13.Журналістика як творчість

Журналістика – різновид інформування поряд з освітою та мистецтвом. Журналістка завжди балансує між творчістю й ремеслом. Вона ремесло тому, що мас ужитковий характер, спрямована на досягнення очікуваного результату, пов’язаного з формуванням громадської думки в певному напрямку, із службовим характером діяльності журналіста. Журналістика — це творчість тому, що пов’язана і народженням нових духовних сутностей, iз створенням раніше неіснуючих, невідомих, суспільно-корисних цінностей. Сучасна газета і журнал, радіопрограма чи телепередача продукт колективної творчості, але це не знімає проблему таланту, творчої індивідуальності в журналістській праці. Яскрава особистість, що має глибокі знання, уміння викладати інформацію просто й зрозуміло, гарну мову, загальнолюдську привабливість, потрібна в будь-якій галузі журналістики.

14.Пропаганда та журналістика.

Журналістика як форма пропаганди – ідейного впливу на масову аудиторію. Маніпуляція як вид психологічного впливу, за якого майстерність маніпулятора використовується для прихованого впровадження в психіку адресата цілей, бажань та намірів. Журналістика як спосіб маніпулювання масовою свідомістю. Найважливіші прийоми маніпулювання: псевдооб’єктивність, інформаційне блокування, єдність інтерпретацій, вилучення з контексту (вибіркове опитування), створення інформаційної хвилі, "розвінчування образів", "альтернативний голос" та інші.

Журналістика – пропаганда, сильний засіб маніпуляції масовою свідомістю. Найважливіші прийоми маніпуляції:

• фрагментація інформаційного потоку;

• оперативність полегшує передачу недостовірної інформації;

• пасивність сприйняття;

• розвиток і вплив на аудиторію, яке формує телебачення, що є в свою чергу оманливим.

15.Епістемологічна сутність журналістики.

Журналістика є складною сферою духовної, інтелектуальної та економічної діяльності людини, що передусім має гносеологічний (епістемологічний) характер. Адже саме пізнання у сучасній філософії розуміється як «сукупність процесів, завдяки яким людина дістає, переробляє і використовує інформацію про світ і про саму себе». Будь-яка пізнавальна діяльність викликана потребами доцільної практичної діяльності людини, спрямована на задоволення історично сформованих її матеріальних та духовних потреб.

Епістемологія розрізняє об’єкт, суб’єкт і предмет пізнання. Ті конкретні явища, процеси, предмети і речі, на які безпосередньо спрямована пізнавальна активність людей, прийнято називати об’єктом пізнання. Той, хто здійснює пізнавальну діяльність, називається суб’єктом пізнавання. У ролі суб’єкта може виступати як окремий індивід чи суспільна група (наприклад, колектив науковців, що вивчають певну проблему), так і суспільство в цілому. Об’єкт зазвичай володіє безкінечними властивостями, внутрішніми зв’язками і зовнішніми відношеннями. Тому, крім нього, прийнято виділяти у сфері пізнання ще й предмет – певні цілком визначені властивості, аспекти, структури об’єкта.

16.Журналістська деонтологія.

Деонтологія – етика журналістської діяльності – наука про належне (все в ідеалі). Деонтологія формується як специфічна система знань про належне, виходячи зі всіма суспільними моралями. Професія надає журналісту право та обов’язок творити від імені суспільства моральний суд над явищами, які привертають суспільний інтерес.

Журналістська деонтологія так само розвивалася в радянській державі, оскільки медіасфера не потребувала ні журналістської етики, ні права. Колізії розв'язувалися за допомогою партійної дисципліни. Медіа-право не існувало взагалі. Перший закон про масово-інформаційну діяльність був прийнятий в СРСР в 1991 р., у рік, коли ця тоталітарна держава перестала існувати.Сьогодні Україна серед інших країн пострадянського професору має найбільш розгалужене право в галузі комунікаційної діяльності. Воно є предметом вивчення в курсах "Правові засади діяльності ЗМІ", який входить як обов'язковий до навчальних програм підготовки журналістів. Етика по відношенню до права - все одно що звичаєве право по відношенню до закону. У ситуації свободи слова виникла потреба в створенні етичних кодексів журналістів, які регламентують їх професійну діяльність у різноманітних ситуаціях, взаємини з джерелами інформації, між собою, із засновниками. Досвід сучасних дослідників медіа-етики свідчить про те, що чим детальніше прописані в етичному кодексі ситуації професійної діяльності, тим краще для журналіста, особливо молодого, складати алгоритм своєї професійної поведінки.