Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Практична мікробіологія - Климнюк С. І. - 2004

.pdf
Скачиваний:
1851
Добавлен:
22.09.2018
Размер:
6.11 Mб
Скачать

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань

201

Метод уринокультури застосовують переважно для діагностики бактеріоносійства у реконвалесцентів. Найчастіше бактерії в сечі виявляють на 3-4 тижні хвороби. Після ретельного туалету зовнішніх статевих органів сечу краще брати задопомогоюкатетеравстерильнийпосуд. Улабораторії30-50 млсечіцентрифугують і осад сіють в середовище збагачення (селенітове, Мюллера, Кауфмана), а такожна1-2 чашкизсередовищемЕндо(Плоскирєва, вісмут-сульфіт-агар). Виділенняйідентифікаціюпроводятьтаксамо, якіпридослідженнііншихматеріалів.

Методкопрокультуридлядіагностикизахворюваннявикористовуютьрідко, оскільки бактерії в фекаліях появляються пізно. Частіше його застосовують для обстеження реконвалесцентів на бактеріоносійство та здорових осіб, які влаштовуються на роботу і працюють в системі громадського харчування, водопостачання та дитячих закладах. Матеріал у хворих і реконвалесцентів беруть без використання проносного. Здоровим особам за 3-4 год до забору матеріалу дають 30 г магнезіальної солі. Пробувідбирають зрідкої частини фекалій. Припатологічних домішках у випорожненнях (слиз, гній, кров) їх включають до взятого матеріалу. Проби фекалій в кількості 5-10 г набирають дерев’яним шпателем у спеціальні стандартні стерильні пластмасові патрони одноразового використання або скляні широкогорлібаночки. Нанихнаклеюютьетикетку, девказуютьдатузабору, прізвищетаініціалихворогоіметудослідження. Кращевсьогопосівзробитибіляліжка хворого. При неможливості швидко доставити матеріал до лабораторії, його вносять у консервант у співвідношенні 1:3. Найчастіше для цього використовують рідину, що містить 30 % стерильний розчин гліцерину у фосфатному буфері.

У бактеріологічній лабораторії фекалії сіють одночасно двома способами – прямим на елективне середовище (вісмут-сульфіт-агар, Плоскирєва, Ендо, Левіна) і на одне із середовищ збагачення (селенітове, Мюллера, Кауфмана). Вибір середовищ проводить бактеріолог.

При прямому висіві на відповідне щільне середовище невелику кількість випорожнень розміщують у пептонній воді або у 0,85 % розчині хлориду натрію і залишають на 30 хв для осідання крупних частинок. Із поверхні рідини беруть краплю матеріалу і засівають у чашки з елективним середовищем.

Посівнасередовищезбагачення(вньомусальмонелирозмножуютьсякраще і швидше, ніж супутня мікрофлора) одночасно з прямим посівом є обов’язковим при дослідженні здорових людей на бактеріоносійство, оскільки вони виділяють невелику кількість бактерій. Однак, у зв’язку з широким вживанням населенням різноманітних антибіотиків, необхідно використовувати середовища збагачення і при посівах випорожнень від хворих, особливо при епідемічних показаннях.

При посіві на середовища збагачення шматочок фекалій емульгують у 10 мл цього ж середовища. Наступний висів із нього на щільне елективне середовище доцільно робити вже через 5-6 год підрощування в термостаті.

Спинномозкову рідину досліджують при наявності менінгеальних іменінгоенцефалітичних синдромів. Посіви гною, ексудату, харкотиння, грудного молока породільпроводятьутакомужпорядку, яквищеописано. Придослідженнісекційногоматеріалусіютькровізсерця, шматочкипаренхіматознихорганів, вмісттон-

202

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

когокишечника. Влабораторіїматеріалрозтираютьуступкахізстерильнимпіском, переводять у рідку фазу і досліджують так само, як і випорожнення.

