Topiha_V.TVPS_navch_posib

електроенергією, водою, пальним, забезпечення транспортом, зберігання кормів, прибирання гною, розміщення тварин; технологічне планування приміщень та споруд з урахуванням мікрокліматичного, спеціального обладнання, зооветеринарних вимог до утримання свиней; вирішення генерального плану підприємства; екологічний розрахунок ефективності з урахуванням будівельних і експлуатаційних витрат.

Розробка технологічної частини проекту по керівництву комплексом розпочинається з розрахунку потреби виробничих площ по цехах виробництва в нормативах і технологічному плануванні приміщень. Різниця (цехів) зумовлюється їх функціями. Тому сам підрахунок потреби площ проводиться диференційовано, з урахуванням виробничих груп свиней.

Головний принцип утримання свиней на підприємствах промислового типу потоковий, який виражається в періодичному переміщенні тварин по цехах виробництва, в яких на кожному етапі процесу забезпечується їх якісне перетворення. Тому на великих промислових комплексах для організації потокового процесу кожну виробничу групу тварин (при можливості і технологічну) розміщують в ізольованому приміщенні, суворо пристосованому до кліматичних умов, технологічного обладнання та інженерних комунікацій з тим, щоб всі необхідні операції здійснювалися в ньому з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів. За визначення типу технологічного планування – головних і допоміжних виробничих будівель (цехів), окремих приміщень або їх елементів – станків, проходів, кормових та гнойових майданчиків та іншого, слід цілеспрямовано використовувати нагромаджені матеріали у вітчизняній і міжнародній практиці щодо об’ємно-планувальних рішень аналогічних виробничих елементів.

Після прийняття принципових рішень щодо планування кожного із цехів та інших споруд допоміжного призначення можна приступати до розробки генерального плану спеціалізованого підприємства (комплексу). Розробку генерального плану розпочинають із схеми – графічного

181

зображення технологічного процесу. За допомогою схеми вирішують компоновку цехів та інших виробничих споруд: розміщують проектний комплекс на будівельній ділянці, між собою споруди тощо.

За проектування свинарських підприємств промислового типу основні і допоміжні будівлі рекомендується блокувати одні з одними. Блокування забезпечує організацію процесів, зменшує їх тривалість, полегшує механізацію транспортування різноманітних вантажів, зменшує довжину фермських комунікаційних ліній, поліпшує обслуговування тварин.

Основні правила проектування генерального плану для промислових комплексів (підприємств):

взаємне розташування приміщень, споруд і обладнання повинне відповідати вимогам технології, забезпечувати потоковість виробничих процесів;

виробничі потоки кормової сировини, відходів мають бути найкоротшими, без зустрічних і зворотних переміщень у середині ферми (комплексу);

переміщення тварин по території ферми – найкоротшими шляхами, без перетину з вантажними потоками; тваринам слід забезпечити вихід до місць прогулянки, відпочинку, годівлі або виробничої експлуатації і назад;

якщо на одній земельній ділянці розміщений весь комплекс, то цю ділянку необхідно розділити на зони;

гноєсховища розміщують на місцевості нижче тваринницьких приміщень, сховищ кормів та інших будівель з підвітряного боку;

допоміжні будівлі і склади кормів розташовують поблизу від основних виробничих приміщень ферми; відстань між будівлями повинна відповідати санітарно-гігієнічним і протипожежним правилам (вимогам).

Генеральний план складається із креслень, пояснювальної записки і

кошторисно-фінансових розрахунків. На стадії ескізного проектування, як правило, розглядається кілька варіантів генерального плану.

182

При виборі оптимального варіанта генерального плану для комплексу відповідного обсягу виробництва аналізують показники капітальних вкладень і експлуатаційних витрат майбутнього підприємства, прагнуть, щоб собівартість продукції і строки окупності капітальних вкладень були мінімальними, а технологія передовою.

Робоче проектування технологічного процесу. На відміну від ескізного, метою якого є принципове рішення основних елементів і вибір оптимального варіанта, робоче проектування передбачає деталізовану проробку процесу і розрахунок потреби тварин для виробництва матеріальних і кормових ресурсів, а також розрахунок готової продукції і виробничих відходів (побічної продукції).

