Тлумачний словник історичних понять і термінів

1. АБСТРАКЦІОНІЗМ (абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво) — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живопису виник в Європі та Північної Америці в 1910−1920 рр.

2. АВАНГАРДИЗМ (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін на означення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм.

3. АВТАРКІЯ (грец. autárkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей (в економіці — економічна незалежність країни, що позбавляє необхідності ввезення найважливіших продуктів споживання).

4. АВТОКЕФАЛІЯ (грец.) − в православ’ї адміністративна самостійність церкви. В даний час є 15 автокефальних церков (українська, грецька, сербська, Антіохійська, болгарська та ін.).

5. АВТОНОМІЯ (грец. − своєзаконіе, самоврядування, незалежність) − право самостійного існування, можливість вирішувати питання, які стосуються ведення конкретного автономного утворення (республіки, округу, національної, релігійної або територіальної спільності). Автономія не є державним суверенітетом (повною незалежністю). Культурно-національна автономія передбачає самоврядування в питаннях культури (включаючи релігію, мову та освіту).

6. АВТОРИТАРИЗМ (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведенням нанівець місцевого самоврядування, застосуванням репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.

7. АГРАРНЕ СУСПІЛЬСТВО— поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства — «традиційне суспільство» та «селянське суспільство». Поняття почало активно вживатися у 1950—60-ті роки внаслідок поширення концепції індустріального суспільства.

8. АМОРТИЗАЦІЯ (пізньолат. amortisatio — погашення, сплата боргів) — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля). Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування проводяться за встановленими нормативами А. основних засобів. Річна норма амортизаційних відрахувань визначається у відсотках від початкової вартості об'єктів. Амортизаційні відрахування обчислюються щомісяця у розмірі 1/12 частини річних норм, зараховуються до амортизаційного фонду і включаються у собівартість продукції або витрати обігу. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).25 відсотків амортизаційних відрахувань надходять до державного бюджету для фінансування структурної перебудови економіки.

9. АНАРХІЗМ (від дав.-гр. αναρχω — від ἀν, ан, «без» + ἄρχή, архе, «влада» + -ізм) — суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад). Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною. Ідеї анархізму остаточно сформувалися в 19 столітті. Анархізм не треба плутати з нігілізмом (він заперечує суспільство і спрямований на його руйнування); в цілому анархізм це пацифістський рух. Хронологічно анархізм поділяють на індивідуалістичний анархізм — представники: П. Прудон, М. Штірнер; колективістський — М. О. Бакунін; комуністичний — П. О. Кропоткін. В сучасному світі поняття «анархізм» втратило свій первісний зміст і часто вживається як синонім хаосу, безвладдя, дезорганізації.

10. АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ — одна із самостійних течій анархізму, яка вважає, що засоби виробництва мають перейти до найвищої форми організації робітників — профспілок. Виник наприкінці XIX ст. у Європі, прагнув об'єднати всіх робітників і за допомогою соціальної революції ліквідувати капіталістичне суспільство. На початку XX ст. синдикалізм був впливовим у міжнародному профспілковому русі та в соціалістичних партіях деяких країн. Головна мета сучасного анархо-синдикалізму — ліквідація державних інститутів і створення вільного комуністичного суспільства (бездержавного соціалізму).

11. АНАФЕМА (грец.) − церковне прокляття, що супроводжується відлученням від церкви; вища кара в християнстві.

12. АНЕКСІЯ (лат. − Приєднання) − насильницьке приєднання, захоплення однією державою території, що належить іншій державі чи народу.

13. АНТАНТА (від фр. еntente — згода, початок виразу фр. Entente cordiale — сердечна угода) — військово-політичне угрупування, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія і було створено в 1904−1907 роках.

14. АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ — суспільно-політичний рух, скерований на ослаблення політичного впливу духовенства, яке намагається використовувати релігійність світського громадянства та авторитет церкви для своїх конфесійно-політичних та партійно-станових інтересів.

15. АНТИСЕМІТИЗМ — одна з форм національної та релігійної нетолерантності, що виражається у ворожому ставленні до євреїв; ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення євреїв громадських та інших прав.

16. АНТИФАШИЗМ — сукупність політичних ідеологій, що складають опозицію фашистським та нацистським ідеологіям, організаціям й урядам.

17. А́НШЛЮС (нім. Anschluss, Anschluß — приєднання, об'єднання, анексія) — приєднання Австрії до Німеччини (Третього Рейху) 11−13 березня 1938 р.

18. АПОЛОГЕТ (грец. − захисній) − людина, що виступає з непомірним, надмірним вихвалянням кого-небудь або чого-небудь.

19. АРТІЛЬ (тат. — ортак, ортак-ель, тюрк.— орти — спільний, народ, громада) — добровільне об'єднання осіб для досягнення спільною працею певних господарських цілей. Була поширена в дореволюційній Росії та Україні, в СРСР у 1920 — 1930-х pp.

20. АРХІЄПИСКОП (грец. − Первосвященик) − старший єпископ, одне з вищих духовних звань.

21. АРХІЄРЕЙ (грец. − старший) − загальна назва вищих православних священнослужителів. (Єпископ, архієпископ, митрополит).

22. БАЛКАНСЬКИЙ СОЮЗ (БАЛКАНСЬКА ЛІГА) − військово-політичний блок Сербії, Чорногорії, Греції та Болгарії, спрямований проти Туреччини протягом Балканських воєн 1912−1913 років.

23. БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДЕМОКРАТІЯ (пряма демократія) — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

24. БЕНІЛЮКС — регіон Європи створений в 1944, що включає в себе Європейські країни митно-економічного союзу: Бельгію, Нідерланди та Люксембург.

25. БІЛЕ ДУХОВЕНСТВО − загальна назва нижчих священнослужителів православної церкви − (священики, диякони). На відміну від чорного духовенства білого духовенства дозволяється створення сім'ї, ведення особистого господарства.

26. БІЛИЙ ТЕРОР — масовий терор, здійснюваний антибільшовистськими силами в часи Громадянської війни в Росії.

27. БЛОК — об'єднання декількох держав, котре значно змінює їхню стратегічну і геополітичні якість і виводить їх на більш вищий рівень планетарної діяльності. За законом "просторової прогресії" утворення блоків — процес, котрий не можна уникнути.

28. БРИТАНСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ НАЦІЙ (англ. Commonwealth of Nations) — асоціація незалежних держав, що раніше входили в Британську імперію, які визнають британського монарха як символ вільного єднання. У Співдружність входять (на кінець 2009): Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південноафриканська Республіка, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Ґана, Малайзія, Сінгапур, Кіпр, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Ямайка, Трінідад і Тобаго, Уганда, Кенія, Замбія, Камерун, Мозамбік, Намібія, Малаві, Мальта, Гамбія, Ботсвана, Ґайана, Лесото, Барбадос, Маврикій, Свазіленд, Науру, Тонга, Самоа, Фіджі, Бангладеш, Багамські Острови, Гренада, Папуа-Нова Гвінея, Сейшельські Острови, Соломонові Острови, Тувалу, Домініка, Сент-Люсія, Кірібаті, Сент-Вінсент і Гренадіни, Зімбабве, Беліз, Антігуа і Барбуда, Мальдіви, Сент-Кітс і Невіс, Бруней, Вануату, Руанда.

29. БУДДИЗМ  — одна зі світових релігій^[1], яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії: від Шрі Ланки до Бурятії, і від Калмикії до Японії^[1]. Найбільше послідовників має в країнах Південно-Східної Азії, Східній Азії та Тибеті^[1]. Предмет науки буддології. Оригінальна назва: Дгарма (Закон, Вчення) або Буддга-дгарма (вчення Будди)^[1].

30. БУНДЕСТАГ (нім. Bundestag — засідання союзу) — парламент, орган народного представництва Федеративна Республіки Німеччина. Єдиний конституційний орган в політичній системі ФРН, що обирається безпосередньо всіма громадянами країни. Строк обрання депутатів Б. − чотири роки. Достроковий розпуск парламенту можливий тільки як виняток і входить в компетенцію федерального президента.

31. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

32. БЮДЖЕТНИЙ ПРОФІЦИТ — перевищення дохідної частини державного бюджету над видатковою.

33. БЮРОКРАТІЯ (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування) — адміністративна система організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність.

34. ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї:

ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ + ЧПІ.

ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи. Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, зміна запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг.

35. ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Цей показник стали використовувати в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, з 1987 року. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва; позбавлений повторного рахунку (на відміну від показника валового суспільного продукту, який до 1987 року використовувався в СРСР), а отже, дає змогу зіставити обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту.

36. ВЕЙМАРСЬКА РЕСПУБЛІКА (нім. Weimarer Republik,  Weimarer Republik^{опис файлу} ) — історична назва німецької держави на честь конституційного Національного зібрання, що засідало в Веймарі. Офіційно держава продовжувала називатись «Німецькою імперією» (нім. Deutsches Reich).

37. ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ — загальносвітова потужна економічна криза, яка настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х років. У різних країнах Велика депресія мала різні хронологічні межі, проте найбільш помітною була в країнах Західної Європи та США.

38. ВЕЛИКИЙ ПРОСТІР (Grosraum) — термін Я. Шмідта — означає об'єднання декількох держав у єдине стратегічне утворення. Виникнення Великих Просторів обумовлено теорією "просторової про гресїі".

39. ВЕЛИКИЙ ТЕРОР — найменування періоду в історії СРСР (1937—1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов.

40. ВЕРМАХТ (від нім. Wehr — оборона, нім. Macht — сила) — назва збройних сил Третього рейху (гітлерівської Німеччини) в 1935—1945 рр. Вермахт був створений за Законом від 16 березня 1935[1]. Базою для створення і розгортання вермахту послужив рейхсвер, перейменований після введення загальній військовій повинності. Вермахт складався із Сухопутніх військ, Військово-повітряних сил і Військово-морського Флоту. Вермахт було офіційно розпущено в 1946 р. На його місті був пізніше створений Бундесвер.

41. ВИБОРИ— передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

42. ВИКОНАВЧА ВЛАДА — одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та управляє сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітною законодавчій гілці влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.

43. ВІЙНА  — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

44. “ВІСЬ” — геополітичний союз двох або декількох геополітичних столиць.

45. ВКП(б) − Всесоюзна Комуністична партія більшовиків (1925−1952 рр.)

46. ВЛАДА — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних але взаємопов'язаних понять: 1) Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось; 2) Політичне панування, політичний устрій; 3) Керівні державні органи, уряд чи особи що мають урядові повноваження.

47. ВОЄННИЙ БЛОК (ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК) — військово-політичний союз або угода держав з метою спільних дій для вирішення загальних політичних, економічних і військових завдань. Воєнні блоки та союзи створювалися ще в старовині, проте їх значення особливо зросло із зародженням капіталізму.

48. ВОЄННИЙ КОММУНІЗМ − система надзвичайних заходів радянської влади під час Громадянської війни 1918−1921 рр. Найбільш важливими з них були: Продовольча розкладка, повна націоналізація промисловості, монополія держави на окремі види товарів (сіль, цукор, мануфактура, сірники і т.д.), мілітаризація праці, трудовий фронт, військовий всеобуч, безкоштовне надання окремих видів послуг (у т.ч. комунальний транспорт, аптеки, телефон і т.д.).

49. ВОЛЮНТАРИЗМ (лат. voluntas — воля) — течія в психології і філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Теорія, згідно з якою воля є першоосновою і творцем дійсності, основним фактором у психічному житті людини всупереч розумові; соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об'єктивними законами історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які її здійснюють.

50. ВОРОГ (латин. — hostie) — термін Я. Шмідта — суто політичне поняття, котре означає сукупність зовнішніх державних, соціальних, етичних чи релігійних утворень, які стоять на позиціях, протилежних позиціям стратегічної столиці. Не має морального навантаження і може динамічно переноситися на різні утворення. Рухлива категорія. Протилежне — друг.

51. ВНК − ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ, скорочено ВЧК (від рос. Всероссийская чрезвычайная комиссия) — в 1917—1922 роках державно-політичний карний орган уряду «більшовиків» (начолі з В.І.Леніним), створений за більшовицькою формулою для «боротьби з контреволюцією і саботажем». Заснований на чолі з Феліксом Емундовичем Дзержинським у грудні 1917 року. В 1918 році були створені місцеві органи ВЧК: губернські, повітові (ліквідовані у січні 1919 року), транспортні, фронтові і армійські ЧК, станом на 1918 г. налічувалося 40 губернських й 365 повітових надзвичайних комісій.

