III. Рефлексивний блок

1. Що являється методологічною основою науково-педагогічного дослідження?

2. Логіка педагогічного дослідження. Що ви вкладаєте в це поняття? Назвіть основні етапи педагогічного дослідження.

3. Чим визначається вибір методів дослідження?

4. Методика й технологія дослідження. Це поняття синоніми, чи кожне з них має свою специфіку?

5. Дослідницька діяльність – творчий процес. Які можливості прояву творчих можливостей дослідника ході такої діяльності.

IV. Блок вільного обміну інформацією

1. Чи вважаєте Ви, що за допомогою методів педагогічного дослідження можна поліпшити результати педагогічної діяльності?

2. Які номінації з формулювання теми, логіки й методики дослідження, що наводяться у ході заняття, зацікавили Вас?

3. Якщо Ви відстоюєте якусь ідею, то можете:

а) відмовитися від неї, якщо вислухаєте переконливі аргументи опонента;

б) залишитися при своїй думці, які б аргументи не вислухали;

в) змінити свою думку, якщо опір виявиться занадто сильним.

4. Що Вам сподобалося й не сподобалося в ході заняття?

V. Блок самоосвіти Основна література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: «Академія»,2002.

2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка:теорія та історія. – Рівне,1996.

3. Кондрашова Л.В., Пермяков О.А., Зеленкова Н.І., Лаврешина Г.Ю. Педагогіка в запитаннях і відповідях. - Київ: Знання, 2006.

4. Кочетов А.И. Педагогічне дослідження. - Рязань: РГПИ, 1975.

Додаткова література:

1. Бєляєв В. Сучасні підходи в історико-педагогічних дослідженнях // Педагогіка. - 1999. - №6. - С. 19-25.

2. Бережнова Е. Педагогічне дослідження: Соціально-гуманітарний аспект// Педагогіка. - 2005. - №6. - С. 23-31.

3. Бережнова Е. Аргументація в прикладному педагогічному дослідженні// Педагогіка. – 2001 - №9. - С. 33-39.

4. Валеєв Г. Постановка проблеми педагогічного дослідження// Педагогіка. - 2001. - №4. - С. 19-24.

5. Валеєв Г. Гіпотеза педагогічного дослідження// Педагогіка. - 1999. - №5. - С. 22-26.

6. Загвянский В., Атаханов Р. Методологія й методи психолого-педагогічного дослідження. - М., 2001. - 275 с.

Заняття 2.

Тема: Розвиток особистості. Співвідношення виховання й розвитку.

Мета: показати роль виховання й розвитку в становленні творчої індивідуальності особистості школяра; показати специфіку факторів, що позитивно впливають на розвиток особистості; стимулювати потребу студентів у постійному вдосконалюванні власної особистості.

1. Інформаційно-дискусійний блок

Про які фактори, що впливають на розвиток особистості, говорять автори наведених уривків? Чи з усіма висловлюваннями Ви згодні? Які з них викликають заперечення? Чому?

Я.А. Коменський

Людині властиві чотири частини, або якості, або здатності. Перша називається «розум» – дзеркало всіх речей, із судженням – живими вагами й важелем всіх речей і, нарешті, з пам'яттю – кладовою для речей. На другому місці – «воля» - суддя, всі вирішальний і що велить. Третя – «здатність руху», виконавиця всіх рішень. Нарешті, «мова» - тлумачення «всього для всіх». Для цих чотирьох діячів у тілі нашому є стільки ж найголовніших вмістилищ і органів: мозок, серце, рука й мова. У мозку ми носимо ніби майстерню розуму; у серці, як цариця у своєму палаці, живе воля; рука, як орган людської діяльності, є гідним подиву виконавцем; мова, нарешті, - майстер спілкування, посередник між різними розумами, укладеними в різних, одне від одного розділених тілах, зв'язує багатьох людей в одне суспільство для спілкування й дій.

Її (людини) тіло призначене для праці, однак ми бачимо, що, крім голої здатності, їй нічого більше не природжене. І сидіти, і стояти, і ходити вона повинна поступово привчатися; навіть пити вона не вміє без привчання.

Отже, необхідно всі дарування розвивати в досконалості, щоб народжена людина вчилася й діяти по-людськи. Але насамперед необхідно, щоб таку обробку одержували ті, хто повинен стати зразком, правилом і опорою для інших, тобто тих, хто призначений до керування якою-небудь частиною людського суспільства: родиною, школою, містом, царством. Але треба наставляти й тих, кого природа призначила для підпорядкування, щоб вони вміли розумно підкорятися порядку. Треба навчати бездарних, щоб вони приносили яку-небудь користь, хоча б ремісничою працею; треба навчати обдарованих, щоб, від надмірної рухливості розуму, вони не вдарилися в зло й не загинули б від власних оман. Гарним натурам освіта потрібна для того, щоб захистити їх від зіпсованості; потрібна вона й зіпсованим, щоб виправити їхні природні недоліки. (Про розвиток природних дарувань.)