PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014
.pdf
491
Госадзьо запам’ятався як справді вельми розумний імператор...
Але в цю фінальну епоху дурні міністри, що служили на перших посадах.., постійно чинили дії, які псували відносини між правителем і канцлером або регентом. Так держава йшла до загибелі. Не лише правитель, його міністри й регент, офіційні особи, які служили біля екс-імператора, а й кожен: чоловік і жінка, священик і світсякий – усі чудово це розуміли. Загалом про управління справами в кланах і общинах можна сказати, що ситуація погіршувалася в усіх суспільних прошарках... Навіть «Закон 17 статей» перестав діяти в цю епоху фінальних правлінь... Держава йшла до загибелі.
Боротьба кланів Кан’ін і Кудзьо за регентство
...Після того, як Сіракава в 1086 р. зрікся престолу на користь Хорікави1, а великий князь Кьогоку Мородзане передав у 1094 р. управління державними справами своєму синові Мороміті, Мороміті повів себе як вкрай уперта людина. Стверджують, що у своїх діяннях він не слухав нічиїх порад – навіть екс-імператора та власного батька Кудзьо Мородзане...
Як канцлер Мороміті прокляв ченців-бунтівників
За правління Хорікави юрба ченців з гори Хіей спустилася до столиці, принісши переносну гробницю з вимогами до імператорського двору. Канцлер Мороміті вирішив, що це з їхнього боку зухвалість, і видав письмовий наказ напасти на монахів та покласти край негараздам. Кілька стріл вразили переносну гробницю, а помічник великого синтоїстського жерця Томодзане був поранений. Звичайно, Мороміті прокляли, і він невдовзі помер.
Сіракава вирішив удруге посісти трон
Коли в 1107 р. помер імператор Хорікава, екс-імператор Сіракава хотів, мабуть, вдруге зійти на трон, але враховуючи, що він уже став ченцем, він посадив на престол свого сина Тобу2 та керував усіма державними справами будучи екс-імператором.
1Хорікава – тенно Японії в 1086 – 1107 рр.
2Тоба – тенно Японії в 1107 – 1123 pp.
492
Вдень і вночі три імператорських вартових (Мінамото Міцунобу, Мінамото Тамейосі та Мінамото Ясукійо) чергували в палаці (охороняючи екс-імператора).
Син Мороміті стає канцлером
...Після 16-річного правління Тоби трон перейшов у 1123 р. до Сутоку1, а екс-імператор Сіракава дожив до часів, коли побачив сходження на трон свого внука, і помер у 1129 р. у віці 77 років.
Правління Тоби як екс-імператора й початок епохи військових
Як спадкоємець екс-імператора Сіракави, екс-імператор Тоба керував державними справами протягом 1129 – 1156 рр., а коли він помер другого дня 7-го місяця 1156 р,. по всій японській країні почалися смуги й настала епоха військових.
Коріння епохи військових...
...На схилі років Тоба несподівано став покірливим та добросердечним правителем. Названа дочка Сіракави – дочка Кан’ін Кіндзане – стала його дружиною-імператрицею (під іменем) Тайкенмон-ін. Вона народила імперараторові кілька синів і дочок. Старшим сином був Сутоку. Два наступних сина (Наемія та Мемія) померли, не доживши повноліття, а Сутоку в 1123 р. ступив на трон, четвертий син Госіракава
зійшов на трон у 1155 p., а п’ятий залишився в історії під іменем царевиччернець Какусьо...
Дев’ятого дня 1-го місяця 1129 р. дочку регента (Фудзівара) Тадаміті привезли в палац і зробили дружиною імператора Сутоку шістнадцятого дня
того ж місяця... Дев’ятого дня 2-го |
Імператор Тоба |
місяця того ж року... вона стала |
|
імператрицею (під іменем) Кокамон-ін. |
|
1 Сутоку – тенно Японії в 1123 – 1141 pp.
