168. Людина відчуває потребу в спілкуванні, в неї виникає настанова на зовнішню комунікацію, ця настанова посилюється коли є реальний партнер.

У спілкуванні людина можезаймати позицію, яка називається “прибудова зверху”, психологи називають цю прибудову “позиція батька”.Вона характеризується такими ознаками:• суб’єкт спілкування незалежний, нікому не підлеглий, суб’єкт бере на себе відповідальність, •суб’єкт може бути самовпевненим, агресивним

Друга позиція-це позиція «прибудовазнизу»,психологи називають її «позиція дитини у спілкуванні».Її ознаки: •суб’єкт спілкування залежить від інших, •суб’єкт не бере на себе відповідальність,веде себе як підлеглий, невпевнений у собі.

Остання позиція-«прибудова поруч»(позиція дорослого): •людина враховує ситуацію, •людина розуміє інтереси інших, •суб’єкт розподіляє відповідальність між собою та іншими,є коректним, стриманим.

170. Природно, стиль спілкування, що задається викладачем, істотно впливає на ставлення студентів до навчального предмету, який він викладає. Надмірно велика дистанція, встановлена викладачем між собою і студентами, призводить до того, що учні бояться звернутися до нього за роз’ясненнями, ховають своє нерозуміння. Занадто близька дистанція, неформальні відносини можуть викликати у студентів ілюзію необов’язковості, небажання глибоко засвоювати навчальний предмет. Конфліктні відносини, що виникають з викладачем, можуть призводити до ігнорування навіть його справедливих вимог. Необ’єктивність викладача до студента, неадекватно занижена оцінка його здібностей і знань, безтактність у спілкуванні можуть викликати глибокі емоційні травми, унаслідок чого навіть після закінчення вузу, у самостійній професійній діяльності звернення до відповідного знання може або блокуватися ( “ спрацьовують” захисні психологічні механізми), або актуалізувати сліди пережитого.

172. Бар’єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво.Слуховий бар’єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів.Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи білюше розповідачів.При цьому увага розсіюється, зменшується запам’ятовуваність. Зафіксовано навіть феномен "перцептивне перекручування". Ви¬явилося, що люди здатні змінювати або ж узагалі не сприймати інформацію, яка їм видається небезпечною, тривожить, викликає по¬чуття невпевненості, не відповідає уявленню про себе чи про карти¬ну світу, яка для них е надійною. Якщо людина не хоче, то може не чути критику на свою адресу, або не запам'ятати чиєсь прохання, виконати яке важко.Запобігти виникненню бар’єрів слухання можна, вживаючи наступні заходи:в аудиторії має бути встановлена тиша, зайві люди мають бути видалені з аудиторії.Доповідач повинен говорити голосно, зрозуміло, правильно робити паузи і навіть перерви для відпочинку слухачів.Також треба усунути всі зайві предмети які могли б відволікати слухачів.

173. Маніпулятивна поведінка може бути: -активна – маніпулятор прагне очолювати і панувати за будь-яку ціну, за допомогою активних методів, користаючись більш високим положенням у відносинах. Спирається на безсилля інших і домагається контролю над ними. -Пасивна – маніпулятор ніколи не виявляє роздратування, млявий і пасивний. Прикидається безпомічним і дурним. Дозволяє іншим думати і працювати за себе. Виграє, терплячи поразку.-Змагальна – маніпулятор прагне виграти за будь-яку ціну. Життя – постійний турнір, а люди- суперники чи вороги. Пильний боєць. Сполучення активної і пасивної поведінки.

-Байдужна – відкидання турботи, маніпулятор грає в байдужність, індиферентність. Намагається піти, відсторонитися від контактів.

Значення маніпулятивної поведінки полягає в тому, щоб розпізнавати її у собі і інших. Заходами щодо обмеження маніпулятивної поведінки можуть бути: -відхід – полягає у збільшенні дистанції, перериванні контакту, виведення себе за межі досягнення впливу агресора. -Вигнання – це збільшення дистанції, віддалення агресора. -Блокування- має на увазі контроль впливу того, хто нападає, побудову перешкод на його шляху. -Управління – полягає у контролі впливу, що виходить від агресора, і спробі тиску на його характеристику. -Завмирання – це контроль інформації про самого суб’єкта захисту, її перекручування чи скорочення подачі.

