Л. Старицька-черняхівська Гімн до Афродіти

О, Афродіто, богине безсмертная!

Я припадаю з благанням до ніг твоїх.

Вчуй мою пісню, сльозами повитую,

Стогін дівочий впізнай!

Мати кохання! Тобі злато сяйна,

Ліру, і слово, і гімн присвятила я…

З неба веселкою часто злітала ти

Слухати співи мої.

Ти доторкнулась своєю правицею

До мого серця й сказала, безсмертная:

«О, моя доню! Сапфо над жонотою

В цілій Елладі знесу;

Я твоє серце розжеврію чарами,

Що і безсмертних стуманять до нестяму,

Любощів, пестощів, владу надам йому.

В очах жагу запалю!»

Що ж не палає ще серце Фаонове

Від тої ваби тобою наданої?

Мати кохання, богине безсмертная,

Серце йому запалили!

Леся українка Сапфо

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє

Із піснею тою у серці

Велика їй туга встає.

В тій пісні згадала і славу

Велику свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач…Дівчина

Зірвала лавровий вінець.

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

Анакреонт

Визначте основну думку поезій.

«Дай мені Гомера ліру…» – напам’ять.

Грецький поет з іонійського міста Теоса, представник монодичної лірики. Його творчість позначена життєрадісністю, уславленням кохання, вина, веселощів. У добу Пізньої Античності були поширені переспіви поезії Анакреона, які здобули назву анакреонтичної лірики.

6

Золотоволосий Ерот мене

Знову поцілив пурпурним м’ячем –

Дівчину в барвних сандалях тепер

Каже мені забавляти.

Лиш залишалося кляте дівча. –

Та й осміявши мою сивину,

Іншому звабно моргає.

Переклав А.Содомора

7

Кинув м’ячик пурпуровий

Ерот в мене кучерявий,

З дівчам кличе до забави,

Що в сандалях кольорових.

Лесбіянка ж невловима,

Сміючися наді мною,

Над моєю сивиною,

Шука іншого очима.

Переклав В.Маслюк

8

Дай мені Гомера ліру

Без струни, що зве до бою.

Принеси глибокий келих

І ті приписи, що кажуть,

Як з вином змішати воду.

Вип’ю трохи – й затанцюю

І, забувши про повагу,

Струн торкнуся, заспіваю

Голосну застольну пісню.

Дай мені Гомера ліру

Без струни, що зве до бою.

Переклав А.Содомора

9

Сивина вкриває скроні, голова моя сріблиться,

Молоді літа відрадні проминули; зуби слабнуть.

Відліта життя солодке – небагато вже лишилось.

Зупинить ридань не можу, бо мене лякає Тартар,

Бо страшить Аїда темне підземелля; важко в нього

Увійти; коли ж увійдем – повороту нам не буде.

Переклав Г.Кочур

10

Сивиною скроні вкрились,

Голова вся посріблилась

Зуби зрідка лиш лишились,

Пройшла молодість вже мила.

Літ солодких небагато

Жить осталось; часто бачу

Ві сні Тартар, смерть проклята

Мене кличе, а я плачу,

Бо Аїд, країна мертвих,

Усім двері відчиняє,

Хто попав туди із смертних,

Вороття назад немає.

Переклав В.Маслюк

Горацій

Вивчити напам’ять.

Основна думка твору.

Які переклади оди вам відомі?

Квінт Горацій Флак (65 – 8 рр. до н. е.) Видатний римський поет, автор поезій, написаних метричною системою. Серед збірок творів: еподи, сатири, бесіди, пісні, послання.