Спочатку розраховують кількість тварин, необхідних для виконання виробничої програми по одержанню запланованої продукції, визначають так зване розрахункове поголів’я (максимальне для кожного конкретного періоду виробництва). Власне ці дані щодо поголів’я тварин закладають у всі наступні розрахунки робочого проекту. Потім встановлюють потребу у кормах, підстилці, а у випадку власного виробництва кормів – потреби в кормових угіддях. Після цього визначають витрати всіх матеріальних ресурсів для процесу від палива і паливно-мастильних матеріалів до лікарських речовин, біопрепаратів та дезінфікуючих засобів. Підраховують вихід гною та інших виділень тварин. У кінці визначають вихід готової продукції.

Усі розрахунки в процесі робочого проектування супроводжуються описанням їх умов і обмежуючих факторів, конкретизацією закладених у технологічному процесі прийомів по відтворенню, годівлі, утриманню, експлуатації, зооветеринарній охороні тварин і первинній переробці продукції (якщо останню здійснюють у господарстві).

Розрахунок поголів’я кнурів-плідників і свиноматок, необхідних для виконання виробничої програми комплексу, здійснюють із врахуванням породи свиней та її потенційної здатності щодо продуктивності,

183

загальноприйнятих норм вибракування свиней різних статево-вікових груп і середньодобових приростів. Рух поголів’я свиней і використання виробничих площ відбиваються в циклограмі, яку розробляють.

Визначення потреб кормової сировини і води для тварин і господарських потреб та розробка системи прийомів по організації годівлі свиней відбуваються відповідно до прийнятих характеристик в технологічній схемі процесу і сформованих норм технологічного проектування. Здійснюють розрахунок річної потреби в кормах для комплексу, необхідний для проектування кормосховищ, кормоцехів тощо.

До матеріальних ресурсів виробництва свинарської продукції відносять запасні частини і ремонтно-технологічні матеріали для технологічного обладнання, паливо й мастильні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, медпрепарати, дезінфікуючі засоби і біопрепарати, малоцінний інвентар та пакувальні матеріали, будівельні матеріали для ремонту. Ці ресурси становлять основну суму оборотних засобів, необхідних для будь-якого функціонуючого (діючого) комплексу, потребують обов’язкового попереднього розрахунку й оптимізації. В дану групу включаються розрахунки потреб електроенергії для освітлення і технологічного обладнання. На кожний вид матеріалів є нормативи, які враховують при визначенні загальної потреби.

Розрахунок добових витрат електроенергії необхідний для визначення потужності джерел електропостачання протягом доби. В процесі робочого проектування конкретизуються прийняті заходи по зоогігієнічній, ветеринарній та інших формах охорони тварин (електропротипожежні, блискавкоохоронні) визначається тип відгодівлі свиней. Розрахунки параметрів мікроклімату проводять на основі «Норм технологічного проектування тваринницьких ферм».

Поопераційне проектування технологічного процесу виробництва продукції свинарства ґрунтується на деталізованій проробці процесу по окремих операціях з метою визначення оптимальної послідовності в ньому

184

операцій, зоотехнічних і ветеринарних вимог, режимів їх виконання, складу машин та обладнання, енергетичних засобів, а також витрат часу і затрат праці на виробництво продукції заданої кількості.

При уточненні складу і послідовності операцій в процесі кожний його етап продумується і аналізується з різних боків, а загальна їх послідовність визначається сукупністю особливостей біологічних, господарського використання тварин і якості продукції, яку одержують.

Відмічають дві різновидності операцій – циклічні та щодобові. Операції циклічні (ОЦ): осіменіння свиноматок; підготовка

свиноматок до опоросу; опорос свиноматок; переміщення свиней на території комплексу (ферми); нумерація свиней; бонітування свиней; кастрація кнурців; формування технологічних груп; постановка і зняття свиней з відгодівлі; видалення хворих і загиблих тварин; розтин трупів; зооветеринарна охорона свиней; транспортування свиней на м’ясопереробне підприємство; очищення і дезінфекція виробничих приміщень та ін.