52. ГЕГЕМОНІЯ (грец. ηγεμονία — провід, керівництво) — провідна роль якоїсь держави, міста у відносинах з іншими (наприклад, Афін чи Спарти серед грецьких міст); — або ж провідна роль якоїсь верстви населення в управлінні державою (скажімо, аристократії). Гегемо́нія − провідна роль, перевага в силі, впливі, керівництві

53. ГЕНЕРАЛЬНІ КОРТЕСИ (ісп. Cortes Generales / Cortes Españolas) − представницький орган і носій законодавчої влади (парламент) Іспанії.

54. ГЕНОЦИД— це: 1) цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. До таких дій відносяться: а) вбивство членів цієї групи; b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи; c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи; d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; е) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі; 2) крайня форма дискримінації.

55. ГЕОГРАФІЧНА ВІСЬ ІСТОРІЇ (осьовий ареал, heartland) — термін Макіндєра, котрий означає внутріконтинентальні євразійські території, навколо яких відбувається просторова динаміка історичного розвитку. Співпадає з Росією.

56. ГЕОЕКОНОМІКА — відгалуження атлавтистської геополітики. Розглядає простір в утилітарно-економічному значенні. Одна із пріоритетних дисциплін "таласократичного" аналізу.

57. ГЕОПОЛІТИКА — 1) наука геополітика є область знання, що вивчає закони, принципи та закономірності просторово-часової організації розвитку держав, регіонів і світу в цілому з урахуванням системної взаємодії географічних, політичних, економічних, військових, етнічних, демографічних, екологічних і інших чинників; 2) як явище це сфера діяльності, пов'язана з відносинами між соціальними групами, націями, державами, блоками держав, головним змістом якої є боротьба за контроль і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) просторів держави, регіону, миру.

58. ГЕОПОЛІТИЧНА БЕЗПЕКА — складова національної безпеки, процес управління системою національної безпеки, за якого державними та недержавними інституціями забезпечується встановлення контролю і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) простору власної країни.

59. ГЕОПОЛІТИЧНА ЗАГРОЗА — явні чи потенційні дії, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів і створюють небезпеку втрати контролю і панування над власними ресурсами.

60. ГЕОПОЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ — цілеспрямована організована сукупність геополітичних процесів з використанням політичних, інформаційних, економічних та інших засобів, що забезпечує ефективно діючу просторово-часову організацію розвитку держави (транснаціональних корпорацій) з метою встановлення контролю та панування над геополітичним простором і його ресурсами.

61. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ДУАЛІЗМ — основний принцип геополітики, котрий утверджує в якості рушія історичного процесу протиставлення таласократії та теллурократії.

62. ГЕОПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ — відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності людини, суспільства і держави при отриманні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

63. ГЕОПОЛІТИЧНІ ІНТЕРЕСИ — це складова частина національних інтересів, обумовлена системним впливом географічних, політичних, економічних, воєнних, екологічних та інших чинників.

64. ГЕОСТРАТЕГІЯ — воєнні аспекти геополітичного аналізу. Держава Нація — світська держава з яскраво вираженим центризмом. Політичне утворення, в котрому державні форми призводять до народження етносу і його культури. Відрізняється від понять етнічне утворення (громада, народ) та Імперія.

65. ГЕРОНТОКРАТІЯ (gerontocracy), або "влада старців" − форма державного управління, в якій влада знаходиться в руках тих, хто за своїм віком перевершує основний вік працездатного населення країни. Досить часто зустрічається в різноманітних політичних структурах, коли політична влада всередині панівного класу накопичується з віком, так що найстарші мають найбільшу владу. Ті, що мають владу не обов'язково займають формальні посади лідерів, проте часто домінують (керують) останніми.

66. ГЕСТАПО (нім. Geheime Staatspolizei) — таємна державна поліція Третього Рейху в 1933—1945 роках, призначена для боротьби з інакодумцями, незадоволеними і супротивниками нацистського режиму, входила до складу Міністерства внутрішніх справ Німеччини.

67. ГІТЛЕРЮГЕНД (нім. Hitler-Jugend, стара орфографія Hitlerjugend, скорочення HJ) − юнацька воєнізована нацистська організація.

68. ГОЛОВА ДЕРЖАВИ — загальний термін, що позначає людину або орган, який вважається верховним представником держави. За словами Шарля де Голля «Глава держави повинен втілювати дух нації для самої країни та для всього світу». В деяких випадках (наприклад, у США) також є і главою уряду, тобто головою виконавчої влади. У інших (наприклад, у Німеччині) — має лише представницькі функції. При окремих видах форм правління також має деяку судову або законодавчу владу, або є верховним головнокомандуючим збройних сил країни. Наприклад, в Україні главою держави є президент, у Великобританії та деяких інших монархіях — король або королева.

69. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі.

70. ГЛОБАЛІЗМ — сукупність переконань і поглядів на глобалізацію , які полягають в позитивній її оцінці і розглядають глобалізацію як найважливіший процес, що відбувається в сучасному світі. Багато тверджень глобалізму (зокрема, некритичний підхід до глобалізації) є об’єктом критики анти- і альтерглобалістів . Глобалізм може також означати певний напрям політики у глобальному масштабі, або глобальний масштаб соціальних явищ.

71. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (глобальні проблеми людства, глобальні проблеми сучасності) − комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і т.д.). Глобальні проблеми людства стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного космічного простору.

72. ГОЛОКОСТ— термін, який зазвичай використовують для позначення геноциду єврейського народу в часи Другої світової війни. У широкому розумінні — систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

73. “ГОНКА ОЗБРОЄНЬ” − політичне протистояння двох або декількох держав (а частіше − цілих військових блоків) за перевагу в області збройних сил. Під час такого протистояння кожна з сторін робить величезні запаси зброї, намагаючись встановити паритет з супротивником або обігнати його. У загальному сенсі термін «гонка озброєнь» можна застосувати до будь-якого, по суті безглуздого протистояння за володіння більшою військовою потужністю.

74. ГРОМАДА − мала соціальна група, здатна до біологічного відтворення, що має органи самоврядування, своєрідні форми цінностей і культури. Для общинних відносин характерні замкнутість, натуральне ведення господарства, кругова порука.

75. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА — боротьба за владу між громадянами одного суспільства, країни. Найдавніші відомі в історії громадянські війни − громадянські війни в стародавньому римському суспільстві. При дослідженні будь-якої громадянської війни дослідники виділяють основне протиріччя, через яке точилась дана війна, а також дві основні суспільні групи (класи), боротьба між якими визначала характер цієї війни.

76. ГУБÉРНІЯ − основна адміністративно − територіальна одиниця в Росії з 1708., Ділилася на повіти. Деякі губернії об'єднувалися в генерал − губернаторства.

77. ГУЛАГ (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934—1956 роках підрозділ НКВС, якій керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів. 18 млн. людей пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйона чоловік пройшли «очищення» у ГУЛАГу. Ще з 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.

78. ДЕВАЛЬВАЦІЯ (від лат. de — префікса, що означає рух униз, та лат. valeo — маю значення) — офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці чи зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, певної іноземної валюти. У сучасних умовах термін застосовується для ситуацій значного зниження курсу національної валюти відносно «твердих» валют (зазвичай, щодо долара США, євро, SDR). Девальвація розглядається як інструмент центральних банків з управління національною валютою, протилежний ревальвації.

79. ДЕМІЛІТАРИЗОВАНА ЗОНА — встановлена міжнародним договором чи угодою територія, на якій заборонено зберігати старі й споруджувати нові укріплення, військово-промислові підприємства, тримати війська.

80. ДЕМОКРАТІЯ (з грец. δῆμος + κράτος = народ + влада = «влада народу») — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).

81. ДЕНОНСУВАННЯ − повідомлення однією державою іншої про припинення дії підписанної між ними угоди відповідно до тексту самої угоди.

82. ДЕПОРТАЦІЯ НАРОДІВ — інструмент радянської національної політики сталінських часів. Депортація народів являла собою насильницьке переселення громадян за національною ознакою у віддалені місцевості СРСР, де вони розміщалися у спецпоселеннях.

83. ДЕПРЕСІЯ — період економічної кризи, який характеризується спадом виробництва, ділової активності, високим рівнем безробіття.

84. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — це процес реалізації державної влади, її зовнішнє, матеріалізоване вираження. Зміст влади виявляється у державному управлінні.Державне управління необхідно розглядати в широкому та вузькому розумінні. В широкому розумінні державне управління охоплює органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, судової влади, прокуратури та інші органи державної влади. У вузькому розумінні − тільки органи виконавчої влади.

85. ДЕРЖАВА — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду[1]; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

86. ДЕРЖАВНА ДУМА − це: 1) Представницьке законосовещательное установа (1906−1917 рр.). Засновано маніфестом Миколи II 17 жовтня 1905 розглядала законопроекти, які потім обговорювалися в Державній раді і затверджувалися імператором. Вибори багатоступінчасті по 4 нерівноправним куріям (землевладельческой, міської, селянської, робочої). Жінки, студенти, військовослужбовці позбавлені виборчих прав.

87. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА  — професійна діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави особами, які мають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

88. ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ — це частина механізму держави, що представляє собою сукупність державних органів, наділених владними повноваженнями для реалізації державної влади.

89. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ — одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави. Здійснення державного контролю — одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

90. ДЕРЖАВНА РАДА − вищий законодавчим орган Російської імперії з 1810р., Утворений Олександром I. З 1906р. − Верхня палата з законодавчими правами. Розглядав внесені міністрами законопроекти до їх затвердження імператором, кошториси і штати державних установ, скарги на визначення департаментів Сенату і др. органів.

91. ДЕСПОТІЯ − необмежене монархічне володіння світською і духовною владою у державі.

92. ДЕФІЦИТ (від лат. Deficit − бракує) − термін, що означає нестачу, недостатність.

93. ДЕФЛЯЦІЯ (лат. deflare — здуваю)  — зменшення різними заходами фінансового і економічного характеру кількості наявних в обігу паперових грошей і нерозмінних банкнот, з метою підвищеня їх купівельної вартості, зменшення рівня товарних цін, боротьби з бюджетним дефіцитом і т. д. Як наслідок — зниження загального рівня цін протягом певного періоду часу. За своїм змістом і наслідками — протилежність інфляції.

94. ДЖАМАХІРІЯ (араб. جماهيرية) — форма державного устрою, відмінна від монархії і республіки, обґрунтована в Третій Всесвітній Теорії Муаммара Каддафі і викладена в першій частині Зеленої книги. Слово «джамахІрія» — неологізм, утворений шляхом заміни в корені слова «джумхурія» (республіка) однини «джумхур» (народ) на множину «джамахір» (маси).

95. ДИКТАТОР (лат. dictator від dicto — диктую, наказую) — термін, який в залежності від контексту може означати:

96. ДИКТАТУРА — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що в протилежність до демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.

    1. дипломатичний документ, в якому викладений фактичний, документальний чи юридичний бік якогось питання. Як правило, додається до ноти або вручається особисто представнику іншої країни.

97. ДИРЕКТИВА — тип законодавчого акта.

98. ДИСИДЕНТ (лат. dissidens − відступник) − людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де він живе; політичний інакодумець. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади.

99. ДИСКРИМІНАЦІЯ – будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп.

100. ДИЯКОН (грец. служитель) − в православ'ї особа, яка має нижчий рівень священства, помічник священика, який бере участь у церковній службі. Старший диякон називається протодиякон.

101. ДОГМА − положення віри, прийняте за відверту істину. Подібно аксіомі в математиці і постулату у фізиці не може бути доведена і приймає тривіальний, обов’язковий характер.

102. ДОКТРИНА (лат. doctrina − вчення) — вчення, наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний чи політичний принцип (наприклад, військова доктрина) або нормативна формула.

103. ДОКТРИНА МОНРО — політична доктрина США, частина сьомого Звернення до Конгресу (англ. State of the Union Affairs) тогочасного президента США Джеймса Монро (1817—1825), проголошена 2 грудня 1823 р. В ній було визначено довготривалі цілі зовнішньої політики США. Подібно до традиції президента Джеферсона, в цій доктрині було закріплено незалежність Американських Штатів від Європейських урядів (від «Старого світу»), було сформульвано існування двох політичних сфер (англ. two spheres), визначено принцип невтручання (англ. non-intervention) США в європейські конфлікти, запропоновано припининення всіх колоніальних кампаній в західній півкулі (англ. non-colonization).

