Topiha_V.TVPS_navch_posib

підсаджують до більш молочних, а свиноматок відправляють на повторне осіменіння або вибраковують.

Таблиця 25

Значення відтворювальних параметрів і «точка прийняття рішення», вище і нижче якої необхідно виконувати контроль репродукції в стаді

Ембріональний розвиток поросят. Якщо осіменіння було проведено своєчасно і спермою високої якості, то запліднюються фактично всі дозрілі яйцеклітини (до 16…20). Відомі дані, що кількість дозрілих яйцеклітин може досягати 43. Але через несприятливі умови більш як 50% запліднених яйцеклітин гинуть на різних стадіях розвитку (в перші 20…30 днів). Через це фактична багатоплідність завжди менша потенційної. Із-за порушення строків осіменіння та незадовільної якості заплідненість свиноматок знижується ще більше, а іноді запліднення не відбувається взагалі.

221

Запліднення починається контактом яйцеклітини з оточуючими її в яйцепроводі сперміями та утворенням взаємного обміну речовин, у результаті цього через оболонку яйцеклітини спочатку проникають поодинокі спермії, а потім їх кількість збільшується. Завершується процес злиття ядер одного спермія і яйцеклітини їх взаємною асиміляцією, утворенням нової клітини (зиготи) та початком поділу останньої. Зигота являє собою якісно нову клітину, що несе в собі спадкові ознаки батьків.

За даними ряду дослідників при осіменінні свиноматки змішаною спермою кнурів різних порід у приплоді знаходиться більше потомства кнура відмінної від свиноматки породи. Вибірковість запліднення зумовлює життєздатність зиготи, її розвиток і стійкість проти зовнішніх впливів.

Чим більше відрізняються умови життя кнура і свиноматки, тим більше біологічних відмін виникає між яйцеклітиною й спермієм і тим вища життєздатність зиготи, ембріона та новонародженого потомства. Відомо також, що багатоплідність свиноматок і життєздатність потомства при спорідненому паруванні значно знижується, а при паруванні тварин різних порід або ліній однієї породи – підвищується. Враховуючи це, у великих спеціалізованих товарних господарствах одержують помісних або гібридних поросят. Етапи розвитку ембріона з моменту овуляції до народження наведені на рис. 52.

На третю добу після запліднення зигота, що ділиться, опускається з яйцепроводу у кінцеву частину рогів матки. Тут вона швидко збільшується в об’ємі. Захисна оболонка, що оточує зиготу, на п’яту-шосту добу проривається, і зародок потрапляє під безпосередню дію стінок рогів матки. В цей період він дуже чутливий до найменших нейрогуморальних порушень, недоліків у годівлі та утриманні свиноматки.

У зв’язку з біологічною різницею об’єднаних яйцеклітин і сперміїв, а також з інших причин розміщені поряд в рогах свиноматки зародки знаходяться на різних стадіях розвитку. Несприятливі зовнішні умови, а, можливо, і токсичні продукти життєдіяльності сусідніх зародків

222

пригнічують менш розвинуті, які гинуть і поступово розсмоктуються. Зародки, що збереглися, з 5-го по 15…20-й день розвиваються за рахунок поживної рідини, яка виділяється слизовою оболонкою рогів матки. Частковий зв’язок їх з нею встановлюється лише на 22-у добу, а утворення плаценти закінчується на 35-у добу розвитку ембріонів. Надалі зародки швидко збільшуються у розмірах (табл. 26).

1 день – овуляція і запліднення;

10-13 день – ембріони ростуть і просуваються до рогів матки; 13 день – свиноматка усвідомлює поросність; 10-14 день – виробляється

жіночій гормон естроген. Якщо в кожному рогу матки немає хоча б двох ембріонів, свиноматка прийде в охоту; 14-15 день – виникає контакт між

маткою і мембраною зародка (імплантація); 15 день – збільшення активної

гіперемії у точках контакту; 16 день – починає стукати серце ембріона;

20 день – розвивається плацента;

30 день – розвиваються органи ембріона; 35 день – довжина ембріона –

4 см, вага – 4,9 г;

42 день – довжина ембріона –

12,5 см, вага – 22 г;

63 день – починається формування черепу, хребта та кісток; 115 день – народження поросят.

