Основи економічної теорії

4.Загальні форми організації суспільного виробництва та їх характеристики.

5.Товар - основний елемент товарного господарства. Відмінності товару від продукту.

6.Вартість як економічна категорія. Величина вартості товару.

План семінського заняття (2 год.)

1.Генезис форм господарства: а) натуральне виробництво: сутність і риси; б) товарне виробництво: сутність, умови виникнення, розвиток, форми та суперечності.

2.Товарна форма виробленого продукту та послуг: а) відмінність товару від продукту; б) властивості товару: споживна вартість і вартість, мінова вартість.

3.Теорії вартості та їх різновиди:а) теорія трудової вартості ; б) теорія граничної корисності; в) теорія факторів виробництва; г) неокласична теорія вартості.

4.Закон вартості: а) сутність, механізм дії та функції закону вартості; б) особливості дії закону вартості за сучасних умов.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

Пошукові питання

1.Чому товарне виробництво й товарно-грошові відносини є найпрогресивнішою з відомих людству форм господарювання?

2.Різнорідні товари, які вступають в обмін, прирівнюються один до одного. Що лежить в основі такого прирівнювання?

3.Які проблеми виникають під час бартерного обміну?

4.Чому дія закону вартості за сучасних умов розвинутих товарно-грошових відносин обмежена?

5.Який існує зв¢язок між споживними властивостями товару і його конкурентоспроможністю?

Запитання для самоконтролю

1.Що являє собою натуральна форма виробництва? Назвіть її основні риси.

2.Які умова і причина необхідні для виникнення товарного виробництва?

3.Що таке товар? Дайте характеристику його властивостей.

4.Які теорії вартості існують в економічній науці? Здійсніть їх порівняльний аналіз.

5.В чому полягає двоїстий характер праці, втіленої в товар?

6.Які функції виконує закон вартості?

81

Тести

1.Що є головною відмінною рисою натурального господарства:

а) технологічна відособленість товаровиробників;

б) споживання продуктів праці тим господарством, де вони були створені;

в) вільний вибір виробником напряму діяльності;

г) наявність розподілу праці.

2.Назвіть основну причину виникнення товарного виробництва:

а) розвиток продуктивних сил;

б) економічна відособленість товаровиробників на основі приватної форми власності на засоби виробництва;

в) технологічна відособленість товаровиробників;

г) конкурентна боротьба між товаровиробниками.

3.Представники якої економічної школи створили трудову теорію вартості:

а) меркантилізм;

б) фізіократи;

в) класична економічна школа;

г) монетаризм.

4.Чим визначається величина вартості товару за трудовою теорією вартості:

а) затратами живої праці на одиницю продукції;

б) природними властивостями товару;

в) суспільно-необхідними затратами праці на виробництво одиниці продукту;

г) граничною корисністю;

5.Гранична корисність– це:

а) здатність блага задовольняти ту чи іншу потребу людини;

б) корисність, яку споживач отримує від споживання додаткової одиниці блага;

в) суб’єктивна оцінка блага;

г) сума граничних рівновеликих частин блага.

6.Із збільшенням кількості одиниці блага, які є у розпорядженні:

споживача, загальна корисність цього блага:

82

7.Яке з положень є визначенням товарного виробництва:

а) процес перетворення людиною речовин природи з метою одержання необхідних природних засобів;

б) це організація суспільного господарства, де застосовують традиційні методи виробництва, техніку та технологію;

в) це організація суспільного господарства в якому відокремлені виробники виробляють продукти і послуги для обміну, продажу;

г) немає правильної відповіді.

8.Чи є товаром:

а) вирощені у власному садку яблука для власного споживання;

б) масове виробництво взуття;

в) надрукована власна книга;

г) вирощені у власному квітнику квіти і подаровані знайомим.

9.Яку функції не виконує закон вартості

а) функції регулятора пропорції розвитку економіки країни;

б) функції захисту національних виробників від зовнішніх конкурентів;

в) функції стимулятора розвитку продуктивних сил;

г) функції майнового розшарування господарюючих суб’єктів.

