68. Типологія композиції газетного тексту.

Композиція - побудова твору, поєднання усіх його компонентів у цілісність, зумовлену логікою зображеного, світоглядною позицією журналіста, орієнтацією на адресата. Основні типи композиції газетного тексту:

1)яка відображає логіку події або факту;

2)яка відображає логіку авторського дослідження проблеми;

3)композиція асоціативного мислення (в публіцистичному творі).

69. Формальні елементи створення газетного тексту.

Формальні елементи організації газетного тексту: заголовок, лід, зачин та закінчення, вріз, вставка, винос.

Заголовок – назва журналістського тексту. Лід – перший провідний абзац журналістського матеріалу, що

розміщується після заголовку й перед основним текстом. Вставка – довідкова інформація, що дозволяє отримати ще більше додаткової інформації.

Формальні елементи організації газетного тексту: заголовок, лід, зачин та закінчення, вставки, виноси. 1)Заголовок(назва) Функції: -привертає увагу -структурує полосу -працює на імідж видання Закони: -максимум змісту,мінімум слів -оригінальність -відповідання змісту матеріалу Види: інформаційний, мотивуючий, спонукально-наказовий, проблемний, констатуючоописовий, рекламно-інтригуючий та інші типи. 2)Лід(перший провідний абзац журналістського матеріалу, що розміщується після заголовку й перед основним текстом) Інформаційна й мотивуюча функції ліду. Правила : -не повинен повторювати заголовок,основний виклад -повинен зберегти увагу читача Види: інформаційний, довідково-історичний, фабульно-інтригуючий, образний, тезисний, резюмуючий та інші. 3)Зачин(вступна частина) Форми вступної частини:

узагальнюючий вступ, модифікований вступ, анонімний вступ. Типи початків вступної частини: з питання "хто?", "що?"; з питання "коли?", "де?"; з питання "як?"; з питання "чому?"; початок, що нагадує інтригуючий заголовок; початок із цитати. Правила: -не варто вживати СПР -не бажано ставити список учасників,малозрозумілі терміни -не повинен повторювати заголовок 4)Вставка-кілька довідкових речень,інколи-абзаців,що дозволяють доповнити матеріал новою інформацією. -біографічні дані -статистичні відомості -хронологічні даня про діяльність -загальна інф-я по країну Виноси-маленькі матеріали,розміщені поза головним текстом,синтаксично незалежні від нього,проте пов’язані з основним матеріалом темою -портретна замальовка про особу -хронографія -коротке інтерв’ю -мінірепортаж -погляд на подію інших осіб,які не цитуються 5)Закінчення -повинно бути природнім -не повинно бути шаблонним -має бути містким,енергійним,але простим -оптимальне(абзац у 10-12 слів) -останнє речення має бути підсумком.

70. Жанр як аспект журналістського текстотворення.

Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі певного жанру. Щодня розкриваючи газету, читач зустрічається в ній не просто з текстами, а замітками, репортажами, статтями, нарисами, інтерв'ю, есе та іншими жанрами журналістики. Жанри - це комунікативні канали для певного роду інформації. Неправильно пов'язувати жанр лише з формою журналістського твору, хоча б і такою, що склалася в глибинах історії й стабілізувалася в своїх структурних ознаках. Жанр - це певним чином окреслений зміст, що "відшукав" найбільш зручну форму для свого втілення. Жанр - це змістовноформальна єдність.

А відтак, журналіст мусить навчитися бачити дійсність очима жанру, оскільки зрозуміти цю саму дійсність можна лише у зв'язку з певними способами її вираження. Адже журналіст не втискує матеріал у готову площину твору, а жанровий погляд служить йому для відкриття, бачення, розуміння й відбору життєвого матеріалу.

