Практична мікробіологія - Климнюк С. І. - 2004

порожнини. Заражають, якправило, 3-5 ембріонів. Ембріониінкубуютьприоптимальній температурі 33-34 °С протягом 72 год. З метою збільшення кількості віріонів у досліджуваному матеріалі його попередньо концентрують. Для цього використовують методи адсорбції вірусів на курячих еритроцитах, обробку 0,2 % розчином трипсину з метою підсилення інфекційних властивостей вірусів або осаджують їх за спеціальними методиками.

Післяінкубаціїкурячіембріониохолоджуютьпритемпературі 4 °Спротягом 2-4 год, потім відсмоктують стерильними піпетками або шприцем алантоїсну чи амніотичну рідину. У ній за допомогою РГА визначають наявність інфекційного вірусу. Для цього змішують рівні об’єми (0,2 мл) вірусмісткого матеріалу і 1 % зависі еритроцитів курей. Про позитивну реакцію (наявність вірусу в матеріалі) свідчить осідання еритроцитів у вигляді парасольки.

За умовинаявностівматеріалівірусу, якиймаєгемаглютинуючівластивості, йоготитруютьзадопомогоюрозгорнутоїРГА, визначаючититргемаглютинуючої активності (табл. 70).

За допомогою цієї реакції визначають титр гемаглютинуючого вірусу – найбільше розведення матеріалу, яке ще дає реакцію гемаглютинації. Цю кількість вірусу приймають за одну гемаглютинуючу одиницю (ГАО).

Ідентифікують віруси грипу за допомогою РГГА (табл. 71). Для цього спочатку готують робоче розведення вірусного матеріалу, яке містить 4 ГАО вірусу в певному об’ємі.

Облік реакції проводять після утворення осаду еритроцитів в контрольних лунках. Про позитивну реакцію свідчить затримка гемаглютинації в досліджуваних лунках.

Виділяти віруси грипу можна, використовуючи різноманітні лінії культур клітин – ембріону людини, нирок мавп, перещеплювані лінії клітин нирок собаки (MDCK) тощо. У клітинних культурах проявляється цитопатична дія вірусів (поява клітин з фестончастими краями, вакуолями, формування внутрішньоядерних іцитоплазматичних включень), яказавершуєтьсядегенерацієюмоношару клітин.

Інкубація при температурі 18-20 °C протягом 30 хвилин Результат

Для ідентифікації виділених вірусів використовують РГГА (за умови, якщо титр гемаглютинінів становитьукультуральнійрідинінеменше1:8). Крімцієїреакції, можна використати РГГадс, однак вона є менш чутливою і вимагає титру імунної сироватки не менше, ніж 1:160, а такожРЗК, РН, РЕМА тощо.

Серологічне дослідження використовують для підтвердження діагнозу грипу. Воно грунтується на визначенні чотирикратного зростання титру антитіл у сироватці хворого.

Першу сироватку отримують на початку хвороби в гострому періоді (2-5-й деньхвороби), другу– після10-14-годнязахворювання. Оскількисироваткидосліджуютьодночасно, першузнихзберігаютьухолодильникупритемпературі-20 °С.

Найчастіше використовують РГГА, РЗК, РНГА. Ці реакції ставлять із спеціальниминаборами стандартних вірусних діагностикумів (еталонніштами вірусів грипу різних серологічних типів). Оскільки сироватки хворих можуть містити неспецифічні інгібітори гемаглютинації, їх спочатку прогрівають при температурі 56 °С, а також обробляють спеціальним ферментом (наприклад, нейрамінідазою) або розчинами перйодату калію, риванолу, хлориду марганця, суспензією білої глини тощо за спеціальними схемами.

Реакцію гальмування гемаглютинації можна ставити в пробірках (макрометод) або в спеціальних планшетах для імунологічних досліджень (мікрометод). Схема постановки РГГА наведена в таблиці 72.

Параміксовірусні інфекції

До родини Paramyxoviridae (para – біля, myxa – слиз) належать віруси парагрипу, епідемічного паротиту, кору та респіраторно-синцитіальний вірус.

Парагрип

Віруси парагрипу за формою та ультраструктуроюподібні до грипозних, але значно більші за розмірами. Діаметр сферичних форм – 150-300 нм. Зустрічаються також грушеподібні й гіллясті форми. Віруси містять однониткову лінійну нефрагментовану “мінус” нитку РНК. Суперкапсидна оболонка має гемаглютинін і нейрамінідазу. Віруси містять 6-8 структурних білків, серед яких білки нуклеокапсиду – HN, P, L. Особливий білок М локалізується між нуклеокапсидом і суперкапсидною оболонкою.

