3 Неокейнсианство. Неолібералізм. Неоконсерватизм

Кейнсіанські й монетарні рецепти „врівноваження” економіки діяли із змінними успіхами. Тому закономірно почали виникати нові теорії, що пропонували власні принципи організації суспільного виробництва і впливу держави на ці процеси. В історії економічної теорії вони з певною умовністю можуть бути об’єднаними під назвою „неокласичне відродження”. З середини 70-х рр. XX ст. широке розповсюдження одержали „теорія раціональних очікувань”, „теорія економіки пропозиції” й „неокласичний синтез”, підвалини якого було закладено в 50-ті рр.

Неокласичний синтез – так назвав свою ідею відомий американський економіст Пол Самуельсон (народ. 1915), автор робіт „Основи економічного аналізу” (1947), „Економіка. Вступний курс” (1851), „Лінійне програмування й економічний аналіз” (1958), „Проблеми американської економіки” (1962), „Стабілізація й зростання в американській економіці” (1963). Він намагався поєднати концепції неокласиків і кейнсіанців. При цьому ідея вченого – це не проста сума тих чи інших концепцій, це їх синтез. Логіка автора така: макроекономіка – це не абстракція, це сутність, що складається з численних мікроекономічних явищ і процесів. Тому те, що пов’язано з функціонуванням мікроодиниці й сприяє її добробуту, повинно бути корисним національній економіці і навпаки. Вирішити всі проблеми безробіття й інфляції можливо при ефективному впливі держави на макрорівні, забезпечуючи при цьому свободу поведінки господарюючих суб’єктів.

Самуельсон поставив мету розробити таку теорію, спираючись на яку можна досягти безкризового розвитку. Стабільної й повної зайнятості при економічному зростанні й підвищенні доходів населення.

Спираючись на реальну практику використання державами як фіскальних, так і кредитно-грошових важелів управління економікою в кожній конкретній ситуації, вчений дійшов висновку про те, що класичним принципам ціноутворення не суперечать кейнсіанські моделі, що „шляхом поєднання фіскальної й кредитно-грошової політики сучасна економіка може встановити рівновагу високої зайнятості навіть в найгіршому випадку...”

Таким чином, „неокласичний синтез” Самуельсона це, можна сказати, геніальна ідея компромісу між основними напрямками сучасної економічної теорії.

Аналіз сучасних економічних теорій і напрямів економічної науки дає підставу для висновку: тільки на підгрунті загальних зусиль і взаєморозуміння між вченими різних шкіл (що, однак, не виключає наукового критичного аналізу ідей), можливо забезпечити динамічний розвиток національної економіки і окремих господарюючих суб’єктів.

В Англії після економічної концепції Дж.М.Кейнса кейнсіанство як напрямок економічної теорії пройшло ще два історичних етапи еволюції: неокейнсіанство і посткейнсіанство.

Представник неокейнсіанства – Рой Фобс Харрод (1900-1978), автор численних робіт, найвідоміші серед яких „Торговельний цикл” (1936), „Антиінфляційна політика” (1963), „Напрямки нової економічної політики” (1967), „Економічна динаміка” (1973) та ін. Концепція Р.Харрода характеризується, як і в цілому неокейнсіанство, спрямованістю на розробку моделі економічного зростання, яке, на думку автора, залежить лише від єдиного фактора – від накопичення капіталу. Його можна досягти за умов рівності заощаджень й інвестицій. В цьому випадку пропозиція буде дорівнювати попиту, тобто настане стан ринкової рівноваги. Ринкова рівновага забезпечить реалізацію прибутків, їх використання на накопичення капіталу і таким чином – економічне зростання. Харрод дав математичну інтерпретацію теорії економічного зростання. В своїй моделі він намагався визначити темп зростання, необхідний для використання все зростаючого об’єму виробничих потужностей і забезпечення повної зайнятості робочої сили в довготривалій перспективі.

Посткейнсіанські моделі економічного зростання й розподілу (специфічний варіант англійського кейнсіанства) центральною проблемою ринкової рівноваги вважали проблему розподілу й перерозподілу національного доходу.

Представницею англійського посткейнсіанства вважається учениця Дж.М.Кейнса Джоан Робінсон (1903-1983). Свою позицію вона виклала в ряді робіт, серед яких найвідоміші „Економічна теорія недосконалої конкуренції” (1933), „Накопичення капіталу” (1956) та ін. Автор вбачає роль держави у захисті інтересів немонополізованих верств суспільства. Вона засуджує розвиток військово-промислового комплексу, який звужує платоспроможність населення і скорочує реалізацію товарів, що обумовлює кризи. Пропонує встановлювати рівновагу шляхом зменшення соціальної нерівності: підвищити податки на прибуток корпорацій, значно підвищити заробітну плату, покращити соціальне забезпечення, підвищити роль профспілок.

Таким чином, з періоду існування кейнсіанство пройшло вельми довгий шлях розвитку. Змінювалися його моделі, виявлялися особливості у різних країнах. Та незмінним залишився його авторитет як найбільш впливового напряму економічної теорії на засадах якого ґрунтується економічна політика цивілізованих країн світу.

Аж до середини 70-х років економіка західних країн розвивалася успішно. Кейнсианськие рекомендації спрацьовували з незначними вадами чудово. Проте в 1969-1971 рр. спостерігався, хоча і млявий, але спад економіки. У 1974-1975 рр. вибухнула перша післявоєнна повнокровна економічна криза. Виробництво впало на 6-7%. Навіть у Японії, яка в післявоєнний період забезпечувала щорічне зростання виробництва на 8-10%, вперше спостерігався спад виробництва на 2-3%.