174. Асертивний – лат “ассеро”-“визнаю” – звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, наглядніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

-об”єктивізація суб”єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є найбільшими і таке інше)

-рівність і взаємозалежність (я залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікта.В процесі ділового вербального і невербального спілкуавння рекомендується :1Hедовго ображатись на партнера після суперечки 2не давати хабарів, не робити послуг начальству 3не навантажувати когось своїми особистими проблемами, а пробувати вирішувати їх самому 4не проникати в інтимні зони спілкування (30 см) малознайомих і незнай людей. 5Не кидати без причини неверб виклики.

177. Конфлікт - це непорозуміння або суперечка між суб`єктами`спілкування. Сигналами конфлікта є криза, напруженість, непорозуміння, інциденти, дискомфорт. Існує кілька шляхів усунення конфлікту вибір яких залежить від типу людини. Перший тип “паровий каток”/”шерманівський танк”.Ці люди грубі, безцеремонні, і якщо предмет конфлікту недуже важливий , то краще відхилитися від нього , поступитися. Якщо ж вибириається інший підхід то починати краще з того, щоб дати покій людині і “зпустити пар”, потім треба спокійно визказати свою точку зору намагаючись неставити під сумнів його правоту. Ярість людини подавляється власним спокоєм; це допоможе йому подолати йому свою агресивність, і обидві сторони зможуть прийти до спільного рішення.

Тип “прихований агресор”\”снайпер” . Ця людина намагається чинити неприємності приховано, за допомогою закулісних махінацій. Якщо відхилитись від конфлікту неможливо, потрібно виявити конкретний факт вчинення зла та його приховані причини, потрібно довести цій людині, що ви розкрили її наміри. Коли людина визнає свою провину, можна виявити істинні причини складності людини і враховуючи їх знайти вирішення проблеми.

Тип “розгнівана дитина”\”людина-вибух”. Ці люди не є злими за своєю природою, вони вибухають як дитина у якої поганий настрій. Основний принцип, якого треба притримуватись для усунення конфлікту з цією людиною, заключається в тому, щоб дати людині викричатися, дати вихі його емоціям, запевнити людину, що ви її слухаєте. Коли людина позбавиться своїх емоцій, вона знову буде здаватись спокійною та розсудливою.

Тип “жалібщик”. Ця людина постійно звинувачує у всьому інших. Якщо така людина звертається до когось зі своїми жалобами, то найкраще у всьому піддакувати їй.

Тип “надмірно покладистий”. Такі люди здаються приємними в усіх відносинах, тому, що вони завжди уступають щоб сподобатись іншим людям. Але іноді вони створюють проблеми: на нього покладаються, а потім виявляється, що його слова розходяться зі справою. Щоб вирішити конфлікт з такою людиною, її треба запевнити, що треба говорити правду і що відношення до нього визначається не тим, що він з усім погоджується, а тим наскільки він є правдивим.

179. Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть.

Щоб не відбувся конфлікт, повинно уникати таких проявів своєї поведінки: 1.дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

2.некоректні прояви незгоди (різка критика дій та вчинків педагога)3.протистояння (ігнорування пед вимог, незацікавлене ставлення до думки педагога, уникнення контакту з педагогом) 4.пасивний протест (сльози, образа)5.провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)

Педагоги повинні уникати таких проявів своєї поведінки: 1.грубість, наклеювання учням ярликів, 2.публічна компромнетація вихованця, 3.завуальоване приниження особи (іронія, насмішка), 4.порушення пед етикету (до одних звернення по імені, до інших по призвищу), 5.певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”), 6.помста, пряме чи непряме зведення рахунків, 7.залякування учнів

180. Психічні властивості особистості – це стійкі утвореня, які забезпечують певний к-сно-якісний рівень психічної дія-сті й поведінки, типовий для індивіда.Існують такі типи конфліктної особистості:

Конфліктна особистість демонстративного типу.(Хоче бути у центрі уваги;любить добре виглядати в очах інших; його відношення до людей визначається тим, як вони до нього відносяться;йому легко даються поверхневі конфлікти, любується своїми страджаннями і стійкостю;добре пристосовується до різних ситуацій;раціональне поводження виражене слабко. В наявності поводження емоційне;планування своєїї діяльності здійснює ситуативно і слабко втілює його в життя;кропітної систематичної роботи уникає;не іде від конфліктів. У ситуації конфліктної взаємодії почуває себе погано;часто виявляється джерелом конфлікту, але не вважає себе таким)