104. ДОМІНІОН — форма політичної системи, що існувала всередині Британської імперії, і була проміжною формою між самоврядною колонією і суверенною державою, але з плином часу розвивалася до останньої. Перший британським домініоном була Канада, яка отримала такий статус у 1867. Потім з'явилися Австралія (1901), Нова Зеландія (1907), Ньюфаундленд (1907), Південно-Африканський Союз (1910) і Ірландська Вільна держава (1922).

105. ДРУГ (латин. amicus) — термін Я. Шмідта — суто політичне поняття, котре означає сукупність зовнішніх державних, соціальних, етнічних чи релігійних утворень, які стоять на позиціях, що співпадають з позиціями стратегічної столиці. Не має морального навантаження і може динамічно переноситися на різні утворення. Протилежне — ворог.

106. ЕВОЛЮЦІЯ (лат. − Розгортання) − в широкому сенсі уявлення про зміни в суспільстві і природі, їх спрямованості, порядку, закономірності. У більш вузькому сенсі − уявлення про повільних поступових кількісних змінах на відміну від революції

107. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА (грец. Krisis − поворотний пункт) − серйозні порушення у звичайній економічної діяльності. Однією з форм прояву кризи є систематичне, масове накопичення боргів і неможливість їх погашення у розумні строки. Причину економічних криз часто вбачають у порушенні рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги. Основні види − криза недовиробництва (дефіцит) і криза перевиробництва.

108. ЕКСПАНСІЯ — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

109. ЕКСПОРТ — вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов'язання їхнього зворотного повернення.

110. ЕЛІТА − група (прошарок) обраних представників суспільства, що здійснюють владу або впливають на неї (проте існує й національна, інтелектуальна еліта “без влади”).

111. ЕМБАРГО — заборона ввезення в країну чи вивезення з неї золота, іноземної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї). У воєнний час виступає як форма економічної блокади, у мирний − як засіб фінансового тиску на інші країни.

112. ЕМІГРАЦІЯ (від лат. Emigro − «виселяти») − переселення з однієї країни в іншу з економічних, політичних, особистих обставин. Вказується по відношенню до країни, з якої емігрують.

113. ЕТНІЧНІ ЧИСТКИ — політика, спрямована на насильницьке вигнання з певної території осіб іншої етнічної приналежності, при цьому «етнічні чистки» можуть приймати самі різні форми, від масового переселення етнічних груп і примусу до еміграції до депортації і геноциду. У загальному плані етнічні чистки означають будь-який вид витіснення «небажаних» груп населення з даної території з причин, пов'язаних з релігійною або національною дискримінацією, з політичних, стратегічних чи ідеологічних міркувань — або комбінації вищезгаданих причин.

114. ЕТНОС (грец.. − плем'я, народ) − історично виник вид стійкої соціальної спільності людей, представленої плем'ям, народністю, нацією. Етногенез − походження народів.

115. ЄВРАЗІЙСТВО — складне гоополітичне поняття, котре об'єднує в собі: Історично — східний сектор людської цивілізації; політично — актуальний або потенційний блок держав і націй, які відмовилися визнавати вимоги ліберально-демократичної ідеології; стратегічно — альянс східних, теллурократичних держав; соціально − орієнтація на ідеократію, соціальну державу, некапіталістичний, неринковий економічний устрій.

116. ЄВРЕЙСЬКИЙ ПОГРОМ − масова насильницька акція, що здійснюється частиною суспільства по відношенню до євреїв як національних та релігійних меншин [1]. Погроми є одним з типових проявів антисемітизму − ідеології ворожого ставлення до євреїв. [2]

117. ЄПАРХІЯ (грец. − володарювання) − у Російській православній церкві церковно-адміністративна територіальна одиниця. Межі єпархії визначаються священним синодом з урахуванням адміністративно − територіального розподілу суб'єктів Російської Федерації. Управління єпархією здійснює архієрей (єпископ, архієпископ, митрополит) спільно з органами єпархіального управління (збори, рада).

118. ЄРЕСЬ (грец. − Особливе віровчення) − це: 1) віровчення, що відхиляється від догматів та організаційних форм панівної релігії. 2) Відступ від загальноприйнятих правил, оману.

119. ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР — термін Хаусхофера − мінімальний територіальний об'єм, котрий дозволяє народу досягти реалізації своїх історичних і політичних прагнень.

120. ЗАКОЛОТ − групове (масове) збройний виступ проти чинної влади.

121. ЗАКОН (англ. law, англ. principle, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); встановлене законодавчим органом (парламентом) загальнообов’язкове (для усіх громадян) правило, яке має найвищу юридичну силу. Закони обов'язкові до виконання протягом визначеного часу, на визначеній території та у відношенні до конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права.

122. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА — є однією з трьох гілок влади, разом із виконавчою та судовою. Законодавча влада відповідає за обговорення і проголошення законів, а також за перевірку роботи виконавчої та судової гілок влади.

123. ЗАХІД (західна цивілізація) — синонім атлантизму.

124. ЗМІНОВІХІВСТВО − суспільно-політична течія в середовищі російської буржуазної інтелігенції (гл. обр. Емігрантської) в 1920−1922-х рр. Означало поворот Частина інтелігенції від боротьби з Радянською владою до її фактичного визнання. Ідеологи зміновіхівства розраховували на переродження Радянської влади в умовах НЕПу.

125. ЗМІШАНА РЕСПУБЛІКА (напівпарламентська, напівпрезидентська, парламентсько-президентська, президентсько-парламентська) — форма державного правління, яка поєднує ознаки президентської і парламентської республік, а саме: як і у президентській республіці главу держави обирає народ шляхом прямих виборів або колегія виборців, повноваження президента ширші і вагоміші, ніж у парламентській республіці (можливість втручання у законотворчий процес як суб'єкта законодавчої ініціативи, право вето на акти парламенту; право видавати нормативно-правові акти); свої повноваження президент здійснює безпосередньо (у напівпрезидентських республіках) або через уряд (у напівпарламентських республіках); президент призначає прем'єр-міністра (главу уряду) лише за згодою парламенту; президент, як правило, є головнокомандувачем збройних сил, визначає військову доктрину держави, є окремим органом державної влади; уряд несе подвійну відповідальність — перед президентом і парламентом, які можуть виявити йому недовіру і відправити у відставку. У більшості змішаних республік використовується інститут контрасигнатури, коли частина актів президента має бути контрасигнована главою уряду, який несе за них відповідальність перед парламентом.

126. ЗМОВА (революційна змова; таємна угода, згода) − таємна домовленість кількох осіб між собою про спільні дії проти когось чи чогось з метою досягнення певної спільної цілі.

127. ІГУМЕН − настоятель православного монастиря (у жіночих ігýменья).

128. ІДЕОЛОГІЯ (грец. ιδεολογία, від Ιδεα — прообраз, ідея, і λογος — слово, розум, вчення) — вчення про ідеї.

129. ІЄРАРХІЯ (від грец. Ἱεραρχία, з ἱερός «священний» і ἀρχή «правління») − порядок підпорядкованості нижчих ланок вищим, організація їх в структуру типу дерево; принцип управління в централізованих структурах.

130. ІЗОЛЯЦІОНІЗМ — напрям в офіційній зовнішній політиці, в основу якого покладено ідею невтручання у збройні конфлікти за межами певної держави.

131. ІММІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ (від лат. Immigro − «вселяють») − в'їзд населення однієї країни в іншу на тимчасове або постійне проживання [1], розглянутий по відношенню до країни, куди в'їжджають мігранти. Вказується по відношенню до країни, в яку іммігрують.

132. ІМПЕРÁТОР (кайзер; цисар; король; князь) − титул голови монархічної держави у Росії.

133. ІМПІЧМЕНТ (англ.) − процедура притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави.

134. ІМПОРТ — ввезення товарів, послуг (іноді може вживатися стосовно капіталу, знань, технологій).

135. ІНВЕСТИЦІЯ (від лат. invest, вкладення коштів) — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

136. ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ — процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу — важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-х і в 1930-х роках індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення.

137. ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО — суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

138. ІНТЕГРАЦІЯ (від лат. integrum − ціле, integratio − відновлення) — це: 1) поєднання, взаємопроникнення. Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення і утворення взаємозв’язків; 2) у геополітиці означає різноманітні форми об'єднання декількох просторових секторів. Інтеграція може здійснюватися як на основі воєнної експансії, так і мирним шляхом. Існує декілька мирних шляхів геополітичної інтеграції − економічний, культурний, мовний, воєнно-стратегічний, політичний, релігійний тощо. Всі вони можуть призвести до однакового кінцевого результату — збільшення стратегічного і просторового об'єму блоку.

139. ІНФЛЯЦІЯ (лат. inflatio — роздування)  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

140. ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО (англ. Information society) — За концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. ІС настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації.

141. ІСЛАМ (араб. الإسلام, буквально означає підкорення, покірність) — одне з декількох світових (нарівні з християнством, буддизмом) віровчень, які сповідують віру у єдиного Бога. Прихильники ісламу нині живуть у всьому глобальному суспільстві, на всіх континентах і в більшості локальних суспільств країн світу.

142. ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС − це процес зміни явищ, станів у розвитку людства, його простежують, звертаючись до цивілізацій, змінам всередині них, а також зміну одних цивілізацій іншими.

143. ІСТОРІЯ (від дав.-гр. ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле[1]) — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

144. КАДЕТИ (конституційні ДЕМОКРАТИ) − члени конституційно − демократичної партії, заснованої в 1905р. і що була партією ліберальної буржуазії. Офіційно кадети називали себе "партією народної свободи" і виступали з помірною критикою існуючих порядків у Росії. Програмні вимоги кадетів: Перетворення самодержавства в парламентарну монархію, надання громадянам Росії прав і свобод незалежно від національності, релігії, статі, досягнутих в європейських країнах; єдина і неподільна Росія і пр. В1917г. брали участь в Тимчасовому уряді. У 1917р. поставлена ​​поза законом більшовиками.

145. КАНОНІЗАЦІЯ − зарахування духовно-церковної особи до лику святих за праведне життя і богоугодні справи.

146. КАПІТАЛІЗМ − суспільно-економічна формація, що змінила феодалізм. В основі капіталізму лежать приватна власність і засоби виробництва та використання найманої праці працівників. Виникнувши в 16 в., Капіталізм зіграв прогресивну роль у розвитку суспільства, забезпечивши в порівнянні з феодалізмом вищу продуктивність праці, більш досконалі суспільні відносини.

147. КАРТЕЛЬ — найпростіша форма монополістичного об'єднання. На відміну від інших, стійкіших, форм монополістичних структур (синдикати, трести, концерни) кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність. Об'єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажу, використання патентів, регулювання обсягів виробництва, узгодження умов збуту продукції, найм робітників. Діє, як правило, в рамках однієї галузі. Ускладнює функціонування ринкових механізмів. Потрапляє під дію антимонопольного законодавства. В одних країнах світу заборонені законом, в інших, навпаки, їх формування заохочується з метою реструктуризації промисловості, стандартизації матеріалів і комплектуючих, обмеження конкуренції між дрібними фірмами.

148. КАТОЛИЦИЗМ або КАТОЛИЦТВО (лат. catholicismus) (від грец. Καθολικός − «загальний», буквально «по-всього» або «відповідно до всього»; вперше по відношенню до церкви термін «ἡ Καθολικὴ Εκκλησία» застосовано близько 110 г. в листі святого Ігнатія до жителів Смірни і закріплений у Нікейському Символі віри) − найбільша за чисельністю прихильників (близько 1 мільярда 147 мільйонів чоловік за станом на кінець 2007 р. [1]) гілка християнства, сформувалася в I тисячолітті н. е.. на території Західної Римської імперії. В історіографії Розкол зі східною християнською церквою, за якою закріпилася назва православної, відносять до 1054 року. Проте, розриви євхаристійного спілкування Константинопольської і Римської кафедр відбувалися неодноразово починаючи з середини I тис. н. е.., але всі вони були подолані. Дивись главою Католицької церкви є папа римський, який очолює Святий Престол і держава-місто Ватикан у Римі.

149. КВОТУВАННЯ — це встановлення державними органами відповідно до чинного законодавства, міжнародного права та різних міжнародних актів, угод обмежень щодо виробництва товарів, міжрегіональних товарних або фінансових операцій, експортно-імпортних поставок. Застосовується як засіб регулювання обсягів виробництва окремих видів товарів, а також регламентації зовнішньоекономічної діяльності.

150. КЛЕРИКАЛІЗМ (від лат. clericalis — церковний) — політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя.

151. КОАЛІЦІЯ — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин ; об'єднання кількох політичних партій на засадах угоди про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд).