Віруси здатні аглютинувати еритроцити гвінейських свинок, курей, мавп і людини. Культивуютьсявперещеплюванихіпервиннихкультурахклітинлюдини й мавп (HeLa, BHK-21, Vero, HЕp-2, СМЦ), але погано розвиваються в курячих ембріонах. Заантигенноюбудовоюрозрізняють5 серотипів, якіспричиняютьрізні респіраторні захворювання: гострі фарингіти, ларингіти, трахеобронхіти, пневмонію, круп. Особливо тяжкий перебіг захворювань у дітей першого року життя.

Для вірусологічної діагностики парагрипозної інфекції досліджують слиз із задньої стінки глотки, нижніх носових ходів, автопсійний матеріал (тканини трахеї, бронхів, легень). Як правило, матеріал забирають у перші дні хвороби, що пов’язано з високою концентрацією віріонів у ньому. Забір проводять одночасно задопомогою2-3 стерильнихватнихтампонів, якіпізнішезанурюютьводнупробірку з 5 мл розчину Хенкса та 5 % бичачого сироваткового альбуміну або грітої бичачої сироватки крові. Перед наступним виділенням вірусів тампони віджимають і видаляють з пробірки, і після відстоювання відбирають середню порцію рідини для подальшого дослідження. Присутню мікрофлору знищують додаванням по 500 ОД/мл пеніциліну і стрептоміцину, виримуючи пробірки протягом 30 хвилинприкімнатнійтемпературі, ізаражаютьмоношарикультурклітин. Матеріал, який залишився, зберігають певний час при температурі -18 °С для повторного, у разі потреби, дослідження.

Довести наявність вірусів у культурах клітин можна через 2-4 дні за цитопатичною дією. При цьому спостерігається утворення симпластів з численними ядрами, заокругленіконтуриклітин, культуранабуваєвиглядутвердогосиру(ділянки відсутності клітин). З цією метою також широко використовується реакція гемадсорбції (РГадс.), яку ставлять з еритроцитами гвінейських свинок. Починаючи з 6-8 дня культивування вірусів для індикації їх в культурі клітин можна використати РГА з еритроцитами гвінейських свинок.

ДлятипуванняпарагрипознихвірусіввикористовуютьРН, РГГА, РЗК, РГГадс таінші. Уреакціїгальмуваннягемаглютинаціївикористовують0,7 % зависьеритроцитів гвінейських свинок або людини. Слід звернути увагу, що чутливість ре-

акції підвищується, якщо систему „вірусмісткий матеріал – противірусна діагностична сироватка” інкубувати при кімнатній температурі протягом 2 год або 18 год при 4 °С. Після додавання відповідних еритроцитів реакцію ще витримують при 22 °С протягом 1 год і оцінюють результати. Оскільки різні серотипи вірусів парагрипумаютьспільніантигениімунологічніреакціїставлять, попередньозробивширозведеннядіагностичнихсироваток. Серологічнийтипвірусувизначають за найбільшим титром діагностичної сироватки, яка дала позитивний результат.

Значного поширення набула для ідентифікації вірусів парагрипу РН, в якій результати оцінюють за гемадсорбцією. При її постановці спочатку витримують суміш інактивованих прогріванням при 56 °С 30 хв типоспецифічних діагностичних сироваток з виділеним вірусом протягом 2 год при кімнатній температурі. Потім заражають культури клітин, інкубуючи їх при 35 °С 4-5 днів, і додають завись еритроцитів гвінейських свинок. Після інкубації протягом 20 хв при температурі 37 °С читають результати. При нейтралізації сироваткою вірусів парагрипу не спостерігається адсорбції еритроцитів на поверхні клітин.

Серологічна діагностика проводиться з парними сироватками хворого, які одержують відповідно на початку захворювання і двома тижнями пізніше. Протягомцьогочасупершусироваткузберігаютьухолодильникувзамороженомустані. Чотирикратний приріст титру антитіл визначають паралельно у двох рядах пробірок, використовуючи стандартні методики постановки РГГА і РЗК.

Експрес-діагностика є достатньо інформативним методом, який дозволяє визначити віруси в досліджуваному матеріалі. З цією метою частину матеріалу, який було отримано для вірусологічної діагностики, центрифугують 5-7 хв при 1000 об/хв. Отриманий осад ресуспензують у 3-5 краплях надосадової рідини і готують з нього мазки. Їх обробляють імунофлуоресцентними сироватками і досліджують у люмінесцентному мікроскопі.