493
Негаразди між двома екс-імператорами – Тобою й Сутоку
...Доки Сутоку протягом 1123 – 1141 рр. сидів на троні, ексімператор Тоба став особливо ніжним з дочкою середнього радника Нагадзане — майбутньою імператрицею Біфукумон-ін, а її синові Коное присвоїли третій ранг, негайно призначивши спадкоємцем престолу. Імператриця Кокамон-ін – дочка Тадаміті й дружина-імпе-ратриця (імператора) Сутоку – усиновила Коное. Тоба сказав Тадаміті: «Як дід Коное по матері, ви повинні добре
дбати про нього». Тадаміті, будучи дійсно дідом Коное по матері, приділив особливу увагу (спадкоємцеві престолу). Потім, коли екс-імператор Тоба порадив Сутоку покинути трон і передати його спадкоємцеві, Сутоку слухняно передав престол Коное1 та оголосив, що бажає дванадцятого місяця 1141 р. зректися трону... Сутоку з приводу цього дуже засмутився та затаїв зло на Тобу.
Коное виріс уже перебуваючи на троні, і лівий міністр та інспектор (Фудзівара) Йорінага чудово йому служив, ...(але),
Імператор Сутоку будучи гарячою людиною він (Йорінага) чинив непродумані дії, які зіпсували
його репутацію.
Тим часом люди, коли імператор Коное раптово помер у 7-му місяці 1155 р. у віці 17 років, почали говорити, нібито в цьому винний Йорінага. Екс-імператор Готоба повірив, що це правда. Що ж далі? Враховуючи, що імператор Коное помер, Йорінага подумав: «Зараз я стану Канцлером та (верховним) імператорським інспектором». Як лівому міністрові ці посади личили йому згідно з Традиціями (двірцевого посадового життя),
...проте двір здивував його рішенням про його (Йорінага) відставку з посади інспектора. Так у 1-й місяць наступного року він залишився тільки на посаді лівого міністра.
1 Коное – тенно Японії в 1141 – 1151 pp.
494
Смерть екс-імператора Тоби
Двадять четвертого дня 4-го місяця 1156 р. екс-імператор Тоба змінив назву ери правління з Кюдзю на Хоген. Потім другого дня 7-го місяця того ж року він помер. Доки він хворів, усі – знать і простолюдини, старі й молоді – усі тихо гомоніли: «Що ж буде, коли екс-імператор не зможе більше жити?»
Смута (років) Хоген: розгром (військ) Сутоку й Йорінаги
(Після похорону Тоби) екс-імператор Сутоку зупинився у своєму палаці в маєтку Танака, де, мабуть, порадився з Йорінагою, а дев’ятого дня 7-го місяця (1156 р.) несподівано покинув палац. Рушив він до палацу Садзікі, ; який називали «палацом зали Аміди з 1000 статуй», або тіакамікадо. Цей палац не належав Сутоку, проте він силою до нього увірвався й там осів. Відчуваючи, що ситуація складається саме так, як очікували, канцлер Тадаміті, правий міністр Санейосі та інші (їхні соратники) зібралися в імператорському палаці. Вояки, які поклялися виконувати накази імператриці Біфукумон-ін, теж прибули до імператорського палацу для його захисту.
А «роздратований лівий міністр» Йорінага перебував у цей час в Удзі. Тільки-но оголосили, що Йорінага, можливо, прибуде до палацу Накамікадо, (щоб приєднатися) до Сутоку, самураєві на ім’я Нобукану наказали перехопити та вбити Йорінагу на річці Хіну. Проте, хоч наказ давали швидко, але Нобукану не встиг (його виконати). Йорінага, тим часом, покинув посеред ночі Удзі та прибув до палацу Накамікадо.