152. КОЛАБОРАЦІОНІСТ − особа, що співробітничали з фашистськими загарбниками у країнах Західної Європи, окупованих ними під час другої світової війни; зрадник, зрадник.

153. КОЛГОСП (від скорочення — колективне господарство) — форма сільськогосподарського підприємства на території колишнього СРСР. Економічною базою колгоспів була земля, яка належала державі і була передана колгоспам у безстрокове й безкоштовне користування та належна їм колгоспно-кооперативна власність (засоби виробництва, грошові накопичення, вся продукція, яку вони виробляли, тощо).

154. КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150%. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.

155. КОЛОНІЯ — територія, підконтрольна силі, яка визначена водним простором. Розглядається як тимчасова і зовнішня база, відчужена від загального геополітичного простору метрополії. Протилежне провінції.

156. КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНА СИСТЕМА — спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні:

157. КОМУНІЗМ (від лат. communis — спільний, загальний) — починаючи ще з XIX ст. ідея суспільства загальної рівності та свободи, а також вчення про таке суспільство[1]. З точки зору апологетики, комунізм — це суспільно-економічна формація, що ґрунтується на усуспільненні засобів виробництва; це наукове і філософське вчення про майбутнє безкласове суспільство, в якому відсутня експлуатація людини людиною та панує загальна рівність і братство всіх людей в комуні, та практика втілення цього вчення у життя.З точку зору критики, комунізм — це утопічна ідеологія тоталітарного суспільства, що базується на табірній економіці; це одна з крайніх форм колективізму, що веде до пригнічення та деградації соціального суб'єкта — людської особистості.

158. КОНВЕРГЕНЦІЯ (лат. − зближення) − теорія мирного зближення соціалізму і капіталізму. Активним прихильником цієї теорії був академік А.Д. Сахаров.

159. КОНВЕРСІЯ (лат. − зміна) − переклад мілітаризованої економіки на мирне виробництво.

160. КОНГРЕС США  — федеральний законодавчий орган Сполучених Штатів Америки, що складається з Палати представників (435 депутатів, що обираються на термін 2 роки) та Сенату (100 сенаторів, два від кожного штату, обираються на 6 років, одна третина переобирається кожні два роки).

161. КОНСТИТУЦІЯ (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

162. КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ — суспільний процес, протилежний революції, що представляє собою реакцію поваленого класу на соціальну революцію, спрямований на реставрацію або збереження поваленого суспільного та державного ладу. Термін зародився у Франції доби Великої французької революції.

163. КОНФЕДЕРАЦІЯ — союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах).

164. КОНФЕСІЙНИЙ ПРИНЦИП − формування органів влади з урахуванням інтересів груп населення, які сповідують різні релігії в єдиній державі; рішення політичних питань, проблем освіти, культури.

165. КОНФЕСІЯ (лат. − Церква) − загальна назва провідних релігій (християнство, іслам, конфуціанство, буддизм, індуїзм і т.д.).

166. КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР — табір-в'язниця для військовополонених і цивільних у воєнний час або у тоталітарному режимі. Перші концентраційні табори створено англійцями для африканських жінок і дітей під час Другої англо-бурської війни в Південній Африці в 1889.

167. КОНЦЕРН (нім. der Konzern) − фінансово-промислова група компаній. Типовим є збереження юридичної та господарської самостійності учасників, але з урахуванням координації з боку домінуючих фінансових структур. Зазвичай учасники концернів об'єднують не тільки економічний потенціал, а й зусилля в ринковій стратегії. Основною перевагою концерну є концентрація фінансових і інших ресурсів.

168. КОНЦЕСІЯ — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.

169. КООПЕРАТИВ — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

170. КОРДОН — в геополітиці існує два види кордонів: кордон-лінія і кордон-полюсу. Кордон-лінія репрезентує морську межу. Кордон полюсу — сухопутна межа. Завдання геополітичного блоку, котрий претендує на дії в планетарному масштабі, — зробити для себе кордони − лінії максимальними, а для супротивника − мінімальними та навпаки.

171. КОРНІЛОВСЬКИЙ ЗАКОЛОТ — невдала спроба генерала Корнілова у вересні 1917 р. встановити диктатуру в Росії.

172. КОРПОРАЦІЯ (від новолат. Corporatio − об'єднання) − юридична особа, яка, будучи об'єднанням фізичних осіб, при цьому незалежно від них (тобто самоврядні). У широкому сенсі під корпорацією можна розуміти будь-яке об'єднання з економічними цілями діяльності.

173. КОРУПЦІЯ (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

174. КОСМОПОЛІТИЗМ (від давньогрецької κοσμοπολίτης — космополіт, громадянин світу) — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.

175. КРАЇНИ “ТРЕТЬОГО СВІТУ” — колишні колонії та напівколонії, які здобули політичну незалежність і посідають особливе місце у світовій політиці і світовому господарстві.[

176. КРЕОЛИ (порт. crioulo, від дієсл. criar, «рости, виростати» ) − історичний і етнографічний термін, що використовувався на означення нащадків європейців, які оселялися в колоніях певних європейських держав (в першу чергу в Латинській Америці), перш за все Іспанії та Португалії.

177. “КРУГЛИЙ СТІЛ” — форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; нарада, обговорення проблем з рівними правами учасників.

178. КСЕНОФОБІЯ (від грец. Ξένος, «чужий» і φόβος, «страх») − страх до кого-небудь або чого-небудь чужого, незнайомого, незвичного; сприйняття чужого як незрозумілого, незбагненного, а тому небезпечного і ворожого. Споруджена в ранг світогляду, може стати причиною ворожнечі за принципом національного, релігійного чи соціального поділу людей.

179. КУБІЗМ − революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо, захоплювалися роботами Поля Сезанна і були натхненні його спробою створити об'ємну структуру на поверхні полотна. У 1907−1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності.

180. ЛАНДТАГ — у деяких сучасних державах (Австрія, ФРН) — місцеві представницькі органи, а також парламент Ліхтенштейну[1], який складається з 25 членів, що обираються на 4 роки.

181. ЛЕГІТИМНІСТЬ (лат.) − законність.

182. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ (нім. Novemberrevolution) − революція в листопаді 1918 в Німецької імперії, однією з причин якої стало наростання соціальної напруженості і розладу економічного життя, що були симптомами наближення Німеччини до поразки у Першій світовій війні. Революція привела до встановлення в Німеччині режиму парламентської демократії, відомого під назвою Веймарська республіка.

183. ЛІГА НАЦІЙ − перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами на Паризькій мирній конференції в 1919−1920 рр.

184. ЛОБІЗМ (англ. lobbyism) — скоординована практика відстоювання інтересів чи чинення тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того, або іншого рішення. Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади тих або інших рішень, з використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім йдеться про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі. Іноді асоціюється з корупцією і нелегальними методами впливу на прийняття рішень урядовими структурами, хоча лобізм не обов'язково передбачає підкуп державних працівників. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи лобі.

185. ЛОКАЛЬНА ВІЙНА (лат. localis − місцевий)  — обмежений територіальний воєнний конфлікт, пов'язаний з релігійними, територіальними суперечками, міжплемінними протиріччями. Як правило, війна між двома і більш державами, обмежена за своїми політичними цілями, в якій військові дії вестимуться, як правило, у межах протиборчих держав і стосуються переважно інтересів лише цих держав (територіальні, економічні, політичні та інші).

186. ЛОКАУТ (англ. lock out, буквально «замикати двері перед кимось») — тимчасова зупинка роботи (або суттєве скорочення обсягів виробництва) підприємства роботодавцем, одночасно з припиненням виплати зарплати працівникам.

187. ЛЮМПЕНИ (люмпен-пролетаріат, лумпен-пролетаріат, нім. Lumpen-proletariat, від нім. Lumpen — «лахміття») — декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на «дні» суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії.

188. ЛЮСТРАЦІЯ (від лат. Lustratio − очищення за допомогою жертвопринесень) − політична практика, яка полягає у законодавчому обмеженні прав деяких категорій осіб (виділяються за професійними, партійними, релігійними або іншими ознаками). «Люстрація» описується як комплекс «законодавчих заходів і практика недопущення в апарат управління, правоохоронні органи, на інші важливі пости і до установ системи освіти осіб, неугодних правлячим колам за політичними, релігійними і т. п. мотивів », або як очищення державного апарату й деяких найважливіших суспільних інститутів (церква, ЗМІ, адвокатура і т. д.) від осіб, таємно співпрацювали зі спецслужбами і приховала цей факт від спеціальних«люстраційних »органів.

189. ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ (1917 р.) − викликана загостренням соціально-економічної та політичної криз в зв'язку з невдачами на фронтах Першої світової війни, господарською розрухою. Страйки, розпочався 23 лютого 1917 року, переросли в загальний страйк і збройне повстання. 2 березня 1917 Микола II відрікається від престолу. В країні встановлюється двовладдя − Тимчасовий уряд і Виконком Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів. За характером − буржуазно-демократична.

190. МАГРИБ (араб. المغرب − Захід) − назва, дана середньовічними арабськими географами та істориками країнам, розташованим на захід від Єгипту в районі Середземномор’я, де збереглася арабська мова і донині (Марокко, Алжир, Туніс, Західна Сахара, Мавританія, Лівія, іспанська Андалусія, Балеарські острови, Сардинія, Сицилія.

191. МАЛА АНТАНТА — альянс, сформований в 1920 і 1921 Чехословаччиною, Румунією і Югославією з метою захисту проти угорського ревізіонізму і запобігання реставрації Габсбургів.

192. МАНДАТНА (ПІДМАНДАТНА) ТЕРИТОРІЯ — територія, на яку Ліга Націй видала мандат на зовнішнє управління згідно із статтею 22 Версальського договору. Після входження в силу Статуту ООН 24 жовтня 1945, мандатні території Ліги Націй стали іменуватися підопічними територіями ООН (згідно з угодами Ялтинської конференції).

193. МАНУФАКТУРА (лат.) − велике виробництво, засноване на поділі праці і ручній ремісничій техніці.

194. МАРГІНАЛИ − верстви населення, які змінили свій статус і недостатньо адаптировавшиеся в новому середовищі. Наприклад, селяни, які переселилися в місто і не порвали з традиціями, звичаями сільського побуту, способу колишнього життя.

195. МАФІЯ (ит. – братство; цехова спільнота) − Організована злочинність, що використовує насильство, шантаж і терор; має зв'язки з чиновниками держапарату, правоохоронними органами, визначеними урядовими колами.

196. МЕДЖЛІС (араб. مجلس − majlis, дослівно «місце зборів») − власне найменування законодавчо-представницького органу (парламенту) низки країн (Іран, Азербайджан), народів (Меджліс кримських татар), а також взагалі Народного Зібрання, переважно в арабських та ісламських країнах.

197. МЕМОРАНДУМ (лат. Memorandum) − буквально те про що слід пам'ятати, нагадування

198. МЕНТАЛІТЕТ — (від лат. mental − розум, розумовий), те саме що Ментальність − система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Ключовими словами в визначенні менталітету є картина світу, набір духовних цінностей, не завжди усвідомлена система життєвих координат та підсвідомих стереотипів. Найчастіше слово вживається в контексті саме соціальної спільності (нація, народ, етнос).

199. МЕТИСИ (фр. métis, від позднелат. Misticius − змішаний, від лат. Misceo − змішую) − нащадки від міжрасових шлюбів. У антропологічному відношенні метиси зазвичай займають проміжне положення між смешивающиеся расами. Це суміш однієї раси з іншого. В Америці метисами називають нащадків від шлюбів європеоїдів і індіанців. Бразильські метиси від шлюбів португальців з індіанцями тупи, що склали більшість населення країни, відомі під назвою «мамелюків».

200. МЕТРОПОЛІЯ: 1) місто, економічний і культурний центр агломерації, іноді синонім слова «столиця»; 2) країна, що володіє колоніями; центр колоніальної імперії.

201. МИТРОПОЛИТ (грец.) − один з вищих санів архіреев. Глава великої єпархії, підпорядкований патріархові.

202. МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ (лат. migratio − переселення) − переміщення людей з одного регіону (країни, світу) в інший, в ряді випадків великими групами і на великі відстані. Люди, які вчиняють міграцію, називаються мігрантами, або, залежно від характеру міграції, емігрантами, іммігрантами або поселенцями. Міграція усередині країни називається внутрішньою, між країнами − зовнішньої.

203. МІЛІТАРИЗМ (фр. militarisme, від лат. militaris  — військовий)  — державна ідеологія, направлена на виправдання політики всесвітнього нарощування військової міці держави і, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів.