Дослідження води на виявлення тифозних і паратифозних мікробів проводять при розслідуванні водних спалахів захворювань та інших епідеміологічних показаннях. Оскільки збудники у воді знаходяться у невеликій кількості, для їх надійнішого виявлення застосовують методи, які дозволяють концентрувати бактерії з досліджуваного об’єму води. Найкраще це можна зробити за допомогою мембранних фільтрів. Для цього 2-3 л води пропускають через фільтри № 2 (або №3). Фільтризадсорбованиминанихбактеріямиопускаютьуселенітовийбульйон або накладають на вісмут-сульфітний агар. Через 8-10 год інкубування в термостаті роблять висів із селенітового бульйону на одне з диференціальних щільних середовищ з метою отримання ізольованих колоній і наступного виділення чистихкультур. Із поверхніфільтрів навісмут- сульфіт-агаріпісля24-48 год вирощування в термостаті пересівають колонії чорного кольору на середовище Олькеницького й ідентифікують виділені культури.

Якщовиявитизбудниківчеревноготифуіпаратифівневдається, можнадосліджувати воду на наявність відповідних бактеріофагів. Для цього воду спочатку фільтруютьчерезфільтрі1-2 млфільтратувносятьустерильнучашкуПетрі, заливають15 млрозтопленогоіохолодженогодо45-50 °СМПА, ретельнопереміщують. На поверхнюзастиглогоагарузасіваютьсекторамикультуризбудниківчеревноготифу і паратифів. Появанегативнихколонійсвідчитьпроприсутністьвідповідного фагу.

Ідентифікація чистих культур. Виділені культури ідентифікують за морфологічними, культуральними, біохімічними властивостями, антигенною структурою та фаголізабельністю. При мікроскопії мазків, забарвлених за Грамом, черевнотифозні і паратифозні бактерії мають вигляд паличок червоного кольору із заокругленими кінцями розміром 0,5-0,8 г1-3 мкм, активно рухливі у висячій чи надавленій краплі.

РістуМПБсупроводжуєтьсяпомутнінням. НаМПАвиростаютьніжні, круглі, гладенькі, прозорі або напівпрозорі колонії розміром 2-4 мм. Однак колонії тифознихмікробів, щомаютьVi-антиген, каламутні. УS. paratyphi B колоніїгрубіші, через кілька днів по периферії колоній утворюється слизовий валик.

На середовищах Ендо, Левіна, Плоскирєва колонії безбарвні, прозорі, часом рожевуваті (Ендо) або злегка голубуваті (Левіна). На вісмут-сульфітному агарі черевнотифознімікробиутворюютьколоніїчорногокольору, інодізісвітлимобідком. Паратифознібактеріїнацьомусередовищіможутьутворюватикоричневіабо зеленуваті колонії. Після зняття колонії на середовищі залишається чорний слід.

НасередовищіОлькеницькоготифознапаличкарозкладаєглюкозудокислоти (жовтіє стовпчик агару), не ферментує лактозу і сахарозу (забарвлення скошеної частини не змінюється), виділяє сірководень (почорніння на межі стовпчика і скошеної частини). Паратифозні бактерії ферментують глюкозу до кислоти і газу (пожовтіння та розриви стовпчика агару).

Біохімічні ознаки тифозно-паратифозних мікробів вивчають при посіві на середовища “строкатого” ряду Гісса (табл. 37).

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань

 

 

203

 

 

 

 

 

 

Таблиця 37

Ферментативні властивості ешерихій і тифозно-паратифозних бактерій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вид

Лактоза

Глюкоза

Мальтоза

Маніт

Сахароза

Індол

 

H2S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Escherichia coli

кг

кг

кг

кг

кг±

+

 

±

Salmonella typhi

-

к

к

к

-

-

 

+

Salmonella paratyphi A

-

кг

кг

кг

-

-

 

-

Salmonella schottmuelleri

-

кг

кг

кг

-

-

 

+

Більш надійною є серологічна ідентифікація виділених культур в реакції аглютинації з діагностичними сироватками. Спочатку реакцію ставлять на склі з адсорбованими аглютинуючими сироватками, які містять антитіла до антигенів

09 (S. typhi), 02 (S. paratyphi A) і 04 (S. schottmuelleri). Якщо виділена культура за біохімічними властивостями подібна до тифозної, але не аглютинується 09-сиро- ваткою, її необхідно проаглютинувати з Vi-сироваткою.