Старшого командира Фудзівара Норінагу, який служив біля Сутоку протягом кількох років, неодноразово посилали до Мінамото Тамейосі (з пропозицією) прибути до Накамікадо. Врешті-решт Тамейосі відповів, що прибуде. Прийшов він з двома синами – Йорікатою та Таметомо, однак його старший син Йосітомо увів частину (клану Мінамото), яка підтримувала імператора Госіракаву (10) (до столиці). Йосітомо вже кілька років не мав приязних стосунків із своїм батьком Тамейосі, проте це довга історія, яку ми тут не будемо описувати. Потім одинадцятого дня 7-го місяця в палаці Накамікадо відбулася нарада, на якій збуджені люди, що прийшли сюди з різних
495
куточків країни, почули такі слова Мінамото Йамейосі: «Ми зовсім безсилі. Весь мій клан пішов з Йосітомо та (перебуває) тепер в імператорському палаці. Зі мною лише двоє моїх синів. Що ми можемо зробити з такими силами? Безперечно, ми не можемо реалізувати наші задуми сидячи та очікуючи тут нападу наших ворогів. Думаю, ми однозначно й безумовно повинні перейти до Удзі та затримати наших ворогів, розламавши дошки мосту Удзі. Інший (можливий) шлях дій – рушити до провінції Омі, залишаючи в тилу гору Кока, і (там) зібрати нам на допомогу самураїв сходу. Якщо ми отримаємо таку допомогу, екс-імператор (Сутоку) зможе перебратися до Канто. Якщо ми переріжемо дорогу на схід по горі Асігара й захистимо свої позиції, імператорське військо, можливо, не зможе нас дістати із столиці У східних провінціях клан Мінамото має силу ще з днів Йорійосі та Иосіїе, і тепер усі тамтешні збройні сили – мої. Як і імператорські війська столиці вони теж слідкують за ситуацією. Якщо жоден із цих планів реалізувати не вдасться, може, ми просто рушимо на імператорський палац?» Але Йорінага, виступаючи перед екс-імператором (Сутоку),
захищав свою точку зору: «Ми не можемо діяти так спішно. До чого це призведе? По-перше, ми зовсім не маємо сил – тільки людей Хігамі Кадза з провінції Ямато. Я наказав мобілізуватися й терміново рушити сюди силам Йосіно. Можливо, вони тепер у дорозі. Зачекаємо!» Перед лицем таких непродуманих рекомендацій Та-мейосі вийшов до саду...
А в імператорському палаці (в цей час) Мінамото Йосітомо гаряче відстоював таку думку:
«Що це за план захисту, якщо в ньому не визначений час наступу. Перше, що треба зробити, – це атакувати й розтрощити ворога. Тоді ми маємо план. Мінамото Та-мейосі при підтримці Йорїкати вже рушив до нового палацу екс-імператора, у Накамікадо. Навіть пам’ятаючи, що Тамейосі мій батько, я приєднуюсь до імператорських військ. Якщо я раптово зустріну ворога, він, мабуть, (змушений) буде відступити. Тому основна наша мета – наступ!»
Однак десятого дня до єдиного рішення так і не прийшли...
Тільки в середині одинадцятого дня імператор (Госіракава) видав наказ: «Наздогнати й розбити противника негайно!» Губернатор
496
Сімоцуке Мінамото Йосітомо був у захваті. Енергійно обмахуючи себе віялом із (зображеним) на ньому червоним сонцем, він сказав:
«Я багато разів брав участь у битвах і щоразу отримував благословіння від імператорського дому. Моє серце не може вчинити злочини проти імператора. Сьогодні я отримав наказ Імператора атакувати й знищити ворогів. Свіжість почуттів, що виникають у битві з ворогом – незрівнянна».
Відокремивши свої сили від (військ) Тайра Кійоморі – губернатора Акі, – Йосітомо покинув імператорський палац у Сандзьо й вирушив при підтримці деяких інших членів клану Мінамото (Йорімаси, Сігенарі та Міцуясу) проти Сутоку, який перебував у палаці Накамікадо. Невдовзі після полудня його військо почало наступ. Хоча сил у Мінамото Иорікати й Мінамото Таметомо виявилося небагато, вони створили сильну, (систему) оборони. Наступ очолив головний охоронець Йосітомо
– Камада Дзіро Масакійо, – вояки якого (безрезультатно) атакували кілька разів. Однак імператорських військ було значно більше, тому вони оточили палац Накамікадо й підпалили його. Екс-імператор Сутоку, одягнутий в повсякденне вбрання, взяв коня й поскакав у супроводі заступника начальника правих імператорських конюшень Нобудзане до Кокусьо – ченцянастоятеля храму Ніннадзі. Тільки-но Йорінага побачив цю втечу, його обладунок одразу потоншав. В обличчя його поранила невідомо ким пущена стріла, причому поранення в щоку виявилося настільки важким, що Йорінагу зняли з коня та внесли в хату простолюдина-общинника.
Того ж дня імператор підписав указ про повернення Тадаміті посади глави клану Фудзівара. Це був перший випадок, коли главу клану Фудзівара призначив імператор.
Самурай на ім’я Сігесада був сином Генти Сігедзане із Toca. Він був 80-річним ченцем, але заявив: «Саме я вистрілив тією стрілою, яка завдала смертельного поранення Йоріназі». Щоб проілюструвати свої слова, він витягнув зброю та сказав: «Я маю на своїй зброї сім позначок, які називаю «сім зірок». Тому на війні я дістаю підтримку від надприродних сил і ніколи не хиблю стріляючи».
