4.2. Перехідне відтворення та основні складові стратегії розвитку

Відтворення — процес суспільного виробництва у безперерв­ному повторенні й постійному відновленні. Основні моменти відтворення:

1. Відтворення природних умов життєдіяльності людини:

• ресурсного потенціалу;

• природного середовища.

2. Відтворення людини — суб'єкта соціально-економічної твор­ чості, головного ресурсу економічного розвитку, творця суспіль­ ного багатства.

Фундаментальна закономірність відтворення соціально-орієн­тованої ринкової економіки постіндустріального типу: чим вище рівень розвитку людської особистості, тим більше потенціал еко­номічного зростання, і навпаки, чим більше потенціал економі­чного розвитку суспільства, тим більше можливостей для роз­витку людини.

3. Відтворення суспільного продукту:

• засобів праці;

• продуктів особистого споживання.

4. Відтворення виробничих відносин.

Характеристики перехідного відтворення (рис. 4.3.) включа­ють:

I. Загальні:

1. Динамічність — суттєві якісні зміни у короткострокових періодах.

2. Біфуркаційність (від лат. bifurcus — роздвоєння) — взає­ модія достатньо масивних і впливових, хоча зрізаних та деграду­ ючих складових старого типу відтворення й новонароджених, хитливих, а тому відносно слабких, складових нового типу.

II. Успадковані від економіки України як структурного ком­ поненту народного господарства СРСР:

2.1. Фрагментарність:

а) нецілісність екологічної, технологічної, соціально-еконо­ мічної тканини національної економіки;

б) незавершеність відтворювальних контурів (відсутність певних ланок у технологічному ланцюгу).

2.2. Технологічна еклектичність:

а) сполучення доіндустріальних, індустріальних та постінду-стріальних технологій й відповідне взаємопереплетіння різнома­нітних технологічних способів виробництва (ручного, механізо­ваного та автоматизованого);

Розділ 4

Характеристики перехідного відтворення України

Специфічні

Загальні

Специфічні

Набуті в процесі реформування

1. Динамічність

2. Біфуркаційність

1. Звуженість

2. Регресивність

3. Макроекономічна нерівновага

1. Фрагментарність

2. Технологічна електричність

3. Диспропорційність

4. Асоціальність

Рис. 4.3. Характеристики перехідного відтворення

б) нерівномірність у техніко-технологічному оснащенні на рівні окремих підприємств, галузей, секторів та підрозділів економіки.

3. Диспропорційність - нерівномірне зростання (занепад) секторів та галузей економіки, надлишок виробництва одних то­ варів (насамперед предметів споживання) при явному дефіциті інших.

4. Асоціальність — рішення соціальних проблем здійснюєть­ ся за «залишковим принципом» або заради забезпечення ста­ більності соціально-економічної системи, а не підкорюється за­ дачам саморозвитку особистості.

III. Набуті у процесі реформування:

3.1. Звуженість — відновлення виробництва у зменшених масштабах порівняно з попереднім періодом. її об'єктивними чинниками виступають:

1. Успадкована від СРСР деформована, неефективна, не- цілісна та неконкурентоспроможна структура економіки.

2. Розпад СРСР з відповідним розривом господарських зв'язків та відносин технологічної кооперації та комбінування, що підірвало безперервність відтворювального процесу.

3. Перехід на світові ціни (насамперед на енергоносії) у тор­ говельних відносинах, що ініціювало зростання витрат вироб­ ництва, збільшення цін, відповідне зменшення попиту та падін­ ня ділової активності у реальному секторі економіки.

4. Обмеження вільного руху товарів і послуг на просторі СНД внаслідок посилення процесів самоідентифікації нових незалеж­ них держав, поглиблення розриву між міждержавною правовою базою та національним законодавством.

Стратегії розвитку перехідних економік

Суб'єктивним фактором є неадекватна економічна політика держави (реалізація моделі «шокової терапії»)

Модель «шокової терапії» передбачає, що економічне зрос­тання відбудеться як безпосередній наслідок приватизації, моне­тарно-фінансової стабілізації та лібералізації економічного жит­тя (рис. 4.4). Інтенсифікація цих процесів вважається головним чинником прискорення ринкових перетворень, динамізації еко­номічного життя та пожвавлення загальногосподарської кон'юн­ктури. Допоміжну роль призначені виконувати сформовані дер­жавою жорсткі фіскальні та монетарні обмеження.

