Topiha_V.TVPS_navch_posib

інтенсивним ростом і м’ясною продуктивністю. Масть потомства в основному біла. Велика чорна порода становить інтерес для вивчення комбінаційної здатності за створення нових типів і ліній свиней у системі гібридизації.

Провідним племзаводом з розведення свиней великої чорної породи є ДП «Агрофірма «Шахтар» Донецької області.

4.5. Розміщення порід свиней в областях України

Територія України, яка простяглася зі сходу на захід та із півночі на південь, дещо різниться за своїми кліматичними умовами, кормовими факторами та традиціями розведення свиней тих чи інших порід. Динамізм науково-технічного прогресу дещо змінив традиційність щодо розведення порід свиней. Для того, щоб забезпечити інтенсивне ведення галузі та з метою проведення промислового схрещування, в ту чи іншу зону України завозили свиней різних генотипів (порід, ліній), яких тут раніше не розводили. Породне районування, яке постійно визначалося найбільшою пристосованістю порід до кліматичних умов, зараз дещо змінилося. Змінилися й системи розведення свиней, з метою максимального виявлення потенційних можливостей племінних тварин та підвищення продуктивності товарного свинарства до рівня племінного у різних регіонах України. З врахуванням можливостей кожної області запропоновані системи розведення і комплектування маточних стад. Спільним для всіх є триступінчаста система розведення, яка передбачає наявність у кожній області селекційних стад, племрепродукторів і товарних господарств.

Породи свиней згідно з наявністю племінних підприємств розміщені по областях України відповідним чином (табл. 13).

На сьогодні співвідношення порід свиней в Україні таке: велика біла –

101

86,39%, ландрас – 3,38%, українська м’ясна – 2,18%, дюрок – 1,68%,

українська степова біла – 1,11%, полтавська м’ясна – 2,48%, червона білопояса – 1,58%, миргородська – 0,93%, українська степова ряба – 0,08%, велика чорна – 0,08%, уельська – 0,07%, гемпшир – 0,05%, п’єтрен – 0,02%.

Таблиця 13

Розміщення порід свиней в областях України

102

Продовження табл. 13

103

Р о з д і л 5

СЕЛЕКЦІЯ ТА МЕТОДИ РЗВЕДЕННЯ СВИНЕЙ

Селекція та розведення сільськогосподарських тварин – наука про методи відтворення та якісного поліпшення популяцій сільськогосподарських тварин. Вона включає широке коло питань, зокрема: походження домашніх тварин, вчення про породу, закономірності росту і розвитку, залежність рівня продуктивності та інших функцій організму тварин від особливостей зовнішньої і внутрішньої будови тіла, спадковості і численних факторів середовища, методів розведення, відбору та підбору; ефективність застосування на практиці різних програм селекції, а також використання у племінній роботі сучасних досягнень науки і техніки.

Під племінною роботою в свинарстві розуміють систему організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення породних та продуктивних якостей тварин на основі селекції.

Племінна робота в свинарстві ґрунтується на вченні про матеріальні основи спадковості, а також закономірні зміни й ступінь успадкування селекційних ознак від батька потомством. Успішне ведення її потребує від спеціалістів знань основ генетики, практичного володіння прийомами оцінки, відбору та підбору тварин, вміння кваліфіковано аналізувати й планувати розвиток галузі.

Селекція – це складний комплекс зоотехнічних заходів, спрямованих на якісне перетворення і раціональне використання існуючих, а також – створення нових порід, типів, ліній та їх кросів. Як зазначав М.І. Вавілов, селекція – це еволюція живих організмів, спрямована волею людини.

104

5.1. Теоретичні основи селекції свиней

Успішне ведення племінної роботи потребує від спеціалістів знань основ генетики, практичного володіння прийомами оцінки, відбору і підбору тварин, вміння кваліфіковано аналізувати й планувати розвиток галузі.