10.Яку із перерахованих функцій не виконує закон вартості:

а) є фактором змін у розміщенні виробництва;

б) визначає кількість грошей в обігу;

в) диференціює виробників;

г) стимулює науково-технічний прогрес.

83

ТЕМА 6. СУТНІСТЬ І ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ

1. Походження, сутність і функції грошей

Гроші є категорією товарного виробництва. Тому їх виникнення пов’язане з розвитком товарообміну. Появі грошей та грошової форми вартості передував довгий і складний процес розвитку обміну та форм вартості. Вартість у своєму історичному розвитку набувала таких форм: проста, одинична або випадкова; повна або розгорнута; загальна і грошова.

Першою формою вартості є проста, одинична, або випадкова. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли суспільний поділ праці тільки зароджувався, обмін мав випадковий, а не масовий характер. Общини зрідка обмінювались продуктами своєї праці.

Цю форму вартості можна виразити таким співвідношенням: 100 кг зерна = 20 м полотна (Т1=Т2). У цьому співвідношенні перший товар (зерно) відіграє активну роль, тобто виражає свою вартість у певній кількості споживної вартості другого товару (полотна) і знаходиться у відносній формі вартості.

Другий товар (полотно) відіграє пасивну роль, оскільки використовується для визначення вартості першого товару. Він перебуває в еквівалентній формі вартості, тобто виступає відносно першого товару як рівна вартість, або еквівалент. Це означає, що товар-еквівалент та втілена в ньому конкретна праця є формою виразу суспільної абстрактної праці. З цим і пов’язана таємниця грошей.

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема поява ремісників, а згодом і купців, зростання виробництва сприяли розвитку товарного обміну, який стає регулярнішим. Це означало перехід до повної або розгорнутої форми вартості, коли один товар може обмінюватись на багато інших, які виступають у ролі еквівалента. В таких умовах часто починають проявлятись суперечності обміну, коли власнику одного товару потрібен не той товар, який йому пропонують, а інший. Це викликає необхідність у такому товаріеквіваленті, який би задовольнив потреби всіх інших товаровиробників. Тому роль еквівалента поступово закріплюється за одним товаром, який стає загальним еквівалентом. У такому випадку безпосередній обмін товару на товар зникає, що означає перехід до загальної форми вартості.

Функцію загального еквівалента у різних народів і на різних етапах розвитку виконували різні товари (худоба, шкіри диких звірів, хутро, слонова кістка тощо). В нашій країні загальним еквівалентом виступала сіль, у північних народів– хутро соболя. В умовах подальшого поглиблення суспільного поділу праці і спеціалізації виробників, розширення ринку функція загального еквівалента закріплюється на всіх

грошей – це історичний процес, в основі якого лежить розвиток товарного виробництва та обміну. Причини виникнення грошей– в загостренні суперечностей товарного виробництва і обміну. З появою грошей товарний світ розпадається на товари та гроші. На одному полюсі виявляються всі товари як споживні вартості, на іншому – гроші як втілення вартості. Така поляризація товарів і грошей веде до розв’язання суперечності між споживною вартістю та вартістю.

84

Якщо товар продано, то це є доказом того, що його споживна вартість комусь потрібна і що він має вартість. Остання у вигляді грошей залишається в руках товаровиробника, і він може придбати відповідно до їх величини потрібну йому споживну вартість.

У процесі розвитку товарного виробництва і обміну відбувалась еволюція і форм грошей. На початкових етапах цього розвитку гроші були представлені натуральними продуктами, споживна вартість яких виступала матеріальним носієм вартості, що дорівнювала витратам виробництва таких продуктів. Це були продуктові гроші. Недоліком їх була незручність у транспортуванні, територіальна обмеженість використання, часто швидке псування тощо. Тому поступово відбувся перехід до нових грошей, які одержали назву металевих. Металеві гроші – це гроші, виготовлені з певного металу, видобуток якого пов’язаний з великими витратами виробництва. Протягом історії людства різні метали визнавались у різних народів як гроші. Історії відомі мідні, залізні, свинцеві, бронзові, олов’яні та інші металеві гроші. Так, залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов’яні гроші поширились у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Свинцеві кульки вживались для дрібних платежів у Північній Америці. І тільки з IV–III ст. до н.е. грішми стають благородні метали – срібло та золото. Система грошового обігу, яка ґрунтувалась на використанні цих металів, одержала назву біметалічної. З ХІХ ст. країни одна за одною переходять до золотого стандарту. Грошова система, в якій роль грошей монопольно закріпилась за золотом, називається монометалічною. Золото як грошовий матеріал мало певні переваги перед іншими товарами. Це його подільність, однорідність, компактність, збереженість.