Модель «шокової терапії»

Монетарно-ф і нансова стабілізація

Приватизація

Лібералізація

Розбудова недержав­ного сектора шляхом трансформації дер­жавної власності і інші форми

1. Бездефіцитний бюджет

2. Жорсткий контроль за пропозицією грошової маси

1. Вивільнення цін

2. Свобода зовніш­ ньої торгівлі (від­ криття кордонів)

Рис. 4.4. Складові моделі «шокової терапії»

У відповідь на застосований державою комплекс заходів ук­раїнська економіка демонструє специфічні реакції, відмінні від реакцій розвиненої ринкової економіки:

• зміна форми власності у сертифікаційному варіанті, орі­ єнтованому на трансформацію державної власності у колектив­ ну, не сприяє становленню реального власника, здатного забез­ печити мобілізацію інвестиційних ресурсів та спрямувати їх на відродження матеріально-технічної бази національної економі­ ки, і не стає каталізатором інвестиційних процесів;

• суб'єкти господарювання винаходять спосіб певною мірою нейтралізовувати сигнали, подані їм державою через грошово- кредитну та бюджетну сфери. Користуючись неринковістю еко­ номічного середовища, вони за допомогою взаємного кредиту­ вання та переходу до бартерних відносин пом'якшують введені державою жорсткі монетарні та бюджетні обмеження;

• підприємства продовжують виконувати частину функцій, пов'язаних з соціальним захистом населення, не поспішаючи

Розділ 4

передавати їх державі. З одного боку, розвинене у попередні роки почуття соціальної відповідальності, бажання запобігти напру­женню у відносинах між адміністрацією та трудовим колекти­вом; а з другого, — чинне законодавство, котре вимагає від підприємств здійснювати значні компенсаційні виплати вивіль­неним робітникам, не спонукає керівників крупних підприємств навіть у безнадійному фінансовому становищі вдаватися до масо­вих звільнень працівників, не залучених до виробничого процесу. «Штучна» підтримка зайнятості обертається для підприємств не­обхідністю не тільки спрямовувати кошти, насамперед, на спожи­вання замість підтримки у дієспроможному стані матеріально-тех­нічної бази, а й використовувати значну частину прибутку — ос­новного фінансового джерела чистих інвестицій — на цілі, не пов'язані з інвестуванням.

Блокування економічного зростання відбувається за наступ­ними напрямками:

- політика штучного стримування падіння обмінного курсу національної валюти у поєднанні з її швидким внутрішнім зне­ ціненням (1992—1994 pp.) зумовлює зниження конкурентоспро­ можності вітчизняних товаровиробників, підриваючи їх можли­ вості по модернізації обладнання і устаткування та адаптації до нових економічних реалій;

— загальне скорочення державних видатків (особливо дер­ жавних інвестицій та державного споживання), обмеження їх головним чином соціальними потребами позбавляє ринків збуту та інвестицій підприємства, що були зорієнтовані переважно на державний попит та підтримувалися виключно централізованим розподілом інвестиційних ресурсів ( насамперед мова йде про рушіїв економічного зростання — виробництва п'ятого техноло­ гічного укладу);

- домінування суб'єктивних чинників при розподілі обме­ жених бюджетних ресурсів за напрямками використання (про­ мисловість, сільське господарство, наука, освіта тощо) призво­ дить до невідповідності структури державних видатків реальним потребам економіки;

— жорстке формальне планування обсягів грошової маси без урахування її важливих складових (неплатежів та іноземної ва­ люти) та за відсутністю надійних оцінок попиту на гроші і швид­ кості їх обігу спричиняє систематичне заниження прогнозних темпів інфляції і зниження реальної грошової маси, що викли­ кає нестачу обігових коштів у підприємств та кризу неплатежів. Позбавлені обігових коштів та ринків збуту підприємства спо-

Стратегії розвитку перехідних економік

вільнюють виробничий процес та скорочують обсяги виробниц­тва. Негативний «ефект масштабу» посилює інфляцію витрат;

• спроби суб'єктів господарювання в умовах хронічної не­ стачі обігових коштів створити певний резерв товарно-матері­ альних запасів обертаються деформацією відтворювальної струк­ тури інвестицій — зміненням пропорції, в якій інвестиційні вит­ рати розподілялися між основним та обіговим капіталом. Як на­ слідок, подальше зменшення коефіцієнтів введення та оновлен­ ня основного капіталу та прискорення процесів його фізичного старіння;

• прискорення інфляційних процесів зумовлює подальше скорочення обігових коштів, створює дефіцит кредитних ресурсів та ініціює зростання ставки відсотку. Швидке підвищення ос­ танньої створює перешкоди для залучення суб'єктами господа­ рювання приватних кредитних ресурсів у інвестиційні процеси;

• інфляція призводить до втрати головних джерел відтво­ рення основного капіталу — амортизації та тієї частки заощад­ жень населення, котра знаходиться на депозитних вкладах Ощад­ банку. Ще одна частина заощаджень поглинається різноманіт­ ними трастовими фондами та страховими компаніями і в більшості своїй залишає національні кордони;