Конфліктна особистість ригідного типу підозрилий(має завищену самооцінку;постійно вимагає підтвердження власної значимості;часто не враховує зміни ситуації й обставини;прямолінійні і негнучкий;дуже важко приймає точку зору навколишніх, не дуже вважається з їх думкою;вираження поваги з боку навколишніх сприймає як належне;вираження недоброзичливості з боку навколишніх сприймається їм як образа;мало критичний стосовно своїх вчинків;болісно уразливий, підвищено чуттєвий стосовно мнимих чи дійсних несправедливостей)

Конфлікта особистість некорованого типу(Імпульсивний, недостатньо контролює себе;поводження такої людини пагано передбачуване;поводиться зухвало агресивно;часто в запалі не звертає уваги на загальноприйняті норми;характерний високий рівень допомагань;несамокритичний;у багатьох невдачах, неприємностях схильний обвинувачувати інших;не може грамотно спланувати свою діяльність чи послідовно запровадити плати в життя;недостатньо розвинута здатність співвіносити свої вчинки з цілями й обставинами;з минулого досвіду витягає мало користі на майбутнє)

Конфліктна особистість надточного типу(Скрупульозно відноситься до роботи;висуває підвищені вимоги до себе;висуває підвищені вимоги до навколишніх, причому робить це так, що людям, зякими він працює здається, що він чіпляється;має підвищену тотожність;надмірно чуттєвий до деталей;схильний надавати зайвого значення зауваженням навколишніх;іІноді раптом пориває відносини з друзями, знайомими тому, що йому здається, що його скривдили;страджає від себе сам, переживає свої прорахунки, невдачі, часом розплачуюсь за них навіть хворобами;стриманий у зовнішніх, особливо емоційних проявах;не дуже добре почуває реальні взаємини в групі)

Конфліктна особистість безконфліктому типу(Хитливий в оцінках і думках;має легку сугестивність;внутрішньо суперечливий;характерна деяка непослідовність поводження;орієнтується на швидкий успіх у ситуаціях;недостатньо добре бачить перспективу).

181. Вирішальним кроком для виходу з будь якого клонфлікту і встановлення нормальних взаємовідносин являється звільнення від негативних емоцій обох учасників конфлікта. Іноді люди заставляють себе стриматись хоча б для того щоб вислухати пораду опонента. Але людині потрібно звільнитися від власного гніву, а тому потрібно навчити себе звільнюватись від негативних емоцій контролюючи себе.

Одним із способів позбавитись від негативних емоцій – це позбавитись від них внутрішньо за допомогою візуалізації або ритуала звільнення. Цей підхід є особливо ефективним, якщо ви не можете дозволити собі вилити свою роздратованість (наприклад на керівника) або, якщо ви вважаєте, що гнів тільки погіршить і без того напружену ситуацію. Є декілька способів контролю та позбавленя від негативних емоцій.

1)Позбавлення за допомогою “заземлення”. У цьому варіанті треба уявити негативні емоції які входять у вас як пучок негативної енергії від людини чи енергії, що утворюється у конфліктній ситуації. Потім треба уявити, що ця енергія входить у вас і спокійно виходить у землю.

2)Позбавлення за допомогою “проекціювання” і знищення емоцій. Цей варіант полягає в тому щоб повністю розслабитись, а потім уявити собі, що ви випромінюєте емоції якими ви охоплені і проекціюєте їх на певний екран. Потім треба уявити, що ви берете променеву гармату і стріляєте в екран, це дає вихід спонуканню до насильницьких дій і з кожним попаданям роздратованість стає слабкішою і зникає.

3)Очищення енергетичної оболонки з метою зняття негативних емоцій. З цією цілю треба встати або рівно сісти і потерти руками над головою уявляючи собі що цими рухами ви очищуєте свою ауру. При цьому треба примусити себе відчути, що цим ви видаляєте з себе негативні емоції, а потім треба стряхнути їх з себе.

Існує ще спосіб звільненя від негативних емоцій за рахунок зменшення значимості цієї людини яка визиває ці емоції.

