Кампанія 1915

Німецьке командування зосередило головні зусилля на Східному фронті. Бойові дії на російському фронті почалися в січні і продовжувалися з невеликими перервами до глибокої осені. Літом німецькі війська здійснили прорив під Горлицею. Незабаром вони розгорнули наступ в Прибалтиці. Російські армії залишили Галиччину, Польщу, частину Латвії і Білорусії. У жовтні фронт стабілізувався. На Західному фронті осінню англо-французькі війська провели наступальні операції в Артуа і Шампані, які, однак, істотно не змінили обстановку. 23 травня на стороні Антанти у війну вступила Італія, в жовтні до австро-німецького блоку приєдналася Болгарія. У кінці вересня війська німецької коаліції завдали удару по Сербії і через 2 місяці окуповували її. Спроба англо-французьких військ, що висадилися в Салоніках, надати допомогу Сербії була безуспішної. Широкомасштабна Дарданельська десантна операція англо-французького флоту закінчилася невдачею.

Найважливішим підсумком кампанії з'явилася невдача німецьких планів. Німецьке командування виявилося перед необхідністю продовжувати війну на два фронти. Основний тягар боротьби у 1915 винесла Росія, забезпечивши Франції і Великобританії передих для мобілізації економіки на військові потреби.

Кампанія 1916

Німеччина знову перенесла головні зусилля на захід. Головний удар малося намір нанести Франції в районі Вердена, що мав важливе оперативне значення - Верденська операція.

Верденська операція (21 лютого − 18 грудня 1916), бойові дії між німецькими і французькими військами в районі Вердену. У основу операцій німецьких армій на 1916 р. був встановлений план, по якому головні зусилля намічалося направити проти Франції. Але недолік сил не давав можливості німецькому командуванню зробити загальну операцію на всьому фронті.

Німецький генштаб ухвалив рішення завдати могутнього удару в Верденському укріпленому районі, який був опорою східного крила фронту. Втрата Вердена порушила б всю систему французької оборони і відкрила б шлях до Парижу.

Бойові дії в районі Вердена почалися 21 лютого. Німецьке командування розраховувало взяти укріплений район прискореною атакою. Для цього на вузькій дільниці фронту було розвернено шість з половиною німецьких дивізій проти двох французьких, що створювало перевагу в піхоті в три, а в артилерії - майже в чотири рази. За перші п'ять днів наступу німецькі війська просунулися на 5-6 км, оволоділи декількома позиціями, але повністю прорвати оборону французьких військ не змогли. Обидві сторони несли величезні втрати. Французьке командування за допомогою автотранспорту швидко перекинуло резерви з інших дільниць під Верден. З 27 лютого по 6 березня по шосе від Бар-ле-Дюк до Вердена, названому згодом «священним шляхом», було перекинено 190 тис. солдат і понад 25 тис. тонн військових вантажів. До кінця березня співвідношення сил змінилося на користь французи. Стало очевидно, що німецький план раптового захоплення Вердена провалився.

На хід Верденської операції величезний вплив надали узгоджені дії збройних сил Антанти на інших театрах 1-й світової війни. Істотна допомога французьким військам була надана наступом російських армій в березні в районі Двінська, біля озера Нарочь. У боях за Верден наступила перерва, яка була використаний французи для посилення оборони. У серпні ініціатива під Верденом перейшла до французи. Їх успіху сприяли грандіозні наступальні операції, проведені союзниками влітку 1916. Вдалий наступ російських військ на початку червня на Південно-Західному фронті під командуванням генерала А. А. Брусилова, активні дії англо-французьких військ в липні не ріці Соме, контрудари французів в серпні змусили німецьке командування перейти під Верденом до оборони. У жовтні-грудні французи зробили ряд контратак і відкинули противника на вихідні позиції. До кінця грудня французькі війська вийшли на рубіж, який займали до початку битви. Верденска операція, що продовжувалася біля 10 місяців, завершилася. Це була сама велика операція 1-й світової війни. Втрати з обох сторін склали біля 1 млн. чоловік (тому операція отримала назву «Верденської м'ясорубки»).

Незважаючи на величезні зусилля, німецькі війська прорвати оборону не змогли. Цьому сприяв наступ російських армій на Південно-Західному фронті в Галиччині − Брусиловський прорив. Німецько-австрійське командування було вимушено перекинути з Західного і Італійського фронтів на Східний фронт 34 дивізії. Безуспішними виявилися наступальні дії і англо-французьких військ на ріці Сома. Хоч союзники застосували в операції новий засіб боротьби - танки, вони так і не змогли прорвати оборону противника, втративши біля 800 тис. чоловік. 27 серпня на стороні Антанти у війну вступила Румунія, однак до кінця кампанії румунська армія була розбита. На близькосхідному театрі важливе значення мали перемоги російських військ Кавказького фронту. Російські армії просунулися в Туреччині на 250 км і оволоділи містами Ерзурум, Трапезунд і Ерзінджан. 31 травня − 1 червня у півострова Ютландія в Північному морі сталося одна з самих великих морських битв у війні. Англійці втратили в ньому 14 кораблів, біля 7 тис. чоловік, втрати німців становили 11 кораблів і більше за 3 тис. чоловік. У результаті кампанії німецько-австрійський блок втратив стратегічну ініціативу. Німеччина вимушена була оборонятися на всіх фронтах. Перевага Антанти ставала очевидною. У ході узгоджених дій союзницьких військ на Заході і на Сході був встановлений початок перелому в ході війни.