• визначення ззовні напрямків структурних зрушень: екзо­ генне стимулювання розвитку видобувних галузей та галузей пер­ винної переробки, а й про відоме блокування (через захоплення значних ринкових сегментів) розвитку деяких галузей. Останнє стає можливим завдяки необгрунтованій зовнішньоекономічній політиці держави, зокрема відмові від захисту національного рин- ку(навіть від недобросовісної конкуренції). Першими «жертва­ ми» надмірної відкритості економіки стають легка промисловість та машинобудування;

• значне податкове навантаження на товаровиробників зму­ шує частину підприємств обирати шлях приховування від дер­ жави результатів своєї економічної діяльності та відходити у «тінь». Зважаючи на ризик у разі реалізації будь-якого значного інвес­ тиційного проекту «проявити» себе, тіньовий сектор майже не бере участі у реалізації виробничих інвестиційних програм. Його інтереси концентруються на короткострокових торговельних опе­ раціях спекулятивного характеру і знаходяться поза виробничою сферою.

3.2. Регресивність — «витискування» індустріальних та пост-індустріальних технологій, поглиблення макроекономічних та структурних диспропорцій на макро-, мезо- та мікрорівніях.

Розділ 4

3.3. Макроекономічна нерівновага — стан еколого-соціально-економічної системи, в якому не досягається оптимізація функ­ціонування та взаємодії усіх її складових (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Основні прояви та чинники макроекономічної нерівноваги

Прояви	Основні чинники
Невідповідність сукупного попиту сукупній пропозиції	1. Невідповідність матеріально-речової структури та якісних характеристик суспільного продукту (сукупної пропозиції) структурі суспільних потреб (сукупного попиту) 2. Низький рівень життя населення та відповідно низька купівельна спроможність (платоспроможний попит) 3. Високі ціни як форма прояву надмонополізова-ності економіки та наслідок значної матеріале- й енергомісткості суспільного продукту (висока собівартість) і надмірного податкового навантаження
Невідповідність сукупних витрат сукупним доходам	1. Невідповідність між заощадженнями (норма заощаджень у 1999 р. - 20% ВВП) та інвестиціями (13,4% ВВП) внаслідок: - відтоку капіталів за кордон; - відтоку капіталів до тіньового сектора, їх криміналізації; - доларизації заощаджень (внутрішньої втечі капіталів) 2. Низький рівень (близько 15%) монетизації економіки
Неспівпадіння рівноважних станів товарного та грошово-кре­дитного ринків	1. Дезінтеграція реального та фінансового секторів економіки, переважно неінвестиційна спрямованість діяльності банківської системи 2. Нерозвиненість фінансових ринків 3. Надмірна політизація монетарної сфери

Основні тенденції у відтворювальних процесах перехідної економіки України

І. Виробництво:

• зміна структури вартісної форми суспільного продукту у відповідь на скорочення його реальних обсягів;

• зростання обсягів проміжного споживання;

Стратегії розвитку перехідних економік

• зростання органічної будови промислового капіталу внас­ лідок збільшення матеріаломісткості й здешевлення робочої сили;

• скорочення нагромадження та інвестицій заради підтрим­ ки мінімального рівня поточного споживання. Інвестицій не ви­ стачає для покриття фізичного зносу основного капіталу, чисте нагромадження практично відсутнє;

• нецільове використання фонду відшкодування;

• примітивізація технологічної структури економіки. Основ­ на форма прояву — витискування «високих» технологій.

II. Розподіл:

— розподіл ресурсів не підкоряється стратегічним екологіч­ ним, соціальним та економічним потребам (не формуються стра­ тегічні ресурси розвитку);

• неефективний розподіл ресурсів внаслідок деформації структурних пріоритетів нерівномірним податковим навантажен­ ням (у зв'язку з різною трудомісткістю виробництва);

• розподіл доходів набуває нелегальних, «тіньових» форм.

III. Обмін:

— бартеризація значного сегменту відносин обміну.

IV. Споживання:

• збільшення у витратах на поточне споживання питомої ваги видатків уряду й відповідне зменшення фонду споживання домогосподарств;

• віртуалізація фонду споживання — неефективно працю­ ючі підприємства кредитуються за рахунок невиплат заробітної плати.

Категоричний імператив реформ — економічне зростання, направлене на подолання тенденцій деіндустріалізації та еконо­мічної колонізації країни, становлення ефективної економіки постіндустріального типу (табл. 4.2).

