Topiha_V.TVPS_navch_posib

Оцінка за походженням передбачає врахування цінності батьків за їх сумарним бонітувальним класом. Багаторічний досвід спеціалістів свідчить, що оцінка за походженням є недостатньою, оскільки високий рівень продуктивності батьків та їх потомства часто не збігається.

Розвиток ремонтного молодняку контролюють за живою масою і довжиною тулуба, його зважують щомісячно, а також на початку і в кінці облікового періоду.

Довжину тулуба тварин вимірюють за живою масою 100±5 кг мірною стрічкою за середньою лінією спини від потиличного гребеня до кореня хвоста. Показник визначають з урахуванням поправки 0,2 см на 1 кг живої маси, зменшуючи або збільшуючи фактичну довжину залежно від меншої чи більшої живої маси відносно до 100 кг.

Вік досягнення живої маси 100 кг визначають за формулою, якщо жива маса тварини становила 85…99 кг:

якщо жива маса тварини становить 101…115 кг:

Д100 До Мо 100кг Мо Мпо , До Дпо

де Д100 – вік досягнення 100 кг; До – вік за останнього зважування; Дпо – вік попереднього зважування; Мо – жива маса за останнього зважування; Мпо – жива маса за передостаннього зважування.

Одержаний результат розрахунку округлюють до цілого числа. За досягнення кнурцями і свинками живої маси 100 кг у них прижиттєво вимірюють товщину шпику. Промір беруть по лінії хребта на 10…11 см за холкою, що відповідає рівню 6…7-го грудних хребців. Для вимірювання застосовують як правило ультразвукові прилади різних виробників, як вітчизняних так і закордонних (рис. 71). Для підвищення надійності вимірювання на місце виміру наносять контактну рідину (автол, гліцерин, касторове масло).

291

Рис. 72. УЗ – зображення при латеральному скануванні

(лінійний зонд 3,5/5,0 мГц)

Оцінка за власною продуктивністю ґрунтується на кореляції генотипу й фенотипу і рівень цих зв’язків виражають коефіцієнтом успадкування. Внаслідок низького успадкування оцінка відтворювальної здатності за власною продуктивністю не дає бажаних результатів. Оцінка молодняку за ознаками відгодівельної і м’ясної продуктивності, яким властиві дещо вищі коефіцієнти успадкування, ефективна. Крім цього, така оцінка значно прискорює селекційний процес, оскільки вже до 8…10-місячного віку молодняку селекціонер має результати оцінки скороспілості та товщини шпику, тобто ознак, які характеризують відгодівельну й м’ясну продуктивність.

Встановлено, що рангова кореляція за відгодівельними якостями, оціненими за генотипом і фенотипом кнурів, становила 0,4, що пояснюється значними відмінностями в умовах оцінки. Однак за м’ясними якостями, незважаючи на різні умови оцінки, рангова кореляція за товщиною шпику досягала 0,8. Кореляція за віком досягнення живої маси 100 кг між кнурамисибсами, вирощеними в племзаводі і на контрольній станції, становила 0,87 (Березовський М.Д., Королех М.М., 1987, Лихач В.Я., 2006).

За кількістю одночасно поліпшуваних ознак продуктивності розрізняють комплексну і переважаючу селекції. Комплексна селекція передбачає одночасне поліпшення ознак відтворювальної, відгодівельної і м’ясної продуктивності, її різновидністю є селекція за індексами.

293

Усучасному світовому свинарстві значного поширення набула індексна селекція. Аналіз селекційних програм у різних країнах світу свідчить, що всі вони розроблені переважно із залученням різноманітних індексів. Суть такого підходу полягає в тому, що для подальшої роботи у стаді відбираються тварини на основі інтегрованої оцінки їх селекційної цінності. При цьому недоліки однієї з ознак компенсуються перевагами іншої. Таким чином, бракування тварин проводиться за гнучкою схемою, що значно підвищує економічний ефект селекції. Застосування індексів дозволяє оцінити тварин за комбінацією основних показників їх продуктивності з урахуванням економічного та генетичного значення кожної з ознак.

Уширокому розумінні індекс – це відносний показник, що характеризує зміни певного явища, в порівнянні з іншим рівнем явища, взятого за основу порівняння. У тваринництві індекси застосовуються за необхідності здійснити порівняння різних особин між собою.

