Topiha_V.TVPS_navch_posib

на споживача, тому що в умовах ринку будь-яка організація тільки тоді може досягти свої мети, коли якнайкраще задовольняється попит споживачів. А, для цього необхідно передбачати, прогнозувати попит, постійно вивчаючи ринок, споживану продукцію, керувати цим попитом, включаючи стимулювання попиту і регулювання; задовольняти попит не тільки шляхом поліпшення споживчих властивостей товару, але й забезпечити його нормальне функціонування протягом усього періоду споживання. У зв’язку з цим маркетинг можна в повному розумінні цього слова вважати філософією виробництва, що цілком підпорядкована умовам і вимогам ринку, що перебувають у постійному динамічному розвитку з урахуванням широкого спектра економічних, політичних, науковотехнічних і соціальних факторів. Недарма більшість закордонних підприємців під маркетингом розуміють філософію бізнесу.

Таким чином, головним у маркетингу є його цільова орієнтація на споживача. Тому підприємства, що працюють за концепцією маркетингу, повинні керуватися правилом: виробляти тільки те, що знайде збут у покупця, а не нав’язувати йому неходову продукцію, що не користується попитом.

Основні принципи і методи маркетингу. Маркетинг – це вид діяльності, в основі якої лежить виконання об’єктивних законів. Маркетингу притаманні свої основні закони і закономірності. Крім законів і закономірностей, маркетинг має й основні принципи, в основному загальні правила і положення, яких необхідно дотримуватися. Вони відображають сутність маркетингу і зводяться до такого:

необхідність повної і достовірної інформації про зовнішні умови функціонування організації;

пристосування виробництва до умов ринку, вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них;

виробництво продукції, що базується на точному знанні вимог покупців, ринкової ситуації і реальних можливостей підприємства;

441

ефективна реалізація продукції і послуг на спільному ринку в запланованих умовах і в намічений термін;

забезпечення майбутньої результативності (прибутку) виробничокомерційної діяльності підприємства, тобто його спрямованість не на сьогоднішній, а на довгостроковий результат маркетингової діяльності підприємства, що припускає постійний синтез науково-технічних ідей і розробок для підготовки виробництва товарів ринкової новизни;

єдність стратегії і тактики активного пристосування до вимог потенційних покупців з короткочасним цілеспрямованим впливом на них, на попит і ринок для контролю над сферою реалізації продукції

(послуг).

Відповідно до сформульованих вище принципів, маркетингова діяльність полягає в тому, що здійснюється:

аналіз зовнішнього (стосовно підприємства) стану;

аналіз споживачів;

вивчення існуючих і планування майбутніх товарів;

планування товарообігу і збуту продукції (послуг);

забезпечення формування попиту і стимулювання збуту продукції (послуг);

забезпечення цінової політики;

облік технічних і соціальних норм країни, що імпортує товари;

керування маркетинговою діяльністю як системою.

Процес маркетингу. Маркетинг – це не простий процес, а складна комплексна діяльність. Починається маркетинг із вивчення ринку, у результаті чого з’ясовується, на яку продукцію є попит, тобто яку продукцію хотів би мати споживач, у якій кількості і з якими споживчими якостями.

Надалі робота переноситься на підприємство, де досліджуються можливості виробництва такої продукції, а саме: можливості виготовлення цієї продукції, система матеріально-технічного забезпечення, необхідні

442

фінансові ресурси, умови їхнього використання і т.д.

Після встановлення можливості виготовлення продукції на підприємстві починається процес планування її виробництва, що здійснюється в результаті комплексних цільових програм, які називаються програмами маркетингу. У цих програмах відображається не тільки вид і обсяг продукції, що випускається, але й плануються заходи, що пов’язані з інформуванням покупців про вироблену продукцію (реклама, поділ, збут, стимулювання збуту і т.д.).

Після того, як визначена програма маркетингу, починається її виконання, тобто здійснюються науково-дослідна і конструкторська роботи, розробляється технологія, процес виробництва забезпечується необхідними товарними і матеріальними ресурсами і, нарешті, здійснюється виробництво, реклама, стимулювання збуту продукції та її продаж.

Таким чином, процес маркетингу полягає в тому, що маркетингова діяльність починається з ринку і закінчується на ньому. Причому робота з ринком не закінчується після продажу продукції, а продовжується ще в період післяпродажного обслуговування.

Види маркетингу. Як видно, маркетинг орієнтує виробництво на максимальне задоволення попиту, а цей фактичний попит на ринку може бути в багатьох країнах. Завдання підприємства, що орієнтовано на маркетинг, керувати ринковим попитом, впливати на нього.

У залежності від характеру й особливостей існуючого чи бажаного попиту розрізняють такі види маркетингу:

1.Попит негативний, тобто з ряду причин (пропаганда, суспільна ідея

іт.д.) ряд покупців відмовляється від споживання якихось видів продукції. Завдання маркетингу полягає у встановленні попиту. Такий вид маркетингу називається конверсійним.