204. МІНІСТЕРСТВО (лат. − Служу, керую) − центральний орган виконавчої влади, який відає окремими галузями господарства або певними сферами суспільного життя (культура, освіта і тд.). У Росії міністерства вперше були утворені в 1802 р. замість колегій указом Олександра I.

205. МІНІСТР БЕЗ ПОРТФЕЛЯ − член уряду, який не керує міністерством і/або іншим центральним органом виконавчої влади, але має повноважне право голосу на засіданнях уряду, а також виконує окремі доручення прем'єр-міністра (міністр з особливих питань тощо).

206. МОБІЛІЗАЦІЯ — комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

207. МОДЕРНІЗАЦІЯ – перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального. Переважною більшістю теоретиків розглядається як соціальний та цивілізаційний процес спрямованої трансформації суспільств, який розгортався протягом ХVІ–ХХ ст.

208. МОДЕРНІЗМ (фр. modernisme), у мистецтві загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на атональність; в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності...

209. МОНАРХІЯ (грец. − єдиновладдя) − форма правління, при якій верховна влада в державі повністю або частково зосереджена в руках одноосібного, найчастіше спадкового глави держави − монарха. існує кілька форм монархії:

210. МОНАШЕСТВО (грец.) − соціальна релігійна група, члени якої беруть на себе зобов'язання: "Відхід від світу", відмова від майна, стриманість (обов'язкове безшлюбність), розрив старих родинних і соціальних зв'язків, прикріплення до монастиря, підпорядкування його статуту.

211. МОНЕТАРИЗМ — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман, назву новій економічній теорії дав Карл Бруннер (Karl Brunner).

212. МУЛАТИ − нащадки від змішаних шлюбів представників негроїдної та європеоїдної рас. Мулати складають значну частину населення Латинської америки і країн Карибського басейну (Домініканська Республіка − 73%, Куба − 51%, Бразилія − 38%), а також деяких країн Африки (ПАР, Намібія).

213. МУНІЦИПАЛІЗАЦІЯ − висувалися представниками меншовицької частини соціал − демократії, зводилася до вимоги передачі землі у розпорядження місцевих органів влади, у яких селяни отримують її на правах оренди.

214. МТМ − машино-тракторна майстерня у СРСР 1920−1950-х рр.

215. МТС − машино-тракторна станція у СРСР 1920−1950-х рр.

216. НАРОД (грецькою − ἔθνος (етнос)) − поняття багатопланове. Частіше за все в цей термін вкладається таке значення: етнос − це історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших. Останнє звичайно зафіксоване в етнонімі (самоназві) народу. Сформований етнос виступає як соціальний організм, який самовідтворюється шляхом переважно етнічно однорідних шлюбів і передачі новим поколінням мови, традицій і т.д. Для більш стійкого існування етнос прагне до створення своєї соціально-територіальної організації (держави), а етнічні групи, особливо в сучасних умовах, − своїх автономних об'єднань, закріпленні в законодавстві своїх прав.

217. НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ВНУТРІШНІХСПРАВ (НКВС); (рос. Народный комиссариат внутренних дел (НКВД)) — одне з виконавчо-адміністративних відомств (міністерств) уряду СРСР союзно-республіканського підпорядкування. Створений 7.11.1917; 19.03.1946 перейменовано на Міністерство внутрішніх справ (МВС).

218. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ (НТР) — корінне якісне перетворення продуктивних сил, що почалося в середині XX ст., Якісний стрибок у структурі і динаміці розвитку продуктивних сил, корінна перебудова технічних основ матеріального виробництва на основі перетворення науки в провідний чинник виробництва, в результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне.

219. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС (НТП) — це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

220. НАЦИЗМ (НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМ) — політична ідеологія, доктрина, політичний режим, заснований на расизмі, шовінізмі, антигуманізмі і тоталітаризмі. Нацизм дотримується ідей про зверхність «вищої», «панівної» раси над іншими, «неповноцінними» націями і расами (доктрина «надлюдини» і «недолюдини»); верховенстві нації і держави над особистістю.

221. НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ − перехід приватних підприємств, земельних володінь та інших галузей економіки у власність держави. У 1917−1918 рр.. органи Радянської влади націоналізували банки, залізниці, гірські і військові підприємства, пошту, телеграф, а потім всю велику промисловість, ліквідували приватну власність на землю, ввели державну монополію зовнішньої торгівлі. У 1919−1920 рр.. націоналізації зазнали середні і дрібні промислові підприємства.

222. НАЦІОНАЛІЗМ − ​​ідеологія і політика, основи яких − ідеї національної винятковості і національної переваги, трактування нації як вищої форми спільності.

223. НСДАП − НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ НІМЕЧЧИНИ (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP) — починаючи з 1933 і до 1945, єдина керівна партія Німеччини. Як політична партія, виникла в Німеччині 1920 року з Німецької робітничої партії (DAP).

224. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ або НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ (фр. Assemblée nationale) французької П'ятої республіки — нижня палата парламенту Франції, його верхня палата — Сенат. Національна асамблея засідає в Бурбонському палаці, розташованому на лівому березі Сени навпроти площі Згоди . Бурбонський палац побудований в 1728 році, депутати засідають в ньому з 1798 року.

225. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ − це: 1) будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільності (племені, народності, нації), з метою звільнення своєї країни від чужоземного панування; 2) у вузькому розумінні − масові рухи Нового і Новітнього часу проти іншонаціонального панування, що розгортаються під чіткими національними гаслами і мають на меті об'єднання в єдину національну державу всіх етнічних територій свого народу.

226. НАЦІЯ (грец. − народ) − історична спільність людей (складається як правило в епоху розвиненого капіталізму), характерними рисами який є спільність мови, території, культури, усвідомлення спільності історичної долі.

227. НЕЙТРАЛІТЕТ (нім. Neutralität, від лат. neuter ні той, ні інший), — юридичний і політичний статус держави, яка зобов'язується не брати участі у війні між іншими державами, а в мирний час відмова від участі у військових блоках.

228. НЕОАТЛАНТИЗМ — сучасна версія атлантизму, котра відкидає мондіалізм (навіть правого спрямування) як завчасне і нездійсненне в умовах нинішнього проекту. Вважається, що замість Єдиною Світу відбудеться зіткнення цивілізацій. Один із представників неоатлантизму є С. Хантингтон.

229. НЕОКОНСЕРВАТИЗМ (від грец. νεος — новий і лат. conservo — зберігаю, охороняю) — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть (наприклад: «рейганоміка», «тетчеризм»).

230. НЕОЛІБЕРАЛІЗМ (від давньогрец. νέος neos «новий», та лат. liberalis «вільний») — варіант ідеології лібералізму[1]. Як термін, фр. néo-liberalisme, вперше використаний 1938 р. французьким економістом Бернаром Лаверне (фр. Bernard Lavergne)[2], і того ж року запропонований німецьким економістом Олександром Рюстов (нім. Alexander Rüstow)[3] для протиставлення ідей класичного лібералізму домінуючим, на той час, колективістським та егалітарним тенденціям в ліберальній ідеології. Неолібералізм має широке значення, та охоплює: 1) ідеологію; 2) спосіб урядування; 3) пакет політичних програм[4].

231. НЕП − Нова економічна політика. Названа нової по відношенню до політики "воєнного комунізму". Заходи: Заміна продрозкладки продподатком, дозвіл приватної торгівлі, дрібних капіталістичних підприємств, допущення держкапіталізму у вигляді концесій, оренди підприємств, землі, родовищ; заміна натуроплати праці грошовій, переведення підприємств на госпрозрахунок, багатоукладність економіки при збереженні "командних висот" (банки, Залізні дороги, зовнішня торгівля, машинобудування, гірничодобувна промисловість) в руках держави.

232. НЕФОРМАЛИ (скор. «нефори») − соціальна група; загальна назва для представників різних субкультурних молодіжних рухів в СРСР 80−90-х років XX століття.

233. НОВИЙ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК − те ж саме" що й мондіалізм і проекти щодо утворення Світового Уряду.

234. НОМЕНКЛАТУРА (лат. − розпис імен) − характерна особливість тоталітарних режимів. Являє собою коло посадових осіб, підібраних за принципом особистої відданості вождю та ідеологічної перевірки. Призначення або затвердження посадових осіб відноситься до компетенції вищого органу.

235. НОМОС — термін К. Шмідта — означає базовий принцип організації будь-якого простору (географічного, соціального, політичного, економічного, культурного тощо). Синонімічний поняттю "порядок", "закон", "уклад". Номос Суші теллурократія, номос Води (чи Моря) — таласократія.

236. ОДНОПОЛЯРНИЙ СВІТ − геополітична модель, котра склалася після поразки в "холодній війні" та розвалу СРСР. Єдиним домінуючим полюсом став атлантизм і США.

237. ОДПУ − Об'єднане державне політичне управління − орган з охорони державної безпеки у СРСР в 1923−1934 рр..

238. ОЛІГАРХІЯ (грец.) − політичне й економічне панування, влада невеликої групи осіб.

239. ОПОЗИЦІЯ — протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, партія або група, що виступає врозріз з думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

240. ОПОРТУНІЗМ (фр.) − пристосовництво, угодовство, безпринципність.

241. ОХЛОКРАТІЯ — грец. οχλοκρατία, лат. Ochlocratia; від грец. όχλος (лат. Ochlos) — натовп, маса і грец. κρατία (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада найнижчих, декласованих верств та прошарків населення.

242. панування партійно-державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії.

243. ПАРЛАМЕНТ (досл. «говорильня», «балаканина» від фр. говорити) — найвищий виборний (повністю або частково) орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни. За більшістю конституцій парламент покликаний здійснювати загальне керівництво зовнішньою політикою держави.

244. ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА — це різновид республіки з перевагою повноважень на користь парламенту. У парламентській республіці уряд відповідає тільки перед парламентом, а не перед президентом.

245. ПАРТІЙНА СИСТЕМА − система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями (іноді деякі дослідники вважають, що між легально діючими партіями)1). Партійна система − це частина (підсистема) політичної системи, яка в свою чергу є у своєму широкому розумінні певною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв”язків політичних інститутів між собою та з зовнішнім середовищем політичної системи), а у вузькому, суто інституційному розумінні − систему політичних інститутів, що беруть участь у здійсненні політичної влади.

246. ПАСІОНАРНІСТЬ (ісп. − піднесеність, полум’яного) — термін Гумільова означає внутрішню енергетику етносу, рушійну силу культурного, політичного і геополітичного творення. в теорії етногенезу (історія походження та розвитку окремих народів) − особлива властивість характеру людей, вироблене впливом сонячної енергії, складом їжі і води, непоборну внутрішнє прагнення до діяльності (у тому числі завойовницької, руйнівною).

247. ПАТЕРНАЛІЗМ —благочинна діяльність, спрямована на задоволення інтересів трудящих.

248. ПАТРІАРХ (грец.) − в православ'ї − вищий духовний сан, глава самостійної (автокефальної) церкви. Обирається церковним собором. У російської православної церкви заснований в 1589р. У 1703−1917рр. сан патріарха замінений колективним органом Синодом на чолі з обер-прокурором Синоду, назначавшимся зі світських осіб.

249. ПАТРІОТИЗМє любов'ю та/або відданістю до якоїсь країни. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає батьківщина. Одначе, патріотизм у різні часи мав різне значення, яке дуже залежало від контексту, географічного, та філософського.

250. ПАЦИФІЗМ (лат. pacificus — миротворчий, від pax — мир і facio — роблю)　—　ідеологія беззастережного осуду будь-якої війни, відмови від неї як інструменту зовнішньої політики. Пацифізм засуджує всіляку війну в будь-якій формі, заперечуючи правомірність навіть справедливих та визвольних війн.

251. ПЕОН − деяких країнах Африки і Латинської Америки — сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності, юридичне відміненої, але фактично існуючої, перетворився на боргового раба; у Латинській Америці і на півдні США сільськогосподарський робітник, зайнятий у великому господарстві взамін за право користуватися ділянкою землі й мінімальну платню.

252. ПЕРЕВОРОТ − див. революція.

253. ПЕРЕЛОГОВА СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА − після зняття кількох урожаїв землю (переліг) залишали без обробки на тривалий період (8−15 років) для відновлення родючості грунту.

254. ПІДЗАКОННИЙ АКТ (англ. Bylaw, нім. Satzung, пол. Zarządzenie) — локальний нормативний акт (нормативний наказ, постанова, інструкція адміністрації, статут, положення, правила внутрішнього розпорядку), що діє лише в межах установи чи організації.

