92. Журналістика в провінціях і столицях.

В столиці ЗМІ все більш політизовані. Знаходячись у столиці, вони у більшості підпорядковуються тому чи іншому органу влади або ж високопосадовцю. Адже, саме через ЗМІ владним особам та структурам легше забезпечувати свій піар. Для районних ЗМІ характерна залежність від місцевих органів влади,їх дотацій. До того ж у районних газетах працюють зазвичай журналісти старої генерації,що мають 20-30 річний досвід. Вони не дуже люблять зміни і нововведення, що й впливає на характер видання.

93. Модель соціальної відповідальності жур-ки.

Соціально відповідальна модель журналістики:

1. Концепція виникла у 20 ст.

2. Вона сформувалася на основі праці Комісії свободи преси, її члена У.Е Хокинга, професором філософії Гарвардського університету, на основі практики журналістики і моральних кодексів журналістики

3. Основні цілі преси – інформувати, розважати, продавати, але головним чином, переводити конфлікти в план дискусії

4. Використовувати її може кожен, хто має, що сказати

5. Контролюється вона думкою суспільства, діями споживачів, професійною етикою

6. Заборонено втручання в приватне життя і життєво важливі суспільні інтереси

7. Преса перебуває в приватних руках, якщо тільки уряд не змушений узяти її у свої руки в інтересах сусп.

8. Засоби інф. беруть на себе зобов’язання з соціальної відповідальності.

Ця модель є найбільш перспективнішою і найбільш прийнятною. Адже вона є запорукою повноцінного розвитку журналісти і виконанню нею її первісних функцій у демократичному суспільстві. Найдоцільше для України – орієнтуватися саме на цю модель,як на взірець розвитку журналістики.

94. Інф. Агентства й специфіка їх діяльності. Найбільші світові інф. Агентства.

У світовому масовому просторі масово-інформаційна діяльність пережила перший розподіл праці: між джерелами інформації та її розповсюджувачами з’явилися посередники – ними стали інформаційні агентства. Кожній газеті було важко утримувати власного кореспондента в зарубіжних країнах,дешевше було купити інформацію в спеціалізованому на її постачанні агентстві. Перше інформ. агенство було засноване у 1835 р. у Франції – Гавас. У 1944 році спадкоємцем Гавасу стало агентство «Франс Пресс». Спочатку воно було офіційним урядовим агентством і утримувалось з державного бюджету, але згідно з статутом, прийнятим 10 січня 1957 року Франс Пресс є «автономним органом, що користується правами юридичної особи і діє на комерційній основі». У 1848 році в Нью-Йорку засноване Ассошіейтед Пресс,яке є кооперативним об’єднанням газетних видавців. За кордоном діяльність поширена на 73 країни, має більш як 3 тис. зарубіжних кореспондентів. 100млн. доларів – річні прибутки. Одне з найбільших і найстаріших агентств Європи, що виникло в Адені в 1849 – Рейтер німцем Паулем Рейтером. У 1851 році перейшов у англійське підданство і переніс свою контору до Лондона. У своїй структурі Рейтер має також фотоагентсво (Рейтер фотос), бюро комерційної інформації (Комтельбюро) і відділ статей і оглядів (Рейтер Фічерс). У значній мірі Рейтер виконує роль офіційного органу британського уряду, поширюючи по всьому світу його повідомлення, заяви міністерств.

У 1945 у Японії – Кіодо Цусін, яке є об’єднанням японських газет і телерадіомовної корпорації «Ен-Ейч-Кей». 1958 р в Нью-Йорку – Юнайтед Пресс Інтернешнл, яке також є комерційним підприємством. Поруч із звичайними телеграфними повідомленнями ЮПІ постачає на інформаційний ринок статті, коментарі, огляди, біржова та економічна інформація. Телеграфне агентство радянського союзу – ТАРС (1925). До нього входило українську РАТАУ (радіо-телеграфне агентство України, утворене 1918 році). Із розпадом СРСР в 1991 на базі ТАРС в Росії утворилось РІА, в Україні – Державне інформаційне агентство України «Укрінформ».