4

Тема: Планування діяльності підприємства

1. Загальна характеристика планування.

2. Стратегія розвитку підприємства.

3. Середні та короткострокові плани.

4. Оперативне планування.

1. Загальна характеристика планування.

Планування – процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Принципи планування:

1. Цільова направленість.

2. Системність.

3. Безперервність.

4. Збалансованість.

5. Оптимальне використання ресурсів.

6. Адекватність об’єкту і предмету планування.

П’ять (5) основних цілей направленості:

• господарсько-економічна;

• науково-технічна;

• виробничо-технологічна;

• економічна;

• соціальна.

Системність і планування повинні охоплювати всі види діяльності.

Безперервність і підтримання безперервної планової перспективи.

Збалансованість – визначальна умова в обгрунтуванні плану (відповідають взаємозв’язаними розділами та показниками плану).

В умовах ринку зростаюче значення надається прогнозуванню; в залежності від тривалості планового періоду.

Планування поділяють на:

1. Перспективне – охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування.

Середньостроковий план - більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства (повна номенклатура виготовлюваної продукції і конкретні інвестиції і фінансові показники).

2. Поточне – плани на конкретний період.

Оперативно-календарне планування – календарна взаємоузгодженість виробничої програми між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів виробничого процесу.

Ядром системи планів підприємства є стратегія розвитку, при розробці якої використовуються результати аналізу зовнішнього середовища, виконання прийнятих стратегічних та тактичних планів.

Методи планування:

• ресурсний – при монопольному становищі підприємства або при слабо розвинутій конкуренції;

• цільовий – за потребами;

З посиленням конкурентної боротьби початковим моментом планування стають потреби ринку (попит на продукцію).

2. Стратегія розвитку підприємства.

Стратегія - генеральна політика (комплексна програма дій), яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місії, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення.

Результат стратегічного планування – довгостроковий плановий документ.

Стратегічне планування – процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей та напрямів діяльності підприємства.

Основна загальна ціль підприємства - чітко визначена причина існування:

• основне призначення;

• напрямок соціально-підприємницької діяльності – місія.

Стратегічні цілі повинні бути конкретними і вимірювальними, чітко зорієнтованими у часі.

Цілі повинні бути:

• досяжними;

• збалансованими;

• ресурсозабезпеченими;

• односпрямованими;

• взаємопідтримуючими.

В системі стратегічних цілей мають бути присутні такі показники:

• ринок товарів і послуг;

• прибутковість діяльності;

• наукові дослідження і їх впровадження;

• ефективність виробництва і організаційна структура;

• кадри підприємства і соціальне відновлення.

Після визначення місії наступає діагностичний етап.

Методи вибору генеральної стратегії розділяються на:

1. Однопродуктовий (аналізується вузька гама промисловості і послуг).

2. Портфельний (коли диференціюється виробництво).

Метод PIMS вперше реалізований компанією “General Elektric” (дженерал-електрик).

Моделювання впливу стратегічних чинників на показники ефективності підприємства.

Метод кривих освоєнь: будується на залежності розміру витрат на виробництво і його обсяг, відображає вплив внутрішніх чинників.

Метод циклу життя товару: впровадження (освоєння), зростання, зрілість і спад.

Портфельний аналіз:

- одна вісь – темп зростання обсягів виробництва;

- друга вісь – контрольована частина ринку даного підприємства.

Чотири категорії методу:

1. З високими темпами зростання і з високою часткою ринку;

2. З високими потенційними темпами зростання і низькою ринковою часткою;

3. З низькими темпами зростання і високою часткою ринку (найбільш складним завданням).

4. З низькими потенційними темпами зростання і низькою часткою ринку.

Послідовність переходу виробів з однієї категорії в інші:

- з 1-ої в 3-ю категорію;

- з 3-ої в 2-у категорію;

- з 2-ої в 4-у категорію.

Метод «Маккінз»: конкурентна позиція і привабливість ринку.

Метод «Портера» - загально-стратегічний. Враховуються стратегічні переваги і цілі.

Метод «Шелл» - розглядаються потенційний ринок і потужності підприємства.

Різновиди стратегій:

1. Зростання – наміри підприємства на зростання прибутку і капітальних вкладень.

2. Стабілізація – діяльність підприємства в умовах нестабільної діяльності.

3. Виживання – це чисто оборонна стратегія.

4. Функціонування – економічна складова частина.

5. Науково-дослідних і експериментальних робіт.

6. Виробнича стратегія.

7. Стратегія кадрів і соціального розвитку.

8. Фінансово-організаційна стратегія.

9. Інвестиційна стратегія.