191. Ділове спілкування вимагає від людини високої психологічної культури, а також постійного вивчення і врахування емоційного боку ділових відносин.

Щоб отримати прихильність співрозмовника, використовують такі прийоми:

-“власне ім’я”. Він оснований на вимові в голос ім’я людини, з якою ви розмовляєте. І це не лише ввічливість. Звук власного імені визиває у людини не завжди усвідомлене нею почуття приємного.

-“зеркало ставлення”. Добрий і приємний вираз обличчя, легка посмішка притягують до вас людей. Також потрібно робити компліменти – це слова, які вміщують невелике перебільшення переваг, які бажає бачити в собі співрозмовник. Не потрібно перетворювати компліменти в підлабузництво.

Правила як зробити комплімент компліментом: * комплімент повинен відображати лише поситині якості людини. В компліменті потрібно уникати подвійного смислу. *відображена в компліменті позитивна якість людини повинна мати невелике перебільшення.

*у людини є власна думка про рівень відображених в компліменті якостей. Наприклад, людина твердо знає, що рівень цієї якості у нього значно вищий, ніж сказано в компліменті. * комплімент повинен констатувати наявність даної характеристики, а не вміщувати рекомендації по її покращенню.*співробітник зовсім не намагається вдосконалити певну свою властивість. Більш того, вважає, що було б погано, якби вона – ця позитивна властивість – була б виражена у нього сильніше, ніж зараз. * Комплімент повинен бути без доповнень.

-“терпеливий слухач”. Потрібно вміти слухати.

-“особисте життя”. У кожної людини поряд зі службовими інтересами присутні і особисті інтереси, захоплення і особисте життя. В емпіричних спостереженнях було помічено, що якщо з людиною повести розмову в руслі його вираженого особистого інтересу, то це визиває у неї підвищену вербальну активність, що супроводжується позитивними емоціями

-парирование зауважень співрозмовника. Співрозмовник не завжди правий, але часто нам вигідно признати його правоту, особливо в дрібницях. Зауваження і возражения – природні явища в будь-якій бесіді, тому не слід почувати себе обвинуваченим, котрий повинен захищатися.

До позиції і думки співрозмовника потрібно ставитись з повагою, навіть якщо вони пом илкові і для вас неприємлемі.

-стриманість в особистих оцінках, -лаконічність відповіді,-недопускання превосходства,-контролювання реакцій

192. “Комунікативна атака” є одним з комунікативних завдань яке передбачає завоювання ініціативи у спілкуванній цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією. Цей етап спілкування можна назвати комунікативним вмінням викладача, яке в свою чергу , виступає методом установлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні.”Комунікативна атака” має велике значення у навчанні оскільки педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу.А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.

193. .”Комунікативна атака” має велике значення у навчанні оскільки педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу.А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.Факторами які забезпечують ініціативу педагога в спілкуванні є:чіткість організації початкового контакту з класом,

оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкування,

введення особистісних аспекиів у спілкування зучнями,

організація цілісног контакту з усим класом.введення на початковому етапі взаємодії завдань і питань, які можуть мобілізувати аудиторію,

формулювання яскравих, приваблюючих цілей діяльності і показ шляхів їх досягнення.

З іншого боку , активізувати аудиторію можна дещо іншим видом застосування “комунікативної атаки”, де будуть застосовуватиськороткий виклад якогось цікавого факту, історії, зіставлення різних точок зору з одного і того ж питання, що пропонується в роботах з ораторського мистецтва.

194. У діловому спілкуванні “комунікативна атака” є одним з комунікативних завдань яке передбачає завоювання ініціативи у спілкуванній цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією.Проведення у діловому спілкуванні “комунікативної атаки” базується на певних вимогах до мовлення осіб що спілкуються,і перш за все до його інтонаційної виразності.Із засобів інтонаційної виразності мовлення, які є найхарактернішими для “комунікативної атаки” найбільше виділяють темп мовлення,паузи, логічні наголоси.У діловому спілкуванні “комунікативна атака ” проводиться в кілька етапів.Спочатку йде стадія орієнтування в ситуації спілкування, потім- привернення до себе уаги об’єкта спілкування.Наступна стадія-“зондування душі об’єкта спілкування”, потім -“променевипускання”, тобто передача своїх “бачень” об’єкту спілкування за допомогою міміки,мікроміміки, голосу тощо.І остання стадія-зворотній зв’язок який має відбуатись як емоційно , так і змістовно.

195. Якщо педагог вперше зустрічається з аудиторією, він повинен мати початкову інформацію про учнів.Потім починається спілкування з аудиторією. Педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу.А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.”Комунікативна атака” передбачає проведеня своєрідного натиску педагога на аудиторію з моменту його появи, що зумовлюється необхідністювстановлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні.Цейнатиск виражається в спрямованості погляду педагога, мускульній мобілізованості, інтонаційній виразності мовлення.