Спостерігаються циліндричні або полігональні клітини і заокругленої форми лейкоцити. За умови наявності вірусів у клітинах з’являється характерне зеленесвітінняцитоплазмиокремихклітин, утойчасякклітини, щонемістятьвірусів, мають цегляно-червоний колір. Оцінити достовірність результатів дозволяє вивчення контрольних препаратів.

Досупернатанту, щозалишився, додаютьпеніциліністрептоміцинвконцентрації500 ОД/мл. Через30 хвінкубаціїпритемпературі 18-20 °Сматеріаломзаражають культури клітин, які вирощуються заздалегідь на стерильних предметних скельцях, вміщених у пробірки. Культивують віруси у такому стані 24-72 год при температурі 35 °С, а потім скельця з культурою клітин промивають стерильним буферним розчином і висушують. Для фіксування використовують охолоджений до -20 °С ацетон (10-20 хв при кімнатній температурі), пізніше скельця висушують і обробляють специфічними імунофлуоресцентними сироватками (пряма або непряма реакція імунофлуоресценції).

Визначити незначну кількість вірусів у будь-якому досліджуваному матеріаліможна, використовуючиметодигенетичноїдіагностики, і, зокрема, полімеразну ланцюгову реакцію.

Епідемічний паротит

Під електронним мікроскопом паротитний віріон має неправильну куполоподібну форму діаметром 150-170 нм. Збудник паротиту добре культивується в курячих ембріонах, а також у клітинах HeLa та ниркового епітелію ембріона людини. Віруси мають виражені гемаглютинуючі, нейрамінідазні й гемолітичні властивості. Вони нестійкі до дії фізичних і хімічних факторів, швидко інактивуються ефіром, трипсином, формаліном, ультрафіолетовими променями. Резистентні довисушування, невтрачаютьінфекційнихвластивостейпри4 °Спротягом2 міс., при кімнатній температурі – 4 дні. При 55 °С гинуть через 20 хв.

Вірусологічна діагностика. Для дослідження від хворого беруть слину, спинномозковурідину(припідозрінаменінгіт, менінгоенцефаліт), сечу. Забірматеріалу краще проводити в перші дні захворювання. Для знищення сторонньої мікрофлори отриманий матеріалобробляютьсумішшю пеніциліну і стрептоміци- нувконцентрації500-1000 ОД/мл. Спочатку йогоцентрифугуютьпри1500 об/хв, потімсупернатантпідлягаєповторномуцентрифугуваннюпри40000 об/хвпротягом 1,5 год. Для подальших досліджень використовують осад, попередньо ресуспензований в розчині Хенкса.

Щоб виділити з нього вірус, осад вводять в амніотичну порожнину 7-8-ден- них курячих ембріонів. Ембріони інкубують при температурі 35 °С протягом 6-7 днів. Щоб довести наявність вірусу в матеріалі, використовують РГА з 1 % суспензією еритроцитів курей. Можна використати як досліджуваний об’єкт освітлену 20 % суспензію амніотичних оболонок, оскільки при декількох пасажах вірусів у алантоїсній рідині їх гемаглютинуючий титр зростає.

Іншим методом виділення вірусів є зараження культур клітин. Найчастіше використовуютьклітининирокмавп, ембріонулюдини, перещеплюванілініїVero, BHK-21. Довести наяність вірусів можна за допомогою оцінки цитопатичної дії, РГА та РГАадс. Для постановки останньої до інфікованої культури клітин додають 0,4 % суспензіюеритроцитівкурейабогвінейськихсвинок. Системувитримують до 5 хв при температурі 18-20 °С, відмивають вільні еритроцити і спостерігають під мікроскопом явище адсорбції останніх на поверхні заражених клітин.

Для ідентифікації збудників використовують РЗК, РГГА, а при використанні культур клітин – РН. Можна використати з цією метою метод антитіл, які флуоресцують. Як діагностичні препарати використовують сироватки імунізованих тварин або людей, які перехворіли на епідемічний паротит.

Серологічна діагностика. З цією метою досліджують парні сироватки для виявлення приросту титру антитіл проти вірусів епідемічного паротиту в РГГА, РЗК, РН, РГГадс. Як антиген використовують стандартний діагностикум із збудників або антигени, які одержують із амніотичної чи алантоїсної рідини заражених курячих ембріонів. Діагностичним вважається чотирикратний приріст титру антитіл у другій сироватці в порівнянні з першою. Як правило, титри антитіл у другій сироватці при використанні РГГА сягають 1:320, а при РЗК – 1:64.