Унауковій літературі описані різноманітні підходи щодо визначення поняття індексу. Окремі дослідники розглядають індекс як оптимальний лінійний прогноз селекційної цінності індивідуума, що має форму її множинної регресії на всі інформаційні джерела. Крім такого погляду існує інший, згідно з яким індекс – кумулятивний комплекс зважених селекційних ознак з урахуванням селекційно-генетичних та економічних факторів. Даний комплекс може будуватись як на основі натуральних фактичних величин, так і шляхом відносного ранжування продуктивних ознак групи тварин у популяції.

Індекси, в залежності від обсягів і типів інформації, поділяються на оціночні та селекційні. За іншою класифікацією, індекси розподіляються на такі, що включають лише репродуктивні, репродуктивні й відгодівельні, а також забійні та м’ясо-сальні якості тварин.

Оціночні індекси є більш простими, порівняно з селекційними, й базуються на застосуванні переважно абсолютних показників.

294

Використовуються оціночні індекси з метою визначення інтегрованої оцінки продуктивності тварин, що дає змогу досить просто комбінувати різні ознаки продуктивності в одній формулі. Це робить можливим провести організацію відбору тварин за комплексом ознак.

Застосування оціночних індексів не потребує складних розрахунків і водночас є ефективним інструментом селекційної роботи, яку можна проводити навіть у невеликих стадах.

Група індексів для оцінки ремонтного молодняку. Так, для оцінки ремонтних свинок використовується найбільш відомий оціночний

індекс (Ірм):

Ірм= К : (А2 / В : С),

де: К – вік досягнення живої маси 100кг, днів; А – валовий приріст живої маси за період від 4-х до 8 міс., кг; В – обліковий період впрошування від 4-х до 8 міс., днів; С – товщина шпику на рівні 6…7 грудних хребців, см.

Ремонтний молодняк після зняття з вирощування оцінюється з використанням оціночного індексу іншої моделі (І):

І = 100 + (242 × К) – (4,13 × Д),

де: К – середньодобовий приріст, кг; Д – товщина сала, мм; 242 та 4,13 – константи.

Особливе місце серед оціночних індексів займають такі, до яких входять відгодівельні якості та м’ясна продуктивність свиней. Для прогнозування м’ясної продуктивності тварин застосовують «індекс питомої маси тіла», за яким тварини оцінюються, починаючи з тримісячного віку (І):

І = ЖМ × 12,56 / ДТ × ОГ2,

де: ЖМ – жива маса тварини, г; ДТ – довжина тулуба, см; ОГ – обхват грудей за лопатками, см; 12,56 – константа.

Для оцінки м’ясної продуктивності застосовують індекс м’ясності (І):

І = Тт × 1000 / Тмв,

де: Тт – товщина шпику, мм; Тмв – товщина найдовшого м’яза спини в місці вимірювання шпику, мм.

295

До індексу залучають не обов’язково ті ознаки, які є метою селекції, але й ті, що так чи інакше пов’язані з нею. Наприклад, зниження товщини шпику не є метою селекції, оскільки метою є підвищення виходу пісного м’яса, але товщина шпику, як ознака, нерідко використовується в індексах.

Вирощування і оцінка кнурів в умовах елеверу. Необхідність оцінки племінних кнурів зумовлена їх впливом на генетичний прогрес стад свиней. Вплив кнурів особливо виріс із впровадженням у виробництво штучного осіменіння, за якого від одного плідника одержують до 10 тис поросят. Про значення оцінки племінних якостей кнурів свідчить досвід датських спеціалістів. За даними Є.В. Коряжнова (1977) у 1925 р. в племзаводах Данії було 50% елітних кнурів, а до 1964 р. їх кількість збільшилася до 97%. Відповідно цьому виробництво бекону вищих сортів зросло від 35 до 82%.

Основним і найбільш точним методом оцінки племінних якостей кнурів є відгодівля їх потомства на контрольно-випробних станціях. Проте значне поширення цього методу в практиці племінних господарств стримується рядом причин.