Якщо на початкових етапах гроші функціонували у злитках(злиток – це переплавлений у певну форму шматок металу), то в подальшому їх замінила монета. Монета – це певна кількість металу визначеної форми, маси та проби з відповідним державним знаком. Повноцінна монета є не тільки товаром, який відіграє роль загального еквівалента, а й знаком вартості.

Вважають, що перші монети з’явилися у Китаї та країнах Близького Сходу в VIII– VII ст. до н.е.

Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В ІХ–ХІ ст. в обігу переважали срібні та частково золоті монети, що витіснили хутро куниці, білки, а також сіль, які виконували до цього роль еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня – срібний злиток масою у півфунта. Рубель з’явився в ХІV ст. Це також срібна монета – частка гривні або рублена гривня, обрубок гривні. За Петра І почали карбувати золоті монети.

Тривалий час в обігу використовували повноцінні монети. Власне назви багатьох грошових одиниць окремих країн збігалися з їх металевим .змістомТак, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла. Мірою маси і масштабом цін була, як уже зазначалось, і гривня.

Згодом, зокрема з другої половини ХІХ ст., становище змінилося. Відбувається перехід до нового типу грошей– неповноцінних та нової форми грошової вартості– знаково-грошової. Таку ситуацію зумовило використання неповноцінних монет з дорогоцінних металів, які втратили частину маси внаслідок природного стирання в процесі обігу. Згодом це врахували при випуску неповноцінних монет з неблагородних металів, які майже втратили реальний вартісний зміст. Наведене стало основою переходу до паперових грошей. Паперові гроші є лише знаками вартості, які заміщують в обігу певну суму повноцінних грошей. Спочатку їх випускали державні скарбниці у формі казначейських білетів для покриття дефіциту державного .бюджетуВони були обов’язковими для всіх платежів згідно з номіналом. На початкових етапах запровадження

85

паперові гроші частково обмінювалися на золото. Їх почали використовувати як засіб обігу понад тисячу років тому. Вважають, що вперше паперові гроші з’явилися в Китаї ще у VIII ст. У Європі їх почали використовувати значно пізніше. У Франції емісія паперових

Директорії.

Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей – це природний історичний процес розвитку грошей, пов’язаний з розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.

Нові якісні моменти в системі грошових відносин склалися з появою кредитних грошей. Кредитні гроші – це боргові зобов’язання суб’єктів економіки, які виконують роль знаків вартості в обігу. Першою формою кредитних грошей став вексель. Вексель

– це письмове боргове зобов’язання або наказ кредитора боржнику(перекладний вексель – тратта) про сплату позначеної на ньому суми через визначений термін. Оскільки обіг векселів обмежений, бо вони мають тільки гарантію приватної особи, виникає потреба більш надійної гарантії. Її надає банк, випускаючи банкноти.

Банкнота – це вексель, який надає банк замість векселя приватної особи. Емісія

кредитних і паперових грошей поєднується в єдине ціле, в кредитно-паперові гроші. Але на відміну від сучасних кредитних грошей в період золотого стандарту векселі й банкноти, як правило, забезпечувалися золотом. Однак згодом відбувся відхід від золотого стандарту. Спочатку (кінець ХІХ ст.) окремі країни, а в роки першої світової війни більшість країн зупинили золоте забезпечення кредитних грошей. В період “великої депресії” 1929–1933 рр. та перші роки після неї майже всі країни відмовились від обміну паперових грошей на золото. Однак вказаний обмін зберігся у сфері міжнародних валютних відносин, хоча з середини70-х років повністю припинився обмін паперових грошей на золото і в цій сфері. Золото повністю втратило грошові функції. Воно стало звичайним товаром. Такий процес дістав назву демонетизації золота.