Експрес-діагностика. Довести наявність вірусів у слині, сечі чи спинномозковій рідині можна при використанні методу антитіл, які флуоресцують. Найчастіше використовують метод непрямої імунофлуоресценції.

Останнім часом у спеціалізованих вірусологічних лабораторіях використовуютьполімеразну ланцюгову реакцію для виявлення вірусної нуклеотидної кислоти у досліджуваному матеріалі.

Кір

Зрілийвіріонкорумаєовальнуформудіаметром120-250 нм. Усерединімістить однониткову “мінус”-нитку несегментованої РНК. Суперкапсидна оболонка має вирости (шипики). Вірусні структурні компоненти представлено гемаглютиніном, F1- і F2-білками, нуклеокапсидним та М-протеїном, а також білком полімеразного комплексу. На відміну від інших парамікосвірусів, не містить нейрамінідази, однак маєгемаглютинін, якийспричиняєаглютинаціюеритроцитівмавп. Репродукується впервинно-трипсинізованихкультурахклітиннирковогоепітелію, HeLа, HЕp-2, Vero, поганокультивуєтьсявкурячихембріонах. Укультурахклітинвикликаєцитопатичну діюувиглядісимпластів. Існуєлишеодинантигеннийтипвірусу. Віннестійкийдо дії факторів зовнішнього середовища, при кімнатній температурі гине через кілька годин, але вірулентність втрачає через 30 хв. Чутливий до дії високих температур, ультрафіолетового опромінення, добре зберігається в замороженому стані.

Вірусологічнадіагностика. Найчастішекірдіагностуютьнапідставіклінічної симптоматики, спостерігаючиетапипоявивисипань, появуплямБельського-Філа- това-Копліка на слизовій оболонці щік тощо.

Лабораторна діагностика проводиться рідко. Методи виділення та ідентифікаціївірусівузвичайнійлабораторнійпрактицінезастосовують, хочазнайтивірус у досліджуваному матеріалі можна за 2-3 дні до появи висипань. Проте, як досліджуваний матеріал для виділення вірусів, можуть бути використані змиви з носової частини глотки, виділення з кон’юнктиви, сеча, кров, спинномозкова рідина, а також секційний матеріал. Після відповідної підготовки (додавання пеніциліну і стрептоміцину, вразіпотребицентрифугуваннятощо) матеріаломзаражаютьпер- винно-трипсинізовані культури клітин ембріона людини, нирок мавп або перещеплювані лінії Hela, HЕp-2 та інші. Культури клітин підлягають спостереженню протягом 30 діб. Одним з критеріїв наявності вірусів у матеріалі є поява цитопатичноїдії, щопроявляєтьсяутвореннямсинцитіївізлиттямклітин. Типувативіруси можна, використовуючи метод імунофлуоресценції, РГГадс, РН у культурі клітин за феноменом гемадсорбції, ІФА.

Серологічна діагностика кору використовується в лабораторній практиці значночастіше. Дослідженнюпідлягаютьпарнісироваткихворих. Віруснейтралізуючі, антигемаглютинуючі та комплементзв’язуючі антитіла виявляють в крові доситьрано. Частовонидосягаютьвисокихтитрівразомзпоявоювисипань. Першу сироватку беруть у перші дні захворювання, другу – через 12-14 днів. Ставлять реакції паралельно в двох рядах пробірок.

Для спостереження за динамікою зростання титру антитіл використовують РН, РГГА, РНГА, РЗК. Для постановки РГГА використовують еритроцити приматів. РНГА є однією з найдоступніших у лабораторній практиці. Позитивними вважають ті реакції, які довели чотирикратне зростання титру антитіл.

Експрес-діагностика. Як і при більшості інших вірусних захворювань, методфлуоресцуючихантитілдозволяєшвидковизначитивірусвепітеліальнихклітинах носоглоткових змивів, осаді сечі, лейкоцитах крові, секційному матеріалі (мозок) тощо. Антигени, щолокалізуються в цитоплазмі, світяться в ультрафіолетових променях люмінесцентного мікроскопа при обробці специфічними сироватками, міченими флуорохромами.

Полімеразна ланцюговареакція надає можливість швидковизначити нуклеїнову кислоту віріонів кору безпосередньо в досліджуваному матеріалі.