Дляпостановкиреакціїаглютинаціїнапредметнесклонаносятькраплювідповідної сироватки і рядом краплю фізіологічного розчину. Бактеріологічною петлеюнабираютькультурузсередовищаОлькеницького, емульгуютьїївкрапліфізіологічного розчину і з’єднують із краплею сироватки. При відповідності культури ісироваткипоявляєтьсяаглютинація, зарезультатамиякоївизначаютьналежність досліджуваної культури до серогрупи. Серовар встановлюють в реакції аглютинації з монорецепторними Н-сироватками.

В разі відсутності в лабораторії адсорбованих монорецепторних сироваток ставлятьрозгорнутуреакціюаглютинаціювпробірках(р-ціяГрубера) звидовими тифознимиіпаратифознимисироватками. Діагностичнусироваткунеобхіднорозводити до титру, вказаного на етикетці ампули. Якщо реакція аглютинації випадає до титру, або принаймні до половини титру, тоді культура відповідає виду сироватки.

Фаготипуваннявиділенихкультур. Важливеепідеміологічнезначення, особливо для встановлення джерела інфекції, має фаготипування тифо-паратифозних мікробів. Збудники черевного тифу з Vi-антигеном лізуються Vi-бактеріофагами. Їх нараховують 86 типів. Всі вони високоспецифічні. Є набори фагів і для типування паратифозних сальмонел.

Для фаготипування беруть молоді культури (4-6-годинні) досліджуваних штамів, наборитиповихбактеріофагів у тест-розведенняхта стандартне свіжовиготовленейдобрепідсушенесередовище. Культурузасіваютьсуцільнимгазоном, чашки обов’язково підсушують у термостаті. На поверхню газону пастерівською піпеткою, штампом-реплікаторомабокаліброваноюпетлеюнаносятьтиповіфаги. Попередньо дно чашки розмічують на квадрати, в яких вписують номер типового фагу. Після підсихання крапель чашки інкубують у термостаті 5-6 год і враховують результати. Фаготип встановлюють за наявністю лізису культури відповідним фагом. Для визначення джерела інфекції проводять також коліцинотипування сальмонел.

Останнім часом в добре оснащених мікробіологічних лабораторіях використовують більш чутливі й специфічні методи лабораторної діагностики черевного

204

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

тифу і паратифів. Так, для виявлення О- іVi-антигенів в крові, випорожненнях та інших матеріалах застосовують РЗК, реакцію непрямої гемаглютинації з еритроцитарними антитільними (О- іVi) діагностикумами. Перспективне також використання реакції коаглютинації, агрегат-аглютинації та ІФА. Для прискореної ідентифікації збудників черевного тифу і паратифів застосовують ДНК-зонд, що несе на собі ген Vi-антигена. Результат отримують через 3-4 год.

Серологічнедослідженняпроводитьсяякдлядіагностикизахворювання, так ідлявстановленнябактеріоносійства. Здіагностичною метою ставлять розгорнуту об’ємну реакцію Відаля і РНГА з О- і Vi еритроцитарними діагностикумами. РНГА є більш надійна й специфічна. Останнім часом все ширше використовують виявлення антитіл за допомогою методу ІФА. Діагностична цінність серологічних реакцій значно підвищується при постановці їх методом парних сироваток.

Реакція Відаля. Аглютиніни до збудників черевного тифу і паратифів виявляють у сироватці крові, починаючи з 8-10 дня захворювання й пізніше. Динаміка їх накопичення досить своєрідна: спочатку появляються антитіла до О-антигену, але їх титр швидко зменшується після видужування. Н- і Vi-антитіла з’являються пізніше, але роками зберігаються у високих титрах після хвороби, щеплень і у бактеріоносіїв. Узв’язкузцимдляправильноїоцінкисерологічноїреакціїважливо одночасно виявляти всі типи аглютинінів.

ДляпостановкиреакціїаглютинаціїВідалянеобхіднотрикомпоненти: 1) антитіла (сироватка хворого); 2) антиген (бактерійний або еритроцитарний діагностикум); 3) 0,85 % розчин хлориду натрію (електроліт).