Для оцінки племінних кнурів необхідні контрольно-випробні станції, а їх мережа недостатня, оскільки будівництво станцій пов’язане із значними матеріальними витратами. Метод контрольної відгодівлі передбачає забій потомства, незважаючи на те, що серед них є тварини з високою продуктивністю. Крім цього, він дає можливість оцінювати кнурів у пізньому віці, коли від них вже одержано багато потомства, а деякі з них уже вибули із стада.

У зв’язку з цим для ранньої оцінки й прогнозування якості плідників розроблена оцінка кнурів за власною продуктивністю в умовах спеціалізованих станцій (елеверів). Така оцінка ґрунтується, як уже зазначалося, на тому, що власна продуктивність (фенотип) відображає якість потомства (генотип) приблизно на 20…40% за відгодівельною і 30…60% за м’ясною продуктивністю.

До основних завдань елеверу входять; контрольне вирощування і

296

комплексна оцінка кнурів з наступною їх реалізацією племінним господарствам; підготовка і підвищення кваліфікації техніків штучного осіменіння свиней.

Оптимальну потужність елеверу визначають з урахуванням потреби племінних господарств, станцій і пунктів штучного осіменіння в кнурах та його пропускної здатності, яка становить 2…2,5 тури за рік.

Будівля спеціалізованої станції включає;

приміщення для вирощування кнурців за індивідуального або малогрупового утримання з вигульними майданчиками;

манеж для привчання кнурців до садки на чучело і одержання від них сперми;

лабораторію для оцінки якості сперми кнурців;

допоміжні приміщення для обслуговуючого персоналу (спеціалістів, лаборантів, операторів) і для зберігання кормів та механізмів;

навчальну лабораторію для підготовки і перепідготовки техніків штучного осіменіння свиней.

Кнурців для вирощування відбирають у племзаводах попередньо в

підсисний період, а остаточно – в 2,5…3-місячному віці. За живою масою вони повинні бути елітними і не мати вад будови тіла.

Кнурців, що надійшли на елевер, розмішують по два у станок. Наявність у ньому двох годівниць і фіксуючого пристрою дає можливість індивідуально визначати витрати кормів. Вигульні майданчики розміром 2 × 8 м споруджені вздовж зовнішніх стін приміщення.

Годують тварин двічі на добу повнораціонними комбікормами. Напування досхочу. Норми годівлі повинні забезпечувати середньодобовий приріст протягом вирощування не менше 600…650 г.

Кнурців щомісячно зважують і окомірно оцінюють їх за будовою тіла. Тварини, які за живою масою не відповідають вимогам І класу і які мають вади екстер’єру, підлягають вибракуванню. Обліковий період триває від 30 до 100 кг. Товщину шпику і довжину тулуба вимірюють відповідно до

297

діючих стандартів у межах від 95 до 105 кг.

Починаючи із 5…5,5-місячного віку, кнурців привчають до садок на чучело. Це роблять вранці до годівлі. Після набуття кнурцями умовного рефлексу сперму від них одержують в манежі. Сперму оцінюють за кольором, запахом, консистенцією, густотою, об’ємом еякуляту, рухливістю і концентрацією сперміїв відповідно до інструкції по штучному осіменінню свиней.

Комплексну оцінку кнурців проводять за показниками власної продуктивності і якості спермопродукції. За результатами оцінки кожного показника визначають суму балів по кожній тварині. На підставі комплексної оцінки залежно від суми балів кнурців розподіляють на чотири категорії. Тварин першої, другої і третьої категорій через облплемоб’єднання реалізують у племінні господарства, станції штучного осіменіння і товарні господарства, а четвертої – вибраковують.

Оцінка кнурців за власною продуктивністю в умовах елевера дає можливість прискорити селекційний процес, оскільки до 6…7-місячного віку вже відома оцінка тварини та їх призначення. Крім цього, вона розширює об’єм перевірки плідників, оскільки на 12 оціночних місцях на станції можна оцінити 12 кнурів за власною продуктивністю і тільки одного за якістю потомства.

7.4. Відгодівля свиней

Свині на відгодівлі становлять основну частину поголів’я товарної ферми, займають багато приміщень і споживають близько 70% загальної кількості кормів. Тому рентабельність свинарства значною мірою визначається раціональною організацією виробництва й інтенсивністю відгодівлі. До основних факторів, які визначають ефективність відгодівлі,

298

належать порода, здоров’я, вік тварин, годівля, корми тощо.

