2.1.8. Регулятори рН латексних композицій
Для забезпечення агрегатної стійкості латексу і латексних композицій необхідно підтримувати в певних межах значення рН.
Зниження рН нижче нормованого значення для даного латексу або латексної композиції може бути причиною коагуляції, зменшення стабільності при механічній дії, коагуляції при введенні наповнювачів і т.д.
З іншого боку, вище значення рН, чим це передбачено для даного латексу і латексної композиції, затруднятиме астабілізацію латексної композиції, яка лежить в основі всіх технологічних процесів їх переробки.
Для регулювання рН застосовують водні розчини аміаку (NН40Н), гідроксиду натрію (NаОН), гідроксиду калія (КОН). Щоб уникнути місцевої коагуляції регулятори рН вводять у вигляді розбавлених розчинів (звичайно 5... 10%) при перемішуванні.
2.1.9. Коагулянти, желатинуючі агенти,
термосенсибілізатори
Речовини, що відносяться до цієї групи інгредієнтів, об'єднує їх здатність викликати астабілізацію латексу і, залежно від їх хімічного складу і умов застосування, приводити або до коагуляції латексу або до його гелеутворення. Морфологія продуктів, що утворюються при цьому, різна.
В першому випадку відбувається розділення фаз і полімер виділяється у вигляді крупних грудок (або зерен), що містять частково захоплену водну фазу латексу (серум).
У другому випадку астабілізація латексу завершується утворенням гелю, що є сіткою з полімерних частинок, в петлях якої міститься водна фаза латексу. Процес коагуляції латексу використовується для виділення полімеру; гелеутворення лежить в основі більшості технологічних процесів виготовлення гумових виробів з латексів.
Як коагулянт при виготовленні виробів і матеріалів через стадію гелеутворення найширше застосовують спиртні або водні розчини азотнокислого кальцію тетрагідрата Са(NОз)24Н2О, хлористого кальцію (СаСl2) і спиртові розчини оцтової кислоти. Вказані коагулянти застосовують у виготовленні мочених виробів, ниток, гумо-тканинних виробів (див. розділ 4).
Типовим агентом желатинування і термосенсибілизатором є цинк-аміачний комплекс, що утворюється в латексній композиції за наявності в її складі оксиду цинку і аміаку.
Широко застосовуються як желатинуючі агенти лужні солі кремнію фтористоводневий і кислоти. Найбільше застосування отримав кремнефтористий натрій (Na2SiFб).
Хімічні реакції, що лежать в основі процесу желатинування латексів під дією цинк-аміачного комплексу і кремнефтористого натрію, будуть розглянуті в розділі 3 (розділ 3.2).
Як вторинні желатинуючі агенти, які, як правило, застосовують спільно з кремнефтористим натрієм, використовують парабензилиридиний хлорид (катапин) і амінований нітропарафін (продукт АНП), у присутності яких желатинування протікає при вищому значенні рН.
У процесах, заснованих на гелеутворенні під дією тепла, найчастіше застосовують як термосенсибилизатора полівінілметиловий ефір.
2.1.10. Антисептики
Білки, що містяться в натуральному латексі і містяться в складі латексних композицій як загусники, продукти природного походження ( кістковий клей, казеїн) схильні до загнивання. Для запобігання цьому процесу застосовують антисептики, речовини володіють бактерицидними властивостями. Високими бактерицидними властивостями володіє аміак, у присутності якого припиняється зростання мікроорганізмів.
Аміак є одним з консервантів, що забезпечує тривале зберігання натурального латексу.
Проте, застосування аміаку як антисептика обмежене через присутність в більшості латексних композицій оксиду цинку. Утворення цинк-аміачного комплексу призводить до астабілізації латексу.
Як антисептики застосовують парахлорметокрезол, пентахлорфенол, саліциламід.
Під час застосування антисептиків необхідно враховувати їх токсичність. Їх слід застосовувати у вигляді розбавлених водних розчинів з концентрацією 0,2...0,4%. У латексних композиціях, призначених для виготовлення виробів, що контактують з харчовими продуктами, допускається застосування як антисептик розчину бензойної кислоти або бензокислого натрію.