Дляодержання сироваткиухворогозвени, пальцяабомочки вухавстерильну пробірку беруть 2-3 мл крові, ставлять її в термостат на 30 хв для згортання. Утворений згусток обводять пастерівською піпеткою, відділяючи його від стінок пробірки, вміщуютьна30-40 хвухолодильник, відсмоктуютьсироваткуіроблять їїробочерозведення1:50. Потімушестипаралельнихрядахаглютинаційнихпробірок роблять наступні розведення сироватки від 1:100 до 1:1600 за стандартною схемою (табл. 38)

Таблиця 38

Схема постановки реакції Відаля

Компоненти

 

 

Номери пробірок

 

 

1

2

3

4

5

6 Кс

7 Кд

 

0,85 % розчин хлоридунатрію,

1

1

1

1

1

-

1

мл

 

 

 

 

 

 

 

Сироватка хворого в розведенні

1

1

1

1

1

1

-

1:50, мл

 

 

 

 

 

 

 

Одержанерозведення сироватки

1:100

1:200

1:400

1:800

1:1600

1:100

-

Діагностикум, краплі

2

2

2

2

2

-

2

Інкубація в термостаті при

 

 

 

 

 

 

 

37 °С –2 год; 18 °С – 18 год

 

 

 

 

 

 

 

Облік реакції

 

 

 

 

 

 

 

Примітка: Кс – контроль сироватки, Кд – контроль діагностикумуму.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань

205

В якості антигенів для реакції аглютинації використовують черевнотифозні монодіагностикуми 09 іHd, атакожпаратифозніО- іН-діагностикуми. Вониє3-х млрд зависі вказаних бактерій, вбитих нагріваннями або формаліном. О-діагнос- тикуми готують кип’ятінням культур або обробляють їх спиртом, Н-діагностику- ми – обробкою культур формаліном. В кожну пробірку ряду, окрім шостої, (контроль сироватки – КС) добавляють по 2 краплі діагностикуму. Сьома пробірка є контролемдіагностикуму(КД). Штативизпробіркамиенергійнострушуютьіставлятьна2 годутермостат, післячогороблятьпопереднійоблікрезультатів реакції. Остаточний облік проводять через 18-20 год знаходження пробірок при кімнатній температурі. При позитивній реакції аглютинації утворюється білуватий осад на дні пробірки із більш-менш прозорою рідиною над ним. При негативній реакції рідина залишається каламутною, осад на дні пробірки відсутній. Аглютинацію вважають специфічною, коли в контрольних пробірках (КС і КД) аглютинат не утворюється. Підчасоблікурезультатівзвертаютьувагунахарактераглютинатів: О-аглютинація буде дрібнозернистою, а Н-аглютинація – крупнопластівцевою.

Притиповійклінічнійкартинічеревноготифудіагностичнимтитромреакції Відаля у хворих, що не прищеплювалися, вважають розведення 1:100 і вище, при атипових чи стертих формах захворювання – не нижче 1:200. Останнім часом реакцію Відаля не вважають дуже специфічною. Вона може бути позитивною і при інших захворюваннях, що супроводжуються гарячкою, після щеплення або раніше перенесеної хвороби тощо. І все ж висока специфічність реакції може бути виявлена при її постановці в динаміці методом парних сироваток. Ні анамнестичні, ні прищепні чи групові антитіла не покажуть наростання титру з другою сироваткою, взятою через 10-12 днів. Всі ці особливості в якійсь мірі обмежили постановку цієї реакції з діагностичною метою. Особливо це проявляється при раньому лікуванні хворих антибіотиками. Останні значною мірою інактивують антигени (збудники), титр антитіл у таких пацієнтів низький і не може вважатись діагностичним.

Реакція Vi-гемаглютинації. При серологічній діагностиці черевного тифу і паратифів останнім часом ширше використовують РНГА, особливо для виявлення Vi-антитіл. Вона ставиться спочатку з комплексним еритроцитарним діагностикумом АВСДЕ, потім з черевнотифозним еритроцитарним 09- і Hd діагностикумом, і, насамкінець, з Vi-еритроцитарним діагностикумом.