182. 1.Найскладнішим для керівника є мистецтво розв’язання конфліктів в ролі арбітра.

2.Особистісно- психологічний- керівник “стає” по черзі то однією, то іншою стороною.

На першому, соціальному, рівні використовують організаційні способи: зміна структури колективу, впорядкування системи стимулювання праці, поліпшення умов праці тощо. Соціальний рівень розв’язання конфліктів обмежений можливостями колективу і керівництва і не завжди вимагає психологічного впливу керівника.

Другий рівень- міжособистісний, який уже вимагає від керівника вникнути в психологічну сутність суперечностей між конфліктуючими сторонами, не віддаючи перевагу тій чи іншій стороні. Інакше кажучи, це об’єктивний погляд на речі третьої сторони- керівника.

Третій- особистісно- психологічний рівень розв’язання конфлікту. В даному випадку керівник за допомогою “вживання в образ” (емпатії) стає по черзі то до однії, то іншоїіз конфліктуючих сторін і міркує відповідно. При цьому керівник прагне виявити як об’єктивні причини ситуації, так і мотиви поведінки кожної із сторін, які базуються на певних потребах та інтересах.

Проаналізувавши ситуацію, керівник кожній із сторінокремо пропонує вихід із конфліктної ситуації. Домігшись взаєморозуміння із кожним окремо, пропонує стратегію поведінки конфліктуючим сторонам і свою допомогу як керівника на першому, соціальному рівні.

Дії керівника щодо аналізу конфліктної ситуації: 1.Відокремити привід, який сприяв виникненню конфлікту, від справжньої причини. 2.Визначити “ділову зону” кофлікту, тобто межу “больових” інтересів. 3.З’ясувати мотиви вступу людей у конфлікт.

4.Виявити скерованість конкретних дій учасників конфлікту. 5.Спрогнозувати наслідки, до яких може призвести конфліктна ситуація. 6.Виробитидекілька альтернативних стратегій погашення конфлікту. 7.Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтанного розвитку подій).

183. У процесі спілкування повинне бути взаєморозуміння між учасниками цього процесу. Саме взаєморозуміння можна трактувати по-різному: як розуміння цілей, мотивів, настанов партнера по взаємодії, чи як не тільки розуміння, але й прийняття, поділ цих цілей, мотивів, настанов, що дозволяє не просто погоджувати, але й співвідносити їх. Під час взаємодії людей велике значення має той факт, як сприймається партнер по спілкуванню, іншими словами, процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов’язкова складова спілкування й умовно може бути названий перцептивною стороною спілкування. Сприйняття – процес, у якому відбувається відображення її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистісними властивостями індивіда, якого сприймають, і здійснення на цій основі розуміння його внутрішнього світу і поведінки.

Механізми сприйняття: Емпатія – здатність індивідуума емоційно відгукуватися на переживання інших людей (мех. сприйняття під час постійного спілкування); Стереотипізація – стійке уявлення про якість явищ або людину, що властиве представникові тієї чи іншої соціальної групи (мех.сприйняття при формуванні першого враження про людину); Каузальна атрибуція – пояснення людиною причин і мотивів поведінки інших людей, їх особистісних якостей і причин події (мех..сприйняття у процесі сприйняття поведінки людини).

184. У сприйнятті та розумінні іншої людини велике значення має перше враження. Перше враження про людину може надовго зіпсувати стосунки з іншими людьми, може привести до помилок соціального сприймання.Найбільш часто використовується певна схема сприймання, яка діє у разі нерівності партнерів у тій чи іншій сфері. У разі нерівності люди схильні переоцінювати різні психологічні якості тих людей, які мають над ними перевагу. Під час дії помилок нерівності схема сприймання така:

1.Наприклад, ми зустрічаємо людину, яка має перевагу над нами за якимись важливими параметрами. Ми починаємо оцінювати її позитивно. Якщо ж перед нами людина, яку ми в чомусь переважаємо, ми її часто недооцінюємо. Слід пам’ятати, що перевага над нами звичайно фіксується за одним параметром, а недооцінювання людини за багатьма параметрами. Помилки такого роду у сприйнятті іншої людини одержали назву “ фактори переваги”.