Встановлено, що всі рослини і тварини складаються із клітин. Кожна клітина в свою чергу має складну біохімічну структуру і складається із клітинної оболонки, цитоплазми та ядра. Клітина без ядра не може ділитися і швидко гине. Ядро клітини в період спокою має сітчасту структуру із тонких ниточок. При діленні клітини ниточки скорочуються і швидко набирають форму паличок або тілець, здатних фарбуватися, їх видно під мікроскопом і називають хромосомами. За формою і величиною вони можуть бути різними.

Головне призначення хромосом в тому, що вони є носіями генів. Гени

– матеріальні частинки, що лежать в основі життєдіяльності організму і є відповідальними за формування окремих його ознак.

Для виявлення кількості і морфології хромосом – основного носія спадковості – проводять мікрофотографування хромосомного апарата. З клітини тварини, яку вивчають, потім вирізають мікрофотографії окремих хромосом і систематизують їх, розмножуючи за парами гомологічних хромосом. Так одержують «каріотип» тварин того чи іншого виду. Аналіз каріотипів представників різних видів дає можливість визначити, чи відповідають вони нормі, і виявити ступінь відхилення.

Кожен вид тварин характеризується своїм відповідним набором хромосом. У свиней, наприклад, їх 38. При цьому в кожному наборі хромосом можна знайти по дві подібні. Різниці за кількістю хромосом між кнурами й свиноматками немає.

Незважаючи на низький рівень вивчення каріотипу, відомо багато факторів спадкових порушень кількісного або морфологічного складу

105

хромосом у свиней. За вивчення каріотипу завжди виявляють хромосомні відхилення у формі клітин з кількістю хромосом, більшою або меншою 38. За даними Інституту свинарства УААН, 82% свиней великої білої породи мали 38 хромосом, в той час як у миргородської – 77,1, ландрас – 75,5,

п’етрен – 96,2%.

Такі відхилення можуть бути причиною зміни деяких продуктивних ознак і прояву спадкових аномалій, наприклад, народження інтерсексів – тварин, у яких частково або повністю статеві органи обох статей виявлені в одному індивідуумі. Інколи народження інтерсексів досягає 15…20%, що ізза їх неплідності може завдати значних збитків виробництву.

Встановлено, що ріст і розвиток живого організму відбувається на основі ділення й утворення нових соматичних та статевих клітин. У процесі розмноження соматичних клітин хромосоми поділяються (самоподвоюються) і розходяться в однакових кількостях у дочірні клітини. Розмноження клітин за таким принципом називають мітозом.

Щодо процесу утворення нових статевих клітин, то він відбувається інакше. Тип розмноження статевих клітин називається мейозом, або редукційним діленням. На відміну від мітозу, він закінчується утворенням двох дочірніх клітин із однієї материнської з половинним набором хромосом.

У результаті цього всі яйцеклітини свинок мають по одній Х-хромосомі, а спермії кнурів можуть бути з X- або Y-хромосомою. За поєднання батьківської і материнської Х-хромосом буде розвиватися організм свинки, а при поєднанні яйцеклітини з Х-хромосомою та спермія з Y-хромосомою з’являється потомство чоловічої статі. Таким чином, різниця між сперміями, половина з яких має Х-, а решта – Y-хромосому, є біологічним механізмом, який урівноважує подібне народження поросят різної статі.

Можна констатувати, що вже розкрита хромосомна природа формування статі. Але наука поки-що не може пропонувати виробництву

106

гарантовані методи формування статі сільськогосподарських тварин. Науковими дослідженнями і практичними спостереженнями

встановлено, що показники розвитку, багатоплідності, відгодівельних і м’ясних якостей свиней визначаються багатьма факторами, які можна класифікувати на дві категорії: середовищні й спадкові. До факторів середовища, які суттєво впливають на продуктивність тварин, належить якість кормів, повноцінність раціонів і рівень годівлі, мікроклімат приміщення та кліматичні особливості зони, кваліфікація обслуговуючого персоналу, технологія утримання тварин, організація виробничих процесів. Шляхом раціонального використання зазначених факторів можна порівняно швидко і значною мірою підвищувати продуктивність тварин, але не вище рівня, зумовленого спадковими можливостями їх організму.