Рис. 52. Етапи розвитку ембріона з моменту овуляції до народження

223

Неповноцінна годівля та утримання свиноматок в тісноті у перші місяці поросності призводять до загибелі зародків і появи при опоросі великої кількості мертвонароджених поросят.

Після утворення плаценти, між організмом матері і плода встановлюється інтенсивний обмін речовин. Внаслідок наявності великої кількості ворсинок і крипт, утворена площа плаценти в багато разів перевищує поверхню тіла матері.

В результаті складних ферментативних реакцій у плаценті поживні речовини, що надходять з кров’ю матері, перетворюються в таку форму, яка легко засвоюється плодом. Крім того, плацента є бар’єром, що вибірково затримує шкідливі речовини.

Утримання поросних свиноматок. Після осіменіння свиноматок рекомендують не менше двох-трьох днів утримувати у вузьких індивідуальних станках, обладнаних годівницями і напувалками.

Надалі, залежно від прийнятої у господарстві технології, поросних свиноматок продовжують утримувати в індивідуальних станках або переводять в інше приміщення, де їх розміщують невеликими групами (по

10…12 тварин).

На сучасному етапі ведення галузі свинарства існують різні технології утримання свиноматок залежно від технології годівлі (рис. 53-56).

224

Діагностика поросності свиноматок. Навіть за високого рівня техніки осіменіння частина свиноматок залишається незаплідненою. Таких тварин необхідно своєчасно виділити для повторного осіменіння.

Існують декілька методів діагностики поросності свиноматок. Визначити поросність можливо за допомогою кнура-пробника, ректальною пальпацією, ультразвуковою діагностикою, та скануванням (табл. 27).

Таблиця 27

Способи визначення поросності свиноматок

Кнури-пробники вважаються більш надійним способом контролю поросності свиноматок після осіменіння.

Цей спосіб характеризується тим, що кнура пускають перед свиноматками в цеху для поросних свиноматок. Якщо свиноматки не прийшли в охоту на 21 день, перевірку необхідно проводити щоденно на третій та шостий тиждень після осіменіння.

Ультразвукова діагностика. В стані поросності у свиноматок відбувається накопичення рідини, яка поступає з сечових міхурів ембріонів. Рідина, яка накопичується в матці, відбиває ультразвук, а ультразвуковий прилад перетворює його у світловий або звуковий сигнал. Перед тим як прикласти апарат до паху свиноматки, вище вимені між останнім і передостаннім сосками, звуковий сенсор необхідно змастити маслом. Існує ризик віддачі невірних сигналів з сечового міхура. Кожний тест продовжується 20 секунд. Близько 70% незапліднених свиноматок

227

виявляється завдяки ультразвуку. Такий метод можливо використовувати тільки через 28 днів після осіменіння.

Ректальна пальпація. Поряд з прямою кишкою свиноматки знаходяться дві кровоносні судини. По одній з судин кров надходить в кінцівки, інша судина постачає поживні речовини ембріонам (маточна артерія). Досвідчений спеціаліст відчує потік крові в маточній артерії поросної свиноматки з терміном поросності 30 днів. Для пальпації необхідно увести руку в гумовій перчатці в пряму кишку свиноматки і пальцями нащупують маточну артерію яка пульсує. Цей спосіб дає майже на 100% вірний результат при застосуванні через 30 і більше днів після осіменіння. Але цей спосіб не слід використовувати на перевіряємих матках, оскільки у них дуже вузький таз. Тривалість перевірки – 1…2 хв. Ректальну пальпацію необхідно проводити тільки після інструкції ветлікаря (рис. 57).

Сканування. Сканер представляє собою двохмірний прилад, який направляє ультразвукові імпульси в середину свиноматки. На моніторі відбиті імпульси отримують двохмірне зображення. Тривалість тесту 30 секунд. Надійність цього методу – 99…100%, якщо сканування проводе досвідчений спеціаліст через 24 і більше днів після осіменіння (рис. 57).

