78.Методичні особливості викладання економічних дисциплін для школярів

В сучасних школах, щоб навчити дитину думати, кращим засобом є гра, під час якої дитина привчається виконувати розумові операції і завдання. Для молодших школярів наслідування праці дорослих – це також цікава гра. Відтак стає можливим перехід до “розігрувння” конкретних життєвих ситуацій. Не варто забувати, про те, що діяльність, якій притаманна внутрішня мотивація , має завжди залишатися тільки грою, яка подобається гравцям і вільно вибрана ними. Всі “педагогічні” висновки з гри мають випливати ніби самі по собі, без примусу і нав’язливої дидактики. Дуже корисним є тематичне та ситуаційне навчання молодших школярів. Поняттям і формулюванням не слід навчати ізольовано, у відриві від реальності. Школяр повинен мати досвід дій з поняттями і категоріями. Крім того, треба навчати школярів умінню слухати і висловлювати свої думки. Викладачу треба користуватися простими і зрозумілими реченнями, намагатися усвідомити цілі самого школяра, менше критикувати, але привчати до самостійності і необхідності робити вибір. Вчителю необхідно поважати індивідуальність учнів, не підштовхувати, а вести дитину до конкретних реальних навчальних цілей. Викладач повинен керуватися такими принципами:

• так організувати навчання, щоб учень діяв активно, залучався до процесу самостійного пошуку та “відкриття” нових знань, вирішував питання проблемного характеру;

• зробити навчальну працю цікавою, корисною та різноманітною;

• гранично чітко пояснити учню користь знання;

• якомога більше зв’язувати новий матеріал з уже засвоєним;

• зробити навчання важким, але підсильним;

• частіше перевіряти та оцінювати роботу школяра, збільшуючи мотивацію до праці;

• зробити яскравим, емоційним як навч матеріал, так і сам фон уроку.

Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів коледжів

Методика викладання економіки для студентів коледжів – складне питання підготовки учнів до вибору майбутньої професії, формування у них економічного мислення. Американськими спеціалістами було сформовано ряд принципів економічної освіти учнів коледжів:

- Розуміння основних ек концепцій важливіше, ніж знання великої кількості фактів.

- Зусилля викладача мають бути сконцентровані на тому, щоб допомогти учням чітко зрозуміти певну(обмежену) кількість ек концепцій та їхніх взаємозв’язків для виховання ек способу мислення.

- Учням треба дати концептуальну схему, що дозволить скласти власне розуміння економіки та виховувати в них ек спосіб мислення, що ґрунтується на системному, об’єктивному аналізі.

- справжні індивідуальні та соціальні переваги ек грамотності виявляються лише тоді, коли люди можуть використати свої знання для вирішення широкого кола ек питань, безпосередньо зв’язаних з їхнім повсякденним життям.

Головною метою вивчення даної дисципліни є формування в школярів сучасного ек мислення, в основу якого покладено глибоке засвоєння категоріального апарату та фундаментальних положень ек теорії. Логіка і зміст курсу будуються в такий спосіб, аби дати учням всебічне уявлення про систему ек знань, історію їх виникнення та розвиток. Метою навчання слід вважати не просто сприйняття ек категорій, закономірностей і відносин, а й надання можливості молодій людині вибирати в реальному житті ту сферу, що по-справжньому її цікавить.

Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів ВНЗ.

Основна відмінність навчання у вузі від шкільного полягає в тому, що чим старша людина, тим більшою має бути в її освіті частка самопідготовки та самоосвіти, тим більше в її освіті має бути ступенів свободи (наприклад, самостійний вибір дисциплін для вивчення). Метою вузівського навчання можна вважати появу професійного світогляду. Центром навчального процесу є модель професійної дія-сті, що визначає послідовність і зміст вивчення окремих дисциплін, рівень проф. знань та вмінь, яким треба опанувати майбутньому фахівцю. Аналіз існуючих у практиці роботи вузів форм активізації навчання дозволяє виділити серед них найбільш придатні для економічної підготовки фахівців. Це - логічне синтезування навчального матеріалу в формі конспектів-схем, проблемне викладання на лекціях, розбір виробничих ситуацій, навчальні ігри, творчі студентські ігри і т.д. Активізація форм і засобів навчання в вузі повинна працювати як цілеспрямована система управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Слід наближати навчальний процес до дослідницького це дає більшу зацікавленість і активність студентів. Педагогічні заклики до логічного мислення не здатні автоматично сформувати у студентів таке мислення, на це повинні бути спрямовані методика читання лекцій, методика проведення практичних і семінарських занять, форми навч. контролю та самостійна робота. Особливу увагу слід приділяти формуванню вміння вирішувати проблеми, використовуючи творчй підхід.

Методичні особливості викладання економічних дисциплін для дорослих.

