2.2.8. Розрахунок річної потреби свинокомплексу чи ферми в кормах при потоковому виробництві свинини

Постійне поголів’я (ПП) є тим поголів’ям, яке знаходиться в цехах щоденно на протязі року, тому воно вважається і щоденним, і середньорічним.

Використовуючи це поголів’я і норму кормів на 1 голову за добу студент визначає добову потребу ферми і комплексу, а помноживши на 365 днів і поділивши на 100 – визначає річну потребу в центнерах кормових одиниць в розрізі виробничих груп і всього по комплексу чи фермі (табл.12).

Таблиця 18

Розрахунок щодобової та річної потреби в кормах

Групи тварин	На 1 гол. за добу корм. од.	ПП	На 1 день, всього корм. од.	Річна потреба ц корм. од.
Кнури	5,0
Свиноматки: - холості - осімінені - поросні - підсисні
	3,7
	4,0
	4,6
	6,8
Поросята: -сисуни-0-42 дні -на дорощуванні
	0,4
	1,25
Молодняк на відгодівлі	3,05
Всього

На комплексах свиней частіше всього годують повнораціонними комбікормами, а на механізованих свинофермах використовують змішані раціони. Якщо потрібно визначити річну потребу в натуральних кормах, то використовують дані і форму таблиці 4, змінюючи структуру у відповідності до тієї структури раціонів, яка використовується в даному господарстві.

Правила оформлення курсових проектів

Правила оформлення текстової частини. Текстова частина українською мовою разом з ілюстраціями виконується на одному боці аркушів білого паперу формату А4 (297 х 210 мм) із відступами: зліва – не менш 25 мм, зверху та знизу – 20 мм, з права – 10 мм. Текст друкується у редакторі Word з використанням шрифту Times New Roman розміру – 14, міжрядковий інтервал – 1,3. Вирівнюється текст по ширині. Фрагменти тексту, що надруковані латинськими літерами повинні бути виділені курсивом. Для фрагментів або повних текстів програм використовується шрифт Courier New. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однаковою.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул дають арабськими цифрами по центру сторінки без знака №. Сторінки КП з додатками нумеруються арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Титульний аркуш включається до загальної нумерації сторінок, але номер на ньому не проставляється.

Текст основної частини кваліфікаційної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Кожну структурну частину КП треба починати з нової сторінки. Заголовки структурних часток КП «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до тексту (по центру) жирним шрифтом.

Розділи повинні мати порядкові номери арабськими цифрами (1, 2 і т.д. без слова «Розділ») та назви (заголовки), яка пишеться після номеру. Заголовки розділів слід починати з абзацного відступу і писати великими друкованими літерами без крапки після номера та в кінці. Розділи можуть мати підрозділи (не менше двох). Вони нумеруються за розділами (4.1, 4.2 і т.д.) Написання назви підрозділів необхідно починати з абзацного відступу і писати малими літерами крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки після номера та в кінці. Підрозділи не має сенсу виділяти, якщо вони мають обсяг тексту менш ніж 3 сторінки. Відстань між заголовком розділу чи підрозділу і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж рядок тексту. Не допускається розміщувати назву розділу чи підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено менше двох рядків тексту. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам.

До загального обсягу КП не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі ці сторінки елементів КП підлягають нумерації на загальних підставах. Зноски, які зустрічаються в тексті, оформлюються з використанням інструменту «зноска» з меню «вставка». В тексті вони позначаються значком *та порядковим номером зноски. Тексту зноски присвоюється стиль «ТЕКСТ ЗНОСКИ». Скорочення, які часто використовуються, пишуться без пробілів (наприклад: т.ч., і т.д., т.п.).

Стандартні бланки титульного аркушу та завдання (яки необхідно взяти на кафедрі) слід заповнити від руки, акуратно, розбірливо, без помилок та виправлень, українською мовою. Необхідно перевірити, щоб були заповнені усі графи, проставлені усі необхідні дати (дата видачі завдання, дата затвердження завдання, термін здачі студентом закінченої роботи, номер та дата наказу), проставлені всі підписи (підписи керівника на титульному аркуші, та на аркуші завдання). Фамілія, ім’я та по батькові слід писати повністю. Слід перевірити щоб тема КП цілком співпадала з формулюванням в наказі. Якщо тема, яка зазначена на титульному аркуші та на аркуші завдання не співпадає з темою в наказі хоча б в одній літері – студент не допускається до захисту КП.

Оформлення змісту. У зміст виносяться розділи та підрозділи другого порядку (1 та 1.1, 1.2, 1.3…) підрозділи третього порядку та далі у зміст не виносяться (1.1.1, 1.1.2…).

Численні інтервали значень, які зустрічаються в тексті статті, пишуться через три крапки без пробілів між крапками та цифрою (наприклад: 3…8 мм); в посиланнях на декілька формул (наприклад: (1)…(4)); в посиланнях на декілька джерел літератури (наприклад: [1…4]); у річних проміжках (наприклад: у 20…30 рр., у 1998…2000 рр.). Результати розрахунків супроводжуються зазначенням відповідних одиниць виміру. Розмірність цифрових значень пишеться через фіксований пробіл після цифри (наприклад: 5 мм). У КП треба використовувати одиниці виміру SI: вольт, ампер, ом, фарад, генрі, метр, секунда тощо. Порядок обчислювань: основна формула – підстановка числових даних без їхнього будь-якого перетворювання в послідовності позначень у формулі – остаточний результат із позначенням розмірності. Великі і малі букви, надрядкові та підрядкові індекси у формулах повинні позначатися чітко.

