Topiha_V.TVPS_navch_posib

У групу підсисних свиноматок переводять за 5…7 днів до опоросу. Лактаційний період залежно від прийнятого у господарстві варіанту може становити 45, 35, 30 або 28 днів.

Поросята-сисуни – це поросята від народження до відлучення. Відлученні поросята – молодняк у віці від 26…45 до 90…120 діб. Ремонтний молодняк – група кнурців і свинок, яких відібрали на

вирощування до першого парування (кнурців) або встановлення першої поросності (свинки) і призначені для заміни вибракуваних тварин основного стада.

Свині на відгодівлі – молодняк, призначений для відгодівлі від 3...4-місячного віку до 7…8 міс., а також дорослі тварини, що вибракувані з основного стада або перевірювані свиноматки.

Організація відтворення. План парування тварин складають залежно від планування опоросів. Опороси можуть бути рівномірними, тобто цілорічними, або сезонними. Цілорічні та сезонні опороси повинні мати туровий характер, тобто бути дружними.

Рівномірні опороси, як правило, планують на великих комплексах і фермах. Для невеликих товарних ферм колективних і приватних господарств доцільно застосовувати турові сезонні опороси, терміни яких приурочують до найсприятливішої пори року і до підвищеного попиту населення на покупку молодняку для приватних підсобних господарств. На цих фермах опороси основних свиноматок доцільно одержувати в січнілютому і в червні-липні, а перевірюваних навесні – у березні, квітні, травні. За такої організації турів максимально використовується сприятлива пора року – у першому півріччі одержують до 70% річного приплоду, а поросят вирощують в умовах табірного випасання на повноцінних зелених дешевих кормах. У весняний період найбільший попит на молодняк у сільського населення, яке намагається до зими відгодувати свиню в умовах присадибного господарства. Поросята другого туру (червень-липень) до настання зими стають міцними, добре використовують соковиті осінні

331

корми і за інтенсивної відгодівлі на м’ясо у січні, лютому або березні досягають забійних кондицій.

Сезонна форма виробництва свинини дуже ефективна для господарства, але не виправдовує себе з позиції споживача м’яса. Тому існування промислових свинарських комплексів з цілорічним рівномірним виробництвом свинини є об’єктивною необхідністю, що диктує споживач. Невеликі ферми з чітко вираженою сезонністю можуть бути лише доповненням до великих комплексів і не становлять для них конкуренції.

Структура стада вказує на співвідношення виробничих (статевовікових) груп свиней, зумовлене природним процесом відтворення і виробничим напрямом господарства, тобто його спеціалізацією. Відтворення стада буває простим і розширеним. У господарствах за певних умов відтворення може бути простим протягом кількох років або розширеним. Можливі випадки скорочення поголів’я свиней у зв’язку із спеціалізацією за основною галуззю. Залежно від напряму господарства в цілому або окремо свиноферми структура стада може суттєво варіювати. Остання дуже динамічна в процесі виробництва протягом року.

Уплемінних господарствах структура в основному стабільна. На товарних свинофермах господарств із закінченим циклом виробництва виробничі групи свиней у структурі стада в середньому становлять, %: кнури – 1, основні свиноматки – 6, перевірювані – 6…7, поросята до 2-місячного віку – 25, поросята 2…4-місячного віку – 17…22, ремонтний молодняк – 6…8, відгодівельне поголів’я – 30…40 (табл. 59).

Успеціалізованих відгодівельних господарствах, оскільки все відгодівельне поголів’я купують в інших господарствах, кнурів і свиноматок

уструктурі стада немає.

Формування стада. Стадо свиней повинно відповідати високим продуктивним якостям і забезпечувати генетичний прогрес у своєму розвитку. Свиноферма повинна бути укомплектована конституціонально міцними тваринами високопродуктивних ліній і родин. Для свиноматок з

332

міцною конституцією характерний більший строк використання і від них одержують міцне життєздатне потомство.

Таблиця 59

Орієнтована структура стада залежно від типу господарства, (за Яременко В.І., 1972 р.)

Від свиноматки за рік необхідно мати не менше двох опоросів, щоб одержати від неї 2 т свинини або більше. Для кнурів-плідників, особливо при інтенсивному використанні, вимоги до міцності конституції дуже високі.

Батьківське стадо в товарних господарствах можна комплектувати як з чистопородних, так і помісних свиноматок та кнурів.