Найефективнішим методичним прийомом активізаії навчання дорослих є колективна підготовка перших творчих завдань. Дуже поширеною формою навчання дорослих є тренінг. У процесі психотренінгу можна з успіхом використати такі методичні прийоми, як рольові ігри, аналіз конфліктних ситуацій, взаємоінтерв’ю, самоаналіз, практикум, тестування тощо. Основним методом навчання у канадській школі ділового адміністрування є не лекції, а аналіз конкретних ситуацій (case method). На заняттях кожному студенту дається реальна проблема, яку він має вирішити. При розробці системи підготовки були поставлені три цілі: 1)дати базові знання з трьох функціональних галузей: фінанси, маркетинг, загальне керівництво; 2)дати можливість слухачам самостійно аналізувати конкретні ситуації в умовах неповної інформації з проведенням ділового обговорення; 3)скласти умови для вільного обміну інформацією між викладачами та слухачами. Досвід показує, що в підготовці дорослих людей з екон. дисциплін пасивне навчання є абсолютно неефективним. Найбільшого поширення набули тренінги, ділові ігри, «мозкові штурми», взагалі дослідження на конкретних прикладах, або навчальні програми, спрямовані на розробку й засвоєння методів колективного вирішення проблем і прийняття рішень. Ефективним у ряді випадків є обговорення життєвих ситуацій, телепередач, газет, худ. літератури. Крім цього, «доросле» навчання передбачає відповідні «дорослі» форми релаксації в процесі начання, широку можливість для викладача використовувати дружні жарти, «сміховинки» тощо для створення невимушеної атмосфери.

79. СР — це форма організації індивідуального вивчен¬ня студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Метою СРС є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої люди¬ни, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача. Завданнями СРС можуть бути засвоєння пев¬них знань, умінь, навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань для розв'язання практичних завдань та виконання творчих робіт.

Організація СРС повинна здійснюватися відповідно до вимог:

1. Обгрунтування мети завдань у цілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів.

2. Відкритість і загальна оглядовість завдань. Всі студенти по¬винні знати зміст завдання, проаналізувати правильність і корисність виконаної роботи, відповідність поставлених оцінок.

3. Надання детальних методичних рекомендацій щодо виконан¬ня роботи.

4. Надання можливості студентам виконувати творчі роботи.

5. Здійснення індивідуального підходу при виконанні самостійної роботи.

6. Нормування завдань для СР, яке базується на визначенні затрат часу і трудомісткості різних їх типів.

7. Можливість ведення обліку та оцінювання виконання завдань і їх якості.

8. Підтримання постійного зворотного зв'язку із студентами в процесі здійснення СР.

Організація самостійної роботи студентів включає 1)самостійне опрацювання лекційного мат-лу, 2)самостійна підготовка до практичних занять, 3)власне самостійна робота.

81. Підхід до цього питання спирається на загальну структуру навчальної діяльності, на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформа-методичному забезпнченні.

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів: (+вивчення посадових обов”язків вчителя економіки, +аналіз навч плану,+визначення можливого обсягу СП,+підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки,

+підготовка письмових контрольних завдань для “вхідного контролю”,+розробка банку професійно орієнтованих задач для СП,

+групування задач у блоки-завдання,+визначення критеріїв оцінки виконання завдань,+розробка системи заохочування.)

Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Напр, задачі та вправи, тренінги, спеціально розвиваючі нестандартні запитання, рольові ігри та вправи, тести на поглиблене розуміння иатеріалу, написання рефератів, програмоване навчання та контроль, комп”ютерні ігри тощо.Вибираючи форми орган-Ї праці викладач повинен розуміти, що, житейські погляди на те, як отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Основними формами самостійної праці є: (слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почутті від учителя; проведення занять за зазделегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок)У цих формах сам д-ті дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці. Традиційні форми СП також можуть бути об”єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту учнями. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною СП, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навч процесу.

83. Невід’ємною складовою і одним із чиників ефективності навчального процесу є засоби навчання. До них відносяться всі матеріалізовані знаряддя, які забезпечують цілеспрямовану взаємодію викладача і студентів. Метою використання засобів навчання є організація ефективного сприймання навчальної інформації із залученням усіх інформаційних систем і каналів.

Виділяють візуальну, аудіальну, кінетичну та змішану(логічну) системи. Провідною є та , через яку отримується найбільше інформації.

Людина сприймає інформацію через різні канали: слуховий(доповіді, бесіди, обговорення), зоровий(схеми, діаграми, плакати, тести), моторний(задачі, завдання, виконання конкретних предметних дій).

Існує кілька класифікацій засобів навчання, які використовуються в економ освіті. Так за видами навчальних дій і за призначенням наочності навчальні посібники та технічні засоби навчання поділяються на:

- інформаційні ( настановчі ), які забезпечують наочність навчання. До них відносяться плакати, макети, підручники, роз даткові матеріали. Допомагають зорієнтуватись в навчальному матеріалі, забезпечити ефективність сприйняття складних явищ і процесів, прискорюють оброблення інформації;

- операційні – сприяють реалізації пізнавальної діяльності(задачники,методичні рекомендації,опорний конспект), дають змогу ефективно виконати навчальні вправи в аудиторний і поза аудиторний час, обробити інформацію, закріпити і систематизувати знання, формувати практичні навички;

- контрольні – забезпечують здійснення контрольних заходів за допомогою тестів, збірників задач і завдань. Містять широке коло завдань різних типів і рівнів складності, виконання яких дає змогу реалізувати навчальні цілі. Забезпечують систематичність і об’єктивніст контролю, надають можливість для самоконтролю.