45. Соціально-політичний колективний портрет радянського партизана (1941-1944 рр.).

Радянські партизани — диверсійно-терористичні загони, які боролись методами партизанської війни проти військ Німеччини та її союзників на окупованих Вермахтом територіях СРСР у 1941–1944 роках, а також проти місцевого населення та сил національного визволення.

46. Соціально-політичний колективний портрет бійця упа.

47. О.Довженко про військово-політичні події та повсякденне життя людей в Україні (за «Щоденниковимизаписами»1941-1945рр.).

48. Особливості політичного життя в Україні (1945-1991 рр.).

Період 1953—1964 рр. в історії СРСР і УРСР отримав назву «відлиги». Після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) першим секретарем ЦК КПРС став М. Хрущов. Першими секретарями ЦК КПУ в період «хрущовської відлиги» були О. Кириченко (1953—1957 рр.), М. Підгорний (1957—1963 рр.), П. Шелест (1963—1972 рр.). Нове керівництво СРСР і УРСР взяло курс на десталінізацію — поступову відмову від крайніх проявів сталінського тоталітарного режиму й лібералізацію суспільно-політичного життя

Рішенням жовтневого пленуму 1964 р. М. Хрущова було знято з посади першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л. Брежнєва, Головою Ради Міністрів СРСР призначено О. Косигіна

Період 1964—1985 рр. в історії СРСР і УРСР дістав назву «застій». Генеральними секретарями ЦК КПРС у період «застою» були Л. Брежнєв (1964—1982 рр.), Ю. Андропов (1982—1984 рр.), К. Чер- ненко (1984—1985 рр.). Першими секретарями ЦК КПУ були П. Шелест (1963—1972 рр.), В. Щер- бицький (1972—1989 рр.). У керівництві УРСР існували дві лінії — націонал-комуністична (автономістська) представником якої був П. Шелест, і проімперська (централістська), представником якої був В. Щербицький. Перший секретар ЦК КПУ П. Шелест відстоював економічні інтереси України, підтримував розвиток укра- їнської мови й культури, сприяв збереженню українських історичних і культурних пам’яток, став ініціатором запровадження Шевченківської премії. Перший секретар ЦК КПУ В. Щербицький підпорядковував економічні інтереси України союзним потребам, сприяв русифікації, боровся з дисидентським рухом, намагався приховати Чорнобильську катастрофу, але водночас сприяв технічній модернізації легкої і харчової промисловості УРСР, розви- тку культури й спорту. Посівши посаду першого секретаря ЦК КПУ, В. Щербицький здійснив кадрові зміни, протягом року звільнівши з партійних посад 37 тис. комуністів. У 1977 р. була прийнята нова Конституція СРСР, а в 1978 р. — нова Конституція УРСР (консти- туції «розвинутого соціалізму»). УРСР залишалася союзною республікою у складі СРСР. Формально вища законодавча влада в УРСР належала Верховній Раді, вища виконавча влада — Раді Міністрів, а фактично перебувала в руках Комуністичної партії, «керуючої сили» радянського суспільства, яка визначала внутрішню й зовнішню політику держави. За Конституцією УРСР мала право на самовизна- чення, аж до можливості виходу із СРСР, однак механізм реалізації такого права не був визначений. Політико-ідеологічна криза радянського ладу характеризувалася загостренням суперечностей в усіх сферах життя радянського суспільства.

Період 1985—1991 рр. став останнім в історії СРСР і УРСР. У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний М. Горбачов, за ініціативою якого в СРСР почалася «перебудова». «Перебудо- ва» — курс на системну модернізацію радянського суспільства, проголошений новим керівництвом КПРС на квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС і підтверджений на ХХVІІ з’їзді КПРС (1986 р.). Перебудова передбачала докорінні зміни в економічному, політичному й культурному житті сус- пільства: прискорення соціально-економічного розвитку, демократизацію суспільства, розширення гласності, підвищення рівня життя народу, проголошення «нового мислення» у міжнародних відно- синах, припинення «холодної війни». Початок перебудовчих процесів в Україні збігся з аварією на Чорнобильській АЕС, яка відбулася 26 квітня 1986 р. Від Чорнобильської катастрофи постраждали 3,5 млн чоловік, 73 тис. стали інва- лідами. Забрудненими радіацією виявилися 10% території України, особливо Київська, Чернігівська, Житомирська області. Сумарні витрати України на ліквідацію аварії досягли на момент закриття ЧАЕС у 2000 р. 130 млрд доларів. Влада прагнула приховати від населення сам факт аварії, а коли це не вдалося — наслідки Чорнобильської катастрофи. Перебудовчі процеси в Україні гальмувалися партійним керівництвом на чолі з першими секре- тарями ЦК КПУ В. Щербицьким (1972—1989 рр.), В. Івашком (1989—1990 рр.), С. Гуренком (1990— 1991 рр.), які на словах декларували відданість «перебудові», а фактично чинили спротив горбачов- ському курсу. Прагнення відмежуватися від перебудовчих процесів призвело до падіння авторитету Компартії України серед населення й виходу комуністів із її лав.