- •Передмова
- •Періодизація всесвітньої історії хх−ххі ст.
- •Vі. Період назрівання Другої світової війни (1933−1939 рр.).
- •Viі. Друга світова війна (1939−1945 рр.).
- •Мета та основні завдання курсу всесвітньої історії
- •Студенти повинні вміти:
- •Студенти повинні знати:
- •Тема 1. Світ на початку хх ст. Переддень великої війни
- •1.1. Загальна характеристика світового розвитку
- •1.2. Міжнародні відносини наприкінці XIX − на початку XX ст.
- •Утворення двох військово-політичних блоків
- •Тема 2. Перша світова війна (1 серпня 1914—11 листопада 1918 рр.)
- •2.1. Загальна характеристика Першої світової війни
- •2.2. Привід до війни
- •2.3. Липнева криза та оголошення війни
- •1.4. Перебіг бойових дій
- •Кампанія 1914
- •Кампанія 1915
- •Кампанія 1916
- •Кампанія 1917
- •Кампанія 1918
- •Підсумки війни
- •Тема 3. “революційна ситуація”
- •3.1. Революційні події в Російській імперії в 1917 р. Більшовицький переворот
- •3.2. Революційний рух в Європі 1918−1923 pp.
- •3.3. Встановлення більшовицької диктатури. Національно-визвольний рух і громадянська війна в Росії
- •Тема 4. Післявоєнне облаштування світу
- •4.1. Утворення основ післявоєнного світу. Версальсько-Вашингтонська система повоєнних мирних договорів (ввс)
- •4.2. Спроби перегляду повоєнних договорів у 1920-х роках
- •Тема 5. Суспільно-політичні рухи
- •5.1. Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.
- •5.2. Національно-визвольні рухи
- •Тема 6. Світ між двома світовими війнами.
- •6.1. “Золоті 20-і”: стабілізація і “процвітання” в країнах Європи і сша у 1920-ті роки
- •6.2. Світова економічна криза (1929−1933 pp.)
- •Тема 7. Індустріальні країни європи та америки. Західні демократії
- •7.1. Сполучені Штати Америки
- •7.2. Великобританія
- •7.3. Франція
- •Тема 8. Тоталітарні та диктаторські режими
- •8.1. Тоталітаризм
- •8.2. Радянська Росія − срср Проголошення срср і встановлення сталінського режиму.
- •Радянська модернізація срср
- •8.3.Німеччина
- •8.4. Іспанія
- •Тема 9. Країни центральної та південно-східної європи
- •9.1. Польща
- •9.2. Чехословаччина. Розчленування Чехословаччини
- •9.3. Угорщина
- •9.4. Румунія
- •9.5. Болгарія
- •9.6. Югославія
- •Тема 10. Країни азії, африки та латинської америки
- •10.1 Японія
- •10.2. Китай
- •10.4. Національні рухи в країнах Швденко-Східної Азії (Бірма, Індокитай, Індонезія)
- •10.5. Країни Середнього Сходу. Іран
- •10.6. Країни Близького Сходу
- •10.7. Країни Африки
- •10.8. Країни Латинської Америки
- •Тема 11. Розаиток культури у 1920−1930-х рр.
- •11.1. Освіта, наука і техніка
- •11.2. Умови розвитку літератури в тоталітарних і демократичних країнах
- •11.3. Мистецтво
- •Тема 12. Міжнародні відносини у 1930-х рр.
- •12.1. Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу
- •12.2. Виникнення двох вогнищ війни. Наростання загрози нової світової війни
- •12.3. Напередодні Другої світової війни
- •Тлумачний словник історичних понять і термінів
- •Список рекомендованої літератури Обов’язкова
- •Додаткова література:
- •Курс лекцій
- •Частина 1
11.3. Мистецтво
Основні ідеї і напрямки у розвитку мистецтва. Живопис. У міжвоєнний період у мистецтві з'явилися нові течії та напрямки, розвивалися старі. До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення. Особистість художника, його смаки та вподобання могли виявитися у виборі жанру, композиції, в перевазі форми чи кольору.
Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до того, що світ втратив свою гармонійність та раціональність в очах художників, його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Відбулася зміна в розумінні художника. Вона полягала не у адекватному відбитті світу, а у виявленні художником його бачення світу. А таке розуміння світу могло звестися, наприклад, до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав назву абстракціонізм. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалісти (сюрреалізм по-французьки означає надреалізм) на чолі з Сальвадором Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах, на відміну від картин абстракціоністів, присутні предмети, що їх можна пізнати, але інколи вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях, як у сновидіннях.