Основні складові стратегії розвитку слід структурувати за рівнями регулювання:

а) На мікрорівні:

• Переорієнтація легальних фінансових потоків із торго­ вельно-посередницької діяльності у товаропродукуючу сферу.

• Оновлення на інвестиційно-інноваційній ресурсозаощад- ливій основі матеріально-технічної бази підприємств реального сектора.

• Підвищення ефективності та продуктивності праці.

• Впровадження систем активного менеджменту та ефек­ тивного маркетингу.

Характеристики економічного зростання

Таблиця 4.2

Розділ 4

Критерії економічного зростання	Централізовано-планова економіка	Перехідна економіка	Стратегічна мета
Динаміка головних макроекономічних показників	Позитивна (розширене відтворення)	Від'ємна (звужене відтворення)	Позитивна (розширене відтворення)
Характер використання суспільних ресурсів	Екстенсивний (ресурсо-витратний, екологоруйнів-ний тип відтворення)	Переважно екстенсивний, (ресурсовитратний, еколого-руйнівний тип відтворення)	Інтенсивний (інноваційний) (ресурсозаощадливий еколого-безпечний тип відтворення)
Відношення до чинного законодавства	Легальне	Нелегальне, криміналізоване	Легальне
Характер взаємодії національної та міжнародної економіки	Відносна відкритість, переважна орієнтація виробництва на потреби внутрішньої кооперації	Експорторозширююче, імпортоване	Постіндустріальне. оптимі-зоване експорторозширююче, імпортозаміщуюче
Масштаби	Непропорційне локальне (ВПК, 1-й підрозділ суспільного виробництва)	Локальне (паливно-сировинний та фінансовий сектори)	Локальне пропорційне відповідно з стратегічними національними пріоритетами («точками зростання»)
Термін	Постійне	Спорадичне	Постійне
Тип за основними носіями зростання	Мілітарізаційно-інду-стріальний	Посередницько-спекулятивний, сировинний	Соціально-інноваційний
Тип за домінуючим суб'єктом регулювання	Державно-централізований	Номенклатурно-корпоративний	Ринково-ассоціативний
Інтереси, під впливом яких визначаються пріоритети розвитку	Політичні	Економічні номенклатури й окремих вітчизняних олігархічних структур та міжнародних інститутів	Соціальні

Стратегії розвитку перехідних економік

• Впровадження постійного, безперервного процесу навчан­ ня та перепідготовки персоналу, особливо для нових галузей та секторів економіки (інформаційні технології).

• Перехід від формування прибутків на основі цінового фактора до домінування інноваційного чинника.

• Реалізація ринково орієнтованої політики ціноутворення.

• Підвищення конкурентоспроможності продукції на внут­ рішньому та зовнішньому ринках.

• Налагодження ефективної взаємодії національних бізне­ сових структур із глобальною інформаційною індустрією.

б) На мезорівні:

• Формування цілісних конкурентоспроможних відтворю- вальних контурів, що органічно поєднують всі складові життєво­ го циклу товарів й забезпечують ефективний бізнес по ланцюгу «наука, освіта — виробництво — збут — споживання».

• Формування галузевих та міжгалузевих структур, що:

• сприяють кооперації виробників та залученню додаткових ресурсів розвитку (ФПГ);

• оптимізують розподіл ресурсів у міжнародному масштабі та забезпечують концентрацію виробничої та комерційної діяль­ ності (ТНК);

• полегшують маркетинг при освоєнні зарубіжних ринків (ко­ мерційні представництва);

• подолання дезінтеграції реального та фінансового секторів економіки.

• створення регіональних ринків.

— Інтеграція малого бізнесу із організаційними формами великого промислово-фінансового капіталу.

в) На макрорівні:

— Створення ефективної системи примушення до додержан­ ня економічних та юридичних правил.

— Макроекономічна стабільність та передбачуваність роз­ витку країни на перспективу, у т. ч.:

• стабільність національної валюти;

• оптимальний активний бюджетний дефіцит;

• стабільність інфляційних процесів.

• Реструктуризація економіки, у т. ч. амортизація наслідків структурного безробіття.

• Розбудова ринкових інституцій, що зумовлюють постійно високий рівень конкуренції на внутрішньому ринку.

• Розбудова розвиненої ринкової інфраструктури.

• Модернізація, розширення та розвиток існуючої вироб­ ничої інфраструктури.

Розділ 4

• Розбудова розвиненої системи розвитку людського потен­ ціалу.

• Лібералізація економічної діяльності — створення спри­ ятливих умов для підприємництва та праці.

• Визначення та підтримка оптимального рівня протекціо­ нізму щодо національного виробництва.

— Оптимізація зовнішньоекономічних відносин з метою максимізації виграшу від міграції факторів виробництва.