255. ПІДСІЧНО-ВОГНЕВА СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА − на звільнених від лісу землях (вирубка, випалювання) кілька років вирощували сільськогосподарські культури, використовували природну родючість грунту. Після втрати родючості ділянку закидали і освоювали цілинні землі, у зв'язку з чим доводилося переїжджати на нове місце проживання.

256. ПЛЕБІСЦИТ (лат. plebiscitum, буквально — рішення народу) — це всенародне голосування по питанню державної приналежності певної території або політичної долі держави. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов'язковий референдум.

257. ПЛЮРАЛІЗМ — філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.

258. ПОВІТ − адміністративно-територіальна одиниця. Спочатку − сукупність волостей, які тяжіли до якогось центру. Керувалися намісниками, з 17 ст. − Воєводами. З початку 18 ст. (Губернські реформи Петра I) повіти входять до складу губернії, управляються земськими комісарами. З 1775 р. (Губернська реформа Катерини II) повіт-нижча адміністративна, судова і фінансова одиниця, поліцейсько-адміністративна влада здійснюється капітаном-справником, хто стоїть на чолі трехсословного виборного нижнього земського суду. У 1923−1929 рр.. повіти перетворені в райони.

259. ПОГРОМ — короткочасна та руйнівна масова насильницька акція, чинена однією частиною суспільства стосовно іншої, як правило, стосовно національної, соціальної або релігійної меншостей, що супроводжується вбивствами та грабежами, викликана релігійною й/або національною нетерпимістю.

260. ПОЛІТИЗАЦІЯ (від грец. Politika − мистецтво управління державою) − англ. politization; ньому. Politisierung. 1. Зростання інтересу до участі в політиці окремих соц. груп та індивідів. 2. Посилення значення госуд. (Політ.) сфери по відношенню до всіх інших областях. 3. Зміни у свідомості і поведінці індивідів і груп, що відбуваються в результаті домінуючого впливу політики на всі сфери їх життєдіяльності.

261. ПОЛІТИКА (від грец. πολιτική  майстерність самоуправління полісу (міста), а подалі — "мистецтво управління" державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. Політика — визначена частина, програма або напрямок такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі. Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. У демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей у корпоративних, академічних, релігійних інституціях.

262. ПОЛІТИЧНА БЕЗПЕКА — це діяльність законодавчої, виконавчої і судової влади, соціальних, національних груп, релігійних або інших організацій по забезпеченню національної безпеки відповідно до національного законодавства і норм міжнародного права.

263. ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ — діяльність органів державної влади та державного управління, суспільних і інших організацій і об'єднань спрямована на організацію оптимального управління загрозами та небезпеками з метою виявлення загроз та небезпек національним інтересам, визначення стратегічних завдань по забезпеченню національної безпеки, удосконалення системи забезпечення національної безпеки, її сил та засобів, створення мобілізаційних ресурсів і визначення порядку їх розгортання.

264. ПОЛІТИЧНА КРИЗА − криза, що має політичний відтінок, може бути між державами або всередині держави. Внутрішній політична криза − ситуація в державі, яка склалася через неможливість узгоджених дій між політичними силами, наслідком чого є утруднення всіх законотворчих процесів і ослаблення державного контролю.

265. ПОЛІТИЧНА ОПОЗИЦІЯ — необхідний елемент політичної системи, що сприяє її ефетиквному функціонуванню.

266. ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ  — це зареєстроване згідно з законом України «Про політичні партії в Україні» добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

267. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних стосунків соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи роблять вплив на державну владу.

268. ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави. Політичний режим визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод.

269. ПОПУЛІЗМ — (лат. populus — народ) — політична позиція або стиль риторики, який апелює до широких народних мас. За сенсом найближчий аналог українською — народник.

270. ПОСАДОВА ОСОБА  — особа, як правило, керівник або заступник керівника організацій чи державних органів та їх апарату, інші службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

271. ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО − це суспільство, в економіці якого в результаті науково-технічної революції та суттєвого зростання доходів населення пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг. Виробничим ресурсом стають інформація і знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найбільш цінними якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність до навчання і креативність працівника.

272. ПОСТМОДЕРН − соціологічна, історико-філософська концепція сприйняття світу в епоху постіндустріалізму, що спирається на недовіру до традиційних реалістичним концепціям, до істинності відображення реальності людськими органами чуття.

273. ПРАВОВА ДЕРЖАВА – форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

274. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (Вселенська Православна Церква, Кафолічна Православна Церква, Вселенське Православ’я, Православ'я) — друга за чисельністю внутрішньо єдина християнська спільнота у світі, яка існує з часу її заснування Ісусом Христом та його апостолами і у рамках якої передається Священне Передання, важливою складовою якого є Святе Писання. Вона складається з ряду єдиних у теології помісних (автокефальних, автономних і под.) Церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Кожна з Церков очолюється синодом (собором) єпископів, чиє завдання полягає у збереженні віровчення, традиції та практики Вселенської Церкви. Усі православні єпископи ведуть свою лінію до одного з дванадцяти апостолів через процес апостольської спадкоємності.

275. ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА − характеризується значною роллю президента в системі державних органів, поєднанням в його руках повноважень глави держави і глави уряду. Її також називають дуалістичної республікою, підкреслюючи, тим самим, факт чіткого розподілу двох влад: зосередження сильної виконавчої влади в руках президента, а законодавчої — в руках парламенту.

276. ПРЕЗИДЕНТСЬКО-ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА — форма правління, вид змішаної республіки, за якої глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), який підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Росія, Франція, Україна).

277. ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ (лат. − припущення) − один з демократичних правових засад судочинства, згідно з яким обвинувачений вважається невинним доти, доки її вину не буде доведено судом відповідно до закону.

278. ПРОВІНЦІЇ (лат.) − адміністративно-територіальні одиниці в Росії в 1719 0 1775гг. у складі губернії. Ділилися на частки і дісткрікти.

279. ПРОГРЕС (лат. progressus — рух вперед, успіх) — напрям розвитку від нижчого до вищого, поступальний рух уперед, до кращого. Протилежність — регрес. Соціальний прогрес — глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людських суспільств від примітивних станів (дикості) до вершин цивілізованого стану, заснованого на вищих науково-технічних, політико-правових, морально-етичних досягненнь.

280. ПРОДРОЗГОРСТКА (продовольча розкладка) − система заготівель сільськогосподарських продуктів у Радянській державі в 1919−1921 рр., Елемент політики "воєнного комунізму". Обов'язкова здача селянами державі за твердими цінами всіх надлишків (понад установлені норми на особисті і госп. Потреби) хліба та інших продуктів. Проводилась органами Наркомпрола, продзагонами спільно з комнезаму, місцевими радами. Держ. планові завдання губерніях розподілялися по повітах, волостях, селах селянським дворах. З введенням непу (1921) замінена продподатком.

281. ПРОЛЕТАРІАТ (від лат. proletarius) — найбідніший клас суспільства, представники якого живуть у злиднях і позбавлені всіх благ громадянства.

282. ПРОТЕКЦІОНІЗМ — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.

283. ПРОТЕСТАНТИЗМ — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти.баптисти, методисти та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі.

284. ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА (ПРОФСПІЛКА) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

285. “П’ЯТА КОЛОНА” (ісп. Quinta columna) − найменування агентури генерала Франко, що діяла в Іспанській республіці під час Громадянської війни в Іспанії 1936−1939 рр.. У широкому сенсі − будь-які таємні агенти ворога (диверсанти, саботажники, шпигуни, провокатори, терористи, агенти впливу).

286. РАДГОСП (радянське господарство), держ. с.-г. підприємство. За сов. теорією найвища, «послідовно-соц.» форма сіль. господарства, с.-г. фабрика, з націоналізованими засобами виробництва й найманою робочою силою, чим відрізняється від колгоспу, комуни та товариства спільної обробки землі. У 1919−1920 рр., як частина системи воєнного комунізму, Р. запроваджувалися більшовиками примусово шляхом відбирання від селян розділеної ними поміщицької землі та реманенту.

287. РАДИКАЛІЗМ (англ. radicalism) — духова настанова, спосіб мислення, а наслідком його також дія, що послідовно і прямолінійно йде до наміченої мети, відкидаючи будь-який компроміс. Радикалізм виявляється у різних ділянках: філософії, етиці, релігії, як напрям, який повністю не погоджується з панівними поглядами (для прикладу — атеїзм, матеріалізм).

288. РАДЯНІЗАЦІЯ — насильницьке насаджування на певній території (в даному випадку — у Західній Україні) норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що були характерними для тоталітарного Радянського Союзу.

289. РАСА — у фізичній антропології біологічний таксон виду «людина розумна», який відповідає підвиду тварин (породам). Визначається за фенотипом і генотипом. Традиційне фенотипічне визначення раси характеризуються спільними спадковими фізичними ознаками (формою черепа; меншою мірою зростом, кольором очей та пігментацією волосся).

290. РАСИЗМ — світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду як-от колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас). Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто до зовнішніх ознак «прив'язуються» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості, або робляться грубі антинаукові, неправдиві узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» тощо Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації і інших культурних процесів.

291. РАТИФІКАЦІЯ — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

292. РЕВАНШИЗМ (фр. revanchisme, від фр. revanche «помста») — політика шовіністичних кіл країни, яка зазнала поразки у війні, спрямована на перегляд результатів поразки. Політика реваншизму часто спрямована на підготовку нової війни з метою відновлення довоєнних кордонів і довоєнної системи міждержавних відносин.

293. РЕВОЛЮЦІЯ (латин. revolutio − переворот) − переворот у суспільно-політичних відносинах, що чиниться насильницьким шляхом і приводить до переходу державної влади від пануючого класу до іншого, суспільно-передовому класу. Велика пролетарська революція ... Звільнення пригнобленого класу неможливо не тільки без насильницької революції, але і без знищення того апарату державної влади, який панівним класом створений ... Ленін. Корінний питання про революцію є питання про владу ... Ленін. Жовтнева революція знищила приватну власність на землю, знищила купівлю-продаж землі, встановила націоналізацію землі. Сталін .... Революція, зміна одного суспільного ладу іншим, завжди була боротьбою, боротьбою болісною і жорстокою, боротьбою на життя і смерть. Сталін. Революція завжди, завжди молода і готова. Маяковський. Основне завдання буржуазної революції зводиться до того, щоб захопити владу і привести її у відповідність з готівковою буржуазної економікою, тоді як основне завдання пролетарської революції зводиться до того, щоб, захопивши владу, побудувати нову, соціалістичну економіку. Сталін. Міжнародна революція. | | Перен. Корінний переворот в будь-н. області знання, мистецтва. Революція в театрі. Це відкриття зробило революцію в техніці. Культурна революція.

294. РЕГЕНТСТВО (лат.) − в монархічних державах тимчасове колегіальне (регентський рада) або одноосібне (регент) здійснення повноважень глави держави у разі дитинства, хвороби, недієздатності монарха.

295. РЕГІОНАЛІЗМ − орієнтація на автономність периферійних просторів. Має декілька форм — економічну, культурну, політичну та стратегічну.

296. РЕЕКСПОРТ(реекспортна операція) − це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці. Митною статистикою реекспортними вважаються також операції, при яких товари, що передаються, відправляються новому покупцю без завезення в реекспортуючу країну. Об'єктом реекспорту найчастіше є товари, що продаються на міжнародних аукціонах та товарних біржах.

297. РЕЗОЛЮЦІЯ — це: 1) документ, що фіксує рішення, постанову. Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з'їздах, конференціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо і додають до нього; 2) письмові вказівки керівника виконавцю про характер, форму та термін виконання документа.

298. РЕІМПОРТ — ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

299. РЕКВІЗИЦІЯ (лат.) − Примусове, безоплатне вилучення майна у власність або тимчасове користування держави.

300. РЕЛІГІЙНИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ — течії у протестантській ідеології, ісламі та інших релігіях, представники яких виступають проти критичного перегляду застарілих релігійних понять; у широкому значенні — релігійні напрями, які проголошують незмінність догматики, збереження ортодоксії.

301. РЕЛІГІЯ (від лат. religio – зв'язок) − віра, особлива форма усвідомлення світу, яка не потребує обгрунтування і доказів. У широкому сенсі, як суспільний інститут, сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві. Включає до свого складу сукупність звичаїв, обрядів, правил життя і поведінки людей і т.д.

