Topiha_V.TVPS_navch_posib

спричинює зниження статевої активності і надалі веде до імпотенції. Зважаючи на значні індивідуальні відхилення в характері обміну

речовин в організмі кнурів-плідників, основним критерієм оптимізації годівлі є стан вгодованості тварини та якість сперми.

Кнурам, схильним до ожиріння, раціон може бути зменшений на 10…20% від норми. Енергійних і активних тварин необхідно додатково підгодовувати концентрованими кормами та кормами тваринного походження з тим, щоб утримати їх в заводській кондиції, зберегти статеву активність і якість сперми. Особливістю годівлі кнурів є те, що кормова даванка повинна бути мінімальна за об’ємом. На 100 кг живої маси тварин, що ростуть, споживають близько 1,7 кг сухої речовини, дорослі 1…1,3 кг. Тому їх раціони повинні мати високу концентрацію обмінної енергії і поживних речовин в сухій речовині. У зв’язку з цим, кнурам не можна згодовувати у великій кількості корми із значним вмістом води, тобто необхідно обмежувати кількість зелених кормів до 3…4 кг на добу. У період інтенсивного статевого використання у кнурів значно зростає загальний обмін речовин. У результаті цього потреба в поживних речовинах підвищується. Це потрібно враховувати при складанні раціонів для кнурів.

Норми годівлі кнурів і концентрації енергії і поживних речовин в кормі приведені в таблиці 20.

В період інтенсивного статевого використання у кнурів значно підвищується обмін речовин, унаслідок чого зростає потреба в енергії і поживних речовинах. Потреба кнурів в енергії і поживних речовинах залежить від їх маси, віку, інтенсивності використання і умов утримання.

За температури навколишнього середовища нижче за 17°С норму енергетичного живлення підвищують в середньому на 1,5 Мдж на кожен градус. Якщо кнури знаходяться на перетримці, і не використовуються для парування, то норми годівлі знижують: кнурам живою масою 201…250 кг на 10% і живою масою 251…300 кг і більше – 20% залежно від їх вгодованості.

191

Таблиця 20

Норми годівлі кнурів-плідників на голову на добу і концентрація енергії та поживних речовин в 1 кг корму

(Калашников О.П. та ін., 2003)

Примітки: * – за енергетичну кормову одиницю (ЕКО) прийнято 10 Мдж обмінної енергії. 1 Дж рівний 0,2388 кал, а 1 кал рівна 4,1868 Дж. 1 Мдж рівний 1 млн Дж., ** – не більше *** – вітамін А або каротин.

Повновікових кнурів-плідників використовують для парування не більше двох разів на тиждень, а кнурів до 2-х років – один раз. Молодих кнурців зазвичай годують як повновікових, не дивлячись на їх помірне

192

навантаження. Цей прийом забезпечує і нормальний ріст і розвиток. Раціони складаються із зерна злаків (ячмінь, овес, кукурудза,

пшениця), до яких додають для балансування по протеїну, незамінним амінокислотам і вітамінам відповідну кількість макухи або шроту, гороху і кормів тваринного походження.

Концентровані корми згодовують кнурам у вигляді комбікормівконцентратів в суміші з невеликою кількістю (10…15% по поживності) соковитих або зелених кормів або повнораціонних комбікормів.

У зоні достатнього зволоження раціон кнурів може складатися з комбікорму-концентрату наступного складу: ячмінь – 35,8%, пшениця – 10, овес – 15, горох – 16, висівки – 10, шрот соняшниковий – 5, борошно рибне

– 4, борошно трав’яне – 2, преципітат – 0,7, сіль – 0,5, премікс – 1% і 2-х кг моркви, буряку або зеленої маси бобових трав.

За відсутності соковитих і зелених кормів зазвичай використовують повнораціонні комбікорми, наприклад, наступного складу: ячмінь – 18%, пшениця – 28,3, кукурудза – 5, овес – 8, висівки пшеничні – 10, шрот соняшниковий – 8, борошно рибне – 4, дріжджі кормові – 3, борошно трав’яне – 3, крейда – 0,8, кормовий фосфат – 0,4, сіль – 0,5 і премікс – 1%.

Рецепт повнораціонного комбікорму для кнурів-плідників ПК 57-1, наведений в таблиці 21, рекомендується для свинарських комплексів, що забезпечує заводську вгодованість кнурів-плідників, збільшення об’єму еякуляту, кількість сперміїв і їх здатність, до запліднення. Даний раціон забезпечує зниження вартісті кормів (до 16%) на одну спермодозу.

Комбікорми виготовляють зазвичай на комбікормових заводах або безпосередньо в господарстві із зернофуражу і білково-мінерально- вітамінних добавок або преміксів промислового виробництва. Рецепти перміксів наведено в таблиці 22.

Однією з умов підвищення відтворювальної функції кнурів-плідників є введення у раціон кормів тваринного походження. Білок тваринного походження є найповноцінішим пластичним матеріалом з повним набором

193

амінокислот, що позитивно впливає на відтворювальну функцію кнурів.

