Topiha_V.TVPS_navch_posib

Технологічні потреби включають приготування кормів, миття обладнання, прибирання виробничих приміщень, постачання в котли пароутворювання, прибирання гною гідравлічним методом.

Для напування свиней використовують самоочищувальні одночашкові автонапувалки і сискові, як вітчизняного виробництва так і закордоного (рис. 77).

Рис.77. Автонапувалки

1 – соскова напувалка; 2 – чашкова; 3 – сосково-кулькова.

Тиск води у системі водопостачання повинен бути не нижче 0,1 МПа. Температура води для поросят-сисунів і відлучених складає +16…20°С, для дорослих свиней у холодну пору року + 10…16°С, у теплу – не нормується.

371

Напувалки для поросят-сисунів закріплюють на висоті від підлоги 0,3 м, відлучених поросят – 0,45, для молодняку на відгодівлі – 0,45, дорослих маток і кнурів – 0,65…0,75 м. При груповому утриманні свиней соскові і чашечні напувалки (одна на 10…12 гол.), встановлюють над щілинною підлогою біля перегородки.

За індивідуального утриманняі підсисних свиноматок соскову напувалку встановлюють над годівницею, а чашкову – поряд, для поросятсисунів – над щілинною частиною підлоги.

Кут установки соскових напувалок коливається в межах 15…45 градусів. За встановлення напувалки під 45 градусів вибирають максимально пропоновану висоту, а за встановленя під 15 градусів мінімально пропоновану висоту.

Обладнання для опалення і вентиляції свинарників.

Свинарники повинні бути обладнані системою опалення і вентиляції для підтримання певних оптимальних параметрів повітря та його чистоти, температури і вологості.

Для подачі зовнішнього повітря у приміщення використовують вентилятори різних марок. У зимовий період притокове повітря нагрівають з допомогою електричних, парових і водяних калориферів, а також теплогенераторів ТГ-ІА, ТГ-1,5, ТГ-2,5А з виробничою потужністю відповідно 6, 10…15 і 15 тис м3/год.

Комплекти припливно-витяжних установок ПВУ-4, ПВУ-6 і ПВУ-9 забезпечують автоматичне підтримання заданої температури повітря у приміщенні і регулювання повітрообігу залежно від зовнішньої і внутрішньої температур з продуктивністю подачі на притоці повітря відповідно 4, 6 і 9 тис м3 год. (рис. 78).

В свинарниках-маточниках все частіше використовують електронагрівальні підлоги, килими і лампи. Площа підігрітої підлоги на станок 1,0…1,5 м2, температура поверхні підлоги – +30°С (±2°С) з наступним послідовним зниженням її за відлучення поросят до 22°С.

372

Електродвигуни повинні бути чистими і сухими, торці заліза електромагнітних пускачів – чистими від мастила.

Машини і установки спочатку обкатують на холостому ході, а потім під навантаженням, поступово збільшуючи його до номінального.

Після обкатки проводять технічний огляд машин і обладнання, перевіряють стан основних регулювань робочих органів машин, затяжку болтів, їх з’єднань і т.д. Прийняті до експлуатації машини, прилади і поточні лінії нумерують, заводять журнали технічних оглядів за їх роботою і ремонтом. Журнали оглядів і паспорти зберігають протягом всього строку служби машин і обладнання.

Технічне обслуговування машин і обладнання поділяють на щоденне ТО-1 і ТО-2. Перелік, зміст і методи виконання операцій технічного обслуговування, їх періодичність і працеємність, набір інструментів та приладів визначені в технічних картах, які є складовою частиною нормативно-технічної документації на експлуатацію обладнання. Машини і обладнання ремонтують у пунктах технічного обслуговування комплексу або ферми, у ремонтних майстернях або спеціальному ремонтному підприємстві.

На час експлуатації, обслуговування і ремонту машин, установок і поточних ліній на свинарських комплексах і фермах необхідно суворо дотримуватися правил техніки безпеки.

374

Р о з д і л 10

ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА

10.1. Транспортування свиней на м’ясопереробні підприємства

Свиней, призначених для забою на м’ясо, перевозять на м’ясопереробні підприємства (МПП) залізницею, автомобільним, водним, а іноді повітряним транспортом. Перевезення свиней – складний і трудомісткий процес, який потребує чіткої організації і проведення цілого ряду заходів при суворому дотриманні встановлених правил. Успішне перевезення свиней залежить від ступеня підготовки їх у господарстві, стану здоров’я перед відправкою, якості транспортних засобів, швидкості перевезення, умов завантаження та розвантаження, виконання супровідним персоналом своїх обов’язків і суворого дотримання ветеринарно-санітарних правил.

