87.В залежності від місця к. В учбов. Процесі виділяють види к.: поточний, проміжний і підсумковий к.

Поточний К. здійснюється в повсякденній праці і виражається в систематичному спостереженні В. за учбово-пізнавальною д-тю учня. Головне призначення – оперативне отримання об’єктивних даних про рівень знань. Поточний К. допомагає вчителю намітити раціональні методи, прийоми, оптимальні форми учбов. роботи, правильно дозувати учбов. матеріал.

Проміжний К. має ціллю встановити на скільки успішно учні володіють системою знань, загальний рівень їх засвоєння, чи відповідає він вимогам програми.

Підсумковий К. проводиться за чверть (симестр), за весь учбовий рік. Йогомета: дати правильну, об’єктивну оцінку успіхів учнів, рівню їх розвитку, перевірити логіку засвоєння матеріалу, розуміння взаємозв’язків ідей, понять, фактів. Формою є екзамени і заліки.

Методи К. – це способи отримання зворотньої інформації про зміст, х-тер, досягненнях учбово-пізнавальної д-ті учнів, про ефектив. роботи В. Вони повинні визначити результативність навчання і викладання на всіх етапах процесу навчання. Використовуються такі методи К.:

усне опитування – самий поширений і ефект. метод К. знань, який використовується при вивченні майже всіх етапах навчання. В. в прямому контакті з учнем виявляє рівень його знань через різні форми опитування (фронтального, індивідуального, групового). Важливі елементи опитування – зміст і х-тер питань. За змістом виділяють а). репродуктивні питання – сприяють чіткому віявленню певних знань, вмінь, навичок; b). реконструктивні питання – використання знань в дещо змінених ситуаціях; с). творчі питання – розкривають знання і вміння в нестандартних умовах, на основі складних розумових дій, залежно від конкретного матеріалу.

індивідуальне опитування пердбачає доскональну перевірку знань, вмінь, навичок окремих учнів. Його недолік: пасивність інш. учнів.

комбіноване опитування – коли один ученя відповідає біля дошки, а інші виконують обо індивідуальні, або групові самостійні завдання.

фронтальне опитування дозволяє В. у відносно короткий строк перевірити знання великої кільк. учнів, сприяє систематизації і узагальненню матеріалу, що дуже важливо при переходіі до вивчення нового матеріалу.

перевірка письмових і графічних робіт - вони можуть бути короткострок. (10-15 хв.) і довгострок. (45-90хв.). Цей метод виявляє знання фактичного матеріалу, розуміння суті явищ, предметів, що вивчаються вміння учнів мислити самостійно. Письмові і контрольні роботи дозволяють більш ефект.,об?єктивно, оперативно перевірити знання учнів і є вправою, під час якої учень самостійно виконує індивід. завдення. Контрольні роботи складаються на основі учбових програм і підручників.

прогамоване опитування всім учням ставлять однакові вимоги, тобто в ході такого опитування використовуються однакові по кількості і складності контрольні завдання і питання.

Тестове опитування і оцінка знань - використовується для швидкого виявлення рівня засвоєння знань у більшої кількості учнів. Виділяють тести досягнення (засвоєння знань) і тести інтелекту.

88. Тест - це сис-ма завдань специчної форми, певного змісту, різної складності, яка дозволяє якісно оцінити стр-ру і виміряти рівень знань, умінь та навичок. Тести: короткі - 10-20 завдань; середні; довгі - 500 і більше завдань.

Переваги тестів: можливість кількісного вимірювання рівня знань і складності завдань; незалежно від ВУЗа, школи, предмета, особистості педагога об’єктивність оцінки; найбільш повне охоплення знань; систематичність контролю; індивідуальний підхід; технологічність тестів (універсальність); виявляє антизнання.

Недоліки тестів: можливість вгадати; складність в створенні якісного тесту; наявність технічних засобів навчання.

Класифікація тестів: (= засновані на виборі правильної відповіді з декількох (закриті, вибіркові); = на знаходження співвідношення між питаннями та відповідями; = які потребують позитивної або негативної відповіді; = засновані на дописуванні необхідного тексту; = завдання з недостаючими данними; = завдання на правильну послідовність.)

89. Суть системи полягає в тому, що навчальний матеріал розподіляється на модулі –блоки, які є базою для рейтинговий оцінки знань. Рейтинг – це сума балів, що набирає учень виконуючи якусь самостійну працю. Рейтингова система оцінювання знань охоплює таки види контролю: тестові завдання, самостійні і контрольні роботи та інше. Рейтинг по кожному окремому модулю визначається виходячи з середнього балу по всіх видах звітності з урахуванням кількості годин, що відвідані на цей блок. Ця система дозволяє перевести оцінки з номінальної шкали до порядкової, що дозволяє зняти протиріччя між самооцінкою учня і оцінкою викладача. Дуже важливо, що система привчає до самореалізації в умовах певної свободи поведінки, до вироблення стратегії і тактики індивідуального навчання. Дидактичний аналіз блочно модульного навчання і рейтинговий системи показує, що вони базуються на діяльнісній концепції. Проте рейтинг – це оцінка, її можна ввести тільки за наявності великого обсягу навчальної роботи. Суперечливим і невирішеним є також те, що набирання балів носить дещо формальний характер. Це можна згладити надавши творчий характер змісту і системі рейтингових оцінок.