Одним з нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм. Авангардизм - умовна назва багатьох антиреалістичних течій в літературі та мистецтві XX ст. Виник на грунті анархічного, суб'єктивного світорозуміння. Звідси розрив з попередньою реалістичною традицією, формалістичні пошуки нових засобів художнього вираження. Попередниками авангардизму були модерністські напрями першої третини XX ст. - фовізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм та додекафонія у музиці. Серед представників авангардизму і неоавангардизму- художники П.Мондріан, СДалі, письменники Р.Деснос, А.Арто, С.Беккет, композитори -С.Буссоті, Дж.Кейдогс.
Модернізм - основний напрям мистецтва доби 20-30-х років, що характеризується розривом з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва. Зародився в 20-30-х роках XX ст., охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е.Кірхнер, Д.Енсор, Е.Мунк, Е.Нольде, В.Кандинський, П.Клеє, О.Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі -використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору, деформацію предметів у зображенні, символів, суб'єктивізм у змісті.
Реалізм - одна із основних властивостей мистецтва і літератури, яка полягає у прагненні до правдивого об'єктивного відображення і відтворення дійсності у формах, що їй відповідають. У більш вузькому розумінні - течія в мистецтві, що протистояла модернізму та авангардизму у міжвоєнний період XX ст. її представниками були, зокрема, художники Ф.Мазерель (Бельгія), Фужером і Таслицький (Франція), Р.Гуттузо (Італія), Г.Ерні (Швейцарія).
Театр.Вагомих успіхів було досягнуто в галузі театрального мистецтва та кіномистецтва. Це стосується перш за все країн Західної Європи та США. Досить повно відбувався розвиток театрального мистецтва у США. Тут було засновано театри, в яких працювали режисери Г.Клерман, Е.Казан, Л.Старсберг, Р.Маму-лян, актори - К.Корнелл, Дж.Баррімор, Х.Хейс, Е.Ле Гальєнн. В репертуарі були п'єси молодих американських драматургів К.Одетса, Ю.О'Ніла, ДжЛоусона, А.Мальци та ін.
Кіно. Кіновиробництво в США починається з 1896 p., з 1908 р. зосереджується в Голлівуді. Найвидатніша постать американського кіно в ті роки - режисер Д.У.Гріффіт, який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів Т.Х.Інса, який започаткував фі-льми-вестерни, та М.Сеннетта, позначена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чаплін. Найпопулярніші зірки 20-30-х років - М.Пікфорд, Д.Фербенкс, Р.Валентіно, Г.Гарбо, Л.Гірш, Б.Кітон, К.Гейбл, Ф.Астор, Г.Купер, Х.Богарт. В цей час У. Дісней розробив основи мультиплікаційно- , го фільму. Слід зазначити, що серед фільмів були і такі, що піднімали інтелектуальні проблеми, наприклад, ''Громадянин Кейн'' (1941 p., режисер О.Уеллес).
У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався у тому ж напрямку, що і в інших країнах, але мав свої особливості, пов'язані з існуванням тоталітарної держави. У 20-30-ті роки були зняті фільми ''Панцерник ''Потьомкін'', ''Чапаев'', творили видатні режисери Ейзенштейн, О.Довженко та інші.
В інших частинах світу кіномистецтво перебувало в зародковому стані, зате активно розвивалося театральне мистецтво. Виняток становила Індія, де перший фільм був знятий ще у 1913 р. У 30-х роках тут було випущено картини ''Алам Ара'' режисера Ірані, ''Девдас'' режисера Баруа.
Архітектура. В мистецтві 20-30-х років тривав інтенсивний пошук відповіді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про принципи її взаємодії з оточуючим середовищем і про майбутнє людства. Французький архітектор Ле Корбюзье розглядав архітектуру як складову частину суспільного прогресу і віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність серійного проектування й індустріалізації будівництва. За допомогою архітектури зодчі намагались ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити суспільство. З'явилася ідея роззосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити ''місто-сад''. Подібні проекти здійснювали в Англії, Франції, Голландії. У різних формах ідею гармонічного поєднання людського житла і природи реалізували в США, Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. її підхопили в СРСР, але при цьому вихолостили суть, звівши до пропагандистських лозунгів. ''Я знаю - город будет, я знаю - саду цвесть, когда такие люди в стране советской есть!'' - писав поет В.Маяковський у 1929 р. про розбудову міста Кузнецька. Однак і досі там переважає видобувна і металургійна промисловість і слабкою залишається суспільна інфраструктура.
В країнах з тоталітарним режимом мистецтву прагнули нав'язати ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити символи вічності і непорушності існуючої влади, яка турбується про добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Німеччини та Італії втілювались ідеї беззаперечної покори, національної і расової зверхності, культивувались сила і грубість. В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва і заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут тривалий час називали скульптурну групу В.Мухіної ''Робітник і колгоспниця'', створену спеціально для Всесвітньої виставки 1937 р. в Парижі.