Порода. Свині вітчизняних та більшості зарубіжних порід, а також їх помісі характеризуються високою скороспілістю і придатністю для всіх видів відгодівлі. При інтенсивній відгодівлі до 6…8-місячного віку тварини досягають живої маси 100…120 кг, витрати на 1 кг приросту становлять не більше 4,0 к. од. Свині, які протягом ряду поколінь безсистемно розмножувалися і вирощувалися в умовах недогодівлі і поганого утримання, такої маси досягають тільки у віці старше року за витратах 8…10 к. од. і більше на 1 кг приросту. М’ясо таких свиней грубе, з товстим шаром підшкірного сала. За поліпшення годівлі та умов утримання скороспілість у них дещо підвищується, але все-таки залишається нижчою за тварин, яких систематично селекціонували на підвищену скороспілість та високу якість м’яса і які були вирощені в умовах повноцінної годівлі та доброго утримання. Рентабельність свинарства залежить від одночасного поліпшення умов годівлі, утримання, заміни малопродуктивних тварин високопродуктивними.

Навіть у рамках однієї породи спостерігається велика різниця у відгодівельних та м’ясних якостях, які зумовлені спадковими особливостями ліній та родин свиней.

За даними світової науки і практики схрещування дозволяє підвищити продуктивність свиней на 8…22%, покращити використання корму на 8…14% і збільшити вихід м’яса в тушах свиней на 2…5%. Але ефект гетерозису, який виявляється за гібридизації і схрещування, значною мірою залежить від ряду умов, у тому числі від вибору порід свиней і їх наступної селекції на високу запрограмовану комбінаційну поєднаність.

М.С. Небелиця, І.В. Хатько (1997) відмічали, що схрещування чистопородних свиноматок великої білої породи і двохпородних (1/2 ВБ × 1/2 Л) з кнурами породи дюрок, сприяло підвищенню їх репродуктивних якостей. Помісні тварини від поєднання велика біла, ландрас, дюрок мали площу «м’язового вічка» – 39,88 см2 і мали долю м’ясних частин в туші –

299

49,01%.

Дослідженнями І.Б. Баньковської, Т.М. Рак (2003) та інших, було установлено, що за поєднання свиноматок великої білої породи української селекції з кнурами великої білої породи англійської селекції, у помісних підсвинків покращилися показники м’ясності туш в порівнянні з чистопородними аналогами. Відбулося збільшення довжини туши на – 1,9%, беконної половини на – 3,0%, маси окосту на – 11,6%, виходу м’яса на – 3,8%.

Авторами Г.М. Гребеник, О.І. Кравченко, Н.Д. Голуб (2004) в результаті досліджень м’ясної продуктивності і забійних якостей свиней поєднань свиноматок типу УВБ-2 і кнурів великої білої породи естонської і німецької селекції встановили, що молодняк мав більший вихід м’яса на 2,7…3,81%, і менший вихід сала на 1,76…1,64% порівняно з чистопородними аналогами типу УВБ-2.

Дослідженнями В.Я. Лихача (2006), встановлено, що схрещування свиноматок великої білої породи зарубіжної селекції з кнурами породи гемпшир американської селекції, дає можливість у отриманого помісного молодняку зменшити вік досягнення живої маси 100 кг на 14 днів (169±1,0 днів), збільшити середньодобові прирости на відгодівлі на 6% (812±5,0 г), зменшити витрати кормів на 6,5% (3,18 к. од.) на відміну від чистопородних аналогів великої білої породи.

Здоров’я. Незалежно від породи тільки здорові, конституційно міцні тварини мають високу скороспілість та добрі показники оплати кормів продукцією. Свині, уражені легеневими, шлунково-кишковими та інвазійними захворюваннями, характеризуються низьким приростом живої маси і в 2…3 рази гірше здорових тварин оплачують корми продукцією. Молодняк добре розвинутий, в підсисний період та після відлучення, швидко відгодовується.

Вік тварин. Залежно від інтенсивності розвитку у свиней м’язової, кісткової та жирової тканин, що пов’язано з віком, виділяють три періоди

300