Дозвіл на перевезення свиней в межах території району дає головний лікар ветеринарної медицини району. Перевезення тварин всіма видами транспорту здійснюється тільки під контролем ветеринарної служби. Будьяке транспортування свиней дозволяється при оформленні на кожну партію ветеринарного свідоцтва, дійсного протягом трьох діб з дня видачі і тільки від пункту відправки до вказаного в документі МПП і товарно-транспортної накладної. Останню оформляють у трьох примірниках, із яких один залишається в господарстві; один у запечатаному конверті старший супровідник передає МПП, а третій після оформлення прийнятої продукції повертають відправнику.

375

Зважування свиней, призначених для транспортування, дозволяється не раніше ніж через 3 год. після останньої їх годівлі і напування. Групи свиней формують із розрахунку місткості одного транспортного засобу з врахуванням маси тварин, їх фізіологічного стану. Багато турбот завдають свинки в стані тічки та охоти. Причин агресивної поведінки свиней немало: рефлекс самооборони, голод, охорона зайнятої площі. В кожній групі з’являються ватажки, які при переміщенні тварин відрізняються жвавістю і енергійністю, а за ватажком слідує вся група.

При тривалих перевезеннях залізницею, водним і автомобільним транспортом господарство зобов’язане забезпечити свиней якісним комбікормом із розрахунку 2,5 кг на голову. Як підстилку можна використовувати солому, тирсу, стружку або волокнистий торф. Старшим супровідником призначається постійний працівник господарства, який має досвід перевезення свиней на даному виді транспорту.

Тривалість транспортування свиней залізницею не повинна перевищувати чотирьох діб (300…800 км). Тривале перевезення незадовільно впливає на здоров’я тварин. Свиней перевозять у спеціальних обладнаних для перевезення вагонах. Норми завантаження свиней в один вагон такі:

Залізниця повинна подавати для перевезення свиней тільки справні, чисті, продезінфіковані і вимиті вагони. У вагонах мають бути вмонтовані залізні корита для напування, з’єднані трубами з бачками для води, розміщеними під дахом; полички для розміщення кормів і підстилки, витяжні вентилятори.

376

Свиней у вагони навантажують на станціях, які мають худобонавантажувальні постійні або тимчасові платформи. У випадку заборони навантаження господарство-відправник зобов’язане вивезти тварин з території станції протягом двох годин.

У жаркий період року норму навантаження свиней зменшують на 10…15% для запобігання перегріванню і тепловим ударам.

За температури повітря вище 25°С транспортувати тварин у звичайних вагонах заборонено. Тому в останній час використовують обладнані вагони певними калориферами, які забезпечують оптимальний мікроклімат у вагонах. В дорозі корми свиням роздають три рази па добу у вигляді зволожених мішанок або пійла, напувають на станціях улітку не менше двох, взимку – не менше одного разу на день, краще перед годівлею. В середньому для одноразового напування однієї голови необхідно 1,5 л води за температури 9…15°С.

Супровідники повинні утримувати вагони в чистоті, прибирати гній на відповідних станціях, при необхідності надати тваринам першу допомогу. Дорізувати хворих тварин протягом транспортування (в дорозі) категорично заборонено. Трупи прибирають на встановлених станціях з оформленням акта. Вивантаження твариніз вагонів проводять не пізніше шести годин з моменту їх прибуття, протягом 30 хв.

Порівняно із залізничним перевезення свиней автомобільним транспортом значно економніше, особливо на відстані до 300 км.

З цією метою використовують спеціально оснащені автомобілі і звичайні бортові автомобілі. Транспортні засоби повинні бути чистими і відповідним чином обладнаними. Заборонено транспортувати свиней па автомобілях, які використовують для перевезення отрутохімікатів і нафтопродуктів. Завантаження тварин на скотовози організовують за допомогою відкритого трапу, а в пристосовані автомобілі – зі спеціальних майдаичиків-трапів і платформ. Свиней вантажать з таким розрахунком, щоб тварини могли вільно лежати. Допускається одночасне перевезення

377

свиноматок і кастрованих кнурів, дорослих свиней і добре розвинених підсвинків.

Влітку свиней транспортують в найбільш прохолодний час доби, а на підлогу причепу насипають пісок, змочений водою. В холодний період підстилка повинна бути сухою і теплою.