2.Не менш важливими є помилки, які пов’язані з тим, подобається нам людина чи ні. Якщо нам людина подобається (зовні) ми схильні їй приписувати доброту, розум, інтелегентність, тобто переоцінюємобагато психологічних характеристик. Це є “фактор привабливості людини”. Якщо людина для нас неприваблива зовні, то часто й інші її якості недооцінюються.

3.”Фактор ставлення до нас”- позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію приписування позитивних якостей людям і відкидання негативних, і, навпаки.

Всі три ефекти складають поняття “ ефект ореола”.

185. Перше враження про іншу людину складається за 4-8 секунд з моменту її появи і формується певне емоційне ставлення до цієї людини.При формуванні емоційного враження про іншу людину ми перш за все орієнтуємося на її зовнішній вигляд та її невербальну поведінку, а виходячи з цього найчастіше робимо висновок про особистісні якості людини і "приписуємо" людини ті якості, які на нашу думку їй властиві. "Приписування" – це психологічний механізм взаємної оцінки людей. Воно може досить точно відбивати характеристики іншої людини, а може бути досить далеким від дійсності.

Фактор переваги іншої людини – може діяти на нас. Ця перевага може проявлятися у соціальному сиаиусі цієї людини, та через інтелект і вольові якості. На сприйняття також впливає силует одягу. Дослідження показали, що високостатусном сприймається одяг людини, який за своєю формою нагадує видовжений прямокутник з підкресленими кутами. Як низькостатусний – одяг, який за своєю формою наближається до витягнутого еліпсу.

Чим яскравіше, насичініше колір, тим нижче оцінюється статус такого одягу. Якщо висока ціна одягу сполучається з його яскравістю, то більшість людей схильні сприймати таку людину, як маючу перевагу у фінансових справах.

Часто люди демонструють свою незалежність від інших. Ця незалежність може сприйматись, як перевага над іншими людьми, але лише в ситуаціях які будуть значущі для нас. Коли ж хтось демонструє незалежність у ситуаціях де ми вважаємо себе господарями, че найчастіше сприймається як прояв енгативних рис людини.

На формування першого вараження про іншу людину впливає фактор привабливості. Як ознаки привабливості можна розглядати ті зусилля, які людина прикладає для того щоб відповідати соціально схваленому мірилу зовнішності. Про ставлення людини до нас говорять її посмішка,стверджувальне кивання головою, слова в нашу адресу.

187. Неомовленеві засоби поділяються на такі групи:

1. оптико-кінетичні: •міміка, • жести, •рухи тіла

2. паралінгвістичні: •діапазон голосу •тональність голосу

3. екстралінгвістичні •покашлювання •сміх

4. проксеміка (час і простір організації ком процесу.)

Соц. перцепція - сприймання й розуміння людини людиною на основі міміки, пози рухів, мовленнєвих реакцій. Для оволодіння нею необхідно мати розвинуту проф педагог. увагу. Особливості проф педагог. уваги: 1. Багатообїєктивність спрямованості (здатність одночасно тривати в колі уваги багато обєктів). 2. Динаміка уваги - здатність переключати увагу з обєкта на обєкт. 3. Здатність бути уважним при наявн великої к-ті перешкод.

В соц. перцепції перший процес - сприймання іншої людини: 1. фіз вигляд людини( вираз обличча, рухи руками, оформлення зовнішності, прикраси.).2. Поведінка людини в даний момент (дії людини, пов*язані з конкр. Подіями що відбуваються в даний момент.3. Проф. діяльність людини (рівень оволодіння цією діяльністю.)

188. Семіотика – наука про знакові системи. Формування іміджу включає такі процеси семіотичної властивості:

1.Це рух до дистинктивних отличий, які відрізняють даний об’єкт від інших. 2.Підкреслювання особистісних характеристик, які семіотично можна представити як введення діяча в поняття свій на відміну від поняття чужий. 3.Вписування діяча в семіотичне уявлення про лідера, відбір тих його характеристик, які відповідають цій ідеалізації .4.Вписування лідера в семіотичну модель вже реалізованого лідера (Сталін – послідовник діла леніна). 5.Вписування діяча в модель поведінки актора, а це більш семіотично насичений об’єкт, сутністю життя якого взагалі являється породження знаків. 6.Це семіотичне використання інших каналів сприйняття, основним з яких являється візуальний, при цьому семіотизація візуальна відрізняється від вербальної, що звичайно слабо враховується. 7.Це активне використання сопутствующих символізацій в плані створення візуальних характеристик партії,символізації зборів, парадів. 8.активне управління процесами масової комунікації, друкуванням тих чи інших статей, реакцією на ті чи інші думки. Оскільки це вербальний потік, він явно підкоряється процесам символізацій. 9.Це боротьба з автономними потоками комунікації типу слухів, котрі теж принципово символічні. 10.Це символізація дуже автономних сфер типу одягу, зачіски, погляду...