Операції щоденні (ОЩ): доставка кормової сировини до кормоцеху; підготовка кормів до згодовування; годівля свиней; напування свиней; прибирання виробничих приміщень; опромінення свиней; приймання і передавання тварин нічному або змінному оператору.

На великих свинофабриках з потоковою організацією виробництва і тривалістю такту (кроку, ритму), що становить одну добу, циклічні операції стають щодобовими (наприклад, осіменіння свиноматок, постановка і зняття свиней із відгодівлі та ін.). Кожна операція складається із головних і допоміжних робіт. Останні в свою чергу ще розділяються на підготовчі й заключні елементи.

Для складання карт технологічного процесу всі операції розділяють на п’ять категорій: робочі операції, транспортні, контрольні, суміжні, операції по зберіганню, перерва. Всі види технологічних операцій мають на карті свої позначення. Головними документами технологічного процесу, що відбивають його новий зміст у статистиці і динаміці, на основі яких можна

185

організувати процес, керувати ним і аналізувати його, є операційні й технологічні карти, а також графіки погодження операцій в процесі і часі.

Операційні карти розробляють для робітників і операторів, усі інші документи – для інженерно-технічного персоналу, спеціалістів, в обов’язки яких входить налагодження, організація і керування процесом.

Прив’язування і налагодження технологічного процесу виробництва продукції свинарства на існуючому або створюваному комплексі (підприємстві) можливі при наявності відповідної технологічної документації, машин і обладнання, виробничих приміщень та споруд. На створюваному комплексі (підприємстві) згідно з проектною будівельною документацією насамперед ведуть будівництво всіх необхідних виробничих приміщень і споруд. Робочу будівельну документацію розробляють на основі проекту технологічного процесу з урахуванням запланованих у процесі машин і всього технологічного обладнання. Потім комплекс добудовують і тільки після здачі його в експлуатацію починається прив’язування і налагодження-освоювання технологічного процесу.

На вже існуючому комплексі (фермі) прив’язування нового процесу починають з підготовки виробництва. Вивчають технологічну документацію і визначають можливість використання існуючого обладнання та виробничих майданчиків. У процесі прив’язування процесу технологічна служба підприємства встановлює як з механічного, так із економічного боків цілеспрямованість його переобладнання або необхідність придбання визначеної частини нових машин.

При можливості використання старого обладнання безпосередньо на комплексі пристосовують до цього обладнання або до існуючого технологічного оснащення. Зараз прив’язування нових технологічних процесів на існуючих фермах (комплексах) здійснюють за допомогою цілої сітки проектних організацій.

Власне налагодження процесу розпочинається з формування основного стада свиней, організації робочих (технологічних) груп, їх

186

пристосування до нових умов утримання і введення в різноманітні графіки осіменінь, опоросів та одержання приплоду. В налагодженні технологічного процесу на великих промислових комплексах дуже важливе значення має організація інженерної служби.

Принципи роботи свинарських комплексів. Спеціалізовані свинарські підприємства були створені внаслідок необхідності рівномірного збільшення виробництва свинини, зниження трудових та матеріальних витрат на її виробництво.

Збільшення обсягів виробництва свинини вирішується за рахунок створення необхідної кількості механізованих виробничих будівель та споруд, що дає можливість в оптимальному режимі використовувати біологічні особливості свиней, норми та працю обслуговуючого персоналу Тому на свинарських комплексах виробничий процес ґрунтується на принципі цілорічного безперервного виробництва, при якому за одиницю часу, незалежно від сезону, виробляється однакова кількість продукції. З цією метою у технології передбачається розробка графіків (циклограм) руху поголів’я свиней та використання виробничих приміщень. Циклограма є одним з головних робочих документів технолога, при допомозі якого триває

планування виробничого процесу та контроль за його виконанням.

