21.Зовнішній і внутрішній типи інформації

Зовнішній тип інформації – чутки, книги.

Внутрішній – есе (власний досвід).

Журналістика, створюючи специфічні тексти, виявляється організатором масовоінформаційних потоків. Збираючи воєдино тексти масової інформації, журналіст створює з них новий, "збірний" продукт - рухому, еволюційну інформаційну картину сучасності. Ця картина сучасності формує масову свідомість, громадську думку, суспільні настрої, багато в чому визначає поведінку людей і діяльність соціальних інститутів. Інформація надходить до автора із зовнішнього світу, а також вироблятися ним самим. У першому випадку маємо справу з інформацією зовнішньою, фактологічною, об'єктивною. У другому випадку маємо справу з інформацією внутрішньою, аналітичною, суб'єктивною. Існує погляд, згідно з яким "інформація в журналістиці завжди вторинна" , а сутність журналістської праці полягає в посередництві. Журналіст, мовляв, тільки передає новини від джерела інформації до широкої читацької аудиторії. Почасти це справді так. Але не зовсім. Наведена концепція Володимира Владимирова враховує наявність у журналістиці лише зовнішнього типу інформації і власне до нього зводить усю розмаїту масовоінформаційну діяльність.

22. Парадигми вагомості новин

Критерії цікавих новин: читачам цікаво не те про що ми знаємо дуже багато чи взагалі нічого не знаємо, але цікаво не, що нове вже у знайомому.

Формули:

1) Звичайна людина + звичайна подія = 0

2) Звичайна людина + незвичайна подія = 1

3) Незвичайна людина + звичайна подія = 1

4) Незвичайна людина + незвичайна подія = 2 (сенсація)

господарства; туристичні організації; правоохоронні органи, працівники контролю дорожнього руху; військові, громадська оборона та Служба безпеки України; судові установи; підприємства різних напрямів діяльності, атомні та інші станції; неурядові організації; фонди та організації, котрі займаються розподілом грошей на проекти або благодійницькою діяльністю; релігійні установи; дитячі установи та навчальні заклади, Інтернет та електронна пошта.

23. Джерела змі

• людина

• середовище

• чутки

• документи

• статистика

• соціальний експеримент

• інформаційні агентства (інтернет).

Класифікація інформаційних джерел:

1) «мертві» та «живі» джерела інформації ( свідки та учасники подій; носії інформації про себе; людина – транслятор інформації про себе, отриманої від себе; Типологія Б. Пфейфера:

1) білі джерела – офіційна інформація, документовані джерела державних та комерційних установ, прес-релізи, які доступні для широкого загалу;

2) сірі – доповіді, експертизи, документи, архіви, які «нелегко здобути»;

3) чорні – ексклюзивні нотатки із записника журналіста, який володіє інформацією із перших рук.

2) редакційні – власні розслідування та ідеї журналіста, інформація, завдання та пропозиції редактора чи колег видання;

3) поза редакційні – листи, дзвінки читачів та відвідувачів редакції.

24. Статистика як джерело сзі

Статистику журналіст використовує задля точних даних у своєму матеріалі. Щоб були цифри та певні факти, в які читач буде вірити

Вибір методів статистичного аналізу визначається, звичайно, двома основними передумовами:

1. Характером отриманих даних (форма емпіричної інформації, яка зафіксована в анкетах, бланках інтерв'ю); 2. Видом обробки емпіричної інформації (звіт про проведене соціологічне дослідження, наукова стаття, інформація для засобів масової комунікації тощо). У цілому існують два найважливіші типи методів статистичного аналізу, призначені для розв'язання основних дослідницьких завдань: 1) представлення (опис) даних; 2) вимір зв'язків та залежностей між даними. Вибір конкретної процедури статистичного аналізу даних за результатами соціологічного дослідження залежить від типу шкали - номінальна, порядкова (рангова, інтервальна), метрична, — який характеризує міру репрезентації дискретності — неперервності досліджуваної ознаки. На думку Н.В. Паніної, розпочинаючи вибір статистичних методів, соціолог повинен: 1) визначити рівень аналізу, який він буде проводити (описовий, пояснювальний), керуючись формою кінцевого продукту (підсумкового документа за результатами дослідження); 2) обрати конкретні статистичні процедури щодо кожного пункту анкети, керуючись типом шкали, яку презентує структура відповідей на поставлене в анкеті запитання. Узагальнення даних розпочинається з процесу формування ряду розподілень, що має вигляд відповідно оформленого запису підрахунку кількості респондентів, які вказали на той чи інший варіант відповіді на поставлене в анкеті запитання. Узагальнені дані по кожному пункту анкети мають назву "змінні" у контексті статистичного аналізу. Соціолог може проводити аналіз по кожній окремо взятій змінній; може проводити аналіз по двох змінних і більше та показувати зв'язок між ними. Коли дослідник аналізує результати відповідей на одне, окремо взяте запитання анкети, такий вид аналізу має назву одновимірний, коли включає до аналізу дві змінні і встановлює характер зв'язку між ними, такий вид аналізу має назву двовимірний, коли встановлюється характер зв'язків між кількома змінними, такий вид аналізу має назву багатовимірний.