ЗМІСТ
ВСТУП 3
1.КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ РУЧНИХ МАНІПУЛЯТОРІВ 4
1.1. Класифікація ручних маніпуляторів типу миша 4
1.1.1. Джойстик 9
1.1.2. Графічний планшет 13
1.1.3. Трекбол 17
1.2 Будова та характеристика мишки, трекбола, тачпада. 19
1.2.1. Будова та характеристика миші 19
1.2.2 Будова та характеристика тачпада 20
1.3 Характеристика ручних маніпуляторів 21
1.3.1. Характеристика тачпада 21
2. ВИМІРЮВАННЯ НАДВИСОКОЧАСТОТНОЇ ПОТУЖНОСТІ 22
2.1. Вимірювання над частотної потужності 22
2.2. Вимірюваннячастотної потужності ватметра 25
2.3. Будова ватметрів різних систем дій 30
3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ГІГІЄНА КОРИСТУВАЧА ЕОМ 33
ВИСНОВОК 39
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40
ВСТУП
Першу комп'ютерну мишу створив американський інженер Дуглас Енгельбарт у 1964 році, а перший трекбол (trekball) з'явився значно пізніше на фірмі Logitech. Більшість фірм , які виробляють подібні пристрої забезпечують сумісність, або з Microsoft Mouse (дві управляючих клавіші), або з Моuse System (три управляючих клавіші), а найчастіше з ними обома. Миша забезпечує дуже легке маніпулювання такими широко застосовуваними в графічних пакетах об'єктами, як вікна, меню, кнопки, піктограми і інше. Подавляюча більшість комп'ютерних мишок до недавнього часу використовувала оптикомеханічний принцип кодування переміщення мишки по рівній поверхні, наприклад, комп'ютерного стола. З поверхнею столу взаємодіє тяжка, покрита гумою куля доволі великого діаметру. Ця куля опирається на два продовгуваті ролики, що притиснуті своїми площинами до сторін кулі та встановлені на одній вісі з двома датчиками положення. Вісі повертання роликів взаємно ортогональні. Датчики являють собою оптопари (світлодіод -фотодіод) і розміщуються по різні сторони спеціальних дисків з отворами. Послідовність, у якій освітлюються світлочутливі елементи, визначає напрямок переміщення миші, а частота імпульсів, що надходять від них - швидкість руху миші. Хороший механічний контакт з поверхнею забезпечується з використанням спеціального коврика, покритого гумою.
Класифікація та призначення ручних маніпуляторів
Класифікація ручних маніпуляторів типу миша
У перших конструкціях оптичної миші компанії Mouse Systems, а також деяких інших застосовувався датчик, для роботи якого був потрібний спеціальний килимок з координатною сіткою. Це привело до того, що пристрої цієї конструкції, не дивлячись на їх високу точність, не набули достатньо широкого поширення. Компанія Microsoft відновила виробництво цих пристроїв, створивши IntelliMouse Explorer. У цій моделі, як і в колишніх конструкціях оптичної миші, для реєстрації переміщень використовується оптична технологія. У цій миші немає рухомих елементів, окрім колеса прокрутки і кнопок, розташованих у верхній частині корпусу. Також не вимагається спеціального килимка, оскільки миша може працювати практично на будь-якій поверхні. У цій конструкції замість простого оптичного датчика, який застосовувався в попередніх версіях оптичної миші, використовується покращена модель сканера із зарядовим зв'язком (Charge Coupled Device — CCD). Цей сканер, по суті, є спрощеною версією датчика відеокамери, який реєструє переміщення, відстежуючи зміну поверхні, на якій розташована миша. Функцію освітлення поверхні виконує світлодіод (light-emitting diode — LED).