Vi-антитіла при черевному тифі не мають значного діагностичного чи прогностичногозначення. Виявленняцихантитілмаєважливе значеннядлявиявлення осіб, підозрілих на бактеріоносійство.

Реакцію ставлять у пластмасових планшетах з лунками. Кров у хворих чи бактеріоносіїв беруть так само, як і для реакції Відаля. Сироватку розводять у лунках від 1:10 до 1:160 в об’ємі 0,5 мл. У кожну лунку потім вносять по 0,25 мл еритроцитарного діагностикуму. Планшети ставлять у термостат на 2 год, потім залишають при кімнатній температурі ще на 18-20 год. Результати враховують за чотириплюсовоюсистемою: ++++ – еритроцитиповністюаглютинувались, надні лункипухкийосадувиглядіперекинутої“парасольки”; +++ – “парасолька” менша,

206

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

не всі еритроцити аглютинувались; ++ – аглютинатмаленький, є осад неглютинованих еритроцитів; (-) – негативна реакція, на дні лунки щільний осад еритроцитів у вигляді “монетного стовпчика”.

Діагностичне значення має реакція в титрі 1:40 і вище. Але для постановки остаточного діагнозу “бактеріоносійство” потрібно обов’язково виділити чисту культуру збудника за методом копробілічи уринокультури.

Постановкаалергічноїпроби. Як допоміжнийметоддіагностики черевного тифу використовують шкірну алергічну пробу з Vi-тифіном, що містить Vi-алер- ген, якийпривзаємодії зVi-антитіламивикликаємісцевуалергічнуреакціюшкіри увиглядіпочервонінняінабрякучерез20-30 хв. ПробазVi-тифіномстаєпозитив- ною в період реконвалесценції й може бути використана для ретроспективної діагностики.

Сальмонельози (харчові токсикоінфекції)

Гастроентеритисальмонельозноїетіології– гостріантропо-зоонозніінфекції, які викликають численні бактерії з роду Salmonella; характеризуються переважним ураженням кишкового тракту й інтоксикацією. Всього відомо понад 2200 сероварів сальмонел, із них більше 400 є патогенними для людини. Переважна їх більшість патогенні як для людей, так і для різних видів тварин та птахів. Винятком є сальмонели черевного тифу, паратифу А, які патогенні лише для людини і викликають зовсім інші клінічні форми захворювань.

Основними збудниками сальмонельозів є S. typhimurium, S. enteritidis, S. choleraesuis, S. heidelberg, S. anatum, S. haifa, S. derby таін. Сальмонели маютьО-,

Н- і К-антигени. За О-антигеном вони поділяються на 50 серологічних груп, які позначаються великими літерами латинського алфавіту (A-Z) і цифрами (51-65).

Головнимметодомлабораторноїдіагностикисальмонельозів, виявленнябактеріоносіїв і контамінації харчових продуктів та інших об’єктів оточуючого середовища є бактеріологічне дослідження.

Взяття досліджуваного матеріалу. Від хворих на сальмонельоз забира-

ють блювотні маси, промивні води шлунка, випорожнення, кров (у перші години захворювання при підозрі на бактеріємію), кістковий мозок, жовч, сечу, спинномозковурідину. Длявиявленнябактеріоносіївсередпрацівниківпідприємствгромадського харчування, водопостачання та дитячих закладів досліджують фекалії післяприйомупроносного. Прирозтинітрупівберутьвмістшлункаікишок, кров із серця, шматочки паренхіматозних органів, лімфатичні вузли брижі.

При діагностиці харчових токсикоінфекцій обов’язково беруть також залишки підозрілої їжі, продукти, з яких її готували, змиви з поверхні столів, кухонних дощок, рук обслуговуючого персоналу тощо. Досліджуваний матеріал забирають в стерильний посуд у таких кількостях: випорожнення, блювотні маси – 50 мл; промивні води – 100 мл; м’ясо і м’ясні продукти – 0,5 кг; креми, масло, морозиво, молоко, сметану та інші рідкі й напіврідкі продукти – 100-150 г; тушки птахів направляють цілком.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань

207

До лабораторії матеріали доставляють в упакованому та опечатаному вигляді. Принеможливостішвидкоїдоставкиїхзберігаютьпри4-6 0Снебільшедоби.