Заборонено перевозити свиней автомобілями всіх систем за температури нижче -20°С і вище +25°С. Для супроводження свиней призначають супровідників, швидкість руху автомобілів на асфальтованих дорогах не вище 60 км, на булижних і щебеневих – 45, на ґрунтових – не вище 25…30 км за годину. При перевезенні свиней на невелику відстань, що за часом займає менше 6 год., їх не годують. Під час зупинок на відпочинок супровідник зобов’язаний почистити причіп від гною і покласти підстилку. Використаний автотранспорт для перевезення свиней після механічного очищення дезинфікують.

Перевезення автотранспортом значно впливає на організм свиней, особливо тривале незручне положення тіла за неправильного або дуже тісному їх розміщенні. Низькі температури свині переносять краще, ніж високі. Втрати живої маси свиней залежать від відстані та часу перевезення. За транспортування до 200 км вони досягають до 3,8% (табл. 68).

Таблиця 68

Норми втрат живої маси свиней при перевезенні автотранспортом, %

378

За перевезення автотранспортом у свиней можуть спостерігатися незначні травми у вигляді пошкоджень і невеликих ран по всьому тілу, іноді мають місце переломи кінцівок та ребер. Розтягнення і розриви сухожилків, переломи, вивихи кінцівок виникають частіше при перевезенні свиней без підстилки на слизькій підлозі причепу.

Для перевезення свиней по водних магістралях використовують спеціально обладнані судна-скотовози, невеликі партії можна транспортувати на вантажних суднах. Залежно від тривалості перевезення і періоду року тварин розміщують на палубі або в трюмах по 20…25 голів у затоні за площею підлоги 0,5…0,7 м2 на одну тварину. Свиней забезпечують необхідною кількістю корму, а на 30 голів призначають одного супровідника.

У період транспортування необхідно організувати триразову годівлю і напування свиней. Температура води повинна бути +9…15°С. Холодна вода призводить до підвищеної перистальтики кишечнику і викликає пронос у свиней. Особливу увагу слід приділяти вентиляції, видаленню із трюмів аміаку, сірководню та вуглекислого газу. За виявлення хворих тварин або трупів супровідники повинні обов’язково їх ізолювати і попередити про це адміністрацію судна.

Про прибуття судна в порт (пристань) адміністрація повідомляє одержувача вантажу і транспортний ветеринарно-санітарний нагляд. Вивантаження тварин здійснюють силами і засобами одержувача за обов’язкової участі супровідників і дотриманні тих самих правил, що й при завантаженні. Тому, хто одержує тварин, віддають залишки кормів і весь інвентар. Судно після вивантаження свиней чистять і миють, за необхідності дезинфікують силами й засобами одержувача під контролем ветеринарного наглядача.

При перевезенні свиней повітряним транспортом необхідно дотримувати правил і технічних умов, погоджених з органами державного ветеринарно-санітарного нагляду. Підлогу літака вкривають

379

вологонепроникним матеріалом, на який посипають підстилку. Завантажують тварин у місцях, погоджених з адміністрацією аеропорту. Кількість супровідників визначають з відправником вантажу за погодженням з адміністрацією. Під час польоту (до 6 год.) свиней не напувають і не годують. За тривалого польоту на проміжних аеродромах тварин слід нагодувати і напоїти.

Після вивантаження тварин приміщення літака необхідно очистити і продезинфікувати, а поголів’я піддати огляду представника ветеринарносанітарного нагляду.

10.2. Переробка свиней

Вгодованість свиней (ДСТУ 4718:2007). Свині для забою повинні відповідати вимогам цього стандарту, чинному ветеринарному законодавству та «Правилам передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів (наказ Держдепартаменту ветмедицини Мін. АПК України від 07.06.02 № 28)».

Свиней для забою залежно від статево-вікових ознак, живої маси, віку і товщини шпику поділяють на шість категорій вгодованості відповідно до вимог, викладених у таблиці 69.

Фактичну живу масу свиней визначають індивідуальним або груповим зважуванням на вагах для статистичного зважування середнього класу точності згідно з ГОСТ 29329 з ціною повірочної поділки ө ≤ 0,5 та допустимою похибкою ≤ ± 2,5ө.

Товщину шпику свиней визначають прощупуванням або за допомогою вимірювальних приладів та інструментів.

Вік свиней встановлюють за даними супровідних документів господарства.

380