196. В процесі передачі/прийому інформації відбувається її суттєва втрата, що викликана бар”єрами спілкування. До них відносяться, перш за все, бар”єри пов”язані з кодуванням/декодуванням інформації. При кодуванні думка – мова губиться 30%; з внутрішнього в зовнішньє мовлення 80% тієї інформації, що перекодована у внутнєнню мову. В залежності від словарного запасу людини, що слухає, сприймається до 70%. Потальше гублення відбувається при перекладі в образи уяви і пам”яті.В педагогічній діяльності в ході монологічного спілкування (лекція, урок), коли слухачі, як правило, не мають можливості вточнювати інфу, в пам”яті залишається всього 20% сприйнятого. Коли людина сприймає інформацію, що підкріплена наглядним матеріалом, вона запам”ятовує 50-70%. Якщо людина сама ососбисто виконує якусь вправу, то % запам”ятовування піднімається до 90.

197. Причиною виникнення бар’єрів є вплив зовнішніх факторів з боку об’єкта чи ситуації взаємодії. Спілкування може відбуватися на різних рівнях,”різними мовами” з причини різних культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй, особливо коли мають місце стійкі стереотипи, установки, принципи або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів. Норм свого покоління.Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв’язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уавги підтексту тощо.

198. Спілкування може відбуватися на різних рівнях,”різними мовами” з причини різних культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй, особливо коли мають місце стійкі стереотипи, установки, принципи або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів. Норм свого покоління.Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв’язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уваги підтексту тощо.Порушення групового спілкування – це різностороннє ускладнення спілкування, відносин та взаєморозуміння, психологічна сторона якого обумовлена такими особистими якостями як єгоїзм кожного з тих , хто спілкується, підозрілість, авторитарність, нещирість,заздрість тощо.

200. Передумовою успіху оратора є, звичайно, його природні дані, обсяг знань і набутий життєвий досвід. Але навіть найдосвідченішому і найталановитішому промовцю потрібна спеціальна підготовка до виступу.

Виділяють такі найважливіші етапи підготовки до кожного публічного виступу: визначення цільової настанови, збирання фактичного матеріалу, систематизація матеріалу і продумування логічної послідовності виступу (складання плану), добір мовних засобів для реалізації задуму, психологічна підготовка до виступу. З цього переліку видно, що підготовка до виступу майже нічим (крім останнього етапу) не відрізняється від підготовки до написання твору чи реферату (тому засвоєння елементів дидактики є, по суті, продовженням усієї системи розвитку мовлення учнів і передусім оволодіння публіцистичним стилем, усною формою якого є більшість видів ораторського мистецтва).

Передусім необхідні знання предмета, про який оратор збирається говорити, розуміння теми з усіма питаннями, які слід висвітлити, усвідомлення мети виступу, з'ясування рівня підготовленості слухачів до сприймання змісту.

Успіх виступу не можливий без достовірного і переконливого матеріалу. Тому слід ретельно добирати і перевіряти факти, цифри, імена, приклади* дати, цитати. Суттєву роль відіграє і добір способів і засобів унаочнення, що забезпечать сприймання найважливіших положень, висловлених оратором.

Систематизуючи факти, оратор намічає послідовність їх використання, складає план виступу.

Кожен розгорнутий публічний виступ (промова, лекція, доповідь) являє собою логічне міркування. Тому, по-перше, він повинен складатися з традиційних частин будь-якого роздуму — вступу, головної частини, закінчення, поєднаних у нерозривне логічне ціле. По-друге, як і в усякому роздумі, схема викладу (усієї теми або часткового питання) має передбачати послідовність: теза — аргументи (докази) — висновок.

Вступ має на меті привернути увагу слухачів, активізувати їх думку, зацікавити темою. Він має бути коротким і цікавим, хоч форма може бути різною, залежно від теми, змісту, складу слухачів. Бажано почати з якогось цікавого факту, коментування якого забезпечило б перехід до головної частини.

У головній (найважливішій!) частині виступу оратор послідовно, відповідно до наміченого плану веде слухачів до розуміння основної ідеї. Виклад матеріалу в головній частині зосереджується навколо кількох найважливіших питань, і тому весь виступ логічно та інтонаційно має поділятися на окремі розділи і підрозділи. Це дозволяє слухачам сприйняти хід думки оратора.

У процесі підготовки необхідно передбачати пропорційність, співмірність таких частин.

Кінцівка виступу має містити висновки з усього сказаного, виділити основну ідею, поставити завдання, закликати до певних дій (відповідно до виду публічного виступу і його мети).

Після докладного продумування плану і композиції оратор здійснює фіксацію майбутнього виступу на письмі. Зробити це можна по-різному:

написати повністю текст;

підготувати план-конспект, в якому визначити головні питання теми і фактичний матеріал до кожного з них;

обмежитися лише планом.

Вибір форми письмового запису залежить від самого оратора, від оцінки рівня своєї підготовленості.

Для того, щоб у записі можна було легко орієнтуватися, він повинен бути зорово виразним, з використанням легких для сприймання графічних позначок — підкреслень, дужок, виділення кольором тощо. Це дозволить оратору при потребі швидко знайти необхідний матеріал, а, отже, сприятиме його впевненості в собі під час виступу.