143. Будь-яке навчання неможливе без попереднього планування, планування як основа освіти відіграє майже найважливішу роль в процесі навчання.

Планування – це документальне відображення образу майбутнього та шляхів досягнення результатів. Планування – це одна з форм мислення. Воно буває: наочно-дійове, абстактно-логічне.

Види планування: стратегічне- це концептуальне уявлення про шляхи досягнення мети;

Програмне – перелік заходів та дій, шляхи досягнення мети. Тобто планування – це опис мети та шляхів її досягнення.

Планування – це реалізація політики, процедур та правил. Політика включає орієнтири, принципи вищого керівництва для прийняття рішень. Процедури являють собою встановлений перелік дій для основних типових ситуацій. Правила – це точне визначення пвених дій у спеціфічних ситуаціях.

Плани можна охарактеризувати : (за цілями (комплексні, загальні, спеціалізовані), за змістом (розподілу ресурсів, адаптація до засобів спілкування, внутрішня координація, орган-стратегічне передбачення), За часом (довгострокові, тактичні, оперативні, календарні)

144. Особливості планування в заг-осв. Школі:

Навчання здійснюється на основі базового навчального плану, який розробляється і затверджується централізовано. Базовий план – це комплексний документ для загального заг-осв. Середніх шкіл України.

Він включає:

перелік навчальних предметів;

обсяг навчання по роках;

рекомендації предметного забезпечення.

Базовий навчальний план

Держ компоненти Шкільний компонент

(перелік обов’язкових (перелік вибіркових навч.

для всіх предметів) предметів 8 назв)

(15 назв)

Держ. політика Особа, батьки, район, регіон

Школа

145. Навчальний план вищого навчального закладу складається:

графік навчального процесу (курси, тижні, зайняття)

таблиці бюджету навчального часу (курси, тижні)

план навчального процесу (назва предмету, терміни екзамену, заліки, курс. Роботи, обсяг навчання в годинах, години в аудиторіях по дисциплінах на тиждень, терміни практики, державна атестація)

Навчальна програма – це основний документ, який визначає науково-теоретичний зміст предмету навчання, забезпечує необхідні умови для якісної освіти.

Навчальна програма предмету буває 2 типів:

типова та робоча.

147. Навчання дорослих - сучасна проблема, викликана швидким старінням раніше придбаних навичок і необхідністю придбання нових.

В умовах безперервної освіти пряме педагогічне керівництво замінюється опосередкованим, вчення все більше приймає форму самоосвіти .

Тому викладачеві дорослих так необхідно володіти специфікою навчання та самонавчання дорослих учнів, враховувати їх особливості.

Іншим найважливішим питанням у навчанні дорослих є розуміння того, кого ми можемо вважати дорослою людиною.

І, нарешті, у вітчизняній педагогічній літературі на сьогоднішній день відсутня єдина точка зору з проблеми можливостей дорослої людини до навчання.

Визначення специфіки і поняття "дорослого учня" у роботах вітчизняних дослідників

Дорослий навчається - людина, що володіє п'ятьма основними характеристиками, що відрізняють його від невзрослих навчаються :

1) він усвідомлює себе самостійною, самокерованою особистістю;

2) він накопичує все більший запас життєвого (побутового, професійного, соціального) досвіду, Який стає важливим джерелом навчання його самого і його колег;

3) його готовність до навчання (мотивація) визначається його прагненням за допомогою навчальної діяльності вирішити свої життєво важливі проблеми і досягти конкретної мети;

4) він прагне до невідкладної реалізації отриманих знань, умінь, Навичок і якостей;

5) його навчальна діяльність значною мірою обумовлена ??тимчасовими, просторовими, професійними, побутовими, соціальними факторами (умовами).

М.Т. Громкова подає таке визначення «дорослому учню»: «Дорослий учень» - особа дієздатного віку, тим чи іншим чином сполучає навчальну діяльність зі своєю участю у сфері оплачуваної праці [3].

[Ред] Зарубіжні дослідження "дорослого учня"

З початку 1980-их рр.. за кордоном були проведені численні дослідження з метою вивчення «дорослого учня / студента».

До тих пір вважали, що коли людські істоти досягають біологічної зрілості, вони опиняються на «плато» (plateua), на якому вони залишаються протягом декількох років, перш ніж починають старіти. Ще в 1928 р. Е. Торндайк уклав, що здатність вчитися зростає до двадцяти років, а потім, можливо, після стабільного періоду тривалістю в декілька років, повільно згасає [4].

Проте в даний час даний аргумент піддається серйозній критиці.

П. Аллман [5] підсумувала деякі наукові відкриття, зроблені до 1982 року. Вона записала вислів Хорна про існування двох форм інтелекту.

Перша, «текуча» (fluid), виростає з біологічної основи.

Друга, «кристалічна» (crystallized), здатна до зростання протягом більшої частини життя, оскільки на неї впливають соціальні процеси, які переживає індивід

У тій же статті Аллман вказала на гіпотезу «розриву безперервності» ('discontinuity hypothesis') Біррана. У ній йдеться, що «біологічна основа припиняє надавати основний вплив на поведінку після того, як досягається фізична зрілість, і до тих пір, поки біологічна основа не вступить в гіпотетичну критичну зону патології, вона не досягне знову переваги свого впливу».

Спираючись на дані досліджень, Аллман зробила висновок про те, що оскільки «дорослість» не є кінцевим продуктом дитинства і юності, освіта протягом усього життя стає засобом, що сприяє майбутньому розвитку дорослих.

Тобто, іншими словами, ми продовжуємо творити свою біографію і особистість протягом більшої частини життя, укладає дослідниця.