На свинарських комплексах всі процеси виробництва виконуються на спеціалізованих виробничих дільницях, що дозволяє забезпечити оптимальні стандартні умови утримання тварин при високому рівні механізації трудомістких процесів. У спеціалізованих свинарських господарствах обов’язковою умовою нормального процесу виробництва свинини є використання виробничих приміщень за принципом «все зайнято

–все порожньо».

Уцих господарствах використовують агрегати для приготування і роздавання кормів, автоматизовані установки для створення мікроклімату в приміщеннях, напування тварин, прибирання гною, а також станкове обладнання. Система машин та устаткування, які застосовують, відповідає

187

зоотехнічним вимогам. Нове технологічне обладнання для великих ферм та підприємств промислового типу по закладених у них інженерних рішеннях і конструктивному оформленню відповідає світовим стандартам.

Свинарські ферми та комплекси, як правило, забезпечуються кормами власного виробництва, виготовлення комбікормів здійснюється у кормоцехах або комбікормових заводах.

7.3. Організація виробництва свинини на різних етапах технологічного циклу

7.3.1. Організація технології відтворення поголів’я свиней

Утримання, годівля та використання кнурів-плідників. Статеве дозрівання і статева активність кнурів-плідників, інтенсивність сперматогенезу й запліднювальна здатність сперміїв значною мірою залежать від біологічної повноцінності годівлі, умов утримання та від індивідуальних особливостей кнурів.

Уплемінних господарствах молодих кнурів починають використовувати за досягнення 9…12-місячного віку і живої маси 135…150 кг, на товарних фермах за ручного парування у 10…11-місячному віці живою масою 130…140 кг. Інтенсивність використання молодих кнурів у 2…3 рази менша, ніж дорослих. Раннє інтенсивне використання молодих кнурів призводить до погіршення їх розвитку і є причиною низької запліднювальної здатності сперми.

Удеяких кнурів задовго до початку племінного використання проявляється порушення статевих рефлексів. Особливо часто його спостерігають за утримання ремонтних кнурців великими групами без активного моціону. Це негативно впливає на розвиток молодих тварин, ускладнює їх використання. Тому дуже активних кнурців у 8…9-місячному

188

віці потрібно використовувати для парування із свиноматками, що не становлять особливої цінності в племінному відношенні. При цьому нормалізується їх фізіологічний стан, вони добре розвиваються, поведінка їх стає значно спокійнішою.

Для того щоб одержувати повноцінний племінний або товарний молодняк, кнури-плідники повинні бути клінічно здоровими, енергійними в статевому відношенні, мати заводську кондицію, одержувати повноцінний раціон і мати активний моціон.

Залежно від проектного рішення, кнурів-плідників утримують у приміщенні для кнурів, розташованому в одному приміщенні з пунктом штучного осіменіння або в окремому приміщенні, але зблокованим з пунктом штучного осіменіння і свинарником для утримання холостих та умовно поросних свиноматок. Типовими проектами передбачається групове утримання перевірюваних і кнурів-пробників та групове або індивідуальне утримання основних кнурів-плідників (рис. 40).

Оптимальні характеристики мікроклімату в приміщенні для утримання кнурів такі: температура повітря 16°С, відносна вологість 40…75%, швидкість руху повітря 0,2…1,0 м/с, вміст аміаку 20 мг/м, сірководню 10 мг/м , вуглекислого газу 0,2%. Норма станкової площі для перевірюваних і кнурів-пробників 2,5 м2, для основних кнурів-плідників при індивідуальному утриманні 7,0 м2. Висота стінок станків повинна бути не нижче 1,4 м.

За групового утримання основних кнурів-плідників (2…5 голів) площа станка на одну голову становить 3,5…4,0 м2. У станках монтують напувалки та годівниці, які розділяють перегородками за кількістю тварин у станку з розрахунку, щоб фронт годівлі на одну тварину був не менше 45 см.

На відтворювальну здатність кнурів, якість сперми, а також загальний стан здоров’я значною мірою впливає моціон. За сумісним утриманням на вигульних майданчиках, прогулянках або випасанні кнурам, яких утримують в окремих стаціонарних станках регулярно спилюють ікла.

189