Бухгалтерський облік у банках України (Кіндрацька Л. М.)2001 (1)

АААВВ 7 ССС NNN ЕЕ

1.АААА — балансовий рахунок (4 знаки).

2.В — контрольний розряд (1 знак).

3.ССС — символ звітності банку (3 знаки).

4.NNN — код міністерства (3 знаки).

5.ЕЕ — додаткова характеристика рахунка (до 2 знаків). Розряди ССС (символ звітності банку) і NNN (код

міністерства) заповнюються відповідно до бюджетної класифікації, що розсилається банкам у пакеті довідників з формування економічних показників для надання звітності. При цьому розряди NNN набувають значення коду міністерства лише за наявності символів звітності ССС = 068, 002 або 093. За наявності інших символів заповнення розрядів NNN не регламентується і може виконуватися банками на власний розсуд.

Додаткова характеристика рахунка може містити, зокрема, порядковий номер відділення Державного казначейства.

Ключовий розряд — розряд у номері аналітичного рахунка та контрольний розряд у нумерації рахунків доходу бюджету призначено для перевірки вірогідності номера рахунка. Він також захищає інформацію від суб’єктивних помилок оператора під час внесення даних. Розроблено спеціальні алгоритми обчислення таких розрядів. Усе це виконують у банку спеціальні підрозділи комп’ютеризації.

Питання організації аналітичного обліку викладено в нормативному документі Національного банку України «Порядок ведення аналітичного обліку установами банків України», який затверджено постановою Правління від 30.12.97 за № 466.

3.2. Ведення параметрів контрагентів банку

Параметри контрагентів (клієнтів) банку — це обов’язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. Вони заповнюються в разі відкриття:

∙аналітичного рахунка для обліку операцій з клієнтами;

∙рахунка новому клієнтові в даному банку.

До параметрів контрагента належать: код контрагента, ідентифікаційний код, резидентність, код держави, ознака

63

інсайдера, інституційний сектор економіки, форма власності, галузь економіки, вид економічної діяльності.

Цілком зрозуміло, що визначаючи параметри контрагентів (а це набір цифр), бухгалтерський апарат банку не мусить запам’ятовувати їх значення. Для цього формується картка клієнта, де записано всі значення цифр, що входять до номера аналітичного рахунка.

Код контрагента — перший параметр — це ідентифікатор контрагента у внутрішньому списку контрагентів банку. Він є кодом власника рахунка і, як правило, має значення порядкового номера клієнта відповідно до реєстру контрагентів, який ведеться банком.

Ідентифікаційний код — є другим параметром і визначає персональний номер суб’єкта господарської діяльності — резидента відповідно до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або фізичної особи — платника податків відповідно до Державного реєстру фізичних осіб. ЄДРПОУ (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 за № 118). Зазначимо, що ідентифікаційний код надається суб’єктам господарської діяльності в момент реєстрації в органах державної статистики, про що робиться напис на засновницьких документах, котрі, як відомо, подаються в установу банку для відкриття поточного рахунка. Саме цей код є обов’язковим параметром аналітичного обліку і заноситься в картку клієнта.

Формат параметра для юридичної особи — 8 цифр. У разі необхідності його доповнюють до 8 знаків нулями зліва. Для фізичних осіб відповідно до Державного реєстру фізичних осіб

—платників податків — 10 цифр.

Для тих контрагентів, що для них статистичними органами не

визначено коду ЄДРПОУ (профспілкові організації, військові частини та ін.), у картці проставляється 0.

Щодо ідентифікаційних кодів банків-нерезидентів, то можливі значення цього параметра наводяться в довіднику банків-нерези- дентів. Це так звані унікальні коди банків-нерезидентів, які доводяться до банків Департаментом інформатизації Національного банку України.

Третій параметр — резидентність — може набирати значення: резидент (1), нерезидент (2). Порядок визначення параметра подано в інструкції до форми № 1-ПБ «Звіт банку про фінансові операції з нерезидентами України».

64

До секторів та підсекторів економіки належать такі основні типи складових, що є резидентськими в економіці.

1. Підприємства з центром економічної заінтересованості в Україні, якщо їх залучено до виробництва товарів (послуг) і які складають повний комплект звітності та сплачують податки в Україні. Закордонні підприємства, які залучені до виробничого процесу, є резидентами економіки тієї країни, де вони розміщені.