Респіраторно-синцитіальніінфекції

РС-віруси належать до роду Pneumovirus. У центрі віріона розташована од- нониткова“мінус”-нитканесегментованоїРНК. Вонавкритакапсидноютасуперкапсидною оболонками. На поверхні вірусу розташовується F-білок (білок злиття), який забезпечує проникнення вірусів у чутливі клітини. Поверхня віріонів вкрита особливими виростами (шипиками), які складаються з глюкопротеїдів. Структурнібілкивірусівпредставлено8 поліпептидами: N, P, L, M, M2, F, G, SH4. Вірусинемаютьгемаглютинуючоїтанейрамінідазної, протепроявляютьчастково гемолітичну та гемадсорбуючу активність. Виділяють два підтипи респіраторносинцитіальнихвірусів, якідиференціюютьсязадопомогоюсерологічнихреакцій.

Віруси культивують у культурах клітин, одержаних із тканин мавп, великої рогатої худоби, людини, перещеплюваних клітинах Vero, HЕp-2 та ін.

РС-віруси маютьдоситьвисоку чутливістьдодіїфакторівзовнішньогосередовища, таких як температура, ультрафіолетове опромінення, різноманітні жиророзчинники, детергенти, дезінфектантитощо. Тривалий час можезберігатись при температурі -70 °С.

Вірусологічнадіагностика. Досліджуванимматеріаломдлявиділеннявірусів є виділення з носоглотки, слиз з ділянки голосової щілини, мазки із порожнини носа, ротоглотки, біоптати, секційний матеріал (шматочки трахеї, бронхів) та ін. Враховуючи, що вірус надзвичайно чутливий до дії факторів довкілля, бажано проводитизараженнякультурклітинбіляліжкахворогоабоматеріалпередтранспортуванням у вірусологічну лабораторію заморожується до -70 °С.

Використовуються 3-4-денні перещеплювані лінії культур HeLa, HЕp-2, KB, Vero та ін. Через 3-7 днів визначають наявність вірусів у клітинах і проводять їх ідентифікацію. Візуально під мікроскопом можна виявити багатоядерні клітини (синцитій) з цитоплазматичними включеннями. За декілька днів спостерігають їх деструкцію та відшарування від скла. Ідентифікують віруси за допомогою РН, РЗК, методу імунофлуоресценції, ІФА.

Серологічна діагностика. З цією метою досліджують парні сироватки хворого на наявність антитіл. Діагноз підтверджує чотирикратне зростання титру антитіл у другій сироватці порівняно з першою. РН і РЗК, РНГА, ІФА найчастіше використовуютьдляретроспективноїдіагностики. РЗКставлятьнахолоді. Запропоновано також нові варіанти РН – у присутності комплементу, мікрометод, реакціяпригніченнябляшкоутворенняпідагаровимпокриттям. Діагностикумдляцих реакційготують, заражаючиреспіраторно-синцитіальнимвірусомстандартнікуль- тури клітин. У пробірки вносять, як правило, по 100 ЦПД50.

Експрес-діагностика. Віруси(специфічнийантиген) можназнайтивепітеліальних клітинах носових ходів, ротоглотки тощо. Після обробки його імунофлуоресцентною сироваткою спостерігають характерне світіння поліморфних включень у цитоплазмі або всієї цитоплазми клітини. Може бути використаний непрямий метод ензиммічених антитіл, РІА, РЗНГА, а також генетичні методи діагностики.

Ентеровірусніінфекції

Ентеровіруси людинивходятьдородиниPicornaviridae, яканараховуєпонад 70 представників: 3 серотипи поліовірусу, 29 серотипів вірусів Коксакі, 32 серотипи вірусів ЕСНО і 4 ентеровіруси 68-71-го серотипів. Сюди віднесено також і вірус гепатиту А, який часто називають ентеровірусом 72-го серотипу.

Длялабораторноїдіагностикиентеровіруснихінфекційвикористовуютьвірусологічні, серологічні та експрес-методи. Останнім часом різко знизилась захворюваність на поліомієліт і зросла кількість поліомієлітоподібних захворювань, які викликають віруси Коксакі, ЕСНО. Отже, вірусологічні дослідження необхідно проводити одночасно на виявлення всіх ентеровірусів.

Матеріалом для дослідження служать випорожнення хворих протягом першого тижня, змиви з носоглотки не пізніше третього дня, кров, ліквор, сеча не пізніше п’ятого дня, сироватка крові в перший і 14 дні; в разі смерті – шматочки мозку, внутрішніх органів, лімфовузли.