497
Після поранення Йорінагу поклали в маленький човен, що відчалив від місця з назвою Умецу (і Норінага поплив) річкою Кацура в супроводі свого старшого брата Цунеморі. Йорінага їхав до Удзі, щоб побачити свого батька Тададзане. Проте цього разу Тададзане його не побачив. За день чи два після того, як Цунеморі довіз Йорінагу до місця з назвою Ханняміті (провінції Ямато), Йорінага помер. Коли його сина Накаюкі спитали про подробиці смерті Йорінага, той відповів:
«Я серцем відчув, що Йорінага не може їхати верхи на коні. В розпалі битви він стояв біля розсувних дверей зали Будди храму Омікадо й керував своїми вояками, коли стріла вразила його під вухо. Тоді його перенесли в коляску, що стояла біля воріт, та повезли в супроводі секретаря імператорської канцелярії Цунеморі. Приїхали до ріки Кацура, сіли на рибальський човен і за течією спустилися до гирла ріки Копу. Та коли Йорінага заявив, що бажає побачити свого батька, Тададзане відповів: «З самого початку я чув про те, що трапилося. Я не бажаю вас бачити». Після такої (відповіді) Йорінага помер у човні, а вищезгаданий Цунеморі, секретар відділу книг і рукописів Тосінарі та інспектор Нобуйорі втрьох віднесли тіло Йорінага на 100 сяку1 від головної дороги й спалили його в храмі Ханнядзі.
Після розгрому військ екс-імператора Сутоку, Тамейосі намагався втекти, але його впіймали, а коли Йосітомо спитав імператора, що з ним робити, (йому надіслали) підписаний імператором наказ відрубати Тамейосі голову. Тоді Йосітомо (схопив!) посадив свого батька в паланкін та відіслав його до Йоцудзуки, де Тамейосі відрубали голову. Вся країна була вражена тим, що Йосітомо зітнув голову власному батькові.
Іншим наслідком розгрому стала висилка екс-імператора Сутоку в провінцію Санукі, і тільки завдяки клопотанню Тадаміті його батька Тададзане відправили під домашній арешт до маєтку Тісоку.
Правління Госіракави
Заколот 1156 р. спалахнув несподівано, але сили імператора Госіракави без складнощів його придушили й кожного
1 Сяку – японський фут, міра довжини, що дорівнює приблизно 30,3 см.
498
заколотника покарали відповідно до тяжкості його злочину. Хоча смертну кару скасували дуже давно (ще в 810 р.), тепер її поновили, мабуть, через тяжкість злочинів. Відповідно, за участь у керівництві заколотом декого покарали (на смерть).
Протягом царювання Госіракави повний контроль над державними справами тримав (буддійський чернець) Сіндзей...
Імператорської влади фактично не існувало, хоча багато відомих людей розуміли, що імператорський палац – особливе, найважливіше місце для здійснення державних ритуалів і церемоній... (Імператорський) палац занепав, і тільки-но князь Тадаміті отримав наприкінці правління Тоби наказ повністю взяти у свої руки керівництво державою в ролі канцлера, він перш за все запланував реконструювати палац. Але це не сподобалося екс-імператорові Сіракаві, який сказав, що Тадаміті дуже старомодна людина. Сіндзей використав сприятливу нагоду й сам провів пишну реконструкцію
(імператорського) палацу, зруйнованого під час заколоту 1156 р. ...Він сам керував реконструкцією й завершив її
менше ніж за два роки. Люди стверджували, нібито навіть ночами він працював над проектом (реконструкції), перевіряючи результати обрахунків. Він найкращим чином завершив роботу чітко за власними кресленнями, а потім організував у новому палаці бенкет, на якому гостей розважали танцюристки. Людей вразила пристойність цього святкування...
Одинадцятого дня 8-го місяця 1158 р. імператор Госіракава покинув престол, передавши трон імператорові Нідзьо1.
Госіракава почав керувати державними справами як ексімператор
1 Нідзьо – тенно Японії в 1158 – 1165 pp.