Модель IntelliMouse Explorer є першою з сімейства оптичних пристроїв, створених компанією Microsoft. Крім того, Microsoft проводить кульові покажчики (трекболи), які також створені на основі оптичної технології. До інших відомих виробників оптичної миші і трекбола відносяться компанії Logitech, Genius. На рисунку 2.14 представлена типова оптична миша. Завдяки своїй універсальності і простому технічному обслуговуванню (не кажучи вже про неперевершену точність позиціонування) оптична миша є гідним вибором для будь-якої системи, а різноманіття моделей дозволяє придбати таку мишу по цінах якісних традиційних пристроїв.
Взаємодія миші і комп'ютера здійснюється за допомогою спеціальної програми-драйвера, яка або завантажується окремо, або є частиною системного програмного забезпечення. Наприклад, для роботи з Windows або PS/2 окремий драйвер для миші не потрібний, але для більшості DOS-додатків він необхідний. У будь-якому випадку драйвер (вбудований або окремий) перетворить отримувані від миші електричні сигнали в інформацию про положення покажчика і стан кнопок.
На даний час, незважаючи на суттєві переваги оптичних мишей, на ринку присутні оптично-механічні миші, які приваблюють простотою конструкції та низькою ціною. Конструктив такої миші досить простий: обертання кульки передається до двох валів, один з яких обертається при русі навколо вісі Х, а другий - навколо вісі Y. На вісі з валами насаджені невеликі диски з прорізами (“переривачі”), через які проходять (або не проходять) інфрачервоні промені від відповідних джерел. При обертанні дисків промені періодично уриваються, що реєструється відповідними фотодатчиками. Кожен імпульс випромінювання розцінюється системою як один крок по одній з координат. Такі оптико-механічні датчики (рис. 1.1) набули найбільшого поширення.
Рис. 1.1. Оптико-механічні датчики миші
Технологія сучасних оптичних мишей була розроблена Agilent Technologies в кінці 1999 року. Для сканування поверхні використовується мініатюрна камера, яка працює із швидкістю 1500 знімків в секунду. Оскільки камера мало що побачить в темноті, миші звичайно оснащені невеликим червоним світлодіодом, який підсвічує поверхню. Світлові промені відображаються від поверхні, потрапляють на CMOS-сенсор і перетворюються на електричний сигнал. Сигнал з сенсора передається на цифровий сигнальний процесор (DSP), який виконує його аналіз. Процесор потужністю близько 18 MIPS (можуть застосовуватися процесори як з більшою, так і з меншою продуктивністю) виділяє окремі ділянки зображення і визначає їх переміщення щодо попереднього знімка. Таким чином, принцип роботи полягає в аналізі послідовності зображень. Процесор знаходить, як далеко пересунулася миша і посилає інформацію комп'ютеру. Комп'ютер пересуває курсор на екрані відповідно до інформації, одержаної від миші. Завдяки великій частоті опиту, рухи курсора виглядають плавними. Враховуючи ці умови, стає зрозуміло, чому оптичні миші некоректно працюють на прозорих і дзеркальних поверхнях.
Оптична миша має явні переваги перед звичайною:
• відсутні рухомі частини в площині зіткнення з поверхнею, що зменшує знос і знижує шанс поломки механіки, відповідальної за пересування курсора;
• грязь не забивається у внутрішню площину пристрою і не заважає роботі сенсорів;
• збільшений дозвіл миші приводить до кращої роботи; особливе це критично в графічних застосуваннях і програмах, де потрібне точне введення даних за допомогою миші
• миша не вимагає спеціальної поверхні, килимка;
• теоретично не потрібно проводити гігієнічне протирання килимка, кульки і роликів.
Як вже було сказано, оптичні миші (рисунок 1.2) працюють практично на всіх поверхнях, окрім скляних, дзеркальних, металевих і виконаних з оксамиту.
Крім самої миші в комплект входить приймач, одержуючий живлення прямо від комп'ютера по USB, на додаток до якого додається переходник| USB-PS/2. Взаємне розташування приймача і миші не обмежене прямою видимістю — відстань упевненого прийому, що досягає двох з половиною метрів, дозволяє розмістити радіоблок практично де завгодно. Плавні обводи порадують естетів, а ті, у кого немає місця на столі, можуть розмістити приймач під столешницей.