Таблиця 21

Рецепт повнораціонного комбікорму для кнурів-плідників ПК 57-1 (за даними ВНДІФБіЖ)

Примітка: * – склад преміксів наведений в додатку 7.

На утворення 1 млрд сперміїв рекомендується згодовувати додатково до основного раціону 10 г білку тваринного походження. Заміна 30% білків рослинного на білки тваринного походження в раціонах молодих кнурів підвищує їх середньодобові прирости, зменшує витрати кормів і надалі сприяє підвищенню відтворювальної функції.

194

У практичній роботі необхідно враховувати, що відтворювальна здатність формуються на основі спадкових ознак під впливом кормових факторів, утримання та характеру експлуатації, а в зв’язку з цим ефективне її використання можливе тільки у тому випадку, якщо зазначені фактори взаємодіють з індивідуальними особливостями. Період племінного використання кнурів, їх відтворювальна функція, кількість спермодоз, а отже, і потомства, одержаного від кожного плідника за цей період, залежать від породи, індивідуальних властивостей, умов вирощування, утримання, годівлі й особливо від режиму статевого використання.

Інтенсивність використання кнурів вивчали багато дослідників, але

195

єдиної думки з цього питання немає. Більшість вчених вважають, що інтенсивне використання кнурів призводить до погіршення якості сперми.

Досліди по вивченню спермопродукції кнурів за різних режимах статевого навантаження при тривалому безперервному їх використанні в умовах промислового комплексу проводили С.І. Сердюк та В.Т. Трубаєв. У досліді використовували 10 кнурів великої білої породи у 20…21-місячному віці. У підготовчий період протягом місяця режим використання кнурів був – одна садка протягом чотирьох днів, а потім тварин розділили на дві групи. Від кнурів першої групи одержували один еякулят через два, від другої – один еякулят через чотири дні. Дослідами встановлено, що кращі результати були при використанні кнурів один раз протягом чотирьох днів.

С.І. Сердюк рекомендує за безперервного використання одержувати по одному еякуляту за тиждень від молодих кнурів у 8…10-місячному віці та через 3…4 дні від дорослих. За необхідністю від дорослих кнурів можна одержувати по одному еякуляту через два дні протягом трьох місяців, а потім зробити перерву і не використовувати кнура протягом 10…15 днів.

Пункт штучного осіменіння та одержання сперми від кнурів. У

сільськогосподарських тварин більшості видів сперму від самців одержують в основному за допомогою самки, іншого самця або кастрата. В свинарстві найчастіше з цією метою використовують чучело свиноматки, яке виготовляють із дерева, металу чи інших матеріалів, або взяття сперми мануальним та іншими способами.

Для організації цілорічних рівномірних опоросів ефективним методом і обов’язковим у великих за обсягом підприємствах є метод штучного осімінення свиноматок.

Залежно від обсягів виробництва свинини в господарствах обладнують пункт штучного осіменіння свиней.

Пункт штучного осіменіння складається із таких приміщень: стерилізаційна, лабораторія для дослідження сперми, приміщення для

196

апаратури, приміщення для миття апаратури та посуду, кабіни для одержання сперми від кнурів, бокс для проведення туалету кнурів перед взяттям сперми, а також необхідні службові приміщення.

Приміщення для утримання кнурів розташовують на пункті. Залежно від прийнятої технології, сперму на пунктах одержують один або два рази на день. Перед кожним одержанням сперми кнурам проводять туалет (миття та просушування), а потім пускають їх у кабіну, де встановлене чучело, для взяття сперми на штучну вагіну або фантоми, для мануального взяття сперми (рис. 41, 42). Після взяття сперми кнурів переводять у станки, де вони утримуються.

Рис. 41. Фантом для взяття сперми у кнурів мануальним способом

Рис. 42. Дерев’яне чучело для отримання сперми на штучну вагіну:

1 – відкидна спинка; 2 – штучна вагіна; 3 – термометр; 4 – електрична розетка для підігріву; 5 – спермоприймач; 6 – фіксатор вагіни; 7 – електрошнур; 8 – упори для ніг кнура; 9 – ребристий майданчик.

197

Залежно від конкретних умов та наявних засобів доцільно використовувати такі методи одержання сперми.

Одержання сперми від кнурів за допомогою чучела та фантома.

Сперму від кнурів одержують на штучну вапну, яку розміщують в чучелі (дерев’яне, металеве чи пластикове). На практиці краще використовувати дерев’яне чучело, яке можна виготовити в будь-якому господарстві. У період привчання кнурів до садки на чучело його необхідно накривати шкірою від здорової свиноматки, забитої в стані охоти. З набуттям кнуром стійкого рефлексу на чучело, шкуру можна зняти, оскільки при тривалому використанні вона може стати джерелом забруднення.

Найчастіше використовують чучело конструкції О.В. Квасницького, В.Б. Дорошкова та С.І. Сердюка. В ньому можуть бути використані вагіни різних конструкцій; температурний режим підтримується за допомогою терморегулятора.