302. РЕПАРАЦІЯ — повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

303. РЕПАТРІАЦІЯ — повернення на батьківщину, з поновленням їх громадянських прав, військовополонених та цивільних осіб, які під час війни опинилися за межами своєї країни та перебували довший час поза батьківщиною. Особливого політичного змісту набув термін «репатріація» у стосунку до повернення політичних емігрантів до країн їх походження.

304. РЕСПУБЛІКА (від лат. res publica — громадська справа) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

305. РЕФЕРЕНДУМ (лат.) − всенародне голосування, що проводиться у зв'язку з прийняттям нової конституції, інших важливих законів або внесення до них змін.

306. РЕЦЕСІЯ (лат. Recessus — відступ) — в економіці (зокрема в макроекономіці) термін, що позначує спад виробництва, характеризується нульовим ростом валового національного продукту (ВНП) (стагнація) чи його падінням протягом більше ніж півроку. Рецесія є однією з фаз економічного циклу (кон'юнктура), що йде після буму і змінюється депресією.

307. РКП(б) − Російська Комуністична партія більшовиків (1918−1925 рр.).

308. РОЗПОДІЛ ВЛАДИ — правова теорія, згідно з якою державна влада повинна бути поділена на три незалежні одна від одної (але при необхідності контролюючі одна одну) гілки: законодавчу, виконавчу та судову.

309. РРФСР − РОСІЙСЬКА РАДЯНСЬКА ФЕДЕРАТИВНА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА (1917−1991 рр.).

310. РСДРП(б) − Російська соціал − демократична робітнича партія, заснована в 1898р. До 1903р. існувала як єдина партія. На II з'їзді РСДРП Ом стався розкол партії на більшовиків, які взяли назву РСДРП (б) і РСДРП (меншовиків).

311. РУСОФОБІЯ − презирливе ставлення до російського народу, його історії, культурі.

312. РУХ НЕПРИЄДНАННЯ — міжнародне об'єднання країн світу, що визнають неприєднання до воєнних союзів великих держав одним з основних принципів своєї зовнішньої політики.

313. РУХ ОПОРУ (РЕЗИСТАНС) — поняття, що увійшло в політичну літературу під

314. СА (нім. SA, Sturm Abteilung — Штурмові загони («штурмовики»)  — мілітаризоване охоронне формування НСДАП (Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої Партії). Їх утворено 1921 року, як парамілітарну групу НСДАП під час Веймарської республіки. Діяли в 1920-х − 1940-х рр.

315. САМБО (исп. zambo) — потомки от смешанных браков индейцев и негров. В разных странах и в разные времена термин имел различные значения. Старые словари определяют его, как помесь негра и мулатки или негритянки и мулата. Старое произношение — «замбо», «замбоин».

316. САНАЦІЯ (лат. sanatio − лікування, оздоровлення, від sano − лечу) − санування, система заходів, що проводяться в капіталістичних країнах по поліпшенню фінансового становища підприємств з метою запобігання їх банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. Сануючих зазвичай підприємства, що мають форму акціонерного товариства (См. Акціонерне товариство). С. може проводитися самим капіталістичним підприємством або іншими, більш сильними у фінансовому відношенні компаніями, банками або державою. С. − одна з форм централізації капіталу, посилення фінансової олігархії; 2) авторитарный политический режим в Польше в 1926—1939 рр.

317. САНІТАРНИЙ КОРДОН — штучне геополітичне утворення, що слугує для дестабілізації двох великих сусідніх держав, які здатні створити серйозний блок, котрий, в свою чергу, стає загрозливим для третьої сторони. Класичний хід у стратегії атлантнетів в їх протистоянні континентальній інтеграції Євразії, зокрема щодо тенденції зближення Німеччини та Росії.

318. САТЕЛІТ (від лат. satelles, родовий відмінок satellitis − охоронець, супутник) − держава, формально незалежна, але фактично підпорядкована іншій державі.

319. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ — віровчення, які поширені по всьому світу, в усіх куточках сучасного глобального суспільства, серед народів різних країн і континентів. Найчастіше до них відносять такі віровчення як: Буддизм, Християнство, Іслам. При цьому Іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, незважаючи на велику чисельність своїх послідовників, прийнято розглядати як національні релігії.

320. СВІТСЬКА ДЕРЖАВА − держава, що постала в результаті відділення церкви, яке регулюється на основі цивільних, а не релігійних норм; рішення державних органів не можуть мати релігійного обгрунтування.

321. СД − нацистська секретна служба безпеки, розвідувальне управління СС. Сформована у березні 1934, спочатку з метою забезпечення безпеки Гітлера і нацистського керівництва. 26 червня 1936 Гіммлер призначив шефом СД і зіпо (Sicherheitspolizei — поліція безпеки) Рейнхарда Гейдріха.

322. СЕКТА — термин, используемый для обозначения религиозной группы, отделившейся от основного религиозного направления.

323. СЕПАРАТИЗМ — прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономії чи за її повне відокремлення й створення нової держави.

324. СЕПАРАТНИЙ МИР — мирний договір або перемир'я, укладені з противником однією з держав, що входить до коаліції країн, які ведуть війну, без відома чи згоди своїх союзників.

325. СИНДИКАЛІЗМ (цеховий соціалізм)− виступає за соціальну справедливість, і визнає право індивіда на працю на своє благо та благо своєї родини, за умови, що його діяльність не завдаватиме шкоди добробуту інших. Синдикалізм, відповідно, не втручатиметься у справи власників крамниць, ферм та маленьких майстерень: власне кажучи тих людей, що започатковують нові виробництва. Команди фахівців можуть працювати над новим виробничим проектом; але початковий винахід, або згодом, здатність до керування, завжди є справою індивіда або ж лідера. Якщо завдається шкода індивідові, завдається шкода поступу. Тому синдикалізм відкриває шлях для ініціатив індивіда. Все що вимагається – це дотримання соціального права на гідну платню і належні умови праці. Індивід має бути захищений, ба навіть, заохочений працювати на благо суспільства.Святійший

326. СИНДИКАТ — одна з форм капіталістичної монополії — договірне об'єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами. Зазвичай організувалися у формі акційних спілок фірм-учасників Синдикат, зі спільним статутним капіталом та єдиним репрезентативним органом (управою), що приймав спільні замовлення від споживачів і розподіляв їх за квотами між членами синдикату. У Російській імперії синдикати виникли наприкінці ХІХ ст. Перед революцією 1917 їх нараховувалося від 100 до 140.

327. СИНОД (грецьк. − збори) − вищий державний орган управління, створений Петром I в 1721р., Об'єднував вищих церковних ієрархів, на чолі з назначавшимся імператором цивільним чиновником (обер-прокурор). Відав справами Руської православної церкви: займався тлумаченням релігійних догматів, наглядом за дотриманням обрядів, питаннями духовної цензури і освіти, боровся з "єретиками" і "розкольниками".

328. СКУПЩИНА (серб. Скупштина, хорв. skupština, словен. skupščina) — назва парламенту в балканських країнах (Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина).

329. СОЦІАЛІЗАЦІЯ (лат. − Громадський) − перехід землі із приватної власності на загальнонародне надбання. Вперше вимога соціалізації землі висунули есери в 1906р. Аграрна програма цієї партії зводилася до зрівняльного розподілу землі і була піддана критиці з боку партії більшовиків. У жовтні 1917р. більшовики включили програму "соціалізації землі" в Декрет про землю. Надалі КПРС, порушивши вимоги зрівняльного розподілу землі, фактично провела політику передачі землі в руки держави (тобто націоналізацію).

330. СОЦІАЛІЗМ — поняття, що має багатозначне визначення. Під ним розуміється в першу чергу:

331. СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ (СОЦРЕАЛІЗМ) — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства» (визначення ВРЕ). Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва.

332. СРСР або РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ − СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК (соціалістична федеративна, тоталітарна держава, що існувала 1922−1991 рр. на території Східної Європи, Центральної і Північної Азії, Далекого Сходу та Кавказу).

333. СОЮЗ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ (РНР) − вкрай права монархічна партія. Утворена в жовтні 1905р. Лідери − А.І Дубровін, В.М. Пуришкевич, М.Є. Марков. Соціальний склад партії досить строкатий, а проте переважали поміщики, духовенство та інтелігенція. Виступали за єдину і неподільну Росію, за збереження самодержавства, єднання його з народом в дорадчому органі (Земський собор), зрівняння в політичних правах усіх станів, збереження громади, держ. страхування для робітників. Ідеологія РНР базувалася на Уваровському тричленної формули: "самодержавство, православ'я, народність". З точки зору РНР, "майбутнє Росії не в бруді Європейського парламенту".

334. “СОЮЗ 17 ЖОВТНЯ” (октябристи) − праволіберальна політична партія, об'єднувала великих землевласників і підприємців. Організаційне оформлення партії завершилося в 1906р. Названа на честь Маніфесту 17.10.1905г., Знаменував, на думку октябристів, перетворення Росії в конституційну монархію.

335. СТАЛІНСЬКІ РЕПРЕСІЇ — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й.В. Сталіна, фактичного лідера Радянського Союзу в цей період. До цього явища можна віднести чистки в рядах правлячої ВКП (б) (після 1952 р. КПРС), розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, всюдисущий контроль за «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу».

336. СТАРООБРЯДНИЦТВО − сукупність релігійних груп і церков Росії, що не прийняли церковних реформ 17в. і стали опозиційними або ворожими офіційної православної церкви. Прихильники старообрядництва до 1906р. переслідувалися царським урядом. Старообрядництво ділиться на ряд толків.

337. CC − руною зіг (скорочення від нім. Schutzstaffel — авіаційний термін, який означає ескадрилья прикриття (супроводження); нім. Schutz — захист, охорона, нім. staffeln — розташовувати уступами)  — військово-поліцейська організація Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої партії. Утворена 4 квітня 1925 як захисні загони партії. Повна назва Захисні загони Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої Партії (нім. Schutzstaffel der NSDAP). Протягом 4 липня 1934 — 8 травня 1945 існувала як окрема парамілітаристична організація в складі Збройних сил Німеччини. Брала участь в організації Голокосту.

338. СУБКУЛЬТУРА — сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології  — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки. Субкультура − це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Найчастіше субкультури переходять у окремі ідейні поняття, бо важко назвати культуру, до якої б вони відносились. Хоча з’ява терміну «субкультура» у науковій літературі датується 30-ми рр. ХХ ст., дійсного поширення він набув у 1960−1970-х рр., у зв’язку з дослідженнями молодіжних рухів. Спочатку на передній план виступає префікс «sub» (тобто «під-»), позначаючи сховані, неофіційні культурні шари, що є підкладкою «денної поверхні» пануючої культури. Пов'язане поняття - андерграунд.

339. СУВЕРЕНІТЕТ — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»).

340. СУВЕРЕННА ДЕРЖАВА — держава, яка має чітко визначену територію, на якій вона здійснює внутрішній і зовнішній суверенітет, має постійне населення, уряд, не залежить від інших держав, має повноваження і здатність вступати в міжнародні відносини з іншими суверенними державами

341. СУДОВА ВЛАДА — незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами, і реалізується судами.

342. СУСПІЛЬСТВО — організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на співпраці людей і зі своєю власною динамічною системою взаємозв'язків його членів, об'єднаних родинними зв'язками, груповими, становими, класови­ми та національними відносинами. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними.

343. СЮРРЕАЛІЗМ (фр. surrealisme — надреалізм) — один із найбільш поширених напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку ХХ ст. головним чином у Франції.

344. ТАЛАСОКРАТІЯ (грец. − влада через моря або морська могутність) характеристика держав і націй з домінуванням мореплавства (див. атлантизм, торговельний устрій).

345. ТЕЛЛУЛОКРАТІЯ (грец. влада через землі або сухопутна могутність) − характеристика держав з явною сухопутною геополітичною орієнтацією.

346. ТЕОКРАТІЯ (грец. θεοκρατία – боговладдя) — форма державного правління, за якої політична влада належить духовенству або главі церкви. Передбачає ототожнення світської і духовної влад, регламентацію функціонування держави та її інституцій, усього суспільного життя панівною релігією та її інституціями.

347. ТЕРОРИЗМ (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

348. ТИРАНІЯ (грец. − Мучити, щоб бив) − форма влади, встановлена ​​насильницьким шляхом і заснована на одноосібному, деспотичному правлінні. У Платона тиранія протиставлялася монархії. На його думку, основна відмінність тиранії від монархії полягає в тому, що тиран переслідує власні цілі, а монарх − гарант суспільного блага.

349. ТОЗ − товариство спільного обробітку землі, форма сільськогосподарської кооперації в 1920-х роках; реорганізовані в колгоспи.