Перед посівом наважку щільних (густих) матеріалів гомогенізують у стерильній ступці з пептонною водою або 0,85 % розчином хлориду натрію у співвідношенні 1:5. Блювотні маси та кислі харчові продукти нейтралізують 10% розчиномбікарбонатунатрію. Випорожненнярозмішуютьустерильномуфізіологічномурозчині1:10. Поверхнюм’яса, шинки, ковбаси, сирустерилізують, прикладаючирозжаренийметалевийшпатель, вирізаютьпробузглибини, роблятьмазкивідбитки для первинної мікроскопії, потім вносять її у фарфорову ступку, розтирають із стерильним піском і добавляють ізотонічний розчин хлориду натрію.

Бактеріологічнедослідження. Посівкровідлявиділеннягемокультурипроводять так само, як і при черевному тифі у флакон із жовчним бульйоном чи середовищемРапопорт. Випорожнення, сечу, промивніводи, блювотнімаси, гній, секційний матеріал, харчові продукти й змиви обов’язково сіють в середовище накопичення (селенітовий, магнієвий чи жовчний бульйон), а також паралельно на середовищеПлоскирєваабовісмут-сульфітнийагар. Крем, масло, морозивосіють післяїхрозтопленняпри43-45 °С(кращездодаваннямТвіну-80). Посівивирощують при 37 °С. Через 6-8 год із середовища накопичення роблять пересів на агар Плоскирєва. Наступного дня досліджують ізольовані лактозонегативні колонії (безбарвнінасередовищіПлоскирєваічорніабозеленкуватінавісмут-сульфітному агарі), мікроскопують їх і пересівають на трицукровий агар Олькеницького для накопичення чистої культури. На третій день виділені культури ідентифікують.

Для вивчення біохімічних властивостей їхсіють у середовища Гісса або досліджують у стандартних ентеротестах. Більшість сальмонел розкладають глюкозу, мальтозу, маніт до кислоти і газу, не ферментують адоніт, лактозу, сахарозу, саліцин, не продукують індол, виділяють сірководень, не розкладають сечовину, не розріджують желатин, дають негативну реакцію Фогеса-Проскауера.

Длянадійнішоїідентифікаціїсальмонелвикористовуютьреакціюаглютинації на склі з адсорбованими груповими сироватками А, В, С, Д і Е. Саме серед цих п’яти серогруп зустрічаються сальмонели, які найчастіше викликають захворювання. Приотриманні позитивного результату хочабізоднієюгруповоюсироваткою, наступну реакцію аглютинації проводять з адсорбованими О-сироватками, характерними для даної серогрупи, а потім і з монорецепторними Н-сироватками (першої, а при необхідності й другої фази). При цьому необхідно користуватись схемою класифікації сальмонел за Кауффманом і Уайтом (табл. 39).

На основі реакції аглютинації з адсорбованими і монорецепторними сироватками роблять остаточний висновок про вид і серовар збудника. Можна також використати реакцію флуоресценції з міченими флуорохромами антитілами і метод ІФА. Культури, які не аглютинуються сальмонельозними сироватками, ідентифікують за морфологічними, культуральними, біохімічними властивостями, а такожзадопомогоюО-1 бактеріофага, якийлізує переважну кількість сальмонел.

Збудники сальмонельозів найчастіше виділяють із фекалій хворих, рідше з блювотних мас і промивних вод, ще рідше з крові, жовчі та сечі. Ці результати

208

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

мають неоднакову діагностичну значущість. Виділення збудників із крові, кістковогомозку, спинномозкової рідини, блювотних мас і промивних водєбеззаперечним підтвердженням діагнозу. Знаходження сальмонел у випорожненнях, сечі, жовчі може бути обумовлене бактеріоносійством. Важливим доказом етіологічного значення сальмонел у виникненні гастроентеритів є наростання титру антитіл у реакції аглютинації з автоштамом.