2.Попит відсутній, тобто покупець байдужий до товару. Завдання маркетингу – стимулювати попит, розповсюдити інформацію про товар, актуалізувати попит. Такий маркетинг називається стимулюючим.

443

3.Потенційний попит, тобто коли в споживача є попит на товари, яких немає в продажу і в проекті. Завдання маркетингу – перетворити потенційний попит у реальний, тобто має місце маркетинг, що розвивається.

4.Попит на продукцію є, але він знижується і якщо не вжити заходів, то він пропаде. Завдання маркетингу – обновити попит. Такий вид маркетингу називається ремаркетингом.

5.Попит на товари і послуги достатній, але він коливається. Завдання маркетингу – стабілізувати, вирівняти попит, чого можна досягти за допомогою цін, реклами, запасів. Такий попит називається попитом, що коливається, а маркетинг – синхромаркетингом.

6.Найбільш вдалий випадок, коли попит відповідає пропозиції. Завдання маркетингу – у збереженні досягнутого рівня попиту, у його стабілізації. Такий попит називається повним, а маркетинг – допоміжним.

7.Попит непомірний, тобто коли якісь товари дуже популярні, а задоволення ними різко недостатнє. Завдання маркетингу полягає в розробці методів, що зменшують попит. Це може бути регулювання цін, припинення стимулювання збуту й інше. Такий попит називається надзвичайним, а

маркетинг – демаркетингом.

8.Сформувався ірраціональний попит, тобто попит на товари нераціональні, лоскотливі з погляду господарства (горілка, тютюн й ін.). Завдання маркетингу – розробити заходи, що ліквідують чи хоч би зменшать попит. Такий вид попиту на ринку називається ірраціональним, а маркетинг

–протимаркетингом.

Система маркетингу. В укрупненому вигляді система маркетингу включає:

1.Підприємство-виробник продукції, у функції якого входить випуск продукції.

2.Підприємство-постачальник, функцією якого є забезпечення необхідними ресурсами виробництва продукції. Для виробника краще, якщо

444

існує можливість використовувати ресурси з різних галузей, тоді конкурує постачальник. Якщо ж ресурси дефіцитні, тоді доводиться конкурувати підприємствам-виробникам.

3.Ринок. Це те місце, де зустрічаються попит та пропозиція, покупець

іпродавець, де товари обмінюються на гроші, де відбувається кінцевий результат маркетингу.

4.Посередник. Це організації чи люди, що зайняті обміном товару, забезпеченням зв’язків, страхуванням, маркіруванням товару, виявленням ринків і т.д. Сюди відносяться транспорт, склади, оптові й індивідуальні торговці, а на закордонних ринках – торгові агенти, брокери, консигнатори, кредитні установи й інше.

5.Конкуренти. Це підприємства (об’єднання), що виробляють аналогічну продукцію (послуги). Розрізняють функціональну конкуренцію, коли різні товари можуть виконувати одну функцію; видову (наприклад, корморізка електрична чи механічна); міжфірменну, коли випускається продукція одного виду, але на різних підприємствах. Як правило, конкуренти пов’язані з усіма вище названими підсистемами.

Нарешті, система маркетингу містить у собі ще внутрішню сферу, під якою розуміється чітко визначена група людей, що виявляють реальний чи потенційний інтерес до підприємства і можуть впливати на нього певним чином.

Серед них розрізняють організації чи людей:

інтереси яких у принципі збігаються з інтересами підприємства (банки, біржі, фінансові відділи і т.д.);

які можуть не виявляти інтересу до підприємства, але підприємство в їхньому інтересі зацікавлено (засоби масової інформації, інформаційні комерційні видання й ін.);

які виявляють цікавість до підприємства, але в якій підприємство не дуже зацікавлене (організації споживачів, масовий покупець, законодавчі органи і т.д.).

445

Усе це разом узяте, з усіма взаємовигодами і прийнято називати системою маркетингу.

Особливу увагу спеціалістам-маркетологам, які зайняті реалізацією продукції свинарства, слід звернути на те, щоб продукти свинарства відповідали стандартам якості, відповідно до яких вони поділяються на п’ять категорій вгодованості.

В основу поділу за категоріями покладено: живу масу, товщину сала, вік свиней та інше.

Найбільшим попитом користується м’ясна та беконна свинина.

Слід також звернути увагу на побічні продукти переробки свинини. Останнім часом широко застосовуються медико-біологічні препарати, виготовлені з різних органів та тканин свиней.

У племінних господарствах (племзаводи, племрепродуктори) доцільно створювати службу маркетингу, головною функцією якої є: аналіз альтернативних витрат на вирощування високоякісного племінного молодняку; кон’юнктура ринку.

Найбільш ефективна ціна реалізації племінного молодняку обумовлюється насамперед його якістю (еліта-рекорд, еліта), генотипом та вдало визначеним часом і періодом реалізації.

446

ПЕРЕЛІК

суб’єктів племінної справи у свинарстві, яким присвоєно відповідний статус у відповідності з наказом

Міністерства аграрної політики України та Національної академії аграрних наук України

від 4 грудня 2009 року №858/140

447

448

Волинська область

449

450