Пантеон

Римський Пантеон, храм всіх богів, — дуже своєрідна спо­руда. Він є унікальним, не схожим на жодну іншу римську архітектурну пам'ятку. І водночас він є закономірним підсум­ком багатовікового розвитку античної архітектури. В архітек­турі Пантеону можна помітити певний зв'язок і з будівельними традиціями етрусків, і елементи, притаманні грецьким пам'ят­кам. Але у конструктивному плані він є спорудою суто римською і не міг бути збудованим ніде, окрім Рима. В основу його конструкції покладений цегляний каркас, залитий римським Истоном. Жоден інший матеріал з тих, що були відомі давнім будівельникам, не дав би можливості звести таку споруду! зро­бити її міцною та стійкою.

Пантеон був створений у першій половині II ст. н. е., за часів правління імператора Адріана, коли імперія досягла найбільшої могутності. Всі землі були вже завойовані, і тепер голов­ним завданням римлян було втримати захоплене. Не мине і ста років, як тиск різноплемінних варварів на римські кордони стане нестерпним, і імперію вразить тяжка криза, як зовнішня, І так і внутрішня. Але це буде згодом. А II століття в римській історії носить назву Золотий вік Антонінів (від назви імпера­торської династії). І як символ цього Золотого віку був зведе­ний у 118 — 125 pp. Пантеон — храм всіх богів.

Основний об'єм Пантеону має форму циліндра. У його глухих стінах, товщиною 6 м, не прорізане жодне вікно, їх також не пожвавлюють декоративні аркади. Зі сторони входу ю циліндра прибудований портик з гранітними колонами. На перший погляд, він нагадує фасад грецького храму, але греки класичного пе­ріоду ніколи не робили свої споруди такими великими. Храм пере­критий величезним бетонним куполом, вага якого становить 46 т, а діаметр — 43 м. Ні в Давньому світі, ні у середньовіччі, ні в епоху Відродження ніхто не зміг перевер­шити цей рекорд і створити більший купол. Щоправда, в епоху Відродження в Італії були збудовані куполи майже такої самої величини.

Колись перед Пан­теоном був великий перистильний двір прямокутної форми. Посеред нього стояла арка на зразок тріумфальної, через яку проходили ті, хто йшов вклонитися римсь­ким богам. Нині давньоримську пам'ятку з усіх боків оточують сучасні житлові будівлі, а перед нею зупиняються автобуси. Зсередини Пантеон справляє зовсім інше враження, ніж ззовні. Зсередини він не здається ні похмурим, ні навіть важ­ким та масивним. Його бетонні стіни обличковані в інтер'єрі різнокольоровим мармуром. Відтінок, що тут переважає, — золотисто-брунатний, іноді до нього долучається білий. Шести­метрову товщу стіни прорізують ніші-лоджії, відділені від ос­новного простору храму стрункими колонами корінфського ордера. Купол вкриває п'ять рядів кесонів, невеликих заглиб­лень квадратної форми. Кесони ніби знищують масивність купола. Здається, що він висить у повітрі над простором залу.

У зеніті купола розташований дев'ятиметровий отвір, з якого у чрам ллється світло і відбивається від золотисто-брунатних мар­мурових стін і від укритої мозаїкою підлоги. Інтер'єр Пантеону іберігся майже повністю, і в цьому також його унікальність. І [я будова служила храмом протягом всіх майже двох десятків піків свого існування. Спочатку це був храм язичницький, по­тім християнський. Але хоч би хто господарював у Пантеоні, псі завжди докладали зусиль, щоб зберегти його первісний ви-і ляд. У цьому розумінні храмові всіх богів пощастило більше, ніж будь-якому іншому храмові в Європі.