Сперму від кнура одержують за допомогою вагіни конструкції колишнього ВІТа. Нові гумові циліндри, камери, муфти старанно промивають гарячим 3%-ним розчином вуглекислої або двовуглекислої (питної) соди і просушують. Камеру вставляють в циліндр гладенькою поверхнею в середину. Кінець камери, який виступає приблизно на 6 см із циліндра, вивертають і надівають на циліндр. Другий кінець камери завертають на протилежний край циліндра, долонями розправляють, не допускаючи перекосів. Натяг камери оптимальний, тоді як внутрішній діаметр циліндра на всій відстані приблизно однаковий. Як надмірний, так і недостатній натяг камери негативно впливає на нормальний прояв статевих рефлексів кнура. Камеру закріплюють на циліндрі гумовими кільцями та перевіряють на герметичність. Для цього в патрубок циліндра вставляють заздалегідь змазаний вазеліном ебонітовий краник і через нього надувають вагіну повітрям. Краник закривають і вагіну занурюють у воду. При появі повітряних бульбашок визначають місце пропускання повітря і ущільнюють його за допомогою гумового кільця.

198

Зібрану штучну вагіну промивають всередині 2…3%-ним розчином двовуглекисної соди, потім теплою водою і споліскують дистильованою водою.

При підготовці спермоприймача на стерильний спермоприймач накладають стерильну марлеву серветку і фіксують її гумовим кільцем. Потім на спермоприймач надівають муфту отвором вгору. Підготовлений спермоприймач вміщують у термостат за температури 45°С.

У стерильну вагіну через вставлену в патрубок лійку заливають теплу воду (50…60°С) із розрахунку 10 мл на 1 см її довжини. В патрубок вагіни вставляють краник і закривають його. Потім круговими рухами скляною паличкою на стінки камери наносять топкий шар вазеліну. Ділянку камери з боку спермоприймача на відстані 4…5 см вазеліном не змазують. Після цього через відкритий краник за допомогою кулі Річардсона у вагіну нагнітають повітря до змикання стінок камери на кінцях вагіни в формі трикутника. При цьому камера не повинна виходити за межі циліндра. Тиск у вагіні при цьому оптимальний (50…80 гПа). З боку вхідного краю у вагіну вставляють стерильний термометр. Температура у вагіні при її підготовці повинна бути не вище 43…44°С, а на момент одержання сперми – 40…42°С. До підготовленої вагіни приєднують муфту зі спермоприймачем і розміщують у чучелі. Отвір муфти при цьому повинен знаходитися зверху.

Після установки зібраної вагіни в чучело його закривають, і в манеж впускають кнура. Тривалість садки залежить від індивідуальних особливостей тварини, температури і тиску у вагіні. Виділення сперми продовжується в середньому 4…8 хв. Якщо у вагіні знизиться тиск чи температура – кнур зійде з чучела.

Після закінчення еякуляції, кнура виводять з манежу, вагіну разом із спермоприймачем дістають із чучела, відокремлюють спермоприймач і передають в лабораторію для оцінки якості сперми. Штучну вагіну передають у мийну, знімають краник і виливають воду, а потім миють теплим 2…3%-ним розчином двовуглекислої соди, споліскують гарячою

199

водою і стерилізують.

Універсальний пристрій. Використовують також спеціальний пристрій, подібний до клітки, розміром 150×100×55 см. Замість вхідних дверей у ньому є рухома стінка, де вмонтовано задню частину чучела з вагіною. У клітці розміщують свиноматку в стані охоти. Кнур, наближаючись до неї, не може стрибати з боків, а тільки через пристрій з вагіною, в яку він і виділяє сперму.

Мануальний спосіб дозволяє одержувати сперму від кнура за допомогою чучела (фантома), але без штучної вагіни. Для нього у момент, коли кнур у стані статевого збудження стрибає на чучело, технік бере в руку головку статевого члена плідника і відводить її вбік, міцно стискуючи пальцями. Таким чином створюється ефект, подібний до природного, а статевий член спрямовують в стерильний скляний спермоприймач, періодично стискаючи його головку. Мануальним способом можна одержати як весь еякулят, так і окремі його фракції.

Одержану сперму технік передає в приміщення для одержання сперми, а використану вагіну – в приміщення для миття посуду. Після цього сперму передають в лабораторію для дослідження та фасування на окремі спермодози. Посуд та інструменти миють і передають на стерилізацію.

Пункти, які працюють на привозній спермі, мають приміщення для зберігання сперми і приміщення для апаратури, лабораторію й приміщення для миття та стерилізації.

Для стерилізації повітря у кожній кімнаті пункту встановлюють бактерицидні лампи, які вмикають за 1…1,5 год. до роботи на 30 хв. Кожний пункт комплектують необхідною апаратурою, посудом, реактивами та іншими матеріалами (табл. 23).

Привчання кнурців до садки на чучело. Для одержання сперми від кнурів їх заздалегідь привчають до садки на чучело. Слід зазначити, що ця копітка робота потребує терпіння і наполегливості. Технік зі штучного запліднення повинен бути спостережливим, добре вивчити звички кнурів,

200