Насправді жанри в журналістській (і літературній) творчості існують об'єктивно, тобто незалежно від бажань практиків і думок теоретиків. Можна впевнено говорити, що жанри - це великі групи текстів, які наділені спільними ознаками, а жанрологія -це наука про типологію текстів. Спільною жанровою мовою розмовляє журналіст з читачами. Читач, щодня розгортаючи газету, сподівається побачити в ній не тільки імена улюблених журналістів, але й добре знайому йому систему жанрів: короткі інформаційні замітки, репортаж, проблемну статтю, портретний нарис про видатну людину, рецензію на нову книгу чи театральну виставу та ін. Ефект жанрового очікування є важливим фактором формування читацьких інтересів і задоволення читацьких потреб. Поза жанром неможливо вести мову про

дієвість та ефективність журналістики. Таким чином, і з зовнішнім світом журналіст так само говорить мовою жанру.

Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі певного жанру. Щодня розкриваючи газету, читач зустрічається в ній не просто з текстами, а замітками, репортажами, статтями, нарисами, інтерв'ю, есе та іншими жанрами журналістики. Жанри - це комунікативні канали для певного роду інформації. Неправильно пов'язувати жанр лише з формою журналістського твору, хоча б і такою, що склалася в глибинах історії й стабілізувалася в своїх структурних ознаках. Жанр - це певним чином окреслений зміст, що "відшукав" найбільш зручну форму для свого втілення. Жанр - це змістовно-формальна єдність. А відтак, журналіст мусить навчитися бачити дійсність очима жанру, оскільки зрозуміти цю саму дійсність можна лише у зв'язку з певними способами її вираження. Адже журналіст не втискує матеріал у готову площину твору, а жанровий погляд служить йому для відкриття, бачення, розуміння й відбору життєвого матеріалу. Насправді жанри в журналістській (і в літературній) творчості існують об'єктивно, тобто незалежно від бажань практиків і думок теоретиків. Можна впевнено говорити, що жанри - це великі групи текстів, які наділені спільними ознаками, а жанрологія -це наука про типологію текстів.

71. Головні жанроутворювальні чинники.

Предмет відображення як жанроутворювальний чинник має особливе значення лише для деяких жанрових типів текстів. Тому говорити про жанрову різноманітність журналістики, маючи на увазі лише предмет відображення, можна тільки в певних межах: наприклад, нарис та інформаційна замітка містять один і той же предмет відображення. Цього не відбувається при порівнянні нарису з рецензією. Але це не применшує ролі предмета відображення як важливого жанроутворювального чинника. Різні завдання, що їх журналісти ставлять перед собою, створюючи конкретні публікації, зумовлюють велику різноманітність якостей цих публікацій, що дає підстави віднести їх до різних жанрових груп. Коли основні характеристики тексту виникають як неминучий результат застосування якогось методу пізнання предмета, його жанрова приналежність багато в чому корегується ступенем розгорнутості та послідовності використання такого методу, глибиною проникнення з його допомогою в предмет відображення.

Важливу жанроутворювальну роль відіграють також персоніфікаційна та діалогічна форми. Застосування першої форми — обов'язкова умова появи монологічних жанрів: замітки, статті, рецензії тощо. Застосування другої — породжує матеріали діалогічних жанрів: інтерв'ю, прес-конференцію, брифінг тощо. Початкові форми можуть поєднуватися, ускладнюватися, синтезуватися. Тому виникають гібридні форми типу інтерв'ю-анкета, інтерв'ю-звіт та ін.

Кожний жанр має власні структуру, різновиди, характер та своєрідність; може бути схожий чи, навпаки, відрізнятися від інших жанровими текстовими типами за певними ознаками. До відповідної жанрової категорії текст відносять із обов'язковим врахованням діалогічного циклу, за допомогою якого створено публікацію. Зазначимо, що суто діалогічні параметри журналістських жанрів можна ви-окремити, попередньо проаналізувавши загальновідомі жанрові ознаки. Авторський задум, діалогічний цикл та діалогічна форма, а також чималий спектр жанрових ознак створюють підґрунтя для взаємодії комунікаторів, узгодження їхніх позицій, розкриття тематики, смислової наповненості, виразності й оздоблення контакту інтертекстуальною канвою, вираження діалогічного характеру текстової комунікації. Саме спільна та багатовекторна робота цих категорій формує жанровий тип будь-якого журналістського твору політичної спрямованості.