190. Імідж керівника - це сукупність певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю особистості. Імідж керівника може бути позитивним, негативним і нечітким (завуальованим). Як приклад завуальованого іміджу можна навести всім відомий випадок з «представником Сім'ї» Романом Абрамовичем, якого довго ніхто не бачив, не знав, де він працює, але ЗМІ кожен день повідомляло про нього, як про дуже впливовому людину.

Керівник будь-якої організації, як правило, прагне до створення позитивного особистого іміджу, але відомі випадки, коли індивідуум цілеспрямовано йде на створення негативного, скандального образу. Такий крок, як правило, властивий політичним, громадським діячам, а також представникам шоу бізнесу, рідше він властивий керівникам комерційних структур, так як в даному випадку клієнт задумається, чи варто віддавати свої гроші за товар чи послугу, вироблені компанією, керівник якої має негативний імідж.

Таким чином, негативний імідж керівника організації найчастіше тільки посилює недовіру споживачів до продукту або послуг комерційної організації. За інших рівних умовах позитивний імідж керівника організації буде її конкурентною перевагою.

Можна виділити наступні складові іміджу керівника організації:

• персональні характеристики: фізичні, психофізіологічні особливості, характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень і т.д.;

• соціальні характеристики: Статус керівника організації, який включає не тільки статус, пов'язаний з офіційно займаною посадою, але також і з походженням, особистим станом і т.д. Зі статусом тісно пов'язані моделі рольової поведінки. Також соціальні характеристики включають зв'язок лідера з різними соціальними групами: З тими, інтереси яких він представляє; з тими, які підтримують його і є союзниками, а також з тими, які є його опонентами і відкритими ворогами. Соціальна приналежність значною мірою визначає норми і цінності, яких дотримується керівник;

• особиста місія керівника: Свого роду конституція, яка виражає стратегічне бачення керівника. Особиста місія керівника визначає те положення, в якому він знаходиться в даний момент, і те, чого він хоче досягти в майбутньому. Особиста місія керівника є важливим моментом у виробленні місії і цілей організації;

• ціннісні орієнтації керівника: найбільш важливі припущення, що приймаються керівником організації і надають вплив на організаційну культуру організації.

Кожна з груп характеристик вносить свій внесок у формування іміджу лідера і в різній мірі піддається свідомому конструюванню. Так очевидно, що персональні характеристики різняться від індивіда до індивіда, і багато хто з них майже неможливо змінити. Однак, у зв'язку з тим, що спілкування лідера і громадськості опосередковується ЗМІ, переважна частина небажаних персональних якостей всіляко ховається, згладжується або просто не потрапляє на очі широкої громадськості.

Однією з небагатьох характеристик, які одержують у телевізійну епоху велику вагу, є зовнішність лідера. «По одягу зустрічають», - говорить старе російське прислів'я, і ??сенс її в даному випадку в тому, що сприйняття зовнішнього вигляду є дуже суттєвим при першому враженні про індивіда. Якщо це сприйняття виявилося позитивним, то вся подальша інформація буде нашаровуватися на цей так званий «скелет», незалежно від того, буде вона надавати позитивний або негативний вплив. Головне, що основа вже створена, «перше враження - воно саме яскраве». Але якщо сприйняття виявилося негативним, то все, що буде сказано і зроблено згодом, буде сприйматися через призму вже створеного негативного іміджу.

Інші якості, суттєві для іміджу керівника організації, - соціальні характеристики. Вони пов'язані з обстановкою навколо організації. Керівник, орієнтуючись на певну цільову аудиторію, повинен намагатися в той же час заручитися підтримкою як можна більшої кількості людей, як мають прямого відношення до продукції або послуги організації, так і пов'язаних з нею у спосіб. Він повинен чуйно уловлювати їх вимоги.