2.3. Липнева криза та оголошення війни

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорщина використала це як привід щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Сербії з вимогами, настільки радикальними, що він був відкинутий. Серби, спираючись на підтримку Росії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. Спочатку Росія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австрійський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив царю, що часткова мобілізація неможлива з точки зору логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який грунтувався на швидкому розгромі Франції, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпня німці оголосили війну Росії і через два дні − Франції. Потім Німеччина порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять з шести європейських Великих держав знаходилися у найбільшому континентальному європейському конфлікті починаючи з часів Наполеонівських воєн.

1.4. Перебіг бойових дій

Безпосереднім мотивом до війни послужило вбивство 28 червня 1914 в місті Сараєво (Боснія) спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда. Підбурювана Німеччиною, Австро-Угорщина 28 липня оголосила війну Сербії. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії, 3 серпня - Франції і Бельгії, 4 серпня Великобританія оголосила війну Німеччині. Піздніше у війну було залучене більшість країн світу (на стороні Антанти - 34 держави, на стороні німецько-австрійського блоку − 4). Ворогуючі сторони почали війну, маючи багатомільйонні армії. Військові дії охопили територію Європи, Азії і Африки, велися на всіх океанах і багатьох морях. Головними сухопутними фронтами в Європі, на яких вирішувався вихід війни, були Західний (французький) і Східний (російський). По характеру задач, що вирішуються і досягнутим військово-політичним результатам події Першої світової війни можна розділити на п'ять кампаній, кожна з яких включала в себе декілька операцій, проведених на різних театрах військових дій.

Кампанія 1914

Бойові дії на Західному фронті почалися в серпні вторгненням німецьких військ в Люксембург і Бельгію. 20 серпня вони зайняли Брюссель, отримавши можливість безперешкодно просуватися до кордонів Франції. 21−25 серпня в прикордонній битві німецькі армії відкинули англо-французькі війська, вторглися в Північну Францію і на початок вересня вийшли на ріку Марна між Парижем і Верденом; прагнучи охопити відкриті фланги один одного, противники вдавалися до маневрених операцій (що отримали назву «Біг до моря»), внаслідок яких фронт досяг морського узбережжя. У жовтні і листопаді кровопролитні битви у Фландрії виснажили і зрівноважили сили сторін. Від швейцарського кордону до Північного моря простяглася лінія суцільного фронту. Маневрені дії на Заході змінилися позиційною боротьбою. Розрахунок Німеччини на швидкий розгром Франції провалився. Багато в чому цьому сприяли наступальні дії російських військ в Східній Пруссиї (Східно-Пруська операція, 4(17).8−2(15).9.1914.) Наступ 1-й і 2-й армій російського Північно-Західного фронту з метою захоплення Східної Прусії спочатку мало деякий успіх, що примусив німецьке командування зняти частину сил із заходу, що допомогло Франції отримати перемогу в Марнській операції. Однак незадовільне керівництво командуючого фронтом Я. Г. Жилінського і злочинна бездіяльність командуючого 1-й армією генерала П. К. Ренненкампфа призвели до поразки російських військ і їх відходу з Східної. Прусії), в Галиччині (Галіцийска операція, 5(18).8 − 8(21).9.1914, Російські війська Південно-Західного фронту відбили наступ 4 австро-угорських армій в Галиччині і Польщі і відкинули їх за ріки Сан і Дунаєць, створивши загрозу вторгнення в Угорщину і Силезію) і інші операції.

23 серпня війну Німеччині оголосила Японія, в жовтні на стороні німецького блоку у війну вступила Туреччина. Утворилися нові фронти в Закавказзі, Месопотамії, Сірії і Дарданелах. У результаті кампанії 1914 жодна з сторін не добилася своїх цілей, розрахунки на швидкий розгром противника провалилися, на Західному фронті війна набула позиційного, окопного характеру.