Формули розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка з відступом зверху і знизу не менш одного рядка. Номер формули ставиться на її рівні в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку і складається з номера розділу та порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад: (3.2) – друга формула третього розділу. Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, що входять до формули, слід наводити безпосередньо під формулою без абзацного відступу в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. У формулах та рівняннях латинські літери друкуються курсивом, крім математичних функцій: sin, cos, lg, exp, tg, min тощо. До використаних формул повинні бути надані посилання на джерела, а до використаних числових значень – пояснення щодо їхнього походження.

При використанні редактора формул MS Equation 3.0, формули приводити з наступними установками: Стиль – математичний (установки в меню Стиль – Визначити – Змінні – курсив, греческі – прямі; Стиль – Визначити – Розмір – «Звичайний»(full) – 11, «Крупний індекс» (subscript) – 8, «Малий індекс»(sub-sub) – 6, «Крупний символ» (symbol) – 15, «Малий символ»(sub symbol) – 13.

Змінні, набрані не в редакторі формул повинні бути виділені курсивом. Дрібну частину числа відокремлювати комою. Фрагмент з прикладом написання заголовків розділів та підрозділів, формул та розрахунків за ними наведено в додатку Д.

Цифровий матеріал оформляється у вигляді таблиць, які розміщуються після тексту, в якому згадуються вперше, або на наступній сторінці. Таблиці оформлюються шрифтом розміру – 12. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа та знизу, що обмежовують таблицю, можна не проводити (крім головки таблиці), якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею. Таблиці обов’язково нумерують та дають назву (наприклад, «Таблиця 2.3 − Річна потреба господарства в кормах» – третя таблиця другого розділу). Номер та назва розміщуються зверху над таблицею. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» І вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Використовування таблиць, створених в редакторі Excel, не припускається. Приклад оформлення таблиці наведено в додатку Е.

При посиланнях у тексті на джерело інформації потрібно вказувати у квадратних дужках порядковий номер списку літератури, наприклад: [2]. При необхідності зробити посилення на стандарти, технічні умови, інструкції вказують позначення і назву документа та номер і назву розділу.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток Б». Кожний додаток розміщується з нової сторінки посередині рядка. Таблиці та рисунки додатків нумеруються послідовно у кожному додатку окремо, при цьому першою є літера позначення додатку, наприклад: Таблиця Б.2 – друга таблиця додатку Б.

Правила оформлення графічної частини. Графічну частину КП складають демонстраційні плакати, їхні копії та ілюстрації. До ілюстрацій відносяться схеми, графіки, діаграми, графічне зображення алгоритмів, фотографії тощо. Кількість ілюстрацій не обмежується. За умовними позначеннями обов’язкові креслення (плакати) та ілюстрації повинні відповідати стандартам ЕСКД «Единая система конструкторской документации» і ЕСПД «Единая система программной документации». Під час виготовлення графічної частини використовують олівець, туш, чорнило, або комп’ютерні технології.

Плакати виконують на папері формату А1 (594 х 841 мм) з полями, обведеними рамкою (ліве поле – 20 мм, решта – 5 мм), та основним написом. Ілюстрації виконують на тих же аркушах паперу, що і текст. Ілюстрації не мають рамки і кутового штампу. Виконувати схеми і рисунки дозволяється тільки чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору. Копії плакатів та ілюстрації (далі – рисунки) розміщують безпосередньо після тексту по центру аркуша, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Рисунки слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повороту аркуша з текстом. Якщо таке розміщення неможливе, то рисунок розміщують так, щоб для його розглядання треба було повернути аркуш за годинниковою стрілкою на 90о. Рисунки обов’язково нумерують за розділами та дають назву (наприклад: «Рисунок 1.1 –Генеральний план свиноферми»). Номер та назва розміщуються внизу рисунка по центру. Рисунки, діаграми і графіки – можуть також створюватись в будь-якому графічному редакторі, який позволяє створювати графічні файли у форматах: PCX, TIFF, GIF, BMP, JPEG. Припускається також використовувати у якості рисунків діаграм та графіків як об’єктів Microsoft Excel та Microsoft Word. Рисунки обов’язково повинні бути згрупованими з підрисуночним надписом. Усі надписи, які зустрічаються у рисунках, виконуються шрифтом Times New Roman і повинні відповідати вимогам, які пред’являються до начертання змінних, індексів і функцій за текстом і в формулах. Підпису рисунка присвоюється стиль «ПІДПИСИ РИСУНКІВ» (шрифт – Times New Roman 12 пт., курсив). На всі рисунки та таблиці необхідні посилання в текстовій частині. При цьому можна застосувати скорочення – рис. 1.1., табл. 4.2. У випадку використання рисунку, створеного іншим автором, необхідно дати посилання на джерело.

Якщо під час виконання КП було розроблено комп’ютерну програму, то необхідно навести блок-схему алгоритму, фрагмент тексту програми, надрукований на принтері, тестовий розрахунок, вказати мову програмування, методику користування програмою, та вимоги до комп’ютеру на якому вона може бути реалізована. Для фрагментів або повних текстів програм використовується шрифт Courier New. Аркуші з текстом програми розміщують в одному із додатків.

Повністю підготовлений КП обов’язково оправляють будь-яким способом у твердій чи м’якій палітурці. Головні вимоги – естетичність та неможливість оперативної заміни аркушів.