Рис 1.2. Деякі зразки оптичних мишей
Інсталяція миші зводиться до установки в неї батарей і натиснення кнопок Connect на радіоблоці і самій миші. Пристрої «запам'ятовують» коди один одного, і надалі «дізнаватимуться» тільки «свого» — це необхідно з метою уникнути впливу на приймач аналогічної миші з сусіднього столу.
Втративши кульку, миша все ж таки злегка поважчала за рахунок двох пальчиковых| AA-батарей. Ваговий баланс, проте, залишився майже незмінним, і ніякого дискомфорту не викликає. Основні частини корпусу миші можна подивитися на рисунку 1.3. Батарейний відсік знаходиться на «пузі» миші, і його клямка є, мабуть, єдиним слабким місцем пристрою. Кришка тримається міцно, але мені здається, що клямка є очевидним кандидатом на поломку після декількох десятків відкриттів-закривань. Втім, за заявою виробника, батареї (або акумулятори) доведеться міняти не частіше, ніж раз в два місяця, так що декілька років життя згаданій клямці забезпечені точно.
Рис1.3. Основні частини корпусу миші
Мишу можна підключити до комп'ютера трьома способами:
· через послідовний інтерфейс;
· через спеціальний порт миші на системній платі;
· через інтерфейс шинної плати.
У більшості старих комп'ютерів РС-сумісних миша підключається через послідовний інтерфейс. Як і у інших послідовних пристроїв, сполучний кабель миші закінчується 9- або 25-штирьовим роз'ємом. У цих роз'ємах (Db-9 або Db-25) використовується всього декілька контактів - решта зайвих.
Оскільки в більшості комп'ютерів передбачено два послідовні порти (Com1 і Com2), мишу можна підключати до будь-якого з них. При запуску програма-драйвер перевіряє порти і визначає, до якого з них підключена миша.
У зв'язку з тим, що послідовна миша не підключається безпосередньо до системи, вона не використовує її ресурсів. Виявляються зайнятими лише ресурси того послідовного порту, до якого підключена миша. Якщо, наприклад, вона підключена до порту Com2, то використовується лінія IRQ 3 і адреси порту введення-виводу.
У більшості нових комп'ютерів передбачений спеціальний порт миші, вбудований в системну плату. Вперше він з'явився в 1987 році в комп'ютерах Ps/2, тому його часто називають інтерфейсом миші Ps/2. Це зовсім не означає, що така миша може працювати тільки з Ps/2. Навпаки, мається на увазі, що її можна підключити до будь-якого комп'ютера, в якому порт встановлений на системній платі.
Кабель миші, що підключається до подібного порту, закінчується таким же роз'ємом mini-din, як і кабель нової клавіатури. Електрично порт миші підключений до контроллера клавіатури 8042, встановленому на системній платі. У всіх комп'ютерах Ps/2 для клавіатури і миші використовуються роз'єми mini-din. У інших комп'ютерах для підключення миші застосовуються звичайні роз'єми, оскільки в більшості стандартних корпусів не передбачений роз'єм mini-din для миші. В цьому випадку доводиться використовувати перехідній кабель між звичайною штирьовою розеткою системної плати і роз'ємом mini-din миші Ps/2.
Краще підключати мишу до вбудованого порту, оскільки при цьому не доводиться займати додаткові слоти розширення або послідовні порти, а можливості миші не обмежуються можливостями схем послідовного порту. Для порту миші на системній платі використовується переривання IRQ 12 і адреси введення-виводу 60h і 64h. Оскільки порт миші на системній платі сполучений з контролером клавіатури 8042, його адреси введення-виводу ті ж, що і у цієї мікросхеми. Переривання IRQ 12-16-розрядне, і в більшості випадків воно не застосовується. Таке переривання не повинне використовуватися для інших пристроїв в будь-яких системах з шиною ISA, в яких порт миші встановлений на системній платі, оскільки в шині ISA не допускається сумісне використання переривань.