Розділ 7 Екологічне право

7.1. Предмет, об'єкти і джерела екологічного законодавства

Екологічне право - це комплексна галузь права, яка об'єднує в собі сукупність еколого-правових норм, регулюючих екологічні відносини з метою: ефективного використання, відтворювання, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантії екологічної безпеки, реалізації захисту екологічних прав.

Предмет екологічного права складає екологічні правовідносини, правовідносини в області використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, і, що базуються на безлічі форм права власності, права природокористування, прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Об'єктами екологічного права є сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафту, природних і природно-антропогенных комплексів, экосистем, а також життя і здоров'я громадян, що підлягає охороні за допомогою норм екологічного законодавства. Виходячи з структурної складності, об'єкти екологічного права можна розглядати в класифікованому вигляді:

1. Інтегровані: навколишнє природне середовище; життя і здоров'я громадян.

2. Комплексні: природні комплекси і ландшафт (об'єкти і території природно-заповідного фонду); природно-соціальні умови і процеси (курортні, лікувально-оздоровчі рекреаційні зони); екологічні системи (виняткова морська екологічна зона, континентальний шельф).

3. Диференційовані: земля, надра, води, ліси (рослинний світ), тваринний світ, атмосферне повітря.

Основа правової охорони навколишнього природного середовища укладена в джерелах екологічного права - відповідних формах вираження еколого-правових норм. Основними нормативними актами, що містять згадані правові норми, які призначені для регулювання екологічних правовідносин, є:

Конституція України;

Кодекси України: Земельний, Водний, Лісовий, Про надра;

Закони України: “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про тваринний світ”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про екологічну експертизу”, “Про плату за землю”, “Про виняткову (морську) екологічну зону”, “Про правовий режим території, потерпілої від радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення”, Основи Законодавства України “Про охорону здоров'я”.

Як підзаконні акти, що регламентують правовідносини в сфері охорони навколишнього природного середовища, виступають постанови Верховної Ради України, Укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також галузеві і регіональні нормативно-правові акти в області екології.

7.2. Екологічні права і обов'язки громадян

Встановлені чинним законодавством екологічні права громадян України по рівню їх реалізації можна розділити на:

1. Галузеві:

- права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- право на отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища і його вплив на здоров'я населення;

- право на участь в проведенні громадської екологічної експертизи;

- право на участь в розробці і здійснення заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

- право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

2. Міжгалузеві:

- право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів по розміщенню, будівництву і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, і внесення пропозицій до державних і господарських органів, установ і організацій з цих питань;

- право на представлення в суд позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю і майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

- право на об'єднання в громадські природоохоронні формування;

- право на отримання екологічної освіти.

Право громадян на безпечну для життя і здоров'я навколишню природну (екологічну) безпеку є, по суті, загальнолюдським правом, що знайшло відображення в екологічному законодавстві. Як інтегрована правова категорія, право на екологічну безпеку синтезує в своїй основі ряд галузевих прав:

1) право на стабільну екологічну обстановку;

2) право на екологічне благополуччя;

3) право на якісне, сприятливе, здорове навколишнє природне середовище;

4) право на використання корисних властивостей природи для задоволення необхідних життєзабезпечуючих фізіологічних і духовних потреб;

5) право на охорону життя і здоров'я від негативних природних умов і природно-антропогенных чинників.

Оцінити рівень екологічної захищеності громадян можна за допомогою юридичних критеріїв, що характеризують безпеку навколишнього природного середовища:

1. Нормативи зовнішньої безпеки для життя і здоров'я людини:

- гранично-допустимі концентрації забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі;

- гранично-допустимі рівні: акустичного, електромагнітного, радіаційного і іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище.

2. Норматив внутрішньої безпеки для життя і здоров'я людини - гранично-допустимий вміст шкідливих речовин в продуктах харчування.

Юридичними фактами, які свідчать про порушення права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, вважаються дії або бездіяльність юридичних або фізичних осіб, що призвели до порушення вказаних юридичних критеріїв (нормативів) безпеки навколишнього середовища.

Чинним законодавством (Закон України “Про охорону навколишнього середовища”) регламентуються гарантії і захист екологічних прав громадян. Зокрема, держава гарантує:

- проведення заходів щодо підтримки, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

- дотримання власниками підприємств екологічних вимог при плануванні і експлуатації виробничих об'єктів, а також запобігання шкідливому впливу на навколишнє середовище в процесі їх діяльності;

- державний і громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- невідворотність відповідальності і компенсацію шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення екологічного законодавства.

Захист прав громадян в галузі охорони навколишнього природного середовища виражається в тому, що Ради народних депутатів і спеціально уповноважені державні органи управління:

- зобов'язані надавати всебічну допомогу в здійсненні природоохоронної діяльності:

- враховують їх пропозиції по поліпшенню стану навколишнього природного середовища і раціональному використанню природних ресурсів;

- залучають громадян до участі в розв'язанні питань охорони навколишнього природного середовища.

Нарівні з наданням громадянам прав в галузі охорони навколишнього природного середовища закон покладає на них і певні обов'язки:

- берегти природу і раціонально використовувати її багатства;

- здійснювати діяльність з дотриманням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів і екологічних прав інших суб'єктів;

- вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів, штрафи за екологічні правопорушення і компенсувати шкоду, заподіяну своїм негативним впливом на навколишнє природне середовище.