (1918-1919), виконав багато проектів килимів, виши­вок, вибійок, посуду, меблів, внутрішнього оформлення при­міщень. На ретроспективній виставці В.Кричевського 1940 року в Києві було показано 1100 експонатів його творчості.

Революція і відродження Української державності у 1917 році застають великого мистця в період підготовчої пра­ці, вислідом якої було заснування Української Академії мис­тецтв у Києві. Графічні праці для заготовки поштових марок і державних паперів (великий і малий герби Української Народної Республіки) та педагогічна праця виповнюють йо­го життя у цей бурхливий і своєрідний період. Етюди, архі­тектурні праці, постановки театральних п'єс, опрацювання українських фільмів, опіка над рівнем мистецького кустар­ництва й нарешті навчально-виховна праця - це програма життя В.Кричевського. За 1903-1943 роки він виховав цілу школу своїх послідовників.

Але крім цього, В.Кричевський ще багато писав ста­тей для газети "Рада", для журналів "Сяйво", "Літературно-науковий вісник", "Україна", "Червоний шлях", досліджував історію українського орнаменту тощо.

В своїй творчості він вмів пов'язати контакт сучас­ності з найкращими творами української мистецької спад­щини і взагалі з народним мистецтвом.