51.Змі як ре презенти держави, законодавчої та виконавчої влади, соціальних груп, партій.

Роль журналістики в системі соц. інституцій визнач. щонайменше в двох аспектах:

Перший полягає в тому. Що окремі ЗМІ представляють ті чи інші соціальні групи. Партії, державу, законодавчі орг..,є провідниками політики і програм різних партій, а також забезпеч. Усю сис-му інтересів своєї аудиторії від політики й економіки до спорту й розваг. Публікуючи матеріали у відповідності до програмних завдань своєї партії, вона забезпечує зовнішній плюралізм думок та позицій. Під зовн. плюралізмом розуміємо публікацію в різних виданнях різних точок зору на певну проблему чи життєву ситуацію. З втратою з.п. як категорії сусп.. спілкування в суспільстві настає ідеологічна й політ. одноманітність, журналістики втрачає свої первісні інформ. функції, а займається лише пропагандою та агітацією програмових партійних положень.

Другий аспект полога. В тому, що в розвинутих демократичних країнах левину частку часу в інформаційному просторі сьогодення складають незалежні від держави та її гілок влади, партій і громадських організацій засоби масової інформації, що функціонують як приватні підприємства. Їхня соц.. база - не партія, в згуртований на загальнолюдських та нац. Цінностях народ, широка читацька аудиторія. На відміну від партійних такі видання називаються загальними. За свою найвищу мету вони ставлять здійснення не пропагандистської,а інформаційної функції. Загальні видання внутрішньо плюралістичні. Під внутрішньою плюралістичністю розуміємо публікацію відмінних точок зору на сторінках одного видан6ня. Загальні газети дозволяють суб’єктам інформаційних відносин обмінюватися думками на своїх сторінках, полемізувати один з одним, причому власна позиція газети може не співпадати з жодним із запропонованих поглядів або взагалі залишатися не сформульованою.

52. Економічні фактори незалежності видання.

Фінансове незалежне видання мо­же собі дозволити бути об'єктивним і нести до читача власні думки і погляди. Саме тому аналіз ціноутворення повинен сприяти поліпшенню механізму створення ціни та дати редакційним колективам можливість висловлювати власні погляди. Народне господарство нашої країни пере­живає етап ринкової трансформації, змінюється також і суспільство. Проведення економічних реформ (точніше, їх імітація) призвело до появи дуже значних надпри­бутків. Нормативно-правові акти, які регла­ментують використання основних інстру­ментів і регулюють поведінку одержувачів податків, не адекватні ситуації, що склалася. Закон України "Про оподаткування прибут­ку підприємств" та рішення Нацбанку Ук­раїни про встановлення дисконтних ставок мають багато серйозних вад. Зокрема, для оподаткування прибутку підприємств використовують показник рівня рентабель­ності, який не враховує оборотність капіта­лу та його складових частин. До останнього часу нормативними актами не визначені терміни "нормативний прибуток" і "надпри­буток". В останні роки в нашій державі постала проблема - економіка ЗМІ. Журналіст­ський бізнес - це і ринки, і конкуренція, і виникнення акціонерно-видавничих това­риств. Ринкові реформи (іноді українську модель реформ характеризують як "шок без терапії"), що почали проводитися на початку 90-х років, створили нову ситуацію, коли га­зетні та журнальні видавництва все більше почали орієнтуватися на покупця. Завдяки вмілій організації рекламної служби створення прибуткової преси є мож­ливим. У наш час є багато суб'єктів госпо­дарської діяльності та інших організацій, які для поліпшення своєї діяльності потребу­ють реклами. А друковані ЗМІ в змозі нада­ти їм ці рекламні послуги. Крім того, саме друкована реклама найвпливовіша. Що ж заважає редакції співпрацювати з рекламодавцями? Для того, щоб рекламо­давці погодилися витрачати власні гроші на рекламу, треба створити таке видання, яке б привернуло їх увагу, а для цього потрібно докласти багато зусиль. Крім того, видання повинне сформувати відмінну дію власної рекламної служби. З переходом до ринкових відносин, на­явністю багатьох чинників та різних економічних інтересів у виробництві та ре­алізації друкованих видань ускладнюються процеси ціноутворення. Запанувала еко­номіка ринку І це дуже жорстко позначило­ся на друкованих ЗМІ. Тиражність найвідоміших газет і журналів зменшилася в десятки і сотні разів, деякі з щоденних пе­ретворилися на щотижневі, зменшилася кількість сторінок, а фінансовий стан більшості з них просто жалюгідний. Отже, журналістським колективам треба віднайти таку стратегію формування ціни, яка б дала друкованому виданню мож­ливість мати прибутки і не розраховувати на покупця. Знайти цю золоту середину й є найскладнішим завданням газетного марке­тингу. Оскільки тільки завдяки правильній політиці ціноутворення й одержання при­бутку існує видання. На будь-якому підприємстві цінове регу­лювання відіграє велику роль у системі маркетингових відносин. Від його характе­ру і дієвості залежать органічне поєднання інтересів видавців і покупців, мотивація праці, ефективність видавничого комплек­су і матеріальна база видавництва. Ось чо­му вдосконаленню цінового регулювання треба приділяти постійну увагу, надто під час ринкової трансформації економіки на­шої держави. Ціноутворення є одним із найважливіших елементів програм маркетингу. Саме ціна товару свідчить, наскільки правильно буде розроблена й успішно реалізована та чи інша програма. З усіх складових комплексу маркетингових засобів впливу на споживача саме ціна визначає його ставлення до товару і безпосередньо впливає на прибутковість. Це залежить від таких чинників:

- прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом і всіма витратами;

- від рівня ціни залежать обсяги продажу товарів.

Водночас ціна становить досить складну економічну категорію, її розмір може зміню­ватись у певних межах під впливом багатьох чинників. Нижня межа ціни визначається витратами на виробництво та реалізацію продукції. Витрати на виробництво діляться на постійні, змінні та валові. До постійних витрат належить та частина загальних вит­рат, яка залишається незмінною незалежно від коливань обсягів виробництва. Витрати на виробництво, які змінюються залежно від обсягів виробництва, вважаються змінними. Сума постійних і змінних витрат на вироб­ництво визначає їх валовий розмір.