 

Серологічна класифікація сальмонел (фрагмент)

Таблиця 39

 

 

 

 

 

 

 

Група

Вид

О-антиген

Н-антиген

1 фаза

2 фаза

 

 

 

А

S. paratyphi A

1, 2, 12

a

-

В

S. schottmuelleri

1, 4, 5, 12,

b

1, 2

 

S. aboni

1, 4, 5, 12

b

e, n, x

 

S. typhimurium

1, 4, 5, 12

i

1, 2

 

S. derby

1, 4, 5, 12

f, g

1,2

 

S. haifa

1, 4, 5, 12

z

1, 2

 

S. heidelberg

1, 4, 5, 12

r

1, 2

С

S. hirschfeldii

6, 7, Vi

c

1, 5

 

S. choleraesuis

6, 7

c

1, 5

 

S. thomson

6, 7

k

1, 5

 

S. newport

6, 8

e, h

1, 2

 

S. bonn

6, 7

e,v

e, n, x

Д

S. typhi

9, 12, Vi

d

-

 

S. enteritidis

1, 9, 12

g, m

1, 7

 

S. dublin

1, 9, 12

g, p

-

 

S. rostoc

1, 9, 12

g, p, u

-

 

S. moscow

1, 9, 12

g, q

-

 

S. gallinarum

1, 9, 12

-

-

Е

S. london

3, 10

l, v

1, 6

 

S. anatum

3, 10

e, h

1, 6

 

S. amsterdam

3, 10

g, m, s

-

 

S. zanzibar

3, 10

k

1, 5

 

 

 

 

 

Постановка біопроби. На відміну від паратифозних мікробів А і С сальмонели, щовикликаютьгастроентерити, патогеннідлябілихмишей. Цюособливість можнавикористатидлядиференціаціївказанихбактерій. Білихмишейнапочатку аналізупероральнозаражуютьдосліджуванимматеріалом, апіслявиділеннякультури – суспензією бактерій. Через 1-2 доби після зараження тварини гинуть від септицемії. Із крові чи паренхіматозних органів загиблих мишей виділяють культуру сальмонел. Постановка біологічної проби має допоміжне значенння.

Серологічнадіагностика. Утихвипадках, колипринаявностіклінічнихсимптомів, характерних для сальмонельозної токсикоінфекції, мікробіологічне дослідження не проводилось, або збудник не виділено, ставлять реакцію аглютинації з сироваткою крові перехворілих. Серологічні дослідження проводять також з ме-

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань

209

тою ретроспективного аналізу масових захворювань на підприємствах громадського харчування і в організованих колективах.

Сироватку крові беруть у перші дні, а потім через 8-10 днів від початку хвороби. Реакцію аглютинації ставлятьодночаснозобома сироватками, щобвиявити наростаннятитруантитілвдинаміці. Діагностичнезначеннямаєпідвищеннятитру аглютинінів у 4 рази і більше.

ПеревагувіддаютьпостановціРНГАзполівалентнимиеритроцитарнимидіагностикумами, що містять антигени серогруп А, В, С, Д, Е. Методика постановки РНГА така ж сама, як і при черевному тифі. Можливе визначення титру аглютинінів і методом ензиммічених антитіл.

Дизентерія(шигельоз)

Дизентерія – гостра або хронічна інфекційна хвороба, що характеризується проносом, ураженнямслизовоїоболонкитовстоїкишкитаінтоксикацієюорганізму. Цеоднезнайчастішихкишечнихзахворюваньусвіті. Йоговикликаютьрізнівиди бактерійродуShigella: S.dysenteriaе, S.flexneri, S.boydii, S.sonnei (див. вкл., рис. 14).

У повоєннірокивпромисловорозвиненихкраїнахдизентеріюнайчастішевикли-

кають S.flexneri й S.sonnei.

В Україні користуються міжнародною класифікацією цих бактерій, яка враховуєїхбіохімічнівластивостітаособливостіантигенноїструктури. Всьогонараховують 44 серовари шигел (табл. 40).