90. В процесі активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвитку особистих здібностей і нахилів велику роль відіграє мотивація діяльності та створення відповідної ціннісно-мотиваційної сфери. Проблема мотивації навчання давно стоїть і перед педагогічною теорією та практикою. Ще Я. Коменський писав, що всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань та навчання. Велику увагу питанням формування мотивації до навчання приділялиЮ.К.Бабанський,Г.П.Бевз,В.М.Вергасов,А.К.Маркова, А. Маслоу, М.І. Махмутов, С. Рубінштейн, М.Н. Скаткін, Г.І. Щукіна та ін. Зокрема, О.А.Реан, Т.В. Андреєва і Н.М. Кіреєва, доводять, що висока позитивна мотивація може компенсувати відсутність високих здібностей, а І.П. Ільїнвизначив найважливіші фактори, які значно впливають на формування позитивних мотивів до навчання.Багато уваги цій проблемі приділяли психологи П.Я. Гальперин, Н.О.Менчинська, В.М. Ямницький та ін. За твердженням В.С. Бережної і О.А.

Хоменко «серед усіх існуючих мотивів можна виділити первинні (що зумовлені фізіологією), загальні (природжені, але не зумовлені природою) та вторинні (набуті). Домінують вторинні мотиви, серед яких ключовими є мотиви влади, досягнень, статусу та безпеки» Аналіз наукової літератури показує, що у дослідників немає єдиної думки щодо класифікації мотивів професійної мотивації. Ми схиляємося до думки, що професійні мотивації можна розподілити за факторами впливу, а саме:на психологічні та соціально-психологічні. До психологічних факторів ми відносимо об’єктивні, тобто вікові особливості, типологічні особливості особистості та суб’єктивні. Соціально-психологічні фактори – це фактори, що характеризують виховне і професійне середовище особистості. Виходячи з цього, до складу умов формування професійної мотивації ми включаємо як психологічні, так і соціально-психологічні фактори. Під мотивацією розуміємо систему психологічних факторів, що визначають активність навчально-пізнавальної діяльності студентів з витратою зазначених зусиль на рівні старанності, сумлінності, наполегливості прагнення до самоудосконалення для досягнення поставленої мети. Слід підкреслити, що для кожної окремої особистості мотиви можуть бути по різному співвіднесені один з одним, взаємодіяти, виступати, як головні та підрядні.

91. Серед багатьох методів активізації навчання можна виділити групу методів, для яких характерним є не лише передача знань, а і розвиток пізнавальної діяльності, активізація творчої основи в навчанні.

Головна мета цих методів – навчати не лише пам’яттю, але і думками.

Людина засвоює : (=20% - того, що чує, =30% -того, що бачить, =50% - того, що чує і бачить, =70% - того, що сам розповідає, =90% - коли сам приймає участь в інформації.)

Застосування методів активізації в навчанні дає змогу реалізувати такі принципи концепції викладання: 1) Проблемність; 2) Узгодженість та системність цілям навчання; 3) Орієнтованість на наявний досвід слухачів; 4) Націленість на самонавчання; 5) Професійна орієнтованість; 6) Зворотній зв’язок.

Класифікація активізацій них методів навчання:(1. Метод випадків. 2. Метод ситуацій. 3. Метод дискусій: пов’язані з поясненням матеріалу, круглого столу, мозковий штурм, загальні дискусії. 4. Дидактичні ігри: симуляційні, управлінські, психологічні.)

Мета використання цих методів: активізація сприйняття; активізація діяльності; формування соціального досвіду у процесі навчання; формування рис особистості, їх розвиток, що дає підстави - виявити лідерів, використати індивідуальний підхід для диференціації роботи. Інтеріори-зація – формування внутрішніх структур психіки через засвоєння структур зовнішньої соціальної діяльності.

92.Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап передбачає такі завдання:— сформулювати тему дискусії;— визначити основні питання, які обговорюватимуться;

— підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;— визначити місце та час проведення дискусії.

На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.

Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів — учасників дискусії.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж З год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв, виступ — 3—5 хв.

наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).

Основні правила ведення дискусії:1. Відверто висловлювати думки.2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.3. Слухати інших, не перебиваючи.4. Не говорити занадто довго та занадто часто.5. Водночас має говорити лише одна особа.6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.7. Не критикувати себе та інших.8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

93. Дискусія(від лат.discussio – розгляд, дослідження) – суперечка, обговорення якогось питання. Цей метод базується на обміні думками між учнями, вчителем та учнями. Він навчає мислити самостійно, розвиває здатність до виваженої аргументації та поважання думки інших. Види: ( що виникає під час вирішення певної проблеми учнями; скерована на формування моральних та ідейних переконань; метою якої є обґрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки за першоджерелами.)

Методика проведення дискусії полягає в тому, щоб зробити обговорення проблеми творчим. Для цього потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення. Викладач має бездоганно володіти навичками “творчого слухання”, бути прикладом щодо цього для своїх учнів, навчити їх такому вмінню, бо воно потрібне кожній людині і на все життя.Умови проведення д.: (=усі учасники д.мають бути готовими до неї; =кожен учасник повинен мати чіткі стислі тези свого виступу; =можна практикувати “розминку” для активізації д.; =д.мусить бути спрямована на з’ясування істини.). При проведенні д.широко використовують метод рольових тріад. Він корисний тим, що привчає навіть тих, хто ніколи не бере участі в д., до стилю д-ої поведінки, включає їх до творчого обговорення.