Розділ 1 Вступ до фахової екологічної і природоохоронної діяльності

1.1. Предмет і завдання дисципліни

1.2.Основи екологічної термінології. Поява терміну «екологія» та його означення

1.3. Суть фахової діяльності еколога

1.4. Формування свідомого ставлення до довкілля

1.5. Перелік умінь і навиків в процесі навчання за спеціальністю та вивчення дисципліни «Вступ до фаху»

Глобальні, регіональні та локальні екологічні проблеми, які виникли в Україні наприкінці ХХ століття, обумовили потребу в підготовці спеціалістів-екологів. Перші набори абітурієнтів на екологічну підготовку були здійснені в Україні у 1990 році. Прогнозувалось, що навчання на екологічній спеціальності буде не лише цікаво, а й корисно та перспективно. Корисно, оскільки, отримуючи спеціальність еколога, фахівці зможуть безпосередньо здійснювати професійну діяльність у сфері охорони і збалансованого використання природних ресурсів. Перспективно, оскільки соціо-економіко-екологічні проблеми, якими опанують фахівці, стануть домінуючими при переході регіонів і України до засад сталого розвитку. А, відтак, розуміння особливостей переходу України до сталого розвитку відкриває для фахівців широкі можливості реалізізації своїх професіональних, творчих можливостей не лише у практичній, але і науковій діяльності та сприятиме працевлаштуванню на ринку праці в Україні і за кордоном.

1. Предмет і завдання дисципліни

Метою дисципліни є формування уявлення про професію еколога, сферу діяльності, шляхи професійного становлення, отримання початкових знань і умінь на базі понятійно-термінологічного апарату екології та з’ясування особливостей вивчення фундаментальних, професійно-орієнтованих та фахових дисциплін.

Об’єктом вступу до фахової екологічної і природоохоронної діяльності є забезпечення формування об’єктивних, системних знань із професії еколога, первинних знань з екології, набуття умінь в організації самонавчання студента у ВНЗ.

Предметом вступу до фаху як науки є з’ясування особливостей організації навчального процесу у ВНЗ, змісту Галузевого стандарту навчальних, робочих та індивідуальних планів підготовки бакалаврів і магістрів, особливостей кредитно-модульної системи навчання, структуру, функції і задачі та правового статусу державних органів у галузі освіти і охорони навколишнього природного середовища, структури природоохоронного законодавства.

Основними завданнями цього курсу відповідно необхідно вважати:

1. ознайомлення з системою підготовки спеціалістів у ВНЗ;

2. ознайомлення з навчальними планами спеціальності з метою цілісного уявлення про формування знань, раціонального пла­нування своєї підготовки з врахуванням тісного зв'язку всіх дисци­плін, їх значення для формування професійної майстерності;

3. формування початкових знань з екології – засвоєння ключо­вих понять з екології, етапів становлення поняття екології і його пода­льшого трансформування, виявлення причин багатозначності визначень того чи іншого поняття, вивчення історії розвитку своєї спеціа­льності, перших наукових робіт і навчальних підручників, оволодіння початковими здатностями приймати самостійні рішення.

4) ознайомлення з моделлю спеціаліста і шляхами набуття знань, з кваліфікаційними вимогами до спеціаліста екологічного напряму, усвідомлення ролі і значення тестового контролю як най­більш ефективної форми набуття знань.

Вивчення структури і організації державної служби Міністерства екології та природних ресурсів України, а також існуючих служб в інших країнах світу.

Засвоєння елементів наукових досліджень, які б дозволили на високому кваліфікаційному рівні використати їх для формуван­ня своєї професійної діяльності.

Уявлення про забезпеченість професійної підготовки на­вчальною та науковою літературою як в Україні, гак і за її межами, з метою плідної самостійної роботи щодо формування знань відпо­відно ОКХ і ОПП.

Незалежно від специфіки своєї професії у студента повинно бути в процесі викладання даного курсу розвинуте логічне мислен­ня і сформовані наступні узагальнені вміння:

• побачити, усвідомити і зрозуміти проблему;

• поставити мету діяльності (своєї і колективу);

• аналізувати інформацію;

• моделювати можливі шляхи вирішення проблеми;

• визначати засоби досягнення мети і давати економічну оці­нку їх ефективності;

• корегувати процес досягнення мети;

• прогнозувати наслідки результатів діяльності.

Головною формою організації навчального процесу є само­стійне вивчення матеріалу, насамперед, літературних джерел, а та­кож лекцій, практичних занять.

Основною формою контролю за­своєння знань є тестовий контроль, який може поєднуватись з ін­шими формами.

Одним з головних наслідків вивчення курсу необхідно вва­жати виховання любові до професії, формування бажання досягти максимального рівня інформованості й освіти, отримання навиків щодо самостійного прийняття рішень.

Для досягнення мети і реалізації поставлених завдань у ході дослідження проблеми вступу до фахової екологічної і природоохоронної діяльності використовують різні загальнонаукові та специфічні методи дослідження. Наприклад, історико-логічний метод, який дозволяє досліджувати концепції соціального, економічного та екологічного розвитку від Аристотеля до наших днів; репродуктивний метод, який передбачає сприйняття інформації, запам’ятовування за асоціацією шляхом заучування, повторення, відтворення навчального матеріалу; проблемно-пошуковий метод, який лежить в основі створення проблемних ситуацій, дозволяє виявити причини явищ, зв’язок між різними поняттями, доведення на рівні порівнянь, логічних суджень та формулювання нових висновків, узагальнень; інтерв’ю та анкетування.