Випорожненняберутьупеніциліновіфлакони, емульгуютьурозчиніХенкса, центрифугують і додають ефір та антибіотики. Змиви з носоглотки отримують шляхомдвократногополосканнягорластерильнимізотонічнимрозчиномхлориду натрію, освітлюють центрифугуванням і обробляють ефіром та антибіотиками. Середню порцію сечі (10 мл) також обробляють пеніциліном і стрептоміцином.

Кров та ліквор використовують для вірусологічних досліджень без попередньої обробки. Секційний матеріал емульгують у стерильних ступках з піском, готують 20 % суспензію в розчині Хенкса, центрифугують і додають антибіотики Вірусологічні дослідження. Виділення та ідентифікація ентеровірусів є основнимметодомлабораторноїдіагностики. Дляцьоговикористовуютьрізноманітні культуриклітинталабораторнихтварин. Оброблений, яквищезазначено, клінічний матеріал інокулюють у 2-3 види перещеплюваних і первинних культур клітин. Наприклад, длявиділеннявсіх3-охтипіввірусуполіомієлітувикористовуютьпер-

винні культури клітин нирок мавп і перещеплювані клітини HeLa, Vero, HЕp-2. ВірусиКоксакіВ, ЕСНОуспішновиділяютьнаклітинахнирковогоепітеліюмавп та на багатьох клітинах людського походження (RH, HeLa, HЕp-2 та інші). Виділення вірусів Коксаки А здійснюється на культурі клітин RD.

При розмноженні ентеровірусів у культурі клітин мікроскопічно виявляють цитопатичну дію. Інфіковані клітини зморщуються, стають маленькими, круглими, вїхядрахвиникаєпікноз. Пізнішеклітиниповністюруйнуютьсяівідпадають від стінки флакона. Такі зміни викликає вірус поліомієліту, більшість серотипів вірусів Коксакі В, ЕСНО, деякі серотипи вірусів Коксакі А. В клітинах амніону людини, епітелію нирок, диплоїдних клітинах W1-38 та RD добре репродукуються віруси Коксакі А та окремі серотипи вірусів ЕСНО.

Віруси Коксакі А і В успішно виділяють із досліджуваного матеріалу шляхомзараженняодноденних мишей-сисунців у мозок (0,01 мл), під шкіру(0,03 мл) або в черевну порожнину (0,05 мл). За інфікованими мишами ведуть спостереження протягом 14 днів. При наявності вматеріалі вірусів Коксакі А на 2-5 день у тварин появляються збудження, тремор, парези і паралічі м’язів спини і кінцівок. При Коксакі В-інфекції на 4-9 день у новонароджених мишей виникають спастичні паралічі. З тканин і органів тварин, що загинули, готують вірусвмістку суспензію для подальших досліджень. При гістологічному дослідженні виявляють дегенератині зміни в ЦНС, печінці, підшлунковій залозі та міокарді.

Індикацію ентеровірусів проводять також за цитопатичною дією в культурі клітин або за бляшкоутворенням під агаровим чи бентонітовим покриттям, а також за розвитком паралічу і загибеллю тварин.

Дляїхідентифікаціївикористовуютьімуноферментнийаналіз, реакціюгальмування гемаглютинації, імунофлуоресценції та РЗК. Реакцію нейтралізації на моделі клітин проводять як вище описано.

Необхідно враховувати, що при масовій імунізації дітей живою поліомієлітною вакциною можливе виділення вакцинних штамів. Отже, необхідно встановлювати походження виділених вірусів.

Виявлення ентеровірусів і визначення видів та серотипів найефективніше і найшвидше можна провести за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Серологічні дослідження. Методом парних сироваток ставлять кольорову пробу, реакцію нейтралізації з пригніченням цитопатичної дії, бляшкоутворення, РЗК, РНГА з еритроцитарними діагностикумами. Кольорову реакцію раніше частоставилиприсерологічнійдіагностиціполіомієліту. Вонабазуєтьсяназдатності вірусу пригнічувати обмінні процеси в інфікованих культурах клітин в результаті чого зберігається вихідний колір середовища (малиновий).

Антитіла сироватки крові хворих нейтралізують вірус і метаболізм клітин продовжується. Це призводить до нагромадження кислих продуктів у системі, які змінюютьРНсередовищаівононабуваєжовтогокольору. Наводимосхему постановки кольорової реакції при серологічній діагностиці поліомієліту (табл. 73).

Результати реакції враховують візуально на 5-7 добу шляхом порівняння кольору середовища в дослідних і контрольних пробірках. Титром сироватки вва-