Кейнсианськоє "глобальне регулювання" дало могутню тріщину. Самим же вимотує була криза 1980-1982 рр. Він торкнувся не тільки виробництва, але і валютно-фінансової, енергетичної, сировинної і екологічної сфер. Життя спростувало кейнсианскую концепцію зростання і антициклічне регулювання економіки.

Економічні кризи 1975 і 1980 рр. породили кризу політичний і ідеологічний. В результаті в країнах Заходу на авансцену висувався неоконсерватизм (НК). У Великобританії до влади прийшла Маргарет Тетчер, а в США - Рональд Рейган. НК панував з другої половини 70-х до початку 90-х років, тобто майже 20 років. З приходом Біла клінтона в США почалася перебудова.

НК - буквально означає охранительство, збереження старих цінностей на новому етапі. НК в широкому сенсі -это світогляд в цілому, загальна ідеологія. Виділимо найбільш важливі цінності НК.

Першою цінністю НК є орієнтування на моногамну сім'ю. Річ у тому, що в 60-і роки на Заході пройшла сексуальна революція. Західні соціологи налічили декілька десятків форм браку. Причиною цього вони вважали сексуальну революцію, яка руйнує західні традиційні цінності. Друга цінність НК - орієнтація на церковну ідеологію, віру в бога. У 60-і роки спостерігалася тенденція байдужості до релігії. Сьогодні релігійність на Заході в шані. Навіть у армії церква нині грає важливу роль. Третя цінність НК - посилене виховання молоді на патріотичних початках. Нарешті, четверта цінність НК - акцент на права і свободи, вироблення духу заповзятливості, розрахунок на власні сили, а не на державу.

Нас цікавить перш за все НК в економічній області. Він характеризується наступними цінностями: по-перше, це упор на приватну власність і ринкову конкуренцію, на власну заповзятливість. Неоконсерватори пояснюють кризи 1975 і 1980 рр. надмірним регулюванням економіки. Воно знайшло свій вираз в дуже високих податках в цілях реалізації соціальних програм. Найвищі ставки податків були в Швеції -до 75%, в США - 55%, в Англії - 35% (на найбільшу частку доходів). На думку ідеологів НК, такі високі ставки податків повністю турбують економіку, зводять нанівець стимули займатися бізнесом. В результаті росте тіньова економіка, а державу провокує зростання мафіозних структур. По-друге, на думку ідеологів НК, держава проводить дуже широкі соціальні програми. Вони також турбують всю економіку. Ці програми породжують соціальне утриманство. На думку неоконсерваторов, при Дж. Кенеді в 60-і роки створилася обстановка розхолоджування, небоязнь безробіття і т. д., що також веде до падіння престижу економіки.

Для виходу з ситуації, що склалася, неоконсерваторы пропонували, по-перше, приватизовувати державний сектор економіки (по цьому шляху пішов уряд консерваторів Великобританії під керівництвом М. Тетчер) і, по-друге, понизити частку валового національного продукту, що перерозподіляється, через держбюджет. Ними наводилися наступні статистичні дані: у 70-х роках через держбюджет перерозподілялося 30% ВПН, а в 80-х роках - 36%. Фактично конкретні рекомендації НК зводилися до зниження податків і соціальних витрат. Одним словом, необхідно понизити загальний рівень регулювання економіки і відродити гасло вільного підприємництва. У цьому полягає суть НК в економічній області.

Виникає питання: чи є які об'єктивні причини тієї, що "пробуксувала" кейнсіанства? Так, є. На початку 60-х - середині 70-х років почався новий етап науково-технічної революції (НТР) - революція в технології або технологічна революція, результатом якої з'явилися комп'ютеризація, робототизация і мініатюризація виробництва. Західними економістами була уловлена межа керованості високоскладними виробництвами і економічними системами. Одна справа, економічні системи 50-60-х років. Вони характеризувалися нечисленними крупними підприємствами, які перевершували за всіма показниками дрібний бізнес. Але результати технологічної революції (комп'ютеризації і так далі) опинилися застосовні і на дрібних підприємствах, які сталі ефективніші, ніж крупні малорухливі виробництва. В результаті в 70-і роки дрібний бізнес почав вигравати у великого. У ситуації, що склалася, почало складно управляти економікою з єдиного економічного центру. Сьогодні багатомільйонна номенклатура виробів, що випускаються, дуже рухома. Через 2-3 роки вона оновлюється наполовину. Настав час об'єктивно перенести акцент від централізації на автономізацію.

Назвемо і другий раціональний момент, який уловили неоконсерватори. Вони виходили з розуміння того, що людська праця - справа нелегка. Вона не може бути першою життєвою потребою. У людині не закладена потреба трудитися. Тому, на думку НК, економічна система повинна бути завжди достатньо жорсткою.

Є, проте, і негативні моменти у НК в економічній області. Перший момент. Якщо П. Самуельсон ставив на перший план змішану економіку (неокласичний синтез), то НК зробили крен виключно на частнособственничество. Вони пропонували приватизовувати залізниці, міський транспорт, будувати приватні в'язниці і так далі Це, звичайно, догматорство. Другий момент. НК поставили питання про те, що всі безробітні - це добровільні безробітні (ідея узята у Л. Вальраса). Дж. М. Кейнс же вважав, що в основному безробіття - вимушене явище. Третій момент - відношення до соціальних витрат. НК поставили питання про те, що соціальні витрати розкладають всю економічну систему. Вони не мають рацію. Людському суспільству об'єктивно властива система соціальних гарантій, особливо для старезних, інвалідів і дітей малозабезпечених батьків. До речі, за період правління НК ні в одній західній країні соціальні витрати не скоротилися. Це - не загравання з населенням, а об'єктивна вимога, продиктована економікою.