499
Після того, як Госіракава почав за прикладом попередніх ексімператорів Сіракави й Тоби сам керувати державними справами, він несподівано полюбив шляхетну людину високого рангу на ім’я Фудзівара Нобуйорі – сина князя Тадатаки. Тільки-но видатними особами стали екс-імператорські гвардійці низького походження – такі, як брати Тайра Нобунарі, Нобутада, Тамеюкі й Тамеясу, – відразу ж Фудзівара Нобуйорі піднявся до високих посад середнього радника та командира правої двір-цевої гвардії. Сіндзей також надав чини (деяким) своїм синам: Тосінорі призначили правим середнім інспектором, а Нарінорі – імператорським охоронцем...
Неспокій і негаразди напередодні смути 1159 р.
В той час, як сини Сіндзея, включаючи певну кількість тих, хто прийняв постриг буддійського ченця, здобули високий статус, у Фундзівара Нобуйорі виникло відчуття підозри до Сіндзея. Відмітивши (наявність) суперництва між Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі та усвідомлюючи, що переможець у війні між ними захопить контроль над державою, він приєднався до Мінамото Йосітомо й не гаючись почав готувати заколот.
Другою складовою, що сприяла заколоту, було глибоке невдоволення Мінамото Йосітомо Сіндзеєм. Тільки-но Сіндзей перетворився на особу з необмеженим впливом, а Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі почали між собою суперничати, Йосітомо вирішив зробити сина Сіндзея – Корінорі – своїм зятем
...але Сіндзей не схвалив таку пропозицію й відповів грубою (відмовою): «Мій син – учений, і не може бути вашим зятем!» А невдовзі Сіндзей зробив свого сина Сігенорі... зятем Тайра Кійоморі. Це й породило в Йосітомо таку ненависть до Сіндзея.
Смута 1159 р.
Через деякий час – у ніч на дев’ятий день 12-го місяця 1159 р. – палац Карасума (центрального міністра) Сандзьо був оточений. Усе відбувалося саме там, де в цей час мешкав екс-імператор Госіракава, і де Сіндзей при підтримці своїх синів, як правило, прислуговував Його Величності. Бажаючи повбивати в палаці
500
кожного, Мінамото Йосітомо та Фудзівара Нобуйорі разом зі своїми вояками оточили його й підпалили.
Потім до центральних воріт подали імператорський екіпаж у супроводі середнього радника Мінамото Моронаки, куди посадили екс-імператора та імператрицю...
Сини Сіндзея – Тосінорі й Саданорі, – котрі служили при ексімператорі, – втекли...
Відчуваючи загрозу поразки, Сіндзей узяв із собою командира лівої двірцевої гвардії Фудзівара Мороміцу, командира правої двірцевої гвардії Фудзівара Нарікаге, Тагуті Сіро Канеміцу та секретаря правого відділу імператорських конюшен Сайто Кійодзане і, використавши цих людей як носіїв паланкіна, дістався до місцевості Тавара в провінції Ямато. Тут вони викопали яму й сховали в ній Сіндзея. Усі четверо, хто допоміг Сіндзею, стали пізніше буддійськими ченцями, тому в історії вони відомі під своїми чернечими іменами: Сайко, Сайкей, Сайдзіцу та Сай’ін. Пізніше Сайко й Сайкей повернулися на службу до Госіракави. Сайко сказав Сіндзею: «Прошу, негайно відпливайте до Китаю. Я попливу з Вами». Проте Сіндзей відкинув цю пропозицію: «Коли я покинув столицю, зірки стояли так само, як і при моєму народженні. Я ні в якому разі не тікатиму...»
Підтримуючи імператора Нідзьо, (Фудзівара) Нобуйорі взяв керівництво державними справами у свої руки: посадив ексімператора Госіракаву під домашній арешт в імператорській бібліотеці, негайно провів церемонію, під час якої Мінамото Йосітомо зробили губернатором провінції Харіма, а 13-річного сина Йосітомо – Йорітомо – призначили командувачем правої імператорської гвардії.
Смерть Сіндзея
Тепер Сіндзей вважав, що він добре сховався, але коли носії паланкіна розмовляли між собою, біля них знаходився самурай на ім’я Мінамото Міігуясу. Міігуясу воював на боці Йосітомо, тому негайно передав інформацію, результатом чого став письмовий наказ знайти та схопити Сіндзея. На його виконання до Тавари відрядили пошуковий загін. Тим часом Фудзівара Мороміїгу (Сайко) заліз на дерево і звідти, слідкуючи за всім, чув, як знизу