Якщо стадо складається з чистопородних тварин, то для забезпечення ефективного його ремонту з основних свиноматок формують племінну групу (племінне ядро), у яку виділяють 25% кращих за продуктивністю з відомим походженням свиноматок. Одержаних від них ремонтних свинок вирощують для ремонту свиноматок основного стада (через групу перевірюваних). Від інших 75% основних свиноматок (товарна група) одержують потомство для відгодівлі.

333

У господарствах, які виробляють свинину, для підвищення продуктивності свиней необхідно максимально використовувати промислове схрещування. Як батьківську форму краще брати кнурів порід ландрас, дюрок, полтавська м’ясна, українська м’ясна, гемпшир, п’єтрен, а як материнську – велика біла, українська степова біла, українська м’ясна.

Кращі результати спостерігають за трипородного схрещування. Одержаних від двопородного схрещування помісних свинок схрещують з кнурами м’ясних порід і одержують трипородний помісний приплід з дуже високими відгодівельними та забійними якостями. Такий метод розведення свиней виправданий у неспеціалізованих господарствах.

Основні технологічні вимоги інтенсифікації. Рентабельність будь-

якої свинарської ферми значною мірою залежить від породних особливостей, рівня і повноцінності годівлі та правильної організації самого виробництва. Інтенсифікація галузі – головний аспект його ефективності. Для забезпечення високої ефективності виробництва свинини необхідно одержувати від свиноматки 2 опороси за рік і більше з продуктивністю за один опорос 9…11 поросят; забезпечити середньодобовий приріст свиней на відгодівлі не менше 550…650 г з витратами корму на 1 кг приросту не вище 4,0…4,5 к. од. Жива маса молодняку у 60-, 120-, 270-денному віці має бути в середньому відповідно 16, 40 і 120 кг.

Виробництво свинини в господарстві повинно досягати не менше 100 кг на перехідну голову і 1,8…2,0 т на основну свиноматку за рік.

Для забезпечення повноцінної годівлі на основну свиноматку з приплодом на рік необхідно заготовити 14 т кормових одиниць, з яких 3 т ячменю, 3 – кукурудзи, 2 – пшениці, 2 – зернобобових і 9 т соковитих і зелених кормів.

Важливою технологічною ланкою інтенсифікації свинарства є відтворення. Правильне утримання і повноцінна годівля кнурів-плідників дають можливість максимально використовувати їх генетичний потенціал. Залежно від віку і живої маси кнурам-плідникам необхідно забезпечити

334

повною мірою їх потреби в загальних енергетичних поживних речовинах і перетравному протеїні. Рівень годівлі та умови утримання дорослих кнурів старше року при інтенсивному використанні (одна садка на два дні протягом місяця) наведено у таблиці 60.

Таблиця 60

Рівень годівлі та основні умови утримання для кнурів-плідників при інтенсивному використанні

Для свиноматок залежно від віку і періоду відтворного циклу також необхідно створювати певні умови годівлі й утримання (табл. 61).

Успішне вирощування поросят залежить від їх розвитку в ембріональний період, індивідуальних особливостей, молочності свиноматок, умов годівлі та утримання.

Вирощування поросят в неспеціалізованих господарствах не відрізняється значною мірою від їх вирощування в спеціалізованих господарствах.

Але треба пам’ятати, що в неспеціалізованих господарствах можливі великі варіації умов утримання і особливостей годівлі. Динаміку цих особливостей визначають умови і традиції, які склалися в господарстві, наявність певних кормів, технічні характеристики будівель для утримання молодняку.

335

Таблиця 61

Рівень годівлі та основні умови утримання для свиноматок при інтенсивному використанні

336

Разом з тим слід зазначити, що в перші дні життя необхідні поживні речовини поросята одержують з материнським молоком. Але починаючи з 2…3-го тижня потреба в них значно підвищується, а кількість молока у свиноматок зменшується. Тому для повного забезпечення поросят поживними речовинами їх необхідно по можливості підгодовувати різними кормами.

Визначено, що за перший місяць життя витрати на 1 кг приросту маси тіла поросят на 85% перекриваються за рахунок материнського молока і лише на 15% – за рахунок підгодівлі. Протягом другого місяця витрати материнського молока на приріст маси тіла зменшуються до 30%, а за рахунок підгодівлі збільшуються до 70%. В середньому за молочний період на одержання приросту витрачається поживних речовин за рахунок молока свиноматки 45%, підгодівлі – 55%.