Компанії, що повністю або частково засновані за рахунок іноземного капіталу, але перебувають в Україні і ведуть в ній економічну діяльність, вважаються резидентами України. Це стосується спільних підприємств, дочірніх фірм, банків, заснованих з участю іноземного капіталу.

Представництва іноземних компаній, які мають певний штат співробітників, використовують власне чи орендоване приміщення і перебувають в Україні не менше одного року, з погляду платіжного балансу, є резидентами. Ті самі засади чинні і щодо представництв українських компаній за кордоном: вони є резидентами тієї країни, де розміщені і провадять свою діяльність.

2. Некомерційні установи і корпорації є резидентами тієї країни, за законами якої їх було створено і в якій їхнє існування як юридичного чи соціального об’єкта офіційно визнане та задокументоване.

3. Установи органів державного управління, розміщені на території України, є резидентами економіки і включають усі установи й урядові органи на центральному, обласному і місцевому рівнях, а також посольства, консульства, військові установи та інші одиниці державного управління, розміщені за межами України.

4. Домашнє господарство як сектор економіки має центр економічної заінтересованості в Україні, а тому вважається її резидентом, якщо володіє помешканням на території України і Україна є основним місцем проживання членів даного домашнього господарства.

Власне нерезидентами є юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцеперебуванням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність згідно із законодавством іноземної держави. Відповідно резиденти — це юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особи, які створені та здійснюють свою

65

діяльність згідно із чинним законодавством України і перебувають на її території.

Код держави — це четвертий параметр, який містить код країни-контрагента (клієнта) відповідно до «Класифікатора країн світу» (ДК 007-96). Цей параметр є дуже важливим за умови мультивалютності плану рахунків. Саме код держави як обов’язковий параметр контрагента вказує на країну — учасника розрахунків. Виписку із класифікатора ДК 007-96 наведено в додатку 2. Україна має код 804.

Крім цього, у класифікаторі зазначено групу країн, що необхідно для формування звітності: Україна — група 1, країни СНД та Балтії — 2, країни ОЄСР — 3, інші країни — 9.

Параметр «код держави» має формат 3 цифри. Усього в класифікаторі наведено коди 231 держави світу.

П’ятий обов’язковий параметр контрагента — ознака інсайдера. Він містить інформацію про належність клієнта до інсайдерів (пов’язаних з банком осіб).

Стаття 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що пов’язаними з банком особами є: керівники банку; власники істотної участі в банку (юридичні чи фізичні особи, які прямо або опосередковано володіють чи контролюють 10, 25, 50 та 75 процентів статутного капіталу і мають відповідну кількість голосів в органах управління банку); близькі родичі керівників чи власників істотної участі. Національний банк України може своїми розпорядженнями запроваджувати обмеження на суми угод з пов’язаними особами.

Параметр може набувати значення: 01 — інсайдер, 02 — неінсайдер, а також інших значень, що деталізують тип

інсайдера. Формат параметра — дві цифри.

Інституційний сектор економіки (шостий параметр) — це параметр, що вказує на статус контрагента в економіці. Параметр визначається за типом (видом) контрагента згідно з методичними рекомендаціями щодо класифікації інституційних секторів економіки України, які затверджено наказом Мінстату України від 25.07.94 за № 172. Для даного параметра визначається формат — п’ять цифр.

Усі інституційні сектори економіки є складовими загальних секторів економіки:

66

Наприклад, якщо Національний банк України належить до загального сектору економіки (код параметра 21) — фінансовий банківський, то зрозуміло, що й інші банки належатимуть до того самого сектору.

Щодо параметра інституційних секторів економіки, то Національний банк України має код 12100, а інші банки — 12212 (інституційний сектор — національні приватні депозитні грошові корпорації). Довідник інституційних секторів економіки України наведено в додатку 3.

