Мистецтво Іспанії хvіі-хvііі ст. Іспанська архітектура та образотворче вказівки

Архітектура. Глибокий занепад Іспанії у XVII ст. Різка розбіжність у стані іспанського живопису й архітектури цього періоду. Архітектура іспанського бароко. її площинний характер, перевантаженість декоративними елементами. Стиль «Чурріггера». Собор у Сан-Яго да Кампостелла. Палац Сан Тельмо у Севільї. Госпіталь у Мадриді.

Скульптура. Розвиток дерев'яної, поліхромної скульптури церковного призначення та її зв'язок з народним мистецтвом.

Фернандес - найбільший скульптор Північної Іспанії XVII ст. Драматизм його образів. Монтаньєс як головний представник севільської школи. Монументальність і реалістична індивідуальність його образів та їхня емоційність. А. Кано і П. Міна.

Живопис. Складання реалістичного напряму в мистецтві кінця XVII -початку XVIII ст.: Ф. Рібальта, X. Роелас, живопис «бодегонес».

Хусепе Рібера (1591-1652) як перший великий іспанський художник реалістичного напряму. Розвиток його мистецтва в Неаполі. Основні особливості творчості Рібера. Емоційність його образів, народні типи у релігійному мистецтві. Офорти Рібери.

Дієго Веласкес (1599-1660) - найвидатніший представник реалізму в іспанському і європейському живописі.

Ранній (Севільський) період творчості Веласкеса: побутові теми і зображення народного життя. Перші роки діяльності в Мадриді та подорож до Італії.

Ранні портрети. Реалістичне тлумачення міфологічних сюжетів («Вакх», «Кузня Вулкана»). Веласкес як історичний живописець («Здача Бреди»).

Портретна творчість у тридцяті і сорокові роки, його різноманіття та основні риси (портрети, погруддя, портрети карликів і блазнів, мисливські та кінні портрети).

Друга поїздка в Італію. Веласкес як пейзажист. Пізня творчість («Інокентій X», «Меніни», «Ткалі», «Венера», портрети інфант) як вищий етап у розвитку реалізму і мальовничої майстерності Веласкеса. Веласкес як колорист, проблема передачі світла і повітря. Значення Веласкеса у розвитку реалістичного мистецтва.

Севільська школа. Франсіско Сурбаран (1598-1664). Його релігійний живопис, сполучення аскетичної суворості та елементів містики з матеріальною конкретністю і реалістичним розкриттям образів. Простота і монументальність композицій. Портрет і натюрморт у творчості Сурбарана.

Е. Мурільйо (1618-1682). Його ідилічні жанрові картини з народного життя, сполучення реалістичних рис зі солодкавою ідеалізацією і сентиментальністю. Ідеалізація образів його релігійного живопису і занепад реалізму в іспанському живописі до кінця XVII ст.

Іспанське мистецтво XVIII – початку XIX ст.

Франсіско Гойя (1746-1828) - великий художник іспанського народу. Історична обстановка у роки молодості Гойї. Іспанія під гнітом абсолютизму та інквізиції.

Ранні роботи Гойї (панно для шпалер і портрети). Зв'язок їх з мистецтвом рококо. Французька революція і посилення соціальної боротьби в Іспанії. Подальший розвиток реалістичних тенденцій у творчості Гойї.

Серія офортів «Капричос», їх реалістична сутність і критичний характер; гострота й сила політичної сатири Гойї.

Живопис Гойї 1790-1800-х рр. Контраст між утвердженням краси і значущості народних демократичних образів (жанрові картини, «Одягнена Маха», «Оголена Маха», «Жінка в жовтому шарфі», «Ізабелла Кобос де Пор-сель», «Посол французької республіки Гиймарде») та різкою критикою образів іспанської реакції («Сеанс інквізиції», «Сімейний портрет Карла IV»).

Національно-визвольна війна іспанського народу проти Наполеона. Відображення й підтримка її у творчості Гойї («Розстріл повстанців», серія офортів, «Нещастя війни»). Пізніша творчість Гойї, портрети і жанрові картини. Розписи «Будинку глухого».

Серія «Диспаратес»; риси похмурої фантастики у цих роботах. Зв'язок Гойї з іспанською революцією 1820-1823 рр. і відображення її підйому та невдачі творчості художника. Кращі реалістичні твори останніх років життя Гойї («Ковалі», «Водоноша»). Живописні шукання пізнього Гойї.

Останні роки життя в Бордо. Значення творчості Гойї для подальшого розвитку мистецтва XIX ст.