Поросята народжуються з недосконалою системою терморегуляції. До 40…45% енергії використаних кормів витрачається на підтримку температури тіла. Утримання поросят у свинарниках-маточниках з мікрокліматом, який не відповідає зооветеринарним нормативам, призводить до масових захворювань органів травлення і дихання. Тому забезпечення відповідного температурно-вологісного режиму при вирощуванні поросят, як і якість годівлі, важливі для успішного ведення галузі свинарства. Основні технологічні потреби при вирощуванні молодняку наведені у таблиці 62.

Завершальним етапом у виробництві свинини є відгодівля. Мета відгодівлі свиней – одержання у якнайкоротші строки найбільшої кількості високоякісного м’яса і сала при мінімальних витратах кормів та ін.

Для забезпечення ефективності відгодівлі у господарстві необхідно дотримуватися основних технологічних параметрів (табл. 63).

337

338

В умовах неспеціалізованих господарств, як і в спецгоспах, можливі два види відгодівлі свиней: м’ясна з різновидністю – беконна і відгодівля свиней до жирних кондицій.

7.6. Виробництво свинини в особистих підсобних господарствах

Розвитку особистих підсобних господарств сьогодні приділяється особлива увага. При розвитку різних форм приватної власності на базі особистих підсобних господарств формуються фермерські господарства. Крім того, фермерські господарства створюються й окремо. Цей процес дуже динамічний. Так, досвід зарубіжних країн показує, що існують сімейні ферми з повною зайнятістю власника, ферми напівуправлінського типу, незалежні управлінські ферми, інтегровані управлінські ферми, сільськогосподарські володіння несімейних кооперацій та інші форми. Але в будь-якому випадку свинарські господарства потребують для розв’язання певних проблем наукових рішень і нетрадиційних підходів в організації зоотехнічної служби.

У процесі реформування майнових та земельних відносин, структурної перебудови в агропромисловому комплексі прискорено розвиваються особисті підсобні господарства громадян. Такі господарства не тільки забезпечують самі себе продуктами харчування, а й постачають їх на ринок. Особисті господарства протягом останніх років відіграють дуже важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування та нагромадженні продовольчих ресурсів держави, великою мірою впливають на формування цін на продовольчому ринку.

Перед сільськогосподарськими органами на місцях стоїть завдання розробити і здійснити конкретні заходи по збільшенню продажу особистим

339

підсобним господарствам висококласного молодняку свней. У перспективі необхідно буде створити спеціальні зоотехнічні служби по забезпеченню наукового ведення і координації селекційної роботи в межах невеликих особистих господарств.

Розвиток особистих підсобних господарств та повне використання їх можливостей для виробництва м’яса сприяє поліпшенню постачання населення продуктами харчування.

Технічні особливості утримання свиней в особистих господарствах дуже різноманітні. Відмічаємо, що суттєвих змін в зоогігієнічних параметрах мікроклімату громадських і особистих ферм не повинно бути. Будівлі для утримання свиней в особистих підсобних господарствах повинні забезпечувати такий мікроклімат, який створював би умови для збереження здоров’я тварини і одержання від неї максимальної продуктивності. Основні умови при будівництві і використанні приміщень для утримання свиней в особистих підсобних господарствах такі самі, як і для громадських свинарників.

В особистих підсобних господарствах при організації відгодівлі свиней можна користуватись загальними вимогами щодо розведення свиней в спеціалізованих господарствах. Відгодівлю треба вести до живої маси, яка забезпечує високу ефективність реалізації енергії росту свині. Взагалі свині ростуть інтенсивно з меншими витратами корму до живої маси 120…130 кг. Але іноді ринкові ціни, які зумовлені попитом населення на нежирну свинину, можуть вносити свої корективи по організації відгодівлі до інших вагових категорій – 90…110 кг. В особистих господарствах для відгодівлі краще використовувати свиней м’ясних порід – ландрас, дюрок, полтавська м’ясна, українська м’ясна або помісей, одержаних від кнурів м’ясних порід чи спеціалізованих м’ясних типів і ліній.

Особисті підсобні господарства, насамперед, повинні забезпечувати продукцією, яку виробляють, потреби сім’ї. Залишки реалізуються на ринку, а продукція, вироблена за договорами, – в господарствах або споживчій

340