Саме на цій основі відбувся остаточний перехід до епохи паперових грошей. Вона є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі, поступово перетворюючись в електронні символи тазнаки. Серед них потрібно виділити чеки й кредитні картки.

Чеки як кредитні гроші з’явилися з розвитком комерційних банків і зосередженням вільних коштів на поточних рахунках. Вперше чеки виникли в Англії у 1683 році.

Чек є письмовим дорученням банку перерахувати кошти з належного власникові рахунка на інший.

Значного поширення у промислово розвинутих країнах набули і кредитні картки, що являють собою пластикові носії, на яких в електронній формі записана інформація про розміри кредиту, наданого власнику картки банком. Кредитні картки іменні й не обертаються. Будучи одним із різновидів депозитних грошей, вони є одночасно і

86

електронними грошима, оскільки існують у формі електронних записів у пам’яті банківського комп’ютера.

Отже аналіз еволюції форм грошей свідчить, що ці форми постійно змінюються і не виключено, що в недалекому майбутньому можуть з’явитися нові різновиди чи форми грошей.

На даний час економісти не мають єдиної думки щодо визначення походження та сутності грошей. Світовій економічній науці відомі кілька концепцій (теорій) грошей. Так, металістична теорія ототожнювала гроші з благородними металами, наділяючи останніх властивістю бути грішми від природи. Одна з найпоширеніших– це номіналістична теорія, яка вважає гроші результатом згоди між людьми, що визначили необхідність спеціальних засобів для обслуговування мінового обороту. Вперше таку концепцію висунув Арістотель у своїй праці“Нікомахова етика”. Згодом вона трансформувалась у державну теорію грошей. Найповніше її обґрунтував німецький економіст ХІХ ст. Г. Кнапп у книзі “Державна теорія грошей”, де назвав гроші “продуктом правопорядку”, творінням державної влади, встановленим законом платіжним засобом. Отже, гроші – це умовні знаки, наділені державною владою певною платіжною силою.

У сучасних умовах більшість подібних поглядів на гроші вже й не згадуються. Однак у питанні сутності грошей точаться гострі дискусії. Американські економісти М. Фрідмен і А. Шварц розглядають гроші як зручний спосіб організації статистичних

висновку, що гроші самі є товаром, але товаром особливого роду, який служить загальним еквівалентом вартості, її мірилом. Звідси і функції грошей є способом

функцією міри вартості. Вартість товару, виміряна в грошах, є ціною товару. Ціни товарів вимірюються в певній кількості грошового товару, наприклад, золота. Тому щоб їх визначити, потрібно певну кількість грошового матеріалу(золота) прийняти за одиницю виміру. Ця одиниця виміру називається масштабом цін. З появою масштабу цін з’являються і так звані лічильні гроші. Це означає, що ціна товару визначається не

87

тільки в грамах золота, а й в національних грошовиходиницях – доларах, фунтах стерлінгів, гривнях тощо.

Для зручності визначення цін різних товарів кожна грошова одиниця, в свою чергу, поділяється на кратні, рівні між собою частини, наприклад, долар на 100 центів, гривня на 100 копійок. Інакше кажучи, функція міри вартості розпадається на дві підфункції: засобу вираження вартості інших товарів та засобу уособлення одиниці вартості, який використовується як лічильна одиниця (масштаб цін).

формуються на основі витрат виробництва, виміряних у паперово-кредитних грошах. Гроші виконують функцію засобу обігу. З її появою безпосередній товарний

обмін (Т – Г) набув форми товарно-грошового обігу (Т – Г – Т).