Класифікація бактерій роду Shigella

Таблиця 40

 

 

 

 

Підгрупа, вид

Серовари

Підсеровари

A – S. dysenteriae

1-12

-

B – S. flexneri

1

1a, 1b

 

2

2a, 2b

 

3

3a,3b, 3c

 

4

4a, 4b

 

5

5a, 5b

 

6

-

 

X

-

C – S. boydii

Y

-

1-18

-

D – S. sonnei

-

-

 

 

 

Основним методом мікробіологічної діагностики дизентерії є бактеріологічний. Схема виділення збудника класична: посів матеріалу на середовище збагачення та агар Плоскирєва, одержання чистої культури, вивчення її біохімічних властивостей та ідентифікація за допомогою полівалентних і моновалентних аглютинуючих сироваток.

Взяття матеріалу для дослідження. Позитивний результат мікробіологічногоаналізузначноюміроюзалежитьвідсвоєчасногоіправильногозаборудослі-

210

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

джуваногоматеріалу. Ухворихібактеріоносіївнайчастішеберутьвипорожнення, значно рідше – блювотні маси і промивні води шлунка та кишок. Фекалії (1-2 г) беруть скляною паличкою із судна або пелюшок, включаючи шматочки слизу і гною (але не крові). Краще всього для дослідження взяти слиз (гній) із місць ураженняслизовоїоболонкипідчасколоноскопії. Призаборітапосівіматеріалуважливо суворо дотримуватись певних правил.

Бактеріологічне дослідження по можливості потрібно починати до початку етіотропного лікування. Посуд до взяття фекалій (судна, горшки, банки) ошпарюютьокропом інівякому разінеобробляютьдезинфікуючими розчинами, дояких шигели дуже чутливі. Досліджуваний матеріал потрібно швидко (біля ліжка хворого) посіяти в середовище збагачення і паралельно на селективний агар в чашці Петрі. Брати випорожнення можна, не чекаючи дефекації, за допомогою ватного тампона або ректальних трубок Цимана.

Взятий матеріал або засіяні середовища треба негайно доставити до лабораторії. При неможливості посіву в лікарні і швидкої доставки випорожнення зберігають у консерванті (30 % гліцерину + 70 % фосфатного буферу) при 4-6 °С не більше доби.

Збудники дизентерії дуже рідко проникають в кров і сечу, у зв’язку з чим ці об’єкти звичайно не сіють. Бактеріологічний аналіз секційного матеріалу необхідно проводити якомога скоріше після смерті (товстий кишечник, мезентеріальні лімфатичні вузли, шматочки паренхіматозних органів). При спалахах дизентерії досліджують також харчові продукти, особливо молоко, сир, сметану.

Бактеріологічне дослідження. Посіви випорожнень проводять паралельно на селективне середовище Плоскирєва для отримання ізольованих колоній і обо- в’язкововселенітовийбульйонзметоюнакопиченняшигел, якщоїхмаловдосліджуваному матеріалі. Бактеріологічною петлею вибирають слизово-гнійні шматочки, ретельно прополіскують їх у 2-3-х пробірках з ізотонічним розчином хлориду натрію, наносять на середовище Плоскирєва і скляним шпателем втирають вагарнаневеликійділянці. Потімвідриваютьшпательвідсередовищаівтирають ним залишковий матеріал досуха в решту незасіяної поверхні. При посіві в 2-3 чашки на кожну з них наносять нову порцію посівного матеріалу. В селенітовий бульйон грудочки слизу і гною сіють без прополіскування.

При відсутності слизово-гнійних шматочків фекалії емульгують у 5-10 мл 0,85 % розчину хлориду натрію і 1-2 краплі надосаду засівають на середовище Плоскирєва. У селенітовий бульйон сіють неемульговані випорожнення у співвідношенні 1:5. При посіві блювотних мас і промивних вод використовують селенітовий бульйон подвійної концентрації і забезпечують співвідношення посівного матеріалу до середовища 1:1. Засіяні біля ліжка хворого живильні середовищабезпосередньовміщують у термостат. Всі посіви вирощуютьпри37 °Спротягом 18-20 год.

На другий день неозброєним оком або за допомогою лупи 5× -10× досліджуютьхарактерросту на середовищіПлоскирєва, дешигели утворюютьдрібні, прозорі, безбарвніколонії. ШигелиЗоннеможутьдаватиколоніїдвохвидів: одніплес-