Форма власності, що є сьомим параметром контрагентів, указує на їхній розподіл за формами власності. Визначення параметра наведене в Державному класифікаторі України ДК 001-94 «Класифікація форм власності», що затверджений наказом Держстандарту України від 29.11.98 за № 288. Визначений формат параметра — дві цифри, а саме:

належність суб’єктів господарської діяльності до конкретних галузей народного господарства. Для встановлення цього параметра до уваги беруть ту галузь економіки, яку зазначено в довідці реєстрації Держкомстату першою. Визначення параметра подано в Загальному класифікаторі галузей народного господарства. Установлено формат параметра — п’ять цифр, і він заповнюється лише для контрагентів — суб’єктів господарської діяльності.

Загальний класифікатор галузей дуже великий за обсягом. Подібно до інституційних секторів економіки, що деталізують загальні її сектори, класифікатор галузей народного

67

господарства деталізує загальні коди галузей. Так, загальна галузь економіки, наприклад машинобудування (код 140), включає 145 галузей економіки, легка промисловість (код 170)

— 36 галузей. У додатку 4 наведено кілька кодів галузей народного господарства.

За одинадцятим розділом плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, що діяв до 1 січня 1998 року, шифри розрахункових рахунків клієнтів будувалися з урахуванням належності суб’єктів господарської діяльності до конкретних галузей економіки. Цілком очевидно, що за цих умов план рахунків у цілому і, зокрема, одинадцятий розділ «Кредитні розрахункові операції підприємств, організацій і громадян» був дуже складним для запам’ятовування і надзвичайно громіздким.

Перенесення навантаження щодо галузей економіки в систему аналітичного обліку значно спростило план рахунків.

Дев’ятий параметр — вид економічної діяльності вказує на розподіл суб’єктів за видами економічної діяльності. Визначення параметра подано в «Класифікаторі видів економічної діяльності».

Даний параметр, а також параметри «Інституційний сектор економіки», «Форма власності» і «Галузь економіки» для клієнтів-нерезидентів не заповнюються. Код параметра є обов’язковим для суб’єктів господарської діяльності — резидентів і зазначається у довідці реєстрації Держкомстату.

Визначений формат параметра — п’ять цифр. Для клієнтів — фізичних осіб даний параметр, а також параметр «Галузь економіки» не заповнюється.

Наведені дев’ять обов’язкових параметрів дають можливість сформувати аналітичну картку клієнта.

Для прикладу (табл. 3.1) наведемо сформовану картку двох контрагентів: банку і господарського товариства (назви умовні).

Таблиця 3.1

КАРТКА КОНТРАГЕНТІВ

68

3.3. Параметри документів

Параметри документів, що є стандартизованими реквізитами документів, необхідні для проведення банками розрахункових або касових операцій.

Національним банком України визначено чотири параметри документів.

1. Символ касових оборотів — визначає зміст касової операції за інструкцією «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затвердженою постановою Правління НБУ 19.02.2001 р. № 69.

У звіті про касові обороти банку визначається 16 символів касових операцій за статтями приходу і 29 — за статтями витрат. Усі вони відповідно наведені у звітності, і перелічувати їх недоцільно. Для прикладу наведемо окремі символи за статтями приходу:

Визначений формат параметра — дві цифри.

69

2. Код контрагента — відповідає номеру контрагента у внутрішньому списку контрагентів (див. перший параметр контрагентів). Заповнюється для всіх розрахункових документів, які надходять до банку або надсилаються з банку за рахунками 1200, 1207, 1300, 1500, 1600.

3. Код операції — це параметр, який визначає зміст розрахункової операції за стандартною класифікацією платіжного балансу для банків. Він також заповнюється для всіх розрахункових документів, які надходять до банку або надсилаються з банку за рахунками 1200, 1207, 1300, 1500, 1600.

Формат параметра — чотири цифри.

За стандартною класифікацією платіжного балансу для банків коди операцій подаються за такими розділами:

товари та послуги; дохід; поточні трансферти;

рахунок операцій з капіталом; фінансовий рахунок; спеціальні коди.

