1. Об’єкт та предмет вивчення курсу ме

МЕ – частина теорії ринкової ек-ки, яка вивчає закономірності взаємодії господарюючих суб’єктів різних держав в області міжнародного обміну товарами, руху факторів вир-цтва, розвиток валютно-фінансової системи, формування міжнародних ек-чних інститутів і орг-цій і їх вплив на ек-чну політику окремих держав.

Формою прояву МЕ є міжнародні ек-чні відносини (міжнародна торгівля, валютні відносини), торгівля послугами, міграція капіталу. МЕ можна розглядати з 2-х боків. З одного боку – це наука, яка вивчає закономірності розвитку міжнародних явищ і процесів, тобто фундаментальна наука. З іншого боку МЕ є навчальною дисципліною.

МЕ тісно пов’язана з іншими ек-чними науками: з політекономією, державним регулюванням зовнішньо-ек-чною діяльністю, з міжнародним маркетингом.

Предмет вивчення МЕ – угоди, які заключають резиденти різних суверенних держав.

Для дослідження міжнародних явищ і процесів використовуються різні методи: наукова абстракція, аналіз і синтез, мікро- і макро- аналіз, математичний, статистичний, графічний.

2. Міжнародний поділ праці як умова розвитку ме

МПП – спеціалізація окремих країн на вир-цтві тих чи ін. товарів і їх взаємний обмін.

Фактори МПП:

1)природно-географічний (кліматичні умови, родючість ґрунтів, кількість населення, вихід до моря);

2)соц-ний (демографічна ситуація, традиції країни, рівень кваліфікації людини);

3)НТП (розвиток науки, техніки, стан вир-цтва).

Переваги участі в МПП: 1)одержання країною різниці між міжнародною і внутрішньою ціною товарів і послуг, які експортуються; 2)економія внутрішніх витрат через відмову від нац-ного вир-цтва при використанні більш дешевого імпорту.

Форми МПП:

1)міжнародна спеціалізація (предметна – спеціалізація на виготовлення окремих товарів; подетальна; технологічна);

2)міжнародна кооперація – об’єднання спеціалізованих вир-цтв, які спільно виготовляють окремий продукт, але зберігають свою господарську самостійність.

3. Світовий ринок: сутність та графічна модель

Світовий ринок – механізм міжнародного переміщення товарів, послуг, факторів вир-цтва і фінансових засобів під дією не тільки внутрішніх, але і зовнішніх попиту і пропозиції. Виходячи з центрального неокласичного принципу про ек-чну рівновагу, можна стверджувати: основним елементом світового ринку є загальна міжнародна рівновага, тобто одночасне урівноваження попиту і пропозиції на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Міжнародний поділ праці і міжнародна кооперація заклали основи виникнення світового ринку.

Становлення світового ринку:

1)товарне вир-цтво - форма господарського спілкування, при якій все, що призначено для продажу здійснюється самим виробником. З появою грошей виникли купці (посередники), лихварі (давали гроші під %);

2)виникнення нац-них ринків - внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземного покупця. Виникають види ринків;

3)третій етап – 16-17 ст. розвиток мануфактур призводить до розширення міських ринків і ярморків до регіональних, державних, і міждержавних. Виникають міжнародні ринки - частини нац-ного ринку, яка безпосередньо зв’язана із закордонними ринками;

4)четвертий етап – епоха первісного накопичення капіталу і розвиток фабрично-заводської індустрії, які у першій половині 19 ст. привели до переростання Міжнародних ринків у світовий ринок. Формування світового ринку закінчується на рубежі 19-20 ст.

Світовий ринок - сфера стійких товарно-грошових відносин між різними країнами, що базується на міжнародному поділі праці і інших факторах вир-цтва.

Світовий ринок проявляється через рух товарів і послуг (міжнародну торгівлю).

Основні елементи світового ринку: попит, пропозиція, ціна, конкуренція.