Природою так встановлено, що кожна жива істота залишає подібне собі потомство. Потомству від батьків передаються і характерні породні особливості. Наприклад, свиноматка миргородської породи від миргородського кнура народжує поросят такої ж рябої масті з приблизно такими ж відгодівельнимиім’яснимиякостями, якіубатьків.

Явище подібності між спорідненими тваринами або явище давати подібне собіпотомствоназиваютьспадковістю.

5.1.1. Використання в селекції коефіцієнтів спадковості

Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризується кількістю поросят у гнізді; швидкість росту – кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної живої маси та ін.). Як уже було сказано вище, кількісні ознаки залежать не від одного, а від багатьох генів, що є в різних хромосомах або їх ділянках (локусах), які мають найрізноманітніші комбінації і рекомбінації в процесі статевого розмноження тварин. Тому передбачати з великою точністю міру передачі їх від батьків потомству,

107

посилаючись на закони Менделя, майже неможливо. Цю проблему можна частково вирішувати, використовуючи показники успадкування і мінливості кількісних ознак.

Мінливістю ознаки називається ступінь варіабельності її у тварин. Так, багатоплідність у свиней коливається в межах від 4-х до 34-х поросят, середньодобовий приріст на відгодівлі від 300 до 1500 г, товщина шпику за живої маси 100 кг – від 9 до 45 мм. Безумовно, що в кожному окремо взятому стаді, лінії або спорідненій групі свиней варіації різних ознак будуть не однаковими і вони перебувають у прямій залежності від генетичних (спадкових) і паратипових факторів. Частка мінливості, зумовлена генетичними факторами, називається успадкованістю і позначається як h2. Коефіцієнти h2 вираховуються з використанням коефіцієнтів кореляції ознак у батьків і потомків, а також у тварин, які перебувають в інших споріднених зв’язках (у братів і сестер, напівбратів і напівсестер і т.д.), або методом дисперсійного аналізу мінливості й можуть варіювати в межах від 0 до 1 або від 1 до 100%. Чим вищий коефіцієнт успадкування, тим більша вірогідність передачі ознаки від батьків потомству. Коефіцієнти успадкування основних селекціонованих ознак свиней наведено в таблиці 14.

108

Продовження таблиці 14

У цілому величини успадкування різних показників продуктивності можна поділити на 3 рівні: низький, середній і високий.

Узагальнення даних зарубіжних і вітчизняних літературних джерел щодо коефіцієнтів успадкування свідчить, що цей показник має велику амплітуду коливання. Причиною цього є не лише різноманітність генетичної ситуації в різних стадах, а й методи визначення h2 та величина вибірок. Тому, за даними В.П. Коваленка (1994), якщо немає можливості правильно

109

оцінити коефіцієнти успадкування (обмеженість вибірки, відсутність комп’ютерної техніки і програм до неї), то фахівцям, які розробляють програму селекції, доцільно використовувати середні параметри (табл. 15).

Таблиця 15

Ступінь успадкування різних видів продуктивності свиней

Табличні дані щодо величини h2 свідчать про те, що найбільші можливості генетичного поліпшення селекційними методами мають показники м’ясної продуктивності (h2 = 0,6 – 0,9). На відгодівельні якості суттєво впливають умови годівлі й утримання тварин. Особливо обмежені можливості селекційних методів спостерігаються за відтворювальними якостями свиноматок (h2 = 0,1 – 0,2).

У селекційних програмах, особливо за виведення спеціалізованих типів і ліній, велике значення має облік генетичних кореляцій між основними селекціонованими ознаками.

Вітчизняний і зарубіжний досвід показує, що селекція тварин за великою кількістю ознак, в результаті генетичних взаємозв’язків між ознаками, як правило, малоефективна. За сучасними критеріями генетики фенотипові кореляції є результатом взаємодії між генетичними кореляціями та умовами середовища. Генетичні кореляції є результатом плейотропної дії генів, тобто одні й ті ж гени зумовлюють розвиток декількох ознак одночасно або зчепленням генів. У свинарстві, як і в інших видів тварин, всі

110