Рис. 57. Способи визначення поросності:

1 – ректальна пальпація для визначення супоросності;

2 – сканування за допомогою приладу «Ветскан».

Зовсім не виправдане утримання в господарствах поросних

228

свиноматок великими групами. При цьому багато з них травмуються, внаслідок чого можливі порушення живлення зародків, і значна частина останніх гине. Зростає кількість мертвонароджених і слабких поросят живою масою менше 1 кг. У багатьох господарствах частка таких поросят становить 23…30%. Таким чином, утримання поросних свиноматок великими групами завдає значних економічних збитків і є однією з причин низької продуктивності.

У великих господарствах з цілорічним стійловим утриманням тварин особливу увагу слід приділяти завезенню з племінних господарств здорових ремонтних свинок міцної конституції, а також повноцінній годівлі поросних свиноматок. Щоб запобігти опоросу у групових станках, важко-поросних свиней переводять у приміщення для утримання підсисних свиноматок за 6…7 днів до опоросу. В комплексах потужністю 108 тис свиней за рік у цех для опоросу свиноматок переводять на 112-й день поросності. У зв’язку з цим оператор перевіряє стан не лише свиней чергової групи, які підлягають переведенню в родове приміщення, а й тих, що заплановані до переведення через 2…3 дні. Для цього він заходить у станок і спостерігає за поведінкою тварин. Тих, які непокояться і у яких виділяється молоко, в той же день переводять у приміщення для опоросу.

7.3.2. Проведення опоросу

7.3.2.1. Утримання підсисних свиноматок і поросят-сисунів

Успішне вирощування поросят у перший період життя значною мірою залежить від підготовки приміщення для утримання в них новонародженого молодняку та своєчасної і якісної підготовки свиноматки до опоросу.

Підготовка свинарників-маточників до проведення опоросів. В усіх спеціалізованих свинарських господарствах і багатьох товарних

229

свинарських фермах виробничі приміщення використовують за принципом «все зайнято – все порожньо», тобто після кожного періоду зайнятості приміщення технологічною групою тварин настає період, протягом якого приміщення «відпочиває».

За тривалістю санітарний розрив може бути різним. Він встановлюється конкретною технологією від 2…3 днів до 2…3 тижнів. У період санітарного розриву виконують роботи по очищенню підлоги, гнойових лотків, огорож, конструкцій і обладнання від гною та бруду, по ремонту або заміні деталей обладнання. Після цього конструкції, станки й обладнання підлягають термічній обробці шляхом зрошування гарячою водою, дезінфекції, білять свіжогашеним вапном і т.ін. У кожному свинарському господарстві розробляється система профілактичних заходів згідно з особливостями архітектури планувальних рішень комплексу, виробничих приміщень та вимог до утримання визначених вікових груп тварин. Після ремонту і санітарної обробки приміщення або його частину (сектор), де велися роботи, необхідно просушити, з цією метою включають вентиляцію на витяг, а потім доводять мікроклімат до норми. Згідно з нормами технологічного проектування свинарських підприємств оптимальною температурою в свинарниках-маточниках вважається 20°С з коливаннями від 18 до 22°С, відносна вологість – від 40% до 70%.

Для обігрівання поросят-сисунів у станках для підсисних свиноматок використовують обігрівальні килимки, спеціальні системи комбінованого локального обігрівання, що складаються з обігрівачів та підігрівачів підлоги. Площа підігрівної підлоги береться від 0,5 м2 до 1,5 м2 на один станок, а температура в зоні знаходження поросят – від +30°С з постійним зниженням її до відлучення поросят від свиноматок до +22°С. Швидкість руху повітря в холодний і перехідний періоди року допускається до 0,15 м/сек, а в теплий – 0,4 м/сек.

Підготовка свиноматок до опоросу. Згідно з технологією,

розробленою конкретно для кожного господарства, встановлюють середній

230