Як приклад наведемо коди операцій за розділом «Товари» (табл. 3.2)

Таблиця 3.2

КОДИ ОПЕРАЦІЙ ЗА РОЗДІЛОМ «ТОВАРИ»

Зауважимо, що складання платіжного балансу України покладається на відповідні підрозділи Національного банку України. Саме платіжний баланс є важливим інформаційним джерелом для проведення економічної та валютної стратегії держави. Платіжний баланс України — це статистичний звіт, що відображає результати зовнішньоекономічної діяльності за окремий проміжок часу та джерела її фінансування. У платіжному балансі фіксуються всі операції між резидентами та нерезидентами держави, за якими потоки товарів, послуг і капіталів перетинають

70

кордони економічної території України. Усі операції між резидентами або між нерезидентами вважаються, з погляду платіжного балансу, нейтральними.

Наведені теоретичні положення підтверджують значення аналітичного обліку для складання будь-якої звітності в банківській системі, а також слушність рішень Національного банку України щодо його організації та побудови.

І, нарешті, четвертий параметр документів — код країниплатника. Його заповнюють для всіх розрахункових документів, які надходять до банку або надсилаються з банку за рахунками 1200, 1207, 1300, 1500, 1600, але за умови, що платник або одержувач платежу (або обидва разом) є нерезидентами відповідно до чинного законодавства України.

Формат параметра — три цифри.

Визначивши параметри контрагентів (клієнтів) та відкривши за їхніми кодами картку контрагента, банк приступає до відкриття безпосередньо аналітичних рахунків. Ураховуючи те, що аналітичний облік є основою для складання звітності в розрізі будь-яких форм, велике значення мають не лише параметри документів, а й параметри договорів. Саме договори містять великий обсяг інформації для складання звітності за кредитними, депозитними операціями, операціями з цінними паперами.

3.4. Параметри договорів та аналітичних рахунків

Параметри договорів та аналітичних рахунків деталізують інформацію щодо операцій, які здійснює банк. Залежно від організації роботи в банку, його можливостей, банк самостійно вирішує, які параметри слід відносити до параметрів рахунків, а які — до параметрів договорів. Якщо банк має сформовану картку контрагента за всіма переліченими обов’язковими параметрами, то номер аналітичного рахунка сформувати досить просто.

Як уже зазначалося, номер містить до 14 цифр і лише перші п’ять чітко регламентовано. Це номер балансового (позабалансового) рахунка і ключовий розряд або контрольний розряд у рахунках доходів бюджету. Інші знаки від 0 до 9 цифр формуються банком самостійно згідно з власними можливостями та потребами. Так, якщо йдеться про внутрішньобанківські рахунки, то банк, як правило, використовує порядковий номер,

71

котрий надано рахунку за хронологією його відкриття та запису до книги відкритих рахунків (ф. 0487006).

Для прикладу візьмімо балансовий синтетичний рахунок 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку». Зрозуміло, що дебіторська заборгованість на цьому рахунку є досить різноманітною, а обліковуватись вона має за кожним конкретним дебітором. У момент виникнення їй в автоматичному режимі надається номер, наприклад 21.

Якщо банк, виходячи з власних потреб, вибере чотири цифри в порядкових номерах, то номер аналітичного рахунка матиме такий цифровий вигляд:

3519.2.0021,

де 3519 — балансовий синтетичний рахунок; 2 — ключовий розряд;

0021 — номер запису у книзі відкриття рахунків.

Що стосується номера аналітичного рахунка контрагента, то порядок відкриття аналогічний, але в сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ, що включає інформацію про аналітичний рахунок, крім номера контрагента у внутрішньому списку контрагентів (код контрагента), банки можуть включати такі параметри: резидентність, код МФО банку-контрагента, код виду економічної діяльності або інші параметри на власний розсуд. Автоматизований пошук аналітичного рахунка та картки контрагента ведеться за номером у внутрішньому списку контрагентів.

Практика ведення аналітичного обліку в банках свідчить, що загальний номер аналітичного рахунка можна обмежити такими параметрами:

номером балансового або позабалансового рахунка відповідно до плану рахунків;

кодом контрагента; кодом валюти або банківського металу.

Так, у табл. 3.1 було наведено картку клієнта — товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа». Банк, де відкрито поточний рахунок, установив такий параметр цього рахунка:

2600 2 000 422,

де 2600 — номер балансового синтетичного рахунка «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»; 2 — ключовий розряд; 000 422 — код контрагента у внутрішньому списку клієнтів даного банку. Як видно з картки, номер власника рахунка ТОВ «Альфа» — 422, але оскільки формат параметра

72