Особливість функції грошей як засобу обігу полягає в тому, що цю функцію виконують, по-перше, реальні, або готівкові гроші , апо-друге, знаки вартості – паперові та кредитні гроші. В даний час, коли золото перестало бути грошима, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Причому вони функціонують як купівельний, так і платіжний засіб. Якщо продаж і купівля товарів не перериваються у часі, то гроші є купівельним засобом. При розриві у часі продажу й купівлі гроші виконують роль платіжного засобу. Отже, продаж і купівля товарів можуть бути розірвані в просторі та часі. Продавши одному, можна купити в іншого. Продаж одного товару не обов’язково пов’язаний з купівлею іншого, продавши на одному ринку, можна купити на другому.

У результаті цього окремі акти обміну переплітаються й зливаються в єдиний процес товарного обігу. У зв’язку з цим гроші постійно переходять від одних осіб до інших, здійснюють грошовий обіг і виступають у ролі посередника в обміні товарами.

Функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. У своїй взаємодії вони визначають гроші як інструмент вираження ціни та обміну . товарівОрганічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей – їхнє призначення виконувати у товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним засобом обміну товарів.

Разом із тим мають місце й відмінності цих двох функцій грошей. Якщо функцію міри вартості гроші виконують ідеально, то функція засобу обігу передбачає фізичну (готівкову чи безготівкову) наявність відповідної кількості грошей.

До надзвичайно важливих функцій грошей належить також функція засобу нагромадження. Хоча при цьому різні автори називають її по-різному– засіб утворення скарбів, засіб заощадження, засіб збереження вартості. Але сутність цієї функції одна й та ж сама– здатність грошей бути засобом збереження вартості, представником

обладнання, придбання сировини і матеріалів, оновлення продукції тощо.

Слід зауважити, що в період золотого стандарту гроші у функції скарбу стихійно регулювали грошовий обіг. Так, при зменшенні виробництва товарів і скороченні товарообігу, частина золота виходила з обігу і перетворювалась у. Колискарб виробництво розширювалося й товарообіг зростав, це золото знову вступало в обіг. У сучасних умовах золото продовжує слугувати скарбом, але вже не як специфічний грошовий товар, а поряд з іншими цінностями, такими, наприклад, як твори мистецтва,

88

вироби із золота та срібла. Водночас золото продовжує зберігатися в центральних банках і казначействах як стратегічний резерв.

З припиненням розміну банкнот на золото і вилученням його з обігу засобом нагромадження і заощаджень населення стають кредитні .грошіВони за своєю природою не є скарбом. Якщо вони осідають у скринях, то перетворюються із дійсних грошей у паперові символи. Завдяки ж кредиту гроші перетворюються в активний грошовий капітал.

У розвиненому товарному господарстві особливого значення набуває функція засобу платежу. Вона виникла в зв’язку з розвитком кредитних відносин. Цю функцію гроші виконують при продажу товарів у кредит. Це пов’язано з різними умовами виробництва, різною тривалістю часу виробництва і обігу, сезонним характером виробництва. Наприклад, селянину потрібні різноманітні товари, перш за все засоби виробництва. Але він ще не виростив і не продав свою продукцію. Тому він купує необхідні товари в кредит. Коли настає строк розрахунку, гроші виконують функцію засобу платежу. Звідси – при виконанні функції засобу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів, а при використанні грошей як засобу платежу в цьому русі є розрив. Гроші у функції засобу платежу об’єднують багатьох товаровиробників, у зв’язку з чим розрив однієї ланки в ланцюзі платежів веде до розвитку кризових явищ і масового банкрутства товаровиробників. Щоб пом’якшити ці негативні явища, вводиться система повідомлених платежів, що передбачає автоматичне зарахування на рахунок клієнта заробітної плати, пенсій та інших виплат, списання коштів на оплату комунальних послуг, квартирної плати тощо.

об’єднуються західними економістами у функцію засобу обігу. Адже через ці функції товари приводяться в реальний рух. К. Маркс розглядає ці функції відокремлено.

