1.2 Еталонна семирівнева модель взаємодії відкритих телекомунікаційних систем

У 1983 р. МККТТ (Міжнародний консультативний комітет з телефонії та телеграфії) прийняв еталонну модель взаємодії відкритих систем (ВВС). Доцільність прийняття такої моделі зумовлена тим, що вже тоді стала актуальною проблема стандартизації пристроїв, процесів, інформаційних потоків і процедур оброблення та подання інформації. Саме в ці роки почалась інтенсивна розробка та впровадження цифрових систем передавання, високі темпи розвитку яких були б неможливі без стандартизації.

Розробка цієї еталонної моделі є яскравим прикладом використання системного аналізу, а саме декомпозиції складної системи на незалежні підсистеми, за умови збереження зв’язків між ними. Згідно з ідеологією еталонної моделі взаємодії відкритих систем вона поділяється на сім рівнів (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Семирівнева модель взаємодії відкритих телекомунікаційних систем

Рівні системи можна вважати її елементами або підсистемами, між якими є зв'язки, інтерфейси (реальні канали, електричні чи логічні зв'язки).

Перший рівень – фізичний, це фізичне середовище (ефір, оптоволокно, провід тощо), через яке поширюються сигнали від одного до іншого споживача. На цьому рівні відбуваються сполучення систем передавання з фізичним середовищем (механічне, електричне, магнітне, функціональне).

Другий – канальний рівень, тут реалізовуються процедури встановлення і підтримки фізичних з'єднань, у тому числі забезпечення захисту сигналів від завад, синхронізація, кодування.

Третій – мережний рівень, слугує для створення єдиного транспортного середовища, що з'єднує декілька мереж. На ньому проходять комутація й маршрутизація інформаційних пакетів.

На мережному рівні виокремлюють протоколи, що реалізують переміщення пакетів мережею, а також протоколи маршрутизації.

Четвертий – транспортний рівень, забезпечує доставку інформаційних блоків з відповідною вірогідністю до адресатів і слугує для зв'язку з верхніми рівнями, які відповідають за організацію інформаційного обміну.

П'ятий – сеансовий рівень, регламентує організацію і проведення сеансів взаємодії між прикладними процесами оброблення інформації. Відбувається ідентифікація з'єднань, керування діалогом.

Шостий – представницький рівень, на цьому рівні обирається форма, мова, абетка і формат подання користувачеві інформації, а в зворотному напрямку відбувається перетворення інформації з форми сьомого рівня на ту, яка потрібна для подальшого її передавання транспортною мережею.

Сьомий – прикладний рівень, визначає семантичний аспект інформації, якість обслуговування, доступність партнера з передавання. На цьому рівні відбувається керування прикладними процесами, терміналами і мережею в цілому.

Відкриті системи взаємодіють між собою через різні комунікаційні засоби. В залежності від типу, комунікаційний пристрій може працювати тільки на фізичному рівні (повторювач), на фізичному і канальному (міст, модем, комутатор) або на фізичному, канальному і мережному (мультиплікатор), інколи захоплюючи і транспортний рівень (маршрутизатор).