56. Україна в міжнародному науково-технічному співробітництві

Одна з хар-рних рис розвитку ек-ки в наш час – прискорення НТП. НТП у США, Японії, Франції, Італії, Іспанії став важливим фактором у вирішення таких загальнонац-них проблем як оборони ек-чної конкурентоспроможності, здоров’я нації, енергетична незалежність, науково-технічна політика більш характерно орієнтована на розвиток пріоритетних галузей промисловості, здатних випускати продукцію, яка користується попитом на світовому ринку.

Аналіз особливостей нової науково-технічної промислової політики, яка проводиться на Україні. Сьогодні відбувається складний процес трансформації господарської системи і системи держ-го управління. Створення нових управлінських структур. Великий інтерес викликає розділ про міжнародну співпрацю України у сфері державної науково-технічної і промислової політики, яка сприяє структурній перебудові нац-ній ек-ки.

57. Валютно-фінансова система: сутність, основні елементи

Валютна система - сукупність способів, інструментів і інституцій, за допомогою яких форму­ються і використовуються валютні ресурси. Кожен на­ц-ний ринок має власну нац-ну валютну си­стему.

Нац-на валютна система - частина грошової системи країни, в рамках якої здійснюється міжнарод­ний платіжний обіг.

Елементи нац-ної валют­ної системи:

1)нац-на валютна одиниця;

2)режим валютного курсу;

3)умови конвертованості валют;

4)система валютного ринку і ринку золота;

5)порядок міжнародних розрахунків країни;

6)склад і система управління золотовалютними ре­зервами країни;

7)статус нац-них закладів, що регулюють ва­лютні відносини країни.

Нац-ні валютні системи формуються на основі нац-ного законодавства з урахуванням норм між­народного права, їх особливості визначаються умовами і рівнем розвитку ек-ки країни, її зовнішньоек-чними зв'язками, завданнями соц-го розвитку. На базі нац-них валютних систем формується світова валютна система, хоча сьогодні про неї в її завершеному вигляді говорити передчасно. Більш точ­ним є термін "міжнародна валютна система", який саме і відображає сучасний стан світової валютної системи.

Міжнародна валютна система – орг-цій­на форма грошово-кредитних відносин у міжнародно­му обігу, яка склалась на основі розвитку міжнарод­них ринків товарів, факторів вир-цтва, фінансових інструментів, закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності нац-них економік.

Елементи міжнародної валютної системи:

1)основні міжнародні платіжні засоби (нац-ні валюти, золото, міжнародні валютні одиниці);

2)механізми визначення і підтримки валютних курсів;

3)порядок балансування міжнародних платежів;

4)умови конвертованості валют;

5)режим міжнародних валютних ринків і ринків золота;

6)статус міжнародних інституцій, що регулюють валютні відносини.

58. Еволюція міжнародної валютної системи

Формування світової валютної системи тісно пов'я­зане зі створенням і розвитком світового господарства. Вважають, що вона пройшла у своєму розвитку три основних етапи, які пов'язуються з існуванням певних систем: 1)золотого стандарту; 2)золотодевізного стандарту; 3)сучасної валютної системи. Класифікація цих си­стем базується на визначенні певного активу резерв­ним, тобто таким, що використовується для регулю­вання дисбалансів у міжнародних платежах.

Золотий стандарт - валютна система, заснована на офіційному закріпленні країна­ми золотого вмісту в одиниці нац-ної валюти і зобов'язанні центрбанків купувати і продава­ти нац-ну валюту в обмін на золото. Ва­лютні курси були фіксованими, що називалось монетним паритетом. Валютні курси могли коливатись в межах "золотих" точок, тобто на розмір вартості пересилки золота.

Правила золотого стандарту: 1)держава фіксує ціну золота, і вартість своєї грошової одиниці в золотому вираженні. Паритетна вартість золота - встановлена дер­жавна ціна золота в нац-ній валюті; 2)держава підтримує конвертованість вітчизняної валюти в золото. Держава зобов'язана ку­пувати і продавати валюту на першу вимогу. Будь-яка людина може прийти в центрбанк і за невеликі комісійні обміняти банкноти або чеки, виписані на пред'явника, в банку на золото; 3)держава дотримується політики золотого забез­печення або стопроцентного покриття, тобто в неї є запаси золота, які за вартістю не менші за сумарну вартість випущених в обіг грошей. Держава створює гроші, купуючи у населення золото і, навпаки, прода­ючи його, "знищує" їх. Скорочення запасів золота в центрбанку веде до скорочення випущеної в обіг грошової маси один до одного.

Золотодевізний стандарт - міжнародна ва­лютна система, заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до долара США, який у свою чергу був конвертований в золото за фіксованим курсом. Механізм останнього базувався на золоті і провідних валютах світу. Це було закріплено рішен­нями Генуезької конференції 1922 р.

Офіційно цей стандарт проіснував до 1944 р., хоча реально він втратив силу раніше. У 1944 р. була введе­на Бреттон-Вудська валютна система, або золотодоларовий стандарт. Це був різновид золотодевізного стан­дарту.

Головні елементи Бреттон-Вудської валютної систе­ми: 1)введення уніфікованої системи валютних курсів відповідно до встановлення паритету, тобто офіційно фіксованого курсу валюти до золота, іншої валюти, або валютного композиту; 2)встановлення паритету до золота, або напряму через золотий вміст долара США; 3)забезпечення конвертованості двох резервних ва­лют долара і фунта стерлінгів в золото за офіційним курсом; 4)підтримка ринкового валютного курсу всіх валют в межах 1% відхилення в будь-який бік від паритету; 5)отримання згоди МВФ на будь-яку зміну курсу, що перевищує 10% відхилення від паритету.

В 1972 р. був створений комітет з реформи міжнародної валютної системи в складі 20 країн (так званий комітет двадцяти, пізніше перейме­нований у Тимчасовий комітет Ради управлінців МВФ). Він сформував принципи нової валютної системи. Вони були проголошені на конференції в Ямайці (Кінгстоні): 1)країни можуть використовувати будь-яку систе­му валютного курсу на вибір - фіксованого чи гнуч­кого; 2)скасована офіційна ціна золота, воно перестало бути офіційним засобом платежу між МВФ і його чле­нами; 3)МВФ отримав право здійснювати жорсткий кон­троль за змінами валютних курсів і угодами про їх встановлення; 4)створені спеціальні права позичання як додатковий резервний актив у міжнародній валютній системі.

За своїм характером — це девізна система з комбі­нацією фіксованих і гнучких курсів валют, що регу­люється як на двосторонній основі шляхом угод між країнами, так і на багатосторонній, — через механізм МВФ.