Виходячи за межі своєї країни, гроші обслуговують міжнародну торгівлю, позики, інші зовнішньоекономічні зв’язки і виступають у функції світових грошей. При цьому вони використовуються як засоби платежу, загальний купівельний засіб та як загальна матеріалізація багатства.

Протягом століть роль світових грошей виконували благородні метали, зокрема золото в злитках. В сучасних умовах у розрахунках між країнами використовується не золото, а головним чином резервні національні валюти, до яких відносяться долар, євро та ін. Їх особливістю є те, що вони мають не тільки внутрішню, а й зовнішню оборотність (ліквідність), тобто вільно обмінюються на валюту інших країн. Курс валют визначається не їх золотим змістом, а формується на міжнародному валютному ринку.

Західні економісти не виділяють функцію світових грошей як самостійну, оскільки вона виражає не способи реалізації сутності грошей, а сфери їх функціонування (місцева, національна та світова), де гроші реалізують свою сутність як міри вартості, засобу обігу і засобу збереження вартості.

2. Грошовий обіг, його закони та інфляція

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей у сфері обігу, їх функціонування як засобу обігу і платежу. Такий рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів та послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту.

За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Грошовий обіг поряд з кредитом та фінансами є складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас

89

становить самостійне економічне явище, що має свою специфіку і механізм впливу на економіку. Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка включає в себе грошову одиницю, масштаб цін, види грошових знаків (банкноти, казначейські білети, монети), порядок випуску (емісування) та регулювання грошей.

Існують грошові системи двох типів:

1)металевого обігу, при якому такий грошовий товар (золото чи срібло) виконує всі функції грошей;

2)паперово-кредитного обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

Виникає запитання: яка ж кількість грошей повинна бути в обігу?

Відповідь на нього одержуємо із законів грошового обігу. Стосовно повноцінних грошей, то їхня кількість, необхідна для забезпечення товарообігу, залежить від: а) рівня цін на товари і послуги; б) обсягу товарної маси; в) швидкості обороту грошей. Спираючись на класичну закономірність, яку відкрили економісти ще XVIIIу ст., повинна забезпечуватися така рівновага:

ГÎШ = Т Î Ц,

де: Г – середня маса грошей, що перебуває в обігу; Ш – швидкість обігу грошей; Т – обсяг товарів і послуг; Ц – ціни товарів на ринку.

Звідси кількість грошей, що необхідна для обігу, можна визначити за формулою:

Г = Т´Ц .

Ш

Коли в обігу перебувають повноцінні гроші(золото) й розмінні на них паперовокредитні знаки, то в обіг надходить така кількість грошей, яка дійсно потрібна для реалізації товарів. Роль регулятора стихійно виконує функція нагромадження. Повноцінні гроші, не беручи участі в обігу, осідають у їх власників та в банках як скарб. В умовах, коли в обігу перебувають тільки паперово-кредитні гроші, їх кількість визначається специфічним законом паперово-грошового обігу.

Суть його в тому, що випуск паперових грошей має бути обмеженим тією їх кількістю, в якій дійсно оберталося б символічно представлене золото. Якщо випуск паперових грошей перевищить потребу товарообігу в золотих грошах, купівельна спроможність первинних знаків упаде, а ціни на товари й послуги зростуть.

В умовах розвинених кредитних відносин слід врахувати суму цін товарів, проданих в кредит, платежі, за якими настав час сплати, і суму платежів, які взаємно зараховуються.

З урахуванням цих обставин кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за такою формулою:

КГ = ЦТ - К + П - ВП ,

О

де: КГ – кількість грошей в обігу; ЦТ – сума цін товарів та послуг, що підлягають реалізації;

К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – платежі, за якими настав час сплати;

ВП – сума платежів, які взаємно зараховуються; О – число оборотів одноіменної грошової одиниці.

Вводячи в обіг паперові знаки, держава встановлює їх примусовий курс, що має силу тільки в межах даної країни. Здійснюючи емісію грошей в межах країни, вона може випускати їх не тільки для потреб товарообігу, а й для вирішення інших проблем, зокрема для покриття дефіциту державного бюджету. Внаслідок цього порушується

90