350. ТОТАЛІТАРИЗМ (лат. totalitos — цілісний від іт. totalità і прикм. іт. totalitario — той, що охоплює усе в цілому). Форма панування, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я, тощо.

351. ТОТАЛЬНА ВІЙНА — війна, в якій країни-учасниці використовують всі доступні їм ресурси і методи, щоб перемогти противника. Такого роду війни відбувалися на Землі з незапам'ятних часів, однак до кінця XIX століття і пізніше, з появою женевських конвенцій, що стосуються ведення війни, вони стали виділятися в окрему категорію.

352. ТРАДИЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО (лат. − Передача, переказ) − товариство, в якому традиція виступає головним способом передачі соціального досвіду з покоління в покоління, соціальної зв'язком, що підкоряє собі особистісний розвиток людини. Для традиційного суспільства характерні величезна інерціональность одного разу прийнятих культурних зразків, звичаїв, способів дії, трудових навичок, переважання запропонованих моделей поведінки. Історики і соціологи виділяють два типи традиційного суспільства − родоплеменное (первісно − общинне) і феодальне. Традиційне суспільство зазвичай є "закритим", "замкнутим" суспільством, який оберігає норми і стандарти своєї культури від сторонніх впливів. Основним ранітелем професійних навичок у традиційному суспільстві виступає сім'я: син успадковує навички батька. Традиційне суспільство починає поступатися своїми позиціями в міру розвитку торгових і економічних контактів між країнами, появою техніки і технологій, тобто у міру розвитку капіталістичних відносин. У Росії традиційне суспільство починає руйнуватися реформами Петра I.

353. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА КОМПАНІЯ (корпорація) або ж скорочено ТНК — компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.

354. ТРЕД−ЮНІОН − в Англії та США професійна спілка.

355. ТРЕСТ — найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.

356. ТРЕТІЙ РЕЙХ (Нацистська Німеччина) − офіційна назва Німецької Імперії (нім. Deutsches Reich) існувала від 1933 до 1945 під керівництвом Націонал-соціалістичної Німецької Робітничої Партії (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP). Лідером країни був Адольф Гітлер, у 1933 як Канцлер, з 1934 — Голова Держави. Німецька Імперія припинила своє існування внаслідок Другої Світової війни.

357. ТРЕТЯ ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА (фр. Troisième République) − політичний режим, що існував у Франції з 1870 по 1940 рік.

358. ТРИПІЛЬНА СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА − сівозміна з щорічним чергуванням полів і культур. Наприклад, два відводилися під злакові культури, одне − під пар (тобто не засівалось для відновлення родючості грунту).

359. ТРОЇСТИЙ СОЮЗ або ТРОЇСТА СПІЛКА (Dreibund) — військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879−1882 рр. і був спрямований проти Франції і Росії.

360. УСРР − Українська Соціалістична Радянська Республіка (1918−1937 рр.).

361. УРСР − Українська Радянська Соціалістична Республіка (1937−1991 рр.).

362. УНР − Українська Народна Республіка (1917−1919 рр.).

363. УНІТАРИЗМ − (фр. unitarism від лат. Unitas-єдність) − одна з двох форм територіальної організації держави. Держава вважається унітарною (злитим, простим), якщо більшість його частин не мають статусу державного утворення. У складі унітарної держави можуть знаходитися і окремі автономні утворення, в т.ч. мають багато атрибутів власної державності (напр., наявність у складі унітарної України Республіки Крим). Як правило, в ньому є тільки одна конституція, одне громадянство, одна система вищих органів влади. Існують два різновиди унітарних держав: децентралізовані і централізовані. До числа перших відносяться такі держави, в яких регіональні органи формуються незалежно від центральних (Великобританія, Нова Зеландія, Японія, Іспанія, Італія). До другого типу відносяться держави, в яких регіональні органи очолюються посадовими особами, які призначаються з центру (Нідерланди, Казахстан, Узбекистан).

364. УНІТАРНА ДЕРЖАВА (лат. − Союз) − форма державного устрою, при якій територія держави не має у своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель), а підрозділяється на адміністративно-територіальні одиниці (райони, області).

365. УРБАНІЗАЦІЯ (від лат. Urbanus − міський) − процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Передумови урбанізації − зростання в містах промисловості, розвиток їх культурних і політичних функцій, поглиблення територіального поділу праці. Для урбанізації характерний приплив у міста сільського населення і зростаюче маятниковий рух населення з сільського оточення і найближчих малих міст у великі міста (на роботу, за культурно-побутовим потребами та ін.) Процес, зворотний урбанізації, називається роралізація.

366. У́РЯД — орган виконавчої влади в державі (зазвичай найвищий виконавчий орган). Очолюється главою держави (президентом, монархом) або прем'єр-міністром (головою уряду, канцлером, головою ради або кабінету міністрів).

367. УСТАНОВЧІ ЗБОРИ − представницька установа, створена на основі загального виборчого права для встановлення форми правління і вироблення конституції Росії. Вибори депутатів Установчих зборів проходили з 12 листопада 1917 р. до початку 1918 р. Обрано 715 депутатів, були присутні 410 депутатів. За партію есерів проголосувало близько 59% виборців, за більшовиків − 25%, за кадетів − 5%, за меншовиків − 3%. Установчі збори відмовилося визнати Декрети II З'їзду Рад. 7 (20) січня 1918 р. постановою ВЦВК Установчі збори було розпущено, що викликало загострення громадянського протистояння в країні.

368. УТОПІЯ (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться.

369. ФАВОРИТ (лат. − Прихильність) − особа, яка користується прихильністю правителя (впливової особи), що отримало привілеї і надає вплив.

370. ФАШИЗМ (іт. − пучок, зв'язка, об'єднання) − найбільш реакційний політична течія, що виникло в капіталістичних країнах в 1920−1930-х рр. У 1919 р. виник в Італії та Німеччині. Для політики фашизму характерні відкрито-терористична диктатура, застосування крайніх форм насильства, шовінізм, расизм, антикомуністична ідеологія, ліквідація демократичних свобод, використання державно-монополістичних методів регулювання економіки. В кінці 1930-х рр.. поширюється в Португалії, Іспанії і низці країн Східної Європи.

371. ФЕДЕРАЦІЯ (лат. foederatio – об’єднання, союз) − форма державного устрою, при якій держава утворює федеральні одиниці суб'єкти. У Російській Федерації за Конституцією 1993 р. суб'єктами (89 одиниць федерації) є республіки в складі Росії, краю, області, міста федерального значення (Москва, Санкт-Петербург), автономні області й автономні округу.

372. ФЕМІНІЗМ — теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.

373. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ — це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів. Фінансовий контроль — це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.

374. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

375. ФУТУРИЗМ — авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії й Росії.

376. ХУНТА (ісп. Junta) — назва об'єднань, союзів, державних органів, військових урядів в іспаномовних країнах.

377. ХАРИЗМА (грец. − милість, божий дар) − виняткова обдарованість. Харизматичний лідер − людина, наділена в очах його послідовників авторитетом, заснованому на якості його особистості − мудрості, героїзм, «святості».

378. ХРИСТИЯНСТВО − віровчення, що виходить від Ісуса Христа і засновані на ньому форми організації релігійного життя. Перші релігійні громади з'являються після проповідей святих апостолів. Для 1−3 століть н.е. були характерні гоніння на християн. В кінці 4 століття християнство стало офіційною релігією Східної Римської імперії. В основі християнства − вчення про Боголюдини Ісуса Христа, Сина Божого, який був посланий на землю, прийняв страждання і смерть для спокути людей від первородного гріха, чудесним чином воскрес і наділив Святим Духом своїх учнів-апостолів. Бог в християнстві єдиний в трьох особах (Бог-батько, Бог-син і Бог-Святий Дух); є творцем світу, але не частиною світу (Бога не можна мислити в категоріях часу і простору); не пізнати науковими методами. Бог є сама любов, поставлена ​​вище закону. На Русі християнство було прийнято в 988 році князем Володимиром по Візантійського зразком.

379. ЦЕНТРАЛІЗОВАНА ДЕРЖАВА − держава, в якому відбувається політичне (збирання воєдино земель із загальним для всіх законодавством та органами центрального управління) і економічне (складання єдиного ринку) об'єднання навколо сильної центральної влади. Має місце звуження повноважень місцевих органів влади, а так само їх суворе підпорядкування вищим центральним. У Росії процес складання централізованої держави починається у другій половині 15 ст. (Іван III) і закінчується в кінці 17 ст. (Петро I).

380. ЦЕНТАЛЬНІ ДЕРЖАВИ (нім. Mittelmächte, угор. Központi hatalmak, тур. İttifak Devletleri, болг. Централной сили) − військово-політичний блок держав, що протистояли державам «дружнього угоди» (Антанті) у Першій світовій війні 1914−1918 рр.

381. ЦЕНТРИЗМ в політиці − політична позиція політичного руху або групи, проміжна між правими і лівими рухами або групами, відмова від лівого і правого екстремізму.

382. ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) − це 1) людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд); 2) такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

383. ЧЕРВОНА АРМІЯ (Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія − РСЧА, рос. РККА)  — загальновживана назва Збройних сил Радянської Росії та СРСР з 1918 по 1946 роки.

384. ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР — заходи, які здійснювалися більшовиками проти широких соціальних груп, що були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності.

385. ЧЕРЕЗСМУЖЖЯ − система селянського користування поміщицької землею, при якій селянський наділ не був зосереджений в одному місці, а складався зі смуг, віддалених один від одного. Була ліквідована в результаті Столипінських аграрних реформ (1906−1911 рр.).

386. ЧЕТВЕРНИЙ СОЮЗ (ЧЕТВІРНИЙ СОЮЗ, ПО-ЧВІРНИЙ СОЮЗ) — військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини, що протистояв країнам Антанти в Першій світовій війні 1914−1918.

387. ЧИНОВНИК — особа, яка перебуває в державно-службових відносинах на засадах присяги з юридичною особою публічного управління і здійснює за дорученням останньої управлінської функції відповідно до наданої компетенції.

388. ЧОРНОСОТЕНЦІ − 1. У Московській Русі − частина міського населення, що включала дрібних торговців і промисловців, що не входили до вищих розряди (сотні) купецтва (тобто в торговельну, суконну і т.п.). 2. Самоназва вкрай правих організацій в Росії в 1905 − 1907гг., Що складалися з різних верств суспільства (від люмпенів до дворян) і виступали з позицією монархізму й антисемітизму ("Союз Російського Народу", "Союз Михаїла Архангела"). Були націлені на боротьбу з революційним рухом, здійснювали єврейські погроми, розгін мітингів і демонстрацій.

389. ШИРОТНА ЕКСПАНСІЯ — експансія по паралелях, агресивна reo-політична тенденція, невід'ємно иороджує конфліктні ситуації. Геополітична стратегія наступального характеру. Майже завжди супроводжується воєнними конфліктами.

390. ШИРОТНА ІНТЕГРАЦІЯ ПО ПАРАЛЕЛЯХ − найбільш вразливий і складний момент зв'язування підконтрольних Центру геополітичних просторів. Має здійснюватися максимально мирними та дипломатичними засобами. Вона заснована на поступовому приєднанні різнорідних регіонів до центральної частини через просторову ієрархію найбільш лояльних Центру секторів.

391. ШОВІНІЗМ (фр. − за прізвищем беззавітно відданого Наполеону I солдата Шовена, героя п'єси братів Коньяр) − політика, яка полягає в проповіді національної винятковості. Висловлює помилковий патріотизм і надмірну національну гордість.

392. ЯЗИЧНИЦТВО − традиційне позначення політеїстичних (політеїзм − багатобожжя) і пантеїстичних (пантеїзм − вчення, згідно з яким Бог і світ невиразні, бог у всьому) релігій. До язичницьким відносяться первісні вірування − анімізм, фетишизм, шаманізм, тотемізм, а також вірування єгиптян, ассиро-вавилонян, персів, греків, римлян, слов'ян та ін Язичницькі боги найчастіше ототожнювалися з духами природи, яким приносили жертви. Термін «язичництво» введений християнськими літописцями і вказує на фальшивості, вигадану реальність шанованих язичниками богів (уявлення про богів мають підстави тільки в «мові» людини). У східно-слов'янських племен (6−9 ст.) Не було єдиної поклоніння язичницьким богам, для кожного племені існувала своя ієрархія богів.

393. HЕАRTLAND (англ. — серединна земля; нім. − задня земля) — територія, котра пролягає углиб континенту від